Рішення

від 05.03.2008 по справі 37/402-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/402-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2008 р.                                                            Справа № 37/402-07

вх. № 12652/4-37

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя   Доленчук Д. О. 

суддя                         Кононова О.В.

суддя                         Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

 позивача - Кімстачьов С.С. за довіреністю № б/н від 10.12.2007 р.  відповідача - Венгер В.Л. за довіреністю № б/н від 25.12.2007 р., Дзюба І.М. за довіреністю № б/н від 18.12.2007 р., Луценко О.І. за довіреністю № б/н від 14.12.2007 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Охрана-Сервіс", м. Харків    

до  ТОВ "Охорона. Надійність. Безпека.", м. Харків  

про стягнення 157097,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охрана-Сервіс" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона. Надійність. Безпека." (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 77097,00 грн. не отриманих доходів та 80000,00 грн. моральної шкоди. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, маючи інформацію з обмеженим доступом про контрагентів позивача та умови співпраці між ними, використав її для налагодження договірних стосунків з ТОВ «Сервісводстрой», ПФ «Медекспресс», ВАТ «Харківський завод «Оргтехніка» та схилив вказані підприємства до розірвання договірних відносин із позивачем, що призвело до недоотримання позивачем доходів та завдало шкоду діловій репутації позивача.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку тим, що директор відповідача Міроненко М.М. працював на підприємстві позивача до 01.09.2005 року, після цього він звільнився і працював на ТОВ «Безпека-Сервіс» до 05.11.2007 року. А тому Міроненко М.М. не мав відносин із позивачем та не міг отримати жодної інформації про контрагентів позивача у 2007 році. Також, позивач заперечує факт використання ним інформації, що становить комерційну таємницю позивача, та поширення неправдивої інформації. Вимоги про стягнення моральної шкоди вважає недоведеними.

Запис розгляду судової справи здійснюється на диск CD-R, серійний номер сіс х-04288 за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та прохав суд їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав вказаних у відзиві, у зв'язку з чим просили суд у задоволенні позову відмовити.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охрана-сервіс» знаходиться за адресою м. Харків, вул. Ромена Роллана, 12 та здійснює діяльність у сфері надання охоронних послуг.

01.03.2003 року між позивачем та Приватною фірмою «Медекспресс» був укладений договір № 6 на надання охоронних послуг, відповідно до протоколу № 3 від 01.01.2007 року до цього договору сторони дійшли згоди, що розмір договірної ціни за виконання послуг по охороні ПФ «Медекспресс» складає 6205,00 грн. (у тому числі ПДВ 20%) на місяць. Умовами договору було передбачено, що даний договір укладається строком на 1 рік та вступає в силу з дня його підписання. Пунктом 6.3. даного договору було передбачено те, що даний договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення  строку його дії не буде заявлено однією із сторін. Судом встановлено, що 08.11.2007 року ПФ «Медекспресс» направило позивачу лист № 82, в якому повідомило позивача, що у зв'язку із тяжким фінансовим станом на підприємстві, просить розірвати з 17.12.2007 року Договір № 6 від 01.03.03 року. Однак, господарський суд вважає, що даний договір відповідно до умов договору було продовжено неодноразово на один календарний рік, у зв'язку з чим він повинен був діяти до 01.03.2008 року.

15.07.2004 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісводстрой» був укладений договір № 70 на надання охоронних послуг, відповідно до додатку № 5 від 01.01.2007 року до цього договору сторони підписали протокол № 3 угоди про договірну ціну, в якому було встановлено, що ціна за виконання послуг по охороні складає 5840,00 грн. (у тому числі ПДВ 20%) на місяць. Умовами договору було передбачено, що даний договір укладається строком на 1 рік та вступає в силу з дня його підписання. Пунктом 6.3. даного договору було передбачено те, що даний договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення  строку його дії не буде заявлено однією із сторін. Судом встановлено, що 05.11.2007 року ТОВ «Сервісводстрой» направило позивачу лист № 232, в якому повідомило, що у зв'язку із фінансовими труднощами просить розірвати з 01.12.2007 року Договір № 70 від 15.07.04 року. Однак, господарський суд вважає, що даний договір відповідно до умов договору було продовжено неодноразово на один календарний рік, у зв'язку з чим він повинен був діяти до 15.07.2008 року.

01.11.2006 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Харківський завод «Оргтехніка» було укладено договір № 165 на надання охоронних послуг, відповідно до додатку № 1 від 01.11.2006 року до цього договору сторони підписали протокол № 1 угоди про договірну ціну, в якому встановлено, що ціна за виконання послуг по охороні складає 6205,00 грн. (у тому числі ПДВ 20%) на місяць. Умовами договору було передбачено, що даний договір укладається строком на 1 рік та вступає в силу з дня його підписання. Пунктом 6.3. даного договору було передбачено те, що даний договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення  строку його дії не буде заявлено однією із сторін. 01.11.2007 року ВАТ «Харківський завод «Оргтехніка» направило позивачу лист № 556, в якому повідомило, що у зв'язку із зникненням необхідності в охороні приміщень просить розірвати до з 01.12.2007 року Договір № 165 від 01.11.06 року. Однак, господарський суд вважає, що даний договір відповідно до умов договору було продовжено на один календарний рік, оскільки ВАТ «Харківський завод «Оргтехніка»  у зв'язку з чим він повинен був діяти до 01.11.2008 року.

02.08.2007 року було створене та зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю “Охорона. Надійність. Безпека”, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 352-а, директор, та засновник якого Міроненко М.М. Основний вид діяльності – забезпечення безпеки.

В подальшому між ТОВ «Охорона. Надійність. Безпека» та ПФ «Медекспресс», ТОВ «Сервісводстрой», ВАТ «Харківський завод «Оргтехніка» були укладені договори про надання охоронних послуг. Таким чином внаслідок дострокового одностороннього розірвання договорів із позивачем з боку вказаних трьох підприємств позивач недоотримав дохід у загальному розмірі 77097,00 грн. Договори були розірвані у зв'язку із наявністю домовленості відповідача та ПФ «Медекспресс», ТОВ «Сервісводстрой», ВАТ «Харківський завод «Оргтехніка» про наступне - укладення договорів на надання тих самих послуг. Факт наступного укладення договорів на охорону об'єктів з боку ПФ «Медекспрес», ТОВ «Сервісводстрой», ВАТ «Харківський завод «Оргтехніка» свідчить, що договори з позивачем були розірвані саме через домовленість із відповідачем, а не через фінансові труднощі чи зникненням необхідності у охоронних послугах.

02.01.2003 року Міроненко Михайло Миколайович був прийнятий на роботу до ТОВ «Охрана-сервіс» на посаду заступника директора.

31.10.2005 року Міроненко Михайло Миколайович звільнився з ТОВ «Охрана-Сервіс» і був прийнятий по переводу на роботу до ТОВ «Безпека-сервіс».

ТОВ «Охрана-Сервіс» та ТОВ «Безпека-Сервіс» є самостійними юридичними особами. Але обидва підприємства, зареєстровані та фактично знаходяться за однією адресою – м. Харків, вул. Р.Роллана, 12; вказані підприємства працюють у одному секторі ринку та взаємопов'язані у своїй діяльності; працівники обох цих підприємств мають місце роботи в одних і тих самих приміщеннях, про що свідчить укладений між позивачем та ТОВ «Безпека-сервіс» договір оренди, відповідно до умов якого ТОВ «Безпека-сервіс» отримало в оренду у позивача приміщення за адресою м. Харків, вул. Р. Роллана, 12. Через ці чинники, Мироненко М.М., як особа, що входила до керівництва підприємства (спочатку – ТОВ «Охрана-Сервіс», в подальшому – ТОВ «Безпека-Сервіс») мав доступ до документів обох підприємств.

Таким чином, твердження відповідача, що Міроненко М.М. не знав та не міг знати інформацію щодо факту наявності договорів та суттєвих умов договорів між ТОВ «Охрана-Сервіс» та ВАТ «Харківський завод «Оргтехніка», ТОВ «Сервісводстрой», ПФ «Медекспресс», суд вважає такими, що не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 505 Цивільного кодексу України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Інформація про наявність договірних відносин, предмет, строк та ціну договору не є легкодоступною для сторонніх осіб, вона має комерційну цінність, так як використовується у господарській діяльності позивача. Міроненко М.М. мав доступ до такої інформації в силу свого службового положення та фізичного доступу до неї і усвідомлював ту обставину, що інформація має обмежене коло обігу.

Таким чином, налагодження господарських відносин із контрагентами позивача свідчить про використання інформації з обмеженим обігом, яку відповідач в особі Міроненко М.М. отримав у позивача під час роботи на ТОВ «Охрана-Сервіс» та ТОВ «Безпека-Сервіс». Вказані дії порушують права та інтереси позивача та потягли спричинення шкоди позивачу.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно ч.3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.  Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Відповідачем не доведено, що розірвання договорів із позивачем відбулось не з вини відповідача.

Статтею 32 Господарського кодексу України недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті. Недобросовісна конкуренція тягне за собою юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на конкуренцію на території України, незалежно від того, де вчинено такі дії.

Відповідно до ст. 36 Господарського кодексу України, відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.

Міроненко М.М. мав доступ до відомостей, що становлять комерційну таємницю, в силу свого службового положення, разом з тим підприємство відповідача такого доступу не мало та не могло використовувати інформацію про контрагентів позивача та про умови їх співробітництва. Вказане свідчить про неправомірне використання відповідачем комерційної таємниці позивача під час планування та здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи (позивача).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України передбачено те, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що  позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми не отриманих доходів у розмірі 77097,00 грн., яка підтверджується наданим позивачем розрахунком,  підлягає задоволенню, оскільки позивач міг б реально одержати цю суму за звичайних обставин, якби її право не було порушене відповідачем.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивачем під час розгляду справи не наведено, яким чином принижено його ділову репутацію, якими самими діями відповідача, та не надано доказів на підтвердження цих обставин, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем не обґрунтовано заявлений розмір компенсації моральної шкоди, тому позовні вимоги в частині стягнення 80000,00 грн. моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що заявлений позов позивача підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 77097,00 грн. не отриманих доходів

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача  належить стягнути до державного бюджету України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 770,97 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі   57,91 грн..

Керуючись ст.ст. 32, 36 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 22, 23, 505, 626, 628, 629, 631, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 35, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Охорона. Надійність. Безпека” (61051, м. Харків, вул. Клочківська, б. 352-А, код ЄДРПОУ 35074385, р/р 2600430128248 в АКБ „Золоті ворота” м. Харкова) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Охрана-Сервіс” (61058, м. Харків, вул. Р.Роллана, б. 12, код ЄДРПОУ 32028755, р/р 26001020540 в АСУБ „Грант” м. Харкова, МФО 351607) – 77097,00 грн. не отриманих доходів, 770,97 грн. державного мита та 57,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повний текст рішення підписаний 11.03.2008 року.

Головуючий суддя                                                                     Доленчук Д. О. 

суддя                                                                                            Кононова О.В.

суддя                                                                                            Калініченко Н.В.