Постанова

від 28.02.2008 по справі 14/2294

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/2294

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "28" лютого 2008 р.                                                          Справа №  14/2294

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача: Мельничук А.В. (довіреність від 10.01.2008р.), був присутній в судових засіданнях 31.01.2008р. та 21.02.2008р.

від відповідача: Кочура О.В., директор, був присутній в судових засіданнях 18.12.2007р., 25.12.2007р. та 21.02.2008р.

                           Ходоровська Н.В. (довіреність від 15.01.2008р.), була присутня в судовому засіданні  31.01.2008р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітако", м.Житомир

на рішення Господарського суду Житомирської області

від "17" жовтня 2007 р.  у справі № 14/2294 (суддя Костриця О.О.)

за позовом Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав", м.Київ  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітако", м.Житомир

про стягнення 2160,00грн.,

з перервою в судовому засіданні з 31.01.2008р. до 21.02.2008р. та з 21.02.2008р. по 28.02.2008р.

 ВСТАНОВИВ:

  Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.10.2007р. у справі №14/2294 задоволено позов Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав", м.Київ та стягнуто на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітако", м.Житомир 2160,00грн. заборгованості та в доход Державного бюджету України 102,00грн. державного мита і 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення  господарського суду від 17.10.2007р., посилаючись на таке:

- підписання договору №Ж-02-06-06 від 01.06.2006р. аргументувалося позивачем тим, що в кафе "Замкова гора", яке належить ТОВ "Вітако" працює радіо, що є порушенням авторських прав, оскільки є публічним виконанням фонограм. Згідно з ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права"  публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї. Прослуховування радіо не підпадає під визначення публічне виконання. Проте, господарський суд даний факт не підтвердив і не спростував;

- в пункті 3 статті 1109 ЦК України передбачено, що в ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, конкретні права використання об'єкта права інтелектуальної власності. В договорі  №Ж-02-06-06 від 01.06.2006р. відсутні посилання на те, що цей договір є ліцензійним і визначення змісту ліцензії  - прослуховування радіо;

- в судовому засіданні ТОВ "Вітако" повідомило, що не використовує прослуховування радіо з комерційною метою. Проте, в рішенні суду вказана норма ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в якій йдеться про використання опублікованих фонограм з комерційною метою. Крім того, для визначення розмірів винагороди, суд керується Постановою Кабінету Міністрів України №71 від 18.01.2003р. "Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати".

В засіданні апеляційного господарського суду представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні просили рішення господарського суду від 17.10.2007р. залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Вітако" - без задоволення. При цьому, відзив мотивований тим, що цитуючи ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", відповідач, посилаючись на те, що в його закладі працює тільки радіоприймач, не звертає уваги, що саме в ст. 1 Закону вказано про відтворення фонограм зафіксованих в них творів та їх виконань за допомогою будь-яких пристроїв. Відповідач не заперечує використання радіоприймача в кафе, де присутні особи, які не належать до кола сім'ї. Крім того, незрозумілі мотиви відмови відповідача виконувати договір, який не визнаний в установленому законом порядку недійсним.

Вислухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Вітако" та Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" був укладений договір №Ж-02-06-06 від 01.06.2006р., предметом якого є надання відповідачу дозволу на публічне виконання фонограм, а також зафіксованих в них творів та їх виконань (фонограм) в закладах, зазначених в додатку №1 до цього договору. В додатку №1 до договору зазначено назву закладу в якому дозволяється виконання фонограм - кафе "Замкова гора".

Із акту перевірки Головного державного інспектора Управління контролю за використанням об'єктів права інтелектуальної власності від 07.06.2006р. вбачається, що  на час перевірки у ТОВ "Вітако" був відсутній ліцензійний договір з організацією колективного управління авторськими і суміжними правами. Таким чином, договір  між позивачем та ТОВ "Вітако" фактично був оформлений не раніше 07.06.2006р., а не 01.06.06р., як зазначено в договорі.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа,  підписується  особами, уповноваженими  на  це  її  установчими документами,  довіреністю, законом   або   іншими   актами   цивільного   законодавства, та скріплюється печаткою.

В договорі №Ж-02-06-06 зазначено, що від імені ТОВ "Вітако" він підписаний  директором товариства Кочурою О.В., але фактично цей договір підписано іншою особою.

В письмовому поясненні від 21.02.208р. директор ОП "Українська ліга музичних прав" Гуменчук О.В.  зазначив, що він особисто не зустрічався з особою, яка підписала договір від імені ТОВ "Вітако", оскільки специфіка діяльності підприємства не дозволяє зустрічатися з кожним власником (директором) кафе та перевіряти його повноваження.

В засіданні апеляційного господарського суду представник відповідача Ходоровська Н.В. заявила, що будучи адміністратором кафе "Замкова гора" вона особисто підписала договір  №Ж-02-06-06 від імені ТОВ "Вітако".  Проте, відповідачем не представлено до суду доказів надання Ходоровській Н.В. повноважень на підписання від імені ТОВ "Вітако" будь-яких договорів. Із оглянутого апеляційним господарським судом статуту ТОВ "Вітако" не вбачається наявність у адміністратора кафе повноважень на підписання договорів від імені юридичної особи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і таке інше ).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази подальшого схвалення директором ТОВ "Вітако" дій адміністратора Ходоровської Н.В. по підписанню договору №Ж-02-06-06, предметом якого є надання відповідачу дозволу на публічне виконання фонограм.

Крім того, директор ТОВ "Вітако" Кочура О.В. в засіданні апеляційного господарського суду заперечував проти наявності підстав для укладення договору №Ж-02-06-06, оскільки товариством не здійснювалось публічне виконання фонограм.  

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача, апеляційний господарський суд враховує також, наступне.

Умовами п. 1.1 договору передбачено надання позивачем дозволу відповідачу на публічне виконання фонограм, а також зафіксованих в них творів та їх виконань в кафе "Замкова гора".

Згідно з ст. 1 Закону України  "Про авторське право і суміжні права", фонограма - це звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску, тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору.

Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї.

Положення законодавства України, зокрема ст. 454 Цивільного кодексу України та ст. 40 Закону України "Про авторське право і суміжні права"  закріплюють основні способи використання фонограм (відеограм) та не наводять їх вичерпного переліку. Ці норми лише вказують, що способом використання фонограм (відеограм) можуть бути дії, встановлені законом. Але слід враховувати, що при передачі майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти суміжних прав однією з істотних умов договору на передачу (відчуження) іншим особам зазначених прав є визначення способу використання фонограм (відеограм).

В додатку №1 до договору від  01.06.2006р. зазначено, що ТОВ "Вітако" використовує у своїй комерційній діяльності фонограми музичних творів, що є популярними на сьогоднішній день і які постійно сповіщуються в ефірі всеукраїнських мережевих радіостанцій.   

За змістом норм Закону України "Про авторське право і суміжні права"  саме лише використання радіоприймача в приміщенні кафе для прослуховування програм мережевих радіостанцій не може свідчити про використання особою у комерційній діяльності фонограм музичних творів.

Стаття 13 Міжнародної Конвенції Про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення закріплює за організаціями мовлення виключне право дозволяти відтворення, ретрансляцію та сповіщення до загального відома своїх програм (передач) у місцях з платним входом, а відповідно отримувати за це винагороду. В національному законодавстві України зазначене положення не відображено.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників відповідача в кафе "Замкова гора" не встановлено оплати за вхід у дане приміщення.

За таких обставин, на відповідача не може поширюватися обов'язок по виплаті позивачу винагороди за публічне виконання фонограм та сповіщення до загального відома програм (передач), які постійно сповіщуються в ефірі всеукраїнських мережевих радіостанцій.

Оскільки договір №Ж-02-06-06 підписано особою,  яка не мала відповідних повноважень, а в подальшому цей правочин не було схвалено керівником ТОВ "Вітако", то такий правочин, відповідно до статті 215 ЦК України, має бути визнано недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на викладене та з урахуванням повноважень, наданих господарському суду частиною 1 статті 83 ГПК України, договір №Ж-02-06-06, укладений між ТОВ "Вітако" та ОП "Українська ліга музичних прав" має бути визнаний недійсним.

Правові наслідки недійсності договору не застосовуються, оскільки сторони фактично не вчинили дій на його виконання.

Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував та необґрунтовано прийняв рішення про стягнення з ТОВ "Вітако" 2160,00грн. винагороди за публічне виконання фонограм.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ТОВ "Вітако" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 17.10.2007р. має бути скасовано. Апеляційним господарським судом приймається нове рішення про визнання недійсним договору №Ж-02-06-06 від 01.06.2006р. та про відмову у задоволенні позову ОП "Українська ліга музичних прав".

  Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітако", м.Житомир задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області  від "17" жовтня 2007 р.  у справі № 14/2294 скасувати.

Прийняти нове рішення:

1) Договір №Ж-02-06-06 від 01.06.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітако" та Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" визнати недійсним.

2) У позові  Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" відмовити.

3. Справу №14/2294 повернути до Господарського суду Житомирської області.

 Головуючий - суддя:                                                               

 судді:

  Віддрук. 5 прим.

1 - до справи,

2 - відповідачу,

3,4 - позивачу

5 - в наряд