Рішення

від 09.07.2007 по справі 10/203-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/203-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.07.07р.

Справа № 10/203-07

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр", с. Каменське 

до  Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь  

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області      

про визнання права власності

Суддя  Кощеєв І.М.

Представники:

  Від позивача: Яковлєв А.В.(дов.№ 103 від 11.01.07р.)- нач. юр. відділу

                         Малиновська Л.В.(дов.№ 1445 від 31.07.06р.)-фінансовий директор

Від відповідача: Вінниченко О.О.(дов.№ 97-4016 від 09.10.06р.)-представник

                             Аржанухін В.Л. (дов.№122-4016 від 14.12.06р.) - представник

Від третьої особи: Кривцова Є.І. (дов№70 від 13.11.06р.) - юрисконсульт  

СУТЬ СПОРУ:     

         Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про визнання права власності на прийомо-здатні залізничні колії № 01 довжиною 717 м., № 02 довжиною 693 м., разом розгорнутою загальною довжиною 1410 м., які примикають до станції Нікополь Придніпровської залізниці від з'єднувальної колії Позивача.

             Підстави з якими Позивач пов'язує свої позовні вимоги : вказані залізничні колії були передані у власність Відкритому акціонерному товариству «Новопавлівський гранітний кар»єр» регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровскій області.

             В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Право власності на зазначений у позові об'єкт не визнається Відповідачем.

             Представник Третьої особи у судове засідання з'явився, але витребуваних судом документів не надав.

 Відповідач проти задоволення позовних вимог Позивача заперечує, зазначаючи у відзиві на позов на їх безпідставність, оскільки спірні правовідносини власності на під'їзні залізничні колії №1 та №2 станції «Нікополь-Сортувальний»вже були предметом судового розгляду у справах № 6/342 та №16/64. Вказаними судовими рішеннями було встановлено, що спірні під'їзні колії № 1 та № 2 були побудовані за власні кошти Нікопольського заводу феросплавів на земельній ділянці, яка була виділена з метою будівництва на ній залізничних колій. Після їх будівництва колії були передані і до цього часу утримуються на балансі ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». Під час розгляду справи № 6/342 було встановлено, що ВАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр»не є власником спірних під'їзних залізничних колій. Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

 ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»також просить господарський суд Дніпропетровської області застосувати до позовних вимог ВАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр»позовну давність і відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Так, Відповідач зазначає на тому, що на підставі договорів з Позивачем, ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»з 1996 року надає Позивачу права використовувати спірні колії № 1 та № 2 для переміщення продукції залізничним транспортом. Усі документи, на які Позивач посилається як на підставу прав власності на спірні залізничні під'їзні колії №1 та №2, знаходились у Позивача вже досить тривалий термін, однак в межах визначеного законодавством терміну позовної давності не звертався до суду з позовом про визнання прав власності на зазначені колії. Отже весь час, який минув, Позивач не мав сумнівів стосовно належності залізничних колій, які він використовував за плату на підставі договорів.

              За згодою представників сторін та третьої особи у судовому засіданні було оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

             Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ :

              Обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема щодо характеристики спірного об'єкта, його створення та реконструкції, підстав знаходження його у Відповідача, були встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2005р. по справі № 6/342 за позовом ВАТ “Новопавлівський гранітний кар'єр” до ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” про усунення перешкод в користуванні і розпорядження майном. Сторонами по справі № 6/342 були ті ж самі сторони, які брали участь у справі № 16/64.

            В силу вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

            Зазначеним вище рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2005 р. по справі № 6/342 було встановлено, що відповідач користується земельною ділянкою для під'їздних залізничних колій, розмір якої коливався з 1964 року з 16,5 га до 34,757 га в в 1995 році, а 27.09.1999 року у зв'язку із зменшенням насипу біля зовнішніх меж під'їздних залізничних колій станції “Нікополь-Сортувальний” (до складу якої входять залізничні колії № 1 та № 2) Придніпровською сільською Радою народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області виданий єдиний Державний акт (зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею під № 214) на право постійного користування землею, у розмірі 16,7506 гектарів, для металургійної промисловості (під'їздна залізнична вітка).

            Також зазначеним рішенням суду було встановлено, що на виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 03.04.1974р. № 237-92 (наказ Мінчермету СРСР від 06.05.1974р. № 119), постанови Ради Міністрів СРСР від 07.02.1976р. “Про уточнення завдань для виконання зобов'язань Радянського Союзу з постачання залізовмісної сировини та окремих видів феросплавів у країни-члени РЕВ” та рішення Ради Міністрів СРСР від 05.03.1974р. № 437 “Об ускорении ввода в действие мощностей по производству углеродистого ферромарганца на Никопольском заводе ферросплавов” було розпочато проектування та будівництво по розвитку поста “М'ясокомбінат” у станцію “Нікополь-Сортувальний”. На підставі Акта про приймання в експлуатацію Державною комісією закінченого будівництва першої черги зовнішнього залізничного транспорту (залізнична колія довжиною 5,69 км розвитку поста “М'ясокомбінат” до станції “Нікополь-Сортувальний”) від 27.12.1985р. Нікопольського заводу феросплавів та Акта про приймання в експлуатацію Державною комісією закінченого будівництва другої черги зовнішнього залізничного транспорту (залізнична колія довжиною 7,65 км розвиту поста “М'ясокомбінат” до станції “Нікополь-Сортувальний) Нікопольського заводу феросплавів від 30.09.1987р., які затверджені наказами Міністерства чорної металургії № 188 від 27.01.1986р. та № 997 від 30.10.1987р. відповідно, прийняте рішення про прийняття в експлуатацію з передачею на баланс заводу вищезазначених залізничних колій, до складу яких увійшли переобладнані залізничні колії № 1 та № 2. Також цим судовим рішенням встановлено, що оплату генпідряднику “Днепротрансстрой” здійснював Нікопольський завод феросплавів.

            Цим же рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2005 року № 6/342 встановлено, що позивач ніколи не приймав участі у будівництві (переобладнанні) залізничних колій ст. “Нікополь-Сортувальний”.

            Судом встановлений факт, що в інвентарній картці позивача № 140 вказаний тип рельсів Р43, тоді як насправді на залізничних коліях № 1 та № 2 застосований тип рельсів Р50.

            Наведені вище встановлені факти свідчать, що за час експлуатації спірне майно піддавалося чисельним переробкам (реконструкціям), які суттєво змінили його характеристику. При цьому, витрати по таких переробках здійснював відповідач по справі.

            Не підлягає доведенню встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2005р. № 6/342 той факт, що спірні залізничні колії № 1 та № 2 довжиною 7,8 км включені до Відомостей наявності основних засобів і матеріальних активів відповідача станом на 01.04.2001р. і знаходяться на балансі цеху № 30, а реєстрація права власності на зазначені колії не була здійснена комунальним підприємством “Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації” з посиланням на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445, оскільки відповідно до цього Тимчасового положення не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

             Зазначені вище перетворення спірного майна у сукупності з правом користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, може свідчити про набуття відповідачем права на спірне майно, як це передбачено п. 4 ст. 10 Закону України “Про підприємства в Україні”, який був чинний до 01.01.2004 р.

             Вищенаведені факти були встановлені постановою Вищого господарського суду України від 12.09.2006 р. по справі № 16/64, якою касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” була задоволена, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року по справі № 16/64 скасована, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2006 року по справі № 16/64 залишено без змін.

Таким чином, під час розгляду справи № 6/342 було встановлено, що ВАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр»не є власником спірних під'їзних залізничних колій, що додатково було підтверджено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2006 року у справі № 16/64.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

           Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

           Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб.

           Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

           Ст. 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний термін позовної давності дорівнює трьох років.

            Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ст. 261 ЦК України ).

            Існування договірних відносин стосовно використання спірного майна між сторонами та документів, на які Позивач посилається як на підставу прав власності на спірні залізничні під'їзні колії № 1 та № 2 –не є початком перебігу позовної давності.

            Виходячи з наведеного, господарський суд вважає позовні вимоги Позивача –не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

            Згідно вищезазначеного, керуючись ст. ст. 22, 27, 33, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

          У задоволенні позовних вимог Позивача –відмовити.

        Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

         Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення  шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського   суду.

Суддя

 І.М. Кощеєв

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України  - 06.07.2007 р.