Постанова

від 22.03.2011 по справі 3/116-10-4643

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/116-10-4643

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" березня 2011 р. Справа № 3/116-10-4643

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Мишкіної М.А., Сидоренко М.В.,

при секретарі судового засідання Романів О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Молодюк А.Л. –за довіреністю,

від відповідача –Трофимчук О.В. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАЛЯНИЦЯ”

на рішення господарського суду Одеської області від 21 січня 2011 року

у справі №3/116-10-4643

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАЛЯНИЦЯ”

про стягнення 55 493 784,74 грн.

встановив:

Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ” (далі-позивач-Кредитор) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПАЛЯНИЦЯ” (далі-відповідач-Позичальник) про стягнення з останнього заборгованості по кредитному договору №001/09 від 29.10.2009р. в сумі 55493784,74 грн., у тому числі 50000000,00 грн. заборгованості по кредиту, 5050117,73 грн. заборгованості по простроченим процентам, 313232,88 грн. пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту та 13034,13 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21 січня 2011 року (суддя Д'яченко Т.Г.) позов задоволено у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості в розмірі 55493784,74 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, розрахунком позивача, перевіреним судом, відповідачем не спростовані, а тому ці позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідач  вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає її безпідставною, а рішення суду обґрунтованим та прийнятим без порушень норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 29 жовтня 2009 року між сторонами (позивачем і відповідачем) укладено договір про надання кредиту №001/09, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на фінансування будівельних робіт по закінченню житлового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Львівська,15.

Пунктом 1.1.1 цього Договору надання кредиту здійснюється разово з лімітом кредиту 5000000 грн., шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника з наступним графіком зниження ліміту заборгованості: 7,8 місяці кредитування –по 2000000 грн. щомісячно, 9-23 місяці –по 3 000000 грн. щомісячно, 24 місяць –1000000 грн., а також достроково на умовах договору та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 28.10.2011 року на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.1.2 договору процентна ставка за договором встановлювалась у розмірі 25 % на строк 12 місяців по 29.10.2010р. Надалі зазначений розмір процентної ставки підлягав перегляду Кредитором.

30.10.2009 року Кредитором (ПАТ „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ” було перераховано Позичальнику (ТОВ „ПАЛЯНИЦЯ”) 50000000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 1 та № 2 від 30.10.2009р.

Відповідач своїх зобов'язань по договору від 29.10.2009р. належним чином не виконав.

Згідно розрахунку, наданого позивачем до позовної заяви, за період з 30.04.2010р. по 29.09.2010р. відповідачем не сплачувались проценти за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість по процентах, яка станом на 29.09.2010р. склала суму 5050117,73 грн.

Крім того, відповідно до розрахунку позивача за період з 01.06.2010р. по 30.09.2010р. відповідачем не було повернуто Банку суму кредиту у розмірі 10000000 грн., згідно графіку зниження ліміту заборгованості, приведеному у п.1.1.1 договору.

Представником відповідача при розгляді справи в суді першої інстанції в якості доказів часткового виконання зобов'язань по договору були надані платіжні документи №66 від 29.12.2010р. на суму 2000000 грн., №65 від 29.12.2010р. на суму 872035,54грн., які не прийняті судом до уваги у зв'язку з відсутністю на цих платіжних документах підпису посадової особи та відмітки банку з печаткою про здійснення платежів.

Згідно довідки ПАТ „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ” щодо стану погашення заборгованості ТОВ „ПАЛЯНИЦЯ” за договором про надання кредиту №001/09 від 29.10.2009р., за період з 01.10.2010р. по 20.01.2011р. від відповідача на користь позивача кошти в рахунок погашення заборгованості по цьому договору не надходили.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до п.1 ст.628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до п.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами п.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до умов п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням положень п.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідачем було допущено прострочення сплати кредитних платежів за договором, то позивачем набуто право вимагати дострокового повернення кредитних коштів за умовами договору та сплати відсотків.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 313232,88 грн. пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту та 130434,13 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтував належними доказами, а тому вони правомірно задоволені судом у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції ст.1050 ЦК України судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки    позивач не ставить питання про зміну умов договору. а використовує своє право на дострокове повернення кредиту, як наслідок невиконання відповідачем  своїх обов'язків по договору.

Відображення в бухгалтерському обліку позивача заборгованості відповідача по кредитному договору не впливає на підставність позовних вимог.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області прийняте з дотриманням норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене , керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

          постановив :

Апеляційну скаргу ТОВ „ПАЛЯНИЦЯ” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 21 січня 2011 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

     Головуючий суддя                                                   Будішевська Л.О.

Суддя                                                                                Мишкіна М.А.

Суддя                                                                                Сидоренко М.В.