Постанова

від 20.05.2008 по справі 14/2294

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 20 травня 2008 р.                                                                                   

№

14/2294 

Вищий

господарський суд України у складі: суддя

Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув

касаційну скаргу об'єднання

підприємств "Українська ліга музичних прав", м. Київ

на

постанову Житомирського

апеляційного господарського суду від 28.02.2008

зі

справи № 14/2294

за

позовом  об'єднання підприємств "Українська ліга

музичних прав"

до товариства з обмеженою

відповідальністю "Вітако", м. Житомир (далі -ТОВ "Вітако")

про

стягнення

заборгованості у сумі 2 160 грн.

Судове

засідання проведено за участю представників сторін:

об'єднання

підприємств "Українська ліга музичних прав" -Ховхуна Ю.Е.,

ТОВ

"Вітако"  -не з'яв.

За

результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання

підприємств "Українська ліга музичних прав" звернулося до

господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Вітако"

про стягнення заборгованості за договором від 01.06.2006 № Ж-02-06-06.

Рішенням

названого господарського суду від 17.10.2007 (суддя           Костриця О.О.) позов задоволено: з

ТОВ "Вітако" стягнуто 2 160 грн. заборгованості, 102 грн.

витрат зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу. Зазначене судове рішення мотивовано порушенням

відповідачем обов'язку щодо виконання умов Договору.

Постановою

Житомирського апеляційного господарського суду від 28.02.2008 (колегія суддів у

складі: суддя Вечірка І.О. -головуючий, судді Зарудяна Л.О., Ляхевич А.А.)

рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення,

яким у позові відмовлено. В обґрунтування постанови зазначено, що Договір

укладено з порушенням норм Цивільного кодексу України (далі -ЦК України),

оскільки з боку ТОВ "Вітако" його підписано особою, яка не мала

необхідних повноважень, а тому Договір має бути визнано недійсним.

Об'єднання

підприємств "Українська ліга музичних прав" звернулося до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову

апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого

господарського суду залишити без змін. У скарзі позивач зазначає про те, що у

розгляді справи господарським судом апеляційної інстанції неправильно

застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, ЦК України і

Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), та неповно

досліджено фактичні обставини справи, які мають значення для вирішення спору,

при цьому недостатньо обґрунтовано оскаржуване судове рішення.

Відзив

на касаційну скаргу не надходив.

Сторони

відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про

час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши

на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність

застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши

пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов

висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на

таке.

Судовими

інстанціями у справі встановлено, що:

- ТОВ

"Вітако" та об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних

прав" укладено договір від 01.06.2006 № Ж-02-06-06 (далі - Договір) про

надання відповідачеві дозволу на публічне виконання фонограм, а також

зафіксованих в них творів та їх виконань, що є популярними на сьогоднішній день

і які постійно сповіщуються в ефірі всеукраїнських мережевих радіостанцій, у

кафе "Замкова гора".

Згідно

з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 Договору ТОВ "Вітако" зобов'язується не

пізніше п'яти днів після закінчення звітного місяця виплачувати позивачеві

винагороду, погоджену сторонами у додатку до Договору (180 грн. щомісячно);

- у

Договорі зазначено, що від імені ТОВ "Вітако" він підписаний  Кочурою О.В. (директор названого товариства).

Житомирським

апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- з

акта перевірки дотримання кафе "Замкова гора" законодавства у сфері

інтелектуальної власності, складеного 07.06.2006 головним державним інспектором

Управління контролю за використанням об'єктів права інтелектуальної власності

Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки

України, вбачається, що на час проведення такої перевірки у ТОВ

"Вітако" був відсутній ліцензійний договір з організацією

колективного управління авторськими і суміжними правами. Таким чином, Договір

фактично було оформлено не раніше 07.06.2006, а не 01.06.2006, як зазначено в

Договорі;

- у

письмовому поясненні від 21.02.2008, поданому суду апеляційної інстанції

директором об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав"

Гуменчуком О.В., зазначено, що Гуменчук О.В. особисто не зустрічався з особою,

яка підписала договір від імені ТОВ "Вітако", оскільки специфіка

діяльності підприємства не дозволяє зустрічатися з кожним власником

(директором) кафе та перевіряти його повноваження;

-

ОСОБА_1 як адміністратор кафе "Замкова гора" особисто підписала

Договір  від імені ТОВ

"Вітако";

- ТОВ

"Вітако" не подано суду доказів надання ОСОБА_1 повноважень на

підписання будь-яких договорів від імені названого товариства;

- зі

статуту ТОВ "Вітако" не вбачається наявності у адміністратора кафе

повноважень на підписання договорів від імені юридичної особи;

- у

матеріалах справи відсутні докази подальшого схвалення директором ТОВ

"Вітако" дій адміністратора ОСОБА_1 з підписання Договору.

Причиною

спору зі справи стало питання про наявність чи відсутність порушення з боку ТОВ

"Вітако" умов Договору.

Частиною

п'ятою статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права"

передбачено, що на основі одержаних повноважень організації колективного

управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів

невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних

прав.

Відповідно

до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не

встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно

з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу.

Відповідно

до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна

мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У

частині другій статті 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається

таким,  що вчинений у письмовій формі,

якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє

юридична особа,  підписується  особами, уповноваженими  на  це  її 

установчими документами, 

довіреністю, законом   або   іншими  

актами   цивільного   законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно

зі статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням

повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку

він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє,

вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення

правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права

та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як

встановлено апеляційним господарським судом, ОСОБА_1 не мала повноважень на

підписання будь-яких договорів від імені ТОВ "Вітако" і  в матеріалах справи відсутні докази

подальшого схвалення Договору директором названого товариства.

Відповідно

до пункту 1 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи

рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з

предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З

урахуванням наведеного Житомирський апеляційний господарський суд, повністю

оцінивши наявні у справи докази та доводи сторін, дійшов вірного висновку про

необхідність визнання Договору недійсним, а відтак і про відмову в задоволенні

позову.

Згідно

з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних

наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім

того, доводи касаційної скарги ТОВ "Вітако", що стосуються

встановлення обставин справи та оцінки поданих доказів, Вищий господарський суд

України відхиляє з огляду на положення частини другої статті 1117

ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати

або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або

постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи

викладене, постанова апеляційного господарського суду з цієї справи підлягає

залишенню без змін як така, що прийнята з 

дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись

статтями 1117, 1119 -11111 ГПК

України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 28.02.2008 зі справи №

14/2294 залишити без змін, а касаційну скаргу об'єднання підприємств

"Українська ліга музичних прав" -без задоволення.

Суддя                                                                                               

В. Селіваненко

Суддя                                                                                               

І. Бенедисюк                 

Суддя                                                                                               

Б. Львов