Постанова

від 24.03.2011 по справі 27/138-10-4686

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/138-10-4686

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"24" березня 2011 р. Справа № 27/138-10-4686

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання: О.О. Довбиш

за участю представників сторін:

від відповідача –Левицька І.Д.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Енергоспецмонтаж”

на рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2011р.

у справі № 27/138-10-4686

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Анді”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Енергоспецмонтаж”

про стягнення 724 962,16 грн.

По справі оголошувалась перерва до 24.03.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2010 року ТОВ „Анді” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Енергоспецмонтаж” заборгованості в сумі 618 180,92 грн., нарахованої на неї пені –54238,10 грн., 3% річних –11354,88 грн. та інфляційних –21516,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що між сторонами укладено договір №1 від 01.01.2006 р. на поставку кабельно-проводникової продукції. У подальшому строк дії означеного договору неодноразово продовжувався  шляхом укладання додаткових угод. Внаслідок невиконання зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару за видатковими накладними №А-00003098 від 13.10.2009 р., №А-00003690 від 01.12.2009 р., №А-00000593 від 11.03.2010 р., у відповідача станом на 19.10.2010 р. виникла заборгованість у сумі 618 180,92 грн., на яку позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 20000 грн., які сплачені відповідно до договору від 06.10.2010 р. (а.с.2-5 т.1).

Одночасно позивач заявив клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти ТОВ „ВКФ “Енергоспецмонтаж”, що знаходяться на його розрахункових рахунках в межах суми позовних вимог (а.с.64-65 т.1). В задоволенні зазначеного клопотання місцевий господарський суд відмовив, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів в його обґрунтування та жодним чином не доведено підстав неможливості чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що за результатами поставок кабельно-проводникової продукції за договором№1 від 01.01.2006 р., які здійснювались впродовж 2006-2010 років, кредиторська заборгованість останнього, станом на 15.11.2010 р., склала 24124,59 грн. Відносно решти заявленої позивачем суми боргу, відповідач зазначив, що отримував продукцію на таку суму не за договором №1 від 01.01.2006 р., а тому ТОВ „Анді” необґрунтовано нараховані штрафні санкції (а.с.75-79 т.1).

05.01.2011 р. ТОВ „Анді” уточнило позовні вимоги та просило суд стягнути з відповідача 617 464,58 грн. –основного боргу, 65606,60 грн. –пені, 15330,36 грн. –3% річних, 26661,62 грн. –інфляційних та 20000,00 грн. послуги адвоката (а.с.6-8 т.2).

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.01.2011 р. (суддя Невінгловська Ю.М.), оформленим відповідно до вимог ст.84 ГПК України 24.01.2011 р., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг, інфляційні та річні у повному обсязі, пеня та послуги адвоката частково, відповідно в сумі 65454,24 грн. і 9000 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, ТОВ „ВКФ “Енергоспецмонтаж” 01.02.2011 року звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати в частині стягнення пені, інфляційних та 3 % річних, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, яке не розглядалося судовою колегією, оскільки останнім при поданні апеляційної скарги не порушені строки, передбачені ст.93 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про безпідставність доводів скаржника, просив рішення суду залишити без змін.

01.03.2011 р. від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2011 р.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

01.01.2006 року між ПП „Виробничо-комерційна фірма „Енергоспецмонтаж”, яке в подальшому було реорганізоване у товариство з обмеженою відповідальністю, (покупець) та ТОВ „Анді” (постачальник) укладено договір поставки №1, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити кабельно-проводникову продукцію (а.с.13-16 т.1).

Пунктами 1.2., 2.3. та 8.4. цього договору передбачено, що найменування, кількість, ціна товару та умови поставки визначені у специфікаціях на постачаємий товар (доповненнях), які є невід'ємною частиною даного договору, а платежі за товар здійснюються на підставі специфікації та рахунку постачальника. У випадку порушення термінів оплати вартості, зазначених у специфікаціях на кожну партію товару, покупець сплачує постачальнику за весь період прострочення платежу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Якщо за цей період облікова ставка Національного банку України змінювалась, розмір неустойки (пені) вираховується пропорційно цим змінам.

Пунктами п. 3.4, 7.1.2, 7.2. договору визначено, що під прийманням товару в цьому договорі розуміється підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних. Покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю в присутності представника постачальника з виказанням дати приймання в накладних. Обов'язок постачальника, поставити товар у відповідності з переліком та у строки, затверджені сторонами у специфікаціях на товар, який постачається. Покупець зобов'язаний: прийняти товар за кількістю, якістю за даним договором протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару в м. Одесі за адресою покупця. Приймання товару оформити накладними чи актами здавання-приймання товару, або повідомити постачальнику в письмовій формі причину затримки приймання товару (п.п. 7.2.1); здійснити розрахунок за договором у термін, зазначений в узгоджених сторонами специфікаціях (п.п.7.2.2).

Додатковими угодами №2 від 29.12.2006р., №3/1 від 29.12.2007р., №4 від 26.12.2008р. та №5 від 31.12.2009р. до договору №1 від 01.01.2006р. сторонами неодноразово продовжено строк дії даного договору та, згідно останньої угоди, встановлено, що він діє до 31.12.2010р. Крім того, додатковими угодами №1 від 31.07.2006р. та №3 від 20.02.2007р. до даного договору сторонами було внесено зміни у вказаний договір, в частині реквізитів сторін (а.с.17-22 т.1).   

Виконуючи умови договору, ТОВ „Анді” поставлено товар на загальну суму 805 404,06 грн., згідно видаткових накладних №А-00003098 від 13.10.2009р. на суму 61347,74 грн., №А-00003690 від 01.12.2009р. на суму 716,34 грн., №А-00000593 від 11.03.2010р. на суму 743 339,98 грн. та рахунків-фактур №А-00003146 від 23.09.2009 р., №А-00004013 від 30.11.2009 р., №А-00003769 від 06.11.2009 р. (а.с.29, 32, 37 т.1).

За фактично отриманий товар відповідачем частково здійснена оплата в сумі 187 939,48 грн., залишок заборгованості за вказаними поставками склав 617 464,58 грн., що не оспорюється скаржником.

Частиною 1 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну  грошову суму.

Згідно до вимог статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), яка відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Виходячи із вищевикладеного та перевіривши розрахунки, відповідно до листа Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення основного боргу, пені, інфляційних та 3% річних у розмірі заявлених сум, та правомірно стягнув пеню нараховану на суми основного боргу за видатковими накладними №а-00003098, А-00000593, відмовивши у стягненні пені за видатковою накладною №А-00003690, оскільки специфікація на товар відпущений по цій накладній, в якій повинні були бути зазначені терміни сплати, відсутня і позивач не надав доказів звернення до відповідача щодо оплати товару за вказаною накладною.

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення витрат на послуги адвоката, суд першої інстанції виходив с того, що згідно ст. 44. ГК України, до складу судових витрат віднесено державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Стаття 2 Закону України „Про адвокатуру”, зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється згідно угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

06.10.2010 р. між позивачем та адвокатом Кузнєцовим Д.О. укладено договір №06/10 про надання юридичних послуг та відповідно до платіжного доручення від 19.10.2010р. позивач перерахував останньому 20000,00 грн. Так, судом першої інстанції зазначено, що розмір витрат на адвоката у сумі 20000,00 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає вартості фактично наданих послуг адвокатом під час розгляду даної справи у господарському суді Одеської області. Згідно наведеного позивачем обґрунтування вартості вказаних послуг вбачається, що до зазначеної суми віднесено також представництво інтересів позивача в апеляційній інстанції та в державній виконавчій службі, яке може відбутися в майбутньому.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що фактичний розмір витрат на адвоката понесених позивачем під час розгляду справи складає 9000,00 грн., який складається із написання позовної заяви, уточнень позовних вимог та захисту інтересів у судових засіданнях.

З урахуванням викладеного підстави для скасування рішення суду відсутні.    

Щодо заяви про надання відстрочки виконання рішення, то судова колегія вважає таку заяву передчасною, відповідач вправі вирішити це питання в суді першої інстанції в ході виконання судового рішення, в порядку ст.121 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2011 р. у справі № 27/138-10-4686 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            В.Б. Туренко

          Суддя                                                                                Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук

Повний текст постанови підписано 28.03.2011 р.