Рішення

від 25.02.2011 по справі 56/03

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/03

25.02.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТА»

про

стягнення 45 912,24 грн.

Представники сторін:

від позивача

від відповідача

  не з‘явились

  не з‘явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТА»безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 45 912,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2011 р. порушено провадження у справі № 56/03 та призначено розгляд справи на 09.02.2011 р.

У судове засідання 09.02.2011 р. представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення повернуті відділенням поштового зв’язку з відміткою про вручення кореспонденції уповноваженим представникам сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2011 р. в зв’язку з неявкою представників сторін в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 25.02.2011 р.

У судове засідання 25.02.2011 р. представники сторін повторно не з'явились, проте від представника позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами та без участі представника позивача. Представник відповідача про поважні причини неявки до суду не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала Господарського суду міста Києва надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та була отримана уповноваженим представником відповідача про що свідчить поштове повідомлення про вручення з відміткою відділення поштового зв’язку про вручення поштової кореспонденції уповноваженому представнику.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору не надав замовлені та підтверджені відповідачем послуги по реалізації турпродукту. За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача збитки завдані позивачу у зв‘язку з відмовою відповідача від договору.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

03.08.2010 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач, турагент) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕТА»(надалі - відповідач, туроператор) укладено агентський договір № 030810-3 (надалі - договір) відповідно до п. 2.1. якого туроператор доручає, а турагент приймає на себе за винагороду права й обов’язки агента з реалізації тур продукту на умовах даного договору в інтересах туроператора та із самостійним набором та комплектацією туристичних груп.

Відповідно до п. 3.2.1. договору турагент здійснює реалізацію наданого тур продукту своїм туристам на умовах повної фінансової відповідальності турагента перед туроператором згідно п. 3.2.2. та 3.2.3. даного договору, які в свою чергу передбачають, що турагент приймає на себе зобов’язання реалізувати замовлений тур продукт туристу від свого імені та за ціною, встановленою в прасах туроператора (п. 3.2.2. договору) та здійснює переказ туроператору грошових коштів (згідно рахунку туроператора) за тур продукт в строк, встановлений згідно з п. 4.1. даного договору, та незалежно від розміру та строку фактичного одержання тур агентом грошових коштів від туриста (п. 3.2.3. договору).

Турагент має право реалізувати тур продукт тільки після отримання туроператором замовлення турагента і отримання від туроператора підтвердження замовлення (п. 3.2.4. договору).

Відповідно до п. 3.1.3. договору при наявності у туроператора можливості надання турпродукту та при дотриманні турагентом умов, встановлених у п. 3.2.1. та 3.2.6. договору, туроператор забезпечує бронювання всіх видів послуг, що входять у замовлений турагентом турпродукт.

Пунктом 3.1.4. договору передбачено, що на підставі забезпеченого бронювання послуг, згідно п. 3.1.3. даного договору, туроператор протягом 3-х робочих днів з дня забезпечення бронювання, надає турагенту підтвердження замовлення у вигляді рахунку, виписаного на ім’я турагента.

Відповідно до замовлення турагента, підтвердженого туроператором, та на підставі забезпеченого бронювання послуг, туроператор надає турпродукт для реалізації турагентом. Дотримання турагентом визначених у рекламних матеріалах туроператора та договорі вимог, у тому числі відносно вартості турпродукту, а також порядку здійснення замовлення турпродукту - є необхідною умовою для надання замовленого турагентом турпродукту (п. 3.1.5. договору).

Договором (п. 3.1.6. договору) передбачено, що туроператор забезпечує оформлення, придбання і передачу представникам турагента тих документів туристів (проїзних документів, страхових полісів, ваучерів та інших) обов’язок по наданню яких лежить на туроператорові і які підтверджують надання туристу турпродукту.

Відповідно до п. 3.1.7. договору туроператор без письмової згоди турагента не може вносити зміни в підтверджений та оплачений турагентом турпродукт.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу заявку на бронювання турпродукту та отримав підтвердження у вигляді рахунку фактури № СФ - 0000867 від 04.08.2010 р. на загальну суму 45 912,24 грн.

Розділ 4 договору передбачає порядок взаєморозрахунків між сторонами відповідно до п. 4.1. якого турагент здійснює повну оплату замовленого тур агентом турпродукту відповідно до виставленого туроператором рахунку в розмірі ціни турпродукту, встановленої в накладних турагенту прайсах, за відрахуванням винагороди турагента, передбаченої п. 4.2. даного договору, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше ніж за три дні до початку туру. Оплата повинна бути підтверджена надходженням грошових коштів на поточний рахунок туроператора. За згодою сторін допускається підтвердження оплати копією платіжного документа. У призначенні платежу турагент вказує реквізити рахунку, відповідно до якого здійснюється оплата. Несвоєчасна, неповна або неправильна оплата тур агентом вартості турпродукту наділяє туроператора правом відмовити в наданні турпродукту, навіть якщо тур агентом вже отримано підтвердження замовлення.

Відповідно до квитанції № 012-6 від 09.08.2010 р. позивач оплатив туристичні послуги згідно виставленого рахунку - фактури № СФ 000867 від 04.08.2010 р. у розмірі 45 912,24 грн.

Однак відповідач свої зобов‘язання щодо виконання заброньованих заявок щодо надання турпослуг не виконав.

Таким чином, відповідач зобов‘язання взяті за договором не виконав, турподукт, який замовляв позивач, не надав. Листом вих. № 502 від 06.09.2010 р. відповідач повідомив позивача про скасування чартерних рейсів на 09.09.2010 р. Київ - Дубровник, та повідомив, що повернення грошових коштів по оплаченим турам буде здійснюватись на основі листа від компанії.

В зв’язку з чим 07.09.2010 р. позивач направив відповідачу лист з проханням повернути грошові кошти за оплачені туристичні послуги згідно рахунку - фактури № СФ 000867 від 04.08.2010 р. (лист отримав уповноважений представник відповідача 10.09.2010 р.).

Також, позивач направив на адресу відповідача листи від 20.09.2010 р., 28.09.2010 р., 09.12.2010 р. та 14.12.2010 р. з проханням повернути грошові кошти за оплачені туристичні послуги згідно рахунку - фактури № СФ 000867 від 04.08.2010 р.

Зазначені листи не можуть бути прийняті судом як належні докази звернення до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 45 912,24 грн., так як на них стоїть відмітка про отримання такого змісту: отримала, вхідний номер, дата, підпис та прізвище особи, що прийняла кореспонденцію, проте печатка підприємства на відмітках про отримання відсутня, та документи що підтверджують повноваження особи, що отримала дані листи в матеріалах справи також відсутні.

Крім того, позивач звернувся з претензією № 1 від 19.11.2010 р. на суму 45 912,24 грн., яка була направлена на адресу відповідача 22.12.2010 р. та отримана представником відповідача 23.12.2010 р., про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення поштової кореспонденції повернуте відділенням поштового зв’язку.

Відповіді на зазначену претензію відповідач не надав грошові кошти сплачені позивачем не повернув.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками обох сторін, відповідно до якого станом на 04.02.2011 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 45 912,24 грн.

За таких обставин, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача вартості турпродукту на загальну суму 45 912,24 грн., який відповідач відмовився надати на умовах визначених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 902 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобов’язань відповідачем по Договору, останнім не надано. Доказів відсутності вини відповідача, або наявність інших обставин, які перешкоджали належному виконанню договору, останнім до суду не надано.

В підтвердження своїх вимог, позивач документально підтвердив суду ненадання відповідачем послуг щодо надання турпродукту, а саме: укладеним на туристичне обслуговування з туристами договір від 03.08.2010 р., квитанціями № 012-6 від 09.08.2010 р. щодо сплати 45 912,24 грн.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань з його вини підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Оскільки Договором передбачені зобов‘язання відповідача щодо надання позивачу турпродукту на реалізацію, які виконані останнім не були, то позовні вимоги про стягнення 45 912,24 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна часина рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТА»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 314, ідентифікаційний код 36756726 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 45 912,24 (сорок п’ять тисяч дев’ятсот дванадцять) грн. 24 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 459,12 (чотириста п’ятдесят дев’ять) грн. 12 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надмірно сплачене державне мито у розмірі 0,88 (нуль) грн. 88 коп.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                          В.В. Джарти

Дата підписання повного