Постанова

від 13.03.2008 по справі 10/203-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/203-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 березня 2008 р.                                                                                    № 10/203-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

СуддівШевчук С.Р. (доповідач)Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційну               скаргу Відкритого акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2007р.

у справі №10/203-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр"

доВідкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

3-я особаРегіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

провизнання права власності

          В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача:  Малиновська Л.В. дов. б/н від 04.07.2007р.

Кабанов М.М., дов. б/н від 28.02.2008р.

- відповідача: Івлєв Ю.Ю. дов. №33-4016 від 18.05.2006р.

                              Левченко О.В., дов. №50-4016 від 17.07.2007р.

- 3- ї особи:  не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007р. відкрите акціонерне товариство "Новопавлівський гранітний кар'єр" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання на ним права власності на  прийомо - здатні залізничні колії №01 довжиною 717 м. та №02 довжиною 693 м., які примикають до станції Нікополь Придніпровської залізниці від з'єднувальної колії позивача.

Позов обґрунтований тим, що вказане майно було передано йому у власність регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2007р. (суддя Кощеєв І.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2007р. (головуючий Павловський П.П., судді Чус О.В., Логвиненко А.О.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню  виходячи з наступного.

Предметом даного судового спору стала матеріально-правова вимога відкритого акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" про визнання за ним права власності на прийомо - здатні залізничні колії №01 довжиною 717 м. та №02 довжиною 693 м., які примикають до станції Нікополь Придніпровської залізниці від з'єднувальної колії позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що обставини, які мають значення для правильного вирішення даного спору, зокрема щодо характеристики спірного об'єкта, його створення і реконструкції, правових підстав знаходження його у відповідача, були встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2005р. по справі №6/342 за позовом ВАТ "Новопавлівський гранітний кар'єр" до ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" про усунення перешкод в користуванні і розпорядження майном, а тому в силу ст. 35 ГПК України вони є преюдиціальними фактами, які не потребує додаткового дослідження.

Так, даним рішенням встановлено, що відповідач користується земельною ділянкою для під'їздних залізничних колій, розмір якої коливався з 1964 року з 16,5 га до 34,757 га в 1995 році, а 27.09.1999 року у зв'язку із зменшенням насипу біля зовнішніх меж під'їздних залізничних колій станції "Нікополь-Сортувальний" (до складу якої входять залізничні колії № 1 та № 2) Придніпровською сільською Радою народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області виданий єдиний Державний акт (зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею під №214) на право постійного користування землею, у розмірі 16,7506 гектарів, для металургійної промисловості (під'їздна залізнична вітка).

Також зазначеним рішенням встановлено, що на виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 03.04.1974р. № 237-92 (наказ Мінчермету СРСР від 06.05.1974р. № 119), постанови Ради Міністрів СРСР від 07.02.1976р. "Про уточнення завдань для виконання зобов'язань Радянського Союзу з постачання залізовмісної сировини та окремих видів феросплавів  у країни-члени РЕВ" та рішення Ради Міністрів СРСР від  05.03.1974р. № 437 "Об ускорении ввода в действие мощностей по производству углеродистого ферромарганца на Никопольском заводе ферросплавов" було розпочато проектування та будівництво по розвитку поста "М'ясокомбінат" у станцію "Нікополь-Сортувальний". На підставі Акта про приймання в експлуатацію Державною комісією закінченого будівництва першої черги зовнішнього залізничного транспорту (залізнична колія довжиною 5,69 км розвитку поста "М'ясокомбінат" до станції "Нікополь-Сортувальний") від 27.12.1985р. Нікопольського заводу феросплавів та Акта про приймання в експлуатацію Державною комісією закінченого будівництва другої черги зовнішнього залізничного транспорту (залізнична колія довжиною 7,65 км розвиту поста "М'ясокомбінат" до станції "Нікополь-Сортувальний) Нікопольського заводу феросплавів від 30.09.1987р., які затверджені наказами Міністерства чорної металургії № 188 від 27.01.1986р. та № 997 від 30.10.1987р. відповідно, прийняте рішення про прийняття в експлуатацію з передачею на баланс заводу вищезазначених залізничних колій, до складу яких увійшли переобладнані залізничні колії № 1 та № 2.

При цьому, судовим рішенням у справі №6/342 зазначено, що оплату даних будівельних робіт генпідряднику "Днепротрансстрой" здійснював Нікопольський завод феросплавів, а позивач ніколи не приймав участі у будівництві (переобладнанні) залізничних колій ст. "Нікополь-Сортувальний".

Судом також встановлений факт, що в інвентарній картці позивача №140 вказаний тип рельсів Р43, тоді як насправді на залізничних коліях № 1 та № 2 застосований тип рельсів Р50.

Отже, зазначені вище обставини свідчать про те, що за час експлуатації спірне майно піддавалося чисельним переробкам (реконструкціям), які суттєво змінили його характеристику і витрати по таких переробках здійснював саме відповідач по справі, тому суд у справі №6/342 дійшов висновку про набуття відповідачем –ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" права на спірне майно, як це передбачено п. 4 ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні", який був чинний до 01.01.2004 р.

Вищенаведені факти були встановлені і постановою Вищого господарського суду України від 12.09.2006 р. по справі № 16/64.

За таких обставин, враховуючи, що під час розгляду справи № 6/342 було встановлено, що ВАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр»не є власником спірних під'їзних залізничних колій, що додатково підтверджено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2006 року у справі № 16/64,  попередні судові інстанції дійшли висновку про відмову в позові.

При цьому, суди зазначали, що не підлягає також доведенню встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2005р. №6/342 факт про те, що спірні залізничні колії № 1 та № 2 довжиною 7,8 км включені до Відомостей наявності основних засобів і матеріальних активів відповідача станом на 01.04.2001р. і знаходяться на балансі цеху № 30, а реєстрація права власності на зазначені колії не була здійснена комунальним підприємством "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації-" з посиланням на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445, оскільки відповідно до цього Тимчасового положення не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказані висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки позивач не надав належних доказів того, що він є власником спірного майна, а доданий до позовної заяви технічний паспорт залізничних під'їздних  колій не є беззаперечним правовстановлюючим документом.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду  України не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Керуючись ст.ст.  1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2007р. у справі №10/203-07 залишити без змін.

Головуючий                                                                         Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                Владимиренко С.В.