Постанова

від 29.01.2008 по справі 10/405-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/405-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

29.01.08 р.                                                                                                    № 10/405-07                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                 Мазур Л. М.

Судді :                                                                                          

                                                                                                                 Андрейцева  Г.М.

                                                                                                                 Жук Г. А.

при секретарі судового засідання Лисунь Г. Д.,

за участю представників сторін:

від позивача:          Колесник Д.В.  –представник за  довіреністю  № 29/01-08 від 29.01.2008 року;

від відповідача-1:          Шпарик Ю. М. –представник за довіреністю  б/н від 17.01.2008 року;

від відповідача-2:          не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства «Шкляр 2004»на рішення господарського суду Київської області від 31.07.2007 року

у справі № 10/405-07  (суддя –Тищенко О. В.)

за позовом          Підприємства «Злагода»Всеукраїнської організації інвалідів України «Союз організацій інвалідів України», с. Пилипівка Фастівського району Київської області

до          1. Фермерського господарства «Шкляр 2004», с. Проців Бориспільського району Київської області;

          2. Бориспільської районної державної адміністрації Київської області,     м. Бориспіль Київської області

про          визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2004 року та визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

Підприємство «Злагода»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»(далі за текстом –позивач, Підприємство «Злагода») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства «Шкляр 2004» (далі за текстом –відповідач-1, ФГ «Шкляр 2004», скаржник), Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі за текстом –відповідач-2, Бориспільська РДА) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 70 гектарів, укладений 03.12.2004 року між Бориспільською РДА та ФГ «Шкляр 2004», та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 575646, виданого ФГ «Шкляр 2004»(а. с. 2-6).

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2007 року порушено провадження у справі № 10/405-07 (а. с. 1).

Рішенням господарського суду Київської області від 31.07.2007 року у справі   № 10/405-07 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2004 року, укладений між Бориспільською РДА та ФГ «Шкляр 2004»(зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 7328); визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 575646, виданий ФГ «Шкляр 2004»15.03.2007 року; стягнуто з Бориспільської РДА в доход державного бюджету України 42 грн. 50 коп. державного мита та 59 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ФГ «Шкляр 2004»в доход державного бюджету України 42 грн. 50 коп. державного мита та 59 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а. с. 54-57).

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2007 року, ФГ «Шкляр 2004»подало апеляційну скаргу, в якій просило прийняту ухвалу скасувати.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.08.2007 року у прийнятті зазначеної апеляційної скарги відмовлено та повернуто її скаржнику у зв'язку з тим, що можливість оскарження ухвали про порушення провадження процесуальним законом, зокрема ст. ст. 22, 64 ГПК України, не передбачена (а. с. 59-60).

Не погоджуючись з ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.08.2007 року, якою відмовлено у прийнятті апеляційної скарги та повернуто її скаржнику, ФГ «Шкляр 2004»подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати цю ухвалу та передати справу до Київського міжобласного апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 11.07.2007 року про порушення провадження у справі (а. с. 86).

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2007 року касаційну скаргу ФГ «Шкляр 2004»залишено без задоволення, ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.08.2007 року  - без змін (а. с. 107-112).

Також, ФГ «Шкляр 2004»було подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Київської області від 30.07.2007 року про відмову в задоволенні клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.08.2007 року відмовлено у прийнятті цієї апеляційної скарги та повернуто її скаржнику у зв'язку з тим, що  ухвала від 30.07.2007 року господарським судом Київської області не приймалась та можливість оскарження такої ухвали не передбачена процесуальним законом, зокрема ст. 22 ГПК України (а. с. 61-63).

Не погоджуючись з ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.08.2007 року, якою відмовлено у прийнятті апеляційної скарги та повернуто її скаржнику, ФГ «Шкляр 2004»подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати зазначену ухвалу та передати справу до Київського міжобласного апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 30.07.2007 року про відмову в задоволенні клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (а. с. 93).

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2007 року касаційну скаргу ФГ «Шкляр 2004»залишено без задоволення, ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.08.2007 року  - без змін (а. с. 113-118).

Не погоджуючись з постановами Вищого господарського суду України від 30.10.2007 року, ФГ «Шкляр 2004»подало касаційні скарги, в яких просило скасувати їх та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.08.2007 року, а справу передати до Київського міжобласного апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 11.07.2007 року про порушення провадження у справі (а. с. 119, 123).

Ухвалою Верховного Суду України від 22.11.2007 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2007 року у даній справі (а. с. 128).

Після розгляду касаційних скарг ФГ «Шкляр 2004»Верховним Судом України матеріали даної справи направлено до Вищого господарського суду України (а. с. 129).

Вищим господарським судом України справу № 10/405-07 повернуто до господарського суду Київської області (а. с. 130).

09.01.2008 року до Київського міжобласного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 10/405-07 та апеляційної скарги ФГ «Шкляр 2004»на рішення господарського суду Київської області від 31.07.2007 року (подана скаржником одночасно з апеляційними скаргами на ухвали господарського суду Київської області від 11.07.2007 року та 30.07.2007 року), на підставі якої Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 20.08.2007 року порушено апеляційне провадження у справі (а. с. 64-70).

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, не надав належну оцінку доказам, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, рішення прийнято з невідповідністю обставинам справи.

Так, на думку скаржника, викладені у рішенні місцевого господарського суду висновки не ґрунтуються на матеріалах справи, що призвело до неправильного вирішення її по суті, а саме:

- судом першої інстанції при прийнятті рішення не взято до уваги той факт, що позивач не має правових підстав для звернення до господарського суду з відповідним позовом, тобто не відповідає дійсності висновок суду про порушення при укладанні оспорюваного договору та видачі державного акту охоронюваного інтересу позивача з набуття у власність земельної ділянки;

- не відповідає чинному законодавству України висновок суду першої інстанції щодо обов'язковості проведення при продажу земельної ділянки, яка є предметом оспорюваного договору, земельних торгів (конкурсу чи аукціону).

Також, на думку скаржника, судом першої інстанції під час розгляду справи були допущені порушення вимог процесуального права, що полягають у наступному:

-          місцевим господарським судом встановлено факти, що не були предметом дослідження та не підтверджуються жодними доказами;

-          рішення ґрунтується на неналежних доказах;

-          рішення прийнято за відсутності відповідача, який належним чином не був повідомлений про час, місце та дату судового слухання;

-          суд першої інстанції під час прийняття рішення неправомірно застосував судову практику як джерело права.

На підставі апеляційної скарги ФГ «Шкляр 2004»на рішення господарського суду Київської області від 31.07.2007 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 20.08.2007 року порушено апеляційне провадження у справі № 10/405-07 (а. с. 64-65).

За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.09.2007 року змінено склад колегії суддів на інший, а саме: головуючий суддя - Мазур Л. М., судді: Андрейцева Г. М., Писана Т. О. (а .с .74).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.09.2007 року справу № 10/405-07 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мазур Л. М., судді: Андрейцева Г. М., Писана Т. О. (а. с. 75-76).

За розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.01.2008 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя –Мазур Л. М., судді: Андрейцева Г. М., Жук Г. А. (а. с. 136).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.01.2008 року розгляд справи призначено на 22.01.2008 року (а. с. 138-141).

21.01.2008 року через канцелярію суду (вх. № 2-05/149/Н) представник позивача, згідно ст. 96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення господарського суду Київської області від 31.07.2007 року без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення (а. с. 144-148).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача наголошує на тому, що суд першої інстанції в рішенні від 31.07.2007 року правильно встановив, що інтерес позивача щодо набуття у власність земельної ділянки відповідає ознакам охоронюваного законом інтересу.

Також, представник позивача зазначає, що Підприємство «Злагода» згідно чинного законодавства України має право на отримання оспорюваної земельної ділянки у власність для ведення підсобного сільського господарства у відповідності до пункту «г»ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі за текстом –ЗК України), пункту «б»ст. 130 ЗК України та пункту 2.3 Статуту Підприємства «Злагода».

На думку представника позивача, норма ст. 134 ЗК України не містить вичерпного переліку випадків застосування конкурентних засад у разі продажу земель державної власності, а натомість регулює певні правовідносини щодо продажу земельних ділянок, які за своїм основним цільовим призначенням у відповідності до  ст. 19 ЗК України відносяться до земель житлової та громадської забудови.

Представник позивача вважає, що, навіть та обставина, що норми земельного законодавства України не передбачали можливості проведення земельних торгів для будь-яких інших цілей, крім забудови, не свідчить, що в цих випадках конкурс або аукціон проводити не потрібно, оскільки такий висновок буде суперечити ч. 2 ст. 127 ЗК України.

Окрім зазначеного, представник позивача зауважив, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2004 року укладений з порушенням ч. 2 ст. 127 ЗК України, а отже, є правочином, що порушує публічний порядок у розумінні ч. 1 ст. 128 ЦК України, тобто є нікчемним правочином.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 22.01.2008 року апеляційну  скаргу підтримав з викладених у неї підстав, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та  повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2008 року проти вимог апеляційної скарги заперечив, підтримав викладені у відзиві на апеляційну скаргу обставини та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач-2 не скористався наданим процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні 22.01.2008 року, хоча про час, дату та місце засідання суду був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою,  наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, відсутність представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті згідно положень ст. ст. 75, 96, 99 ГПК України.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від  22.01.2008 року розгляд справи відкладався у зв'язку з задоволенням клопотання представника відповідача-1 про проголошення повного тексту постанови у даній справі, а також за неявкою представника відповідача-2.

29.01.2008 року за вх. № 2-05/244/Н від Бориспільської РДА надійшла заява від 28.01.2008 року, в якій  відповідач просить розглянути справу у відсутності його представника, а також  зазначив, що   при вирішені спору   покладається на думку суду.

В  судовому засіданні   29.01.2008 року  представник відповідача-1  подав клопотання  про витребування  доказів у справі, вказавши, що  на  ці докази посилається суд першої   інстанції, та які відсутні в матеріалах справи.

Представник  позивача   заперечив  проти задоволення  клопотання, вважає його необґрунтованим  та  таким, що  має на меті затягування розгляду справи.

Заявлене  клопотання відхилено колегією суддів  з огляду  на те, що наявність  вказаних  доказів  була   предметом  дослідження в суді першої інстанції.  

В  судовому засіданні   29.01.2008 року  представник відповідача-1 на стадії проголошення  повного тексту  постанови  подав заяву  про відвід  складу колегії суддів, яку  ухвалою  заступника  голови  Київського міжобласного апеляційного  господарського суду  від 29.01.2008 року  залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність встановлення фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав необґрунтованості, а рішення господарського суду Київської області від 31.07.2007 року у справі № 10/405-07 має бути залишено без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

  Приписами ст. 32 ГПК України встановлено,  що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення господарського суду Київської області від 31.07.2007 року у справі      № 10/405-07 мотивовано тим, що зміст договору купівлі-продажу земельної ділянку від 03.12.2004 року (далі за текстом - договір) суперечить ч. 2 ст. 127 ЗК України, так як за умовами спірного договору Бориспільська РДА продала  фермерському господарству ділянку державної власності без проведення аукціону (конкурсу), а тому, відповідно до ст. 215 ЦК України, цей договір є недійсним. З огляду на недійсність оспорюваного договору, на підставі якого видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 575646, суд першої інстанції дійшов висновку про недійсність і державного акту.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними у справі матеріалами, на підставі Розпорядження Бориспільської РДА від 02.12.2004 року № 1024 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення ФГ «Шкляр 2004»,  03.12.2004 року між Бориспільською РДА (продавець) та ФГ «Шкляр 2004»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки  (а. с. 20-23).

Факт укладення спірного договору відповідач-1 не заперечував в суді першої інстанції,  і ця обставина також підтверджується змістом поданої відповідачем-1 апеляційної скарги та поясненнями уповноваженого представника у судовому засіданні апеляційного суду.

За змістом договору продавець на підставі Розпорядження Бориспільської РДА від 02.12.2004 року № 1024 зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, та відповідно до земельного законодавства України передати у власність покупця земельну ділянку для ведення фермерського господарства загальною площею 70,0 гектарів сіножатей, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, та відповідно до земельного законодавства України прийняти вказану земельну ділянку та оплатити її вартість (пункт 1.1. договору).

Відповідно до розділу 4 спірної угоди, цей договір та документ про оплату покупцем договірної ціни земельної ділянки є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, 15.03.2007 року на підставі спірного договору ФГ «Шкляр 2004»видано Державний акт серії ЯЕ № 575646 на право власності на земельну ділянку площею 70,0 гектарів для ведення сільського господарства (а. с. 24).

Визнаючи недійсними спірний договір та державний акт на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до ч. 2     ст. 127 ЗК України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Враховуючи те, що відповідачі не надали доказів, які б свідчили про наявність юридичних фактів, які виключають проведення аукціону (конкурсу), зміст спірного договору суперечить ч. 2 ст. 127 ЗК України, так як за умовами цього договору Бориспільська РДА продала фермерському господарству земельну ділянку державної власності без проведення аукціону (конкурсу).

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність фактів, які виключали б проведення аукціону (конкурсу), судом першої інстанції правомірно визнано недійсними договір купівлі–продажу земельної ділянки від 03.12.2004 року, укладений між Бориспільською РДА та ФГ «Шкляр 2004», а також і державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 575646, що виданий ФГ «Шкляр-2004»15.03.2007 року на підставі спірного договору.

В обґрунтування невідповідності чинному законодавству висновку суду першої інстанції щодо обов'язковості проведення при продажі земельної ділянки, яка є предметом спірного договору, земельних торгів (конкурсу чи аукціону), ФГ «Шкляр 2004»в апеляційній скарзі посилається на положення глави 21 ЗК України, зокрема статті 134-136 ЗК України.

На думку ФГ «Шкляр 2004»вказані норми земельного законодавства не передбачали обов'язковості проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок для будь-яких інших цілей, крім забудови.

Проте, судова  колегія не може погодитися з таким твердженням апелянта і його тлумаченням правових норм,   та   підтримує висновок місцевого господарського суду стосовно того, що ст. 127 ЗК України встановлює загальне правило продажу земельних ділянок державної та комунальної власності на конкурентних засадах і не передбачає винятку для продажу на конкурентних засадах земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

15.03.2007 року ФГ «Шкляр 2004»на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 575646, з кадастровим № 32208860000:03:002:0839.

З огляду на недійсність спірного договору, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 575646, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність і цього державного акту.

При задоволенні позову суд першої інстанції також  виходив з того, що наявність спірного договору та державного акту унеможливлює реалізацію законного інтересу позивача щодо набуття у власність земельної ділянки, що є предметом спірного договору, а отже, позивач має право звернутися до господарського суду за захистом свого охоронюваного законом інтересу, який відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу згідно з рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004р. № 18-рп/2004.

Проте, як вбачається  з апеляційної скарги, скаржник –ФГ «Шкляр 2004»стверджує про відсутність у позивача охоронюваного законом інтересу, оскільки отримання у власність земельної ділянки є правом позивача, а не інтересом.

Судова колегія вважає, що бажання позивача набути у власність земельну ділянку, яка є предметом спірного договору, свідчить про наявність у позивача законного інтересу у її отриманні, який підлягає судовому захисту.

Щодо посилання скаржника на абз. «б»ч. 3 ст. 22 ЗК України та твердження про те, що позивач не є сільськогосподарським підприємством, то вказана норма не спростовує можливість отримання позивачем у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Так, згідно з абз. «г»ч. 3 ст. 22 ЗК України,  землі сільськогосподарського призначення передаються у власність несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян –для ведення підсобного сільського господарства.

Таким чином, посилання апелянта на відсутність у позивача охоронюваного законом інтересу щодо набуття у власність земельної ділянки не відповідає обставинам справи, у зв'язку з чим не приймається до уваги судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія апеляційного суду вважає слушними  доводи, викладені  у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Відповідно до ст. 87 ГПК України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно п. п. 3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України 10.12.2002 року    № 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачеві-1 ухвали про порушення провадження у справі, судова колегія вважає, що відповідач-1 належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду (а. с. 16-17).

Також, як свідчать матеріали справи, 30.07.2007 року місцевий господарський суд, оголошуючи перерву у розгляді справи встановив дату та час нового судового засідання (31.07.2007 року о 09 год. 20 хв.), про що повідомив осіб, які брали участь у справі, що підтверджується відповідною розпискою (а. с. 42).

А отже, судова колегія доходить висновку про те, що судом першої інстанції прийнято рішення з належним повідомленням усіх осіб, які беруть участь у розгляді справи № 10/405-07.

З огляду на викладене, доводи скаржника про нез'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки не підтверджуються матеріалами та фактичними обставинами справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, зробив висновки, що відповідають обставинам справи, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а рішення господарського суду Київської області від 31.07.20007 року має бути залишено без змін.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Київської області від 31.07.2007 року у справі  № 10/405-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства «Шкляр-2004»  –без задоволення.

2. Матеріали справи № 10/405-07 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий                                                                                      Мазур Л. М.

Судді :                                                                                

                                                                                                                   Андрейцева  Г.М.

                                                                                                                   Жук Г. А.