Постанова

від 22.03.2011 по справі 26/2а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/2а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

22.03.11 р.                                                                                Справа № 26/2а

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “КліматСпецМонтаж” м.Донецьк

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі                         м. Донецька  

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 05.10.2005р.

Представники:

від позивача – Смирнова В.В. (за довіреністю);

від відповідача – Петров А.Г.(за довіреністю);

По справі була оголошена перерва з 17.03.2011року до 14год.30хвил. 22.03.2011року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “КліматСпецМонтаж” м.Донецьк звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька  про визнання нечинним наказу ДПІ  у Ворошиловському районі м. Донецька  №256 від 01.09.2005року та визнати дії відповідача протиправними, розгляд якої згідно пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду був підвідомчий  господарському суду Донецької області.

          Заявою від 19.01.2006року (т.1 а.с.13-14) позивач доповнив позовні вимоги та додатково просив суд визнати нечинним податкове повідомлення – рішення від 05.10.2005р. №0005522340/0, визнати заперечення позивача до акту перевірки №30/23-2-212-1-33161549 від 12.09.2005року такими, що були погодженні відповідачем шляхом не заперечення протягом 20 днів з дня отримання, зобов'язати відповідача виконати приписи Акту перевірки №30/23-2-212-1-33161549 від 12.09.2005року  та скласти додатковий акт про приєднання первинних та податкових документів від позивача.

          Позивач уточнив позовні від 17.07.2006р. вхід. №02-41/26509 (т.1 а.с.52) та просить визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 05.10.2005р. №0005522340/0, решту позовних вимог просить вважати відкликаними. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем була проведена додаткова перевірка за період з 14.09.2004року по 31.12.2005рік, якою були враховані додатково надані документи та складений акт перевірки  №949/23-6/33161549 від 07.06.2006р. де на сторінці 12 зазначено, що підприємством були надані податкові накладні контрагентів за квітень 2004року, що надають йому право відповідно до ст..7.4.1 Закону України „Про ПДВ” на формування податкового кредиту на загальну суму 16 000 000,00грн. за вказаний податковий період.

          Відповідач у запереченнях від 16.01.2006року (т.1 а.с.10) проти позову заперечує та зазначає, що перевірка була здійсненна у межах повноважень податкової інспекції із дотриманням вимог Закону України „Про державну податкову службу в Україні”. Відповідач стверджує, що позивачем не були надані витребувані документи, тому акт перевірки був складений в 10 денний термін.

          У письмових поясненнях наданих суду 22.03.2011р. вхід.№02-41/11371 відповідач проти позову заперечує за тих підстав, що основними видами діяльності позивача є монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, що на думку відповідача унеможливлює застосування придбаних технологій. Актом перевірки №949/23-6/33161549 від 07.06.2006р. на сторінці 9 зазначено, що на момент перевірки нові технології не втілені у виробництво. Відповідач вважає, що згідно приписів п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України  „Про податок на додану вартість” та п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у позивача відсутнє право на податковий кредит по факту придбання та відсутності використання у господарській діяльності  нових технологій.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та додатково надані документи, господарський суд встановив:

          Відповідачем була здійсненна позапланова документальна перевірка позивача за квітень 2004року, результати якої відображені у акті перевірки від 12.09.2005року №30/23-2-212-1-33161549 (т.1 а.с.32-35). Відповідач у акті перевірки встановив, що позивачем у порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” завищено суму податкових зобов'язань за квітень 2005року у розмірі 8366грн. та у порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” завищена сума податкового кредиту за квітень 2005року у сумі 16006859грн., в результаті чого за висновком відповідача було завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2005року у розмірі 15998493грн.

          Відповідачем було прийняте та направлене позивачу податкове повідомлення – рішення від 05 жовтня 2005року №0005522340/0 про зменшення бюджетного відшкодування  за квітень 2005року на 15 998 493,0грн. (т.1 а.с.15).

          Позивач в уточненнях позовних від 17.07.2006р. вхід. №02-41/26509 (т.1 а.с.52) просить визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 05.10.2005р. №0005522340/0, решту позовних вимог просить вважати відкликаними. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем була проведена додаткова перевірка за період з 14.09.2004року по 31.12.2005рік, якою були враховані додатково надані документи та складений акт перевірки  №949/23-6/33161549 від 07.06.2006р. де на сторінці 12 зазначено, що підприємством були надані податкові накладні контрагентів за квітень 2004року, що надають йому право відповідно до ст.7.4.1 Закону України „Про ПДВ” на формування податкового кредиту на загальну суму 16 000 000,00грн. за вказаний податковий період.

          З даним твердженням позивача суд не може погодитися за наступних підстав:

          Підставою для зменшення бюджетного відшкодування  за квітень 2005року на 15 998 493,0грн. згідно податкового повідомлення - рішення від 05 жовтня 2005року №0005522340/0 став акт перевірки від 12.09.2005року №30/23-2-212-1-33161549 (т.1 а.с.32-35) у якому встановлено відсутність податкових накладних, які підтверджують формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту.

          Сам факт здійснення відповідачем планової перевірки від 07.06.2006року за результатами якої складений акт   №949/23-6/33161549 від 07.06.2006р. автоматично не спростовує висновки попереднього акту перевірки. Крім того у цьому акті (т.1 а.с.61) зазначено, що на момент перевірки технології нового високоефективного технологічного процесу виробництва чавуну та сталі та технологія виробництва ливарних модифікацій чавунів не втілені у виробництво. Крім того, на підставі зазначеного акту позивачу додаткова донарахований податок на додану вартість за 2005рік  на суму 29318грн. та встановлене завищення суми, яка підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту у 2005році на суму 8197грн. (т.1 а.с.69).

          За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції яка діяла у редакції яка діяла у квітні 2005року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

          Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) бюджетне відшкодування  -  сума, що  підлягає  поверненню  платнику  податку  з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою  податку  у  випадках,  визначених  цим  Законом.   Згідно   з   підпунктом   7.4.1   пункту   7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України  "Про  податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням   такого   податку.   При   цьому  зазначені  етапи нерозривно пов'язані між собою:  сплата податку, а потім включення відповідних  сум  до  податкового  кредиту  з  податку  на  додану вартість та відшкодування податку на додану  вартість  за  рахунок коштів,  що  були  сплачені у вигляді податку.  За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку  на  додану  вартість,  а  не  з  самого  факту  існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

          Суд дійшов висновку, що наявність у   покупця   належно  оформлених  документів,  які відповідно до Закону України  "Про  податок  на  додану  вартість" (168/97-ВР  )  необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту,  зокрема виданих продавцями податкових  накладних,  не  є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе,  що відомості в таких документах  не відповідають дійсності.

          Такої правової позиції дотримується  Верховний  Суд України у постановах: від 2 жовтня 2007 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 1241006;  від 3 червня 2008 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 2168350, де було визнано недостатнім саме лише  документальне  підтвердження  права платника   податку   на бюджетне   відшкодування  і  зроблено  висновок  про  необхідність аналізу обставин фактичного надходження податку на додану вартість до бюджету.

По договору купівлі-продажу технології (секретів виробництва) № 1/04 від 01.04.2005 р. позивач придбав у ТОВ “Укрспецторг” технологію виробництва ливарних модифікованих чавунів, вартістю 36 000 000 грн. Договором визначено, що предметом цього договору є передача технічної документації, яка включає  знання та досвід, яким володіє продавець, по виготовленню. Зміст технології розкривається у документації, яка передається продавцем покупцю: “Технологія виробництва ливарних модифікованих чавунів”. Позивачу видана податкова накладна  від 11.04.2005 р. № 151 на суму 36000000 грн. з них ПДВ у сумі 6 000 000 грн., у який у графі номенклатура товару зазначено - Технологія виробництва ливарних модифікованих чавунів.

По договору купівлі-продажу технології (секретів виробництва) № 4/04 від 04.04.2005 р. позивач придбав у ТОВ “Реклайн” технологію нового високоефективного  технологічного процесу виробництва чавуну та сталі, вартістю 60 000 000 грн. Договором визначено, що предметом цього договору є передача технічної документації, яка включає  знання та досвід, яким володіє продавець, по виготовленню. Зміст технології розкривається у документації, яка передається продавцем покупцю: “Новий високоефективний  технологічний процес виробництва чавуну та сталі”. Позивачу видана податкова накладна  від 14.04.2005 р. № 33/1 на суму 60 000 000 грн. з них ПДВ у сумі 10 000 000 грн., у який у графі номенклатура товару зазначено - Новий високоефективний  технологічний процес виробництва чавуну та сталі.

Позивачем також до матеріалів справи надано висновки Державного підприємства “Український науково-дослідний інститут промислової власності” про видачу позивачу деклараційного патенту на корисну модель за результатами формальної експертизи  на корисні моделі –спосіб позапічної  обробки чавуну магнієм та порошковий дріт для введення магнію в розплави на основі заліза. Позивач стверджує, що дані корисні моделі є складовою частиною та нововведенням наведених технологій, а також те, що  запровадження наведених технологій у виробництво має великий економічний ефект, що обумовлює зазначену вартість придбання цих технологій.

На підтвердження цього позивачем у матеріали справи також представлені  звіти  ТОВ “ДКС-Експертиза” № 427/07/01 про незалежну оцінку: ринкової вартості економічного ефекту від запровадження Технології процесу виробництва ливарних модифікованих чавунів, підтвердженої деклараційним патентом на корисну модель “Спосіб позапічної  обробки чавуну магнієм” № 18808/1 від 17.07.2006 р.   та                          № 427/07/02 про незалежну оцінку: ринкової вартості економічного ефекту від запровадження Нової високоефективної  технології процесу виробництва чавуну та сталі, підтвердженої деклараційним патентом на корисну модель “Порошковий дріт для введення магнію в розплави на основі заліза” № 18807/1 від 17.07.2006 р. Згідно даний висновків ринкова вартість  першого об'єкту складає - 67674270000 грн., а другого - 3410560000 грн.

Позивачем також до матеріалів справи надана технічна документація виробником якої зазначено ТОВ “Донлеспром” під назвами - Технологія виробництва ливарних модифікованих чавунів та Новий високоефективний  технологічний процес виробництва чавуну та сталі.

Натомість, ДПІ у матеріали справи надано  звіти  Суб'єкту підприємницької діяльності –Любченко В.І. від 08.06.2007 р.:

“Про вартість корисної моделі (порошковий дріт для введення магнію в розплави на основі заліза) згідно заявки на видачу деклараційного патенту України                                  № U 200512194”, згідно висновків якого вартість зазначеного об'єкту  складає вартість ліквідації, яка дорівнюється –1 грн.;

“Про вартість корисної моделі (спосіб позапічної  обробки чавуну магнієм ) згідно заявки на видачу деклараційного патенту України № U 200512195”, згідно висновків якого вартість зазначеного об'єкту  складає вартість ліквідації, яка дорівнюється –1 грн..

            Згідно з частиною першою статті 69 КАС  доказами в адміністративному  судочинстві  є  будь-які  фактичні   дані,   на підставі  яких  суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб,  які беруть  участь  у справі,  та  інші  обставини,  що  мають  значення для правильного вирішення  справи.  Ці  дані  встановлюються  судом  на   підставі пояснень  сторін,  третіх  осіб  та їхніх представників,  показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

          Враховуючи, що предметом спірних господарських операцій є об'єкти  інтелектуальної власності,  що позивачем наведені вище документи не були надані ДПІ під час здійснення перевірки, а також, що предметом розгляду даної справи є правомірність визначення  позивачем суми бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2005 р. у розмірі 15 998 493 грн. та правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування спірним повідомленням - рішенням, з  метою встановлення обставин, які мають важливе значення для справи та об'єктивного розгляду справи суд ухвалою від 25.06.2007року  призначив по справі судову експертизу  об'єктів права інтелектуальної власності, проведення якої було доручене  Науково-дослідному інституту Інтелектуальної власності Академії правових наук України (м. Київ), та поставив перед експертом  питання, які виникли під час розгляду справи.

          Експертна установа звернулася до суду із листом від 04.08.2009року вхід. №02-41/35109 (т.6 а.с.6) із проханням попередньо оплатити вартість експертизи у зв'язку із значними витратами часу та ресурсів. Крім того у листі зазначено, що експертна установа вважає неможливим  початок роботи без проведення попередньої оплати та запропонували призначити експертизу за зоною обслуговування Донецькому НДІСЕ. Суд листами від 10.08.2009року та від 20.08.2009року викликав уповноважених представників сторін на 20.08.2009року та на 15.10.2009року  із пропозицією оплатити вартість експертизи. Від сторін пропозицій щодо оплати експертизи не надійшло у зв'язку із чим суд 06.12.2010року направив запит до експертної установи із пропозицією повернути матеріали справи №26/2а.

          14 січня 2011 року вхід. №02-41/1229 (т.6 а.с.19) до суду надійшли матеріали справи, суд ухвалою від 09.02.2011року поновив провадження по справі.

          Тобто, позивач ухилився від оплати експертизи та належними доказами не довів факт дійсної вартості: „Технології виробництва ливарних модифікованих чавунів” та „Нового високоефективного  технологічного процесу виробництва чавуну та сталі” та використання цих наукових розробок у своїй господарській діяльності. Крім того, позивач належними доказами не довів суду наявності реальної мети використання нових технологій у своїй господарській діяльності. У поясненнях наданих суду 22.03.2011року вхід. №02-41/11370 позивач зазначив, що з фінансових причин не зміг повністю реалізувати вказані технології у виробництві.

          Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

          Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

          - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

          - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

          Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

          Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

           З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що позивач належними доказами не довів реальну вартість придбаних наукових розробок та використання них у своїй  господарській  діяльності з метою отримання доходу, відтак його вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 05.10.2005р. №0005522340/0, не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України “Про податок на додану вартість”, ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 153, 159-163, 185-186 КАС ,  господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.  У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 28.03.2011р.

Суддя                                                                                                Кододова О.В.