Рішення

від 27.02.2008 по справі 15/319-07-8791

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/319-07-8791

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "27" лютого 2008 р.Справа  № 15/319-07-8791

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача -           не з'явився;

від відповідача -       не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Зовнішньоторговельна науково-виробнича фірма „Коло” до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Техніон” про визнання права власності, -

                                                         ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Зовнішньоторговельна науково-виробнича фірма „Коло” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техніон” та Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання права власності на транспортний засіб марки „HYUNDAI Sonata” (реєстр. № 42789ОВ, рік випуску 1998, колір зелений, двигун № G6BVW004911; кузов KMHEP41EPWA034953; тип т/з легковий седан-В, повна маса 1800 кг) та зобов'язання Управління ДАІ УМВС України в Одеській області виконати всі необхідні дії щодо зняття з обліку та подальшої перереєстрації зазначеного транспортного засобу. В обґрунтування позовних вимог позивач послався  на наступне.

16.03.1999 року між відповідачем та позивачем був укладений договір фінансового лізингу № 351, згідно умов якого відповідач надав позивачу у фінансовий лі зинг автомобіль марки „HYUNDAI Sonata”. Згідно п. 4.3.3 договору після 100% сплати вартості автомобіля пра во власності на автомобіль переходить до позивача.

27.12.2000 року після 100% сплати вартості автомобіля відповіда чем та позивачем був складений акт приймання-передачі цього автомобіля у власність позивача.

У вересні 2007 року позивач письмово звернувся до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Одеській області з питан ням зняття з обліку цього автомобіля та перереєстрації його на позивача у зв'язку зі зміною власника, місця стоянки тощо. Однак, відповіді від Управління не надійшло, а без зняття цього автомобіля з обліку неможлива перереєстрація його на позивача.

Так, позивач вважає, що відсутність відповіді Управління ДАІ на прохання зняти спірний ав томобіль з обліку дорівнює відмові.

Також позивач зазначає, що сторонами виконані усі обов'язки, що витікають з догово ру фінансового лізингу, а саме: позивач сплатив відповідачу у повному обсязі вартість автомобіля, а відповідач передав позивачу у власність цей автомобіль. Таким чином, на думку позивача, він має законне право власності на цей автомобіль та усі необхідні документи щодо підтвердження цього факту.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2007 р. порушено провадження у справі № 15/319-07-8791 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

19.02.2008 р. до господарського суду надійшло клопотання про часткову зміну предмету позову, в якому позивач просив припинити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Управління ДАІ УМВС України в Одеській області виконати всі необхідні дії щодо зняття з обліку та подальшої перереєстрації спірного транспортного засобу та виключити зазначене Управління з кола відповідачів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2007 р. провадження у справі № 15/319-07-8791 припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог Закритого акціонерного товариства “Зовнішньоторговельна науково-виробнича фірма „Коло” до Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про зобов'язання виконати всі необхідні дії щодо зняття з обліку та подальшої перереєстрації транспортного засобу.

Також у вказаному клопотанні про часткову зміну предмету позову позивач доповнив позовні вимоги вимогою про звільнення спірного майна з-під арешту, оскільки, як було з'ясовано під час розгляду справи, на спірний автомобіль господарським судом Одеської області був накладений арешт в ході розгляду справи про банкрутство відповідача. При цьому позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідачів Відділу державної виконавчої служби Жовтневого району м. Одеси, Відділу державної виконавчої служби Іллічівського району м. Одеси, Агентство з питань банкрутства.             

Однак, у вищенаведеній частині доповнені позовні вимоги судом до розгляду не приймаються, оскільки це суттєво утруднить вирішення спору. При цьому суд зазначає, що позивач може звернутися до суду з окремим позовом, що передбачено ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження”, згідно якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.        

Крім того, позивачем подано до господарського суду клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку позовної давності.    

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився. У зв'язку з цим відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

16 березня 1999 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Техніон” та Фірмою „Коло” був укладений договір № 351 фінансового лізингу (а.с. 10), згідно якого відповідач на замовлення позивача надав у фінансовий лізинг автомобіль марки „HYUNDAI Sonata EF”, комплектація та характеристики якого зазначені в додатку № 1 до цього договору (а.с. 11), а саме: зеленого кольору, двигун № G6BVW004911; кузов KMHEP41EPWA034953, про що свідчить складений на виконання договору акт прийому-передачі від 19.03.1999 р.   

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався сплачувати своєчасно та у повному обсязі лізингові платежі, передбачені додатком № 2 до договору № 351, а також утримувати об'єкт лізингу згідно відповідним стандартам, технічним умовам, правилам експлуатації і інструкціям виробника (п. 4.4 договору). При цьому згідно додатку № 2 до вказаного договору фінансового лізингу повна вартість автомобіля склала 107 200 грн. з урахуванням ПДВ.  

Додатковою угодою № 1 від 23.11.1999 р. до договору фінансового лізингу № 351 від 16.03.1999 р. (а.с. 12) сторони домовились про зниження вартості автомобіля, вказаного в договорі фінансового лізингу № 351 від 16.03.1999 р., до 100 000 грн. При цьому вказаною угодою передбачено, що повна сплата вартості здійснюється до 20.03.2000 р.  

Між тим пунктом п. 4.3.3 договору фінансового лізингу передбачено, що після 100% сплати право власності на автомобіль переходить до лізингоотримувача (позивача), а лізингодавець (відповідач) оформлює всі необхідні документи передачі автомобіля.       

Як з'ясовано судом, свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 351 від 16.03.1999 р. позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 14), банківськими виписками (а.с. 15) та довідкою ЗАТ „ПриватБанк” Криворізька філія № 04/205 від 22.01.2008 р. (а.с. 64). Так, 27.12.2000 р. між ТОВ „Техніон” та ЗАТ „Зовнішньоторговельна науково-виробнича фірма „Коло” був складений акт прийому-передачі до договору № 351 від 16.03.1999 р. (а.с. 13), яким сторони підтвердили, що відповідач згідно п. 4.3.3 договору фінансового лізингу № 351 від 16.03.1999 р. передає у власність позивачу автомобіль марки „HYUNDAI Sonata EF”, кузов № 034953, двигун № 004911. При цьому в акті зазначено, що сторони дійшли згоди про те, що всі умови договору № 351 від 16.03.1999 р. виконані, сторони претензій один до одного не мають.

Так, позивач вказує, що набув право власності на спірний автомобіль, однак документ, що підтверджує правомірність придбання позивачем вказаного автомобіля, відповідач не видав, у зв'язку з чим на адресу відповідача позивачем були направлені: претензія від 07.04.2003 р. (а.с. 34), лист від 17.06.2003 р. (а.с. 37), лист від 01.06.2004 р. про здійснення  перереєстрації автомобіля з заміною державного номера і зняття з обліку (а.с. 36). Однак, як зазначає позивач, відповідей на претензію та листи позивач не отримав. Між тим позивач зазначає, що відсутність у позивача належного документа щодо правомірності придбання спірного автомобіля перешкоджає позивачу як власнику зареєструвати цей автомобіль.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності, обґрунтовуючи поважність пропуску строку наступними обставинами. При з'ясуванні причин ненадання відповідачем відповідей на свої листи було з'ясовано, що 12.12.2002 року у газеті „Голос України” № 235(2986) була опублікована об'ява про визнання ТОВ „Техніон”  банкрутом та оголошення про його ліквідацію (госпо дарський суд Одеської області справа № 17-6-39-18/02-3145). У зв'язку цим позивач звернувся до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про надання інформації, на що позивачу була видана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.09.2007 року, згідно якої 01.03.2006 р. була проведена державна реєстрація  припинення ТОВ „Техніон” у зв'язку з визнанням його банкрутом; 05.04.2007 р. була проведена державна реєстрація внесення судового рішення про відміну державної реєстрації припинення ТОВ „Техніон”. З огляду на те, що ТОВ „Техніон” знаходилося у стадії ліквідації та не могло виконувати будь які дії щодо свого майна, так як ці функції виконував ліквідатор, до того ж тільки у 2007 році була відмінена державна ре єстрація припинення ТОВ „Техніон”, також участь у справі про визнан ня ТОВ „Техніон” банкрутом позивач не приймав та позивач не мав відомостей про ліквідатора, ЗАТ „ЗТНВФ „КОЛО” вважає, що не зі своєї ви ни пропустило строк позовної давності. У зв'язку з цим позивач просить визнати, що строк позовної давності пропущений з поважних причин, та поновити строк позовної давності.

Разом з тим, на думку суду, клопотання позивача про поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У зв'язку з набранням 01.01.2004 р. чинності Цивільним кодексом України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з Прикінцевими положеннями Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.     

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.  Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, у договорі фінансового лізингу № 351 від 16.03.1999 р. не був встановлений строк, у який відповідач мав здійснити передбачені законодавством дії щодо перереєстрації спірного автомобіля. Отже, відповідач мав вчинити такі дії у семиденний строк від дня отримання ним пред'явленої позивачем до нього претензії від 07.04.2003 р. З руханням того, що зазначена претензія отримана 14.04.2003 р., про що свідчить поштове повідомлення № 395 (а.с. 35), строк позовної давності для позивача розпочався з 22.04.2003 р.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на спірний автомобіль у грудні 2007 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Посилання позивача на поважність причин, з яких позивачем був пропущений вказаний строк, судом до уваги не приймаються, оскільки, як вбачається з виданої позивачу довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 31), позивач звернувся до державного реєстратора із запитом про надання відомостей про ТОВ „Техніон” лише 10.09.2007 р. До цього часу з моменту надіслання на адресу відповідача останнього листа від  01.06.2004 р. ніякі заходи, направлені на захист свого права на спірний автомобіль, позивачем не здійснювались. За таких обставин, суд не вбачає підстав для поновлення позивачу пропущеного строку позовної давності.  

Відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства “Зовнішньоторговельна науково-виробнича фірма „Коло” про визнання права власності на автомобіль марки „HYUNDAI Sonata”.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

        У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства “Зовнішньоторговельна науково-виробнича фірма „Коло” до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Техніон” про визнання права власності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його підписання.

Підписано 03.03.2008 р.

                       Суддя                                                                                       Петров В.С.