Постанова

від 05.02.2008 по справі 8/568

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/568

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.02.2008  року                                                                      Справа № 8/568

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                                  Єжової С.С.

                                                  Журавльової Л.І.

секретар

судового засідання:                      Наумов Б.Є.

за участю представників:

від  позивача:                               -Валєєва М.В., представник за дов. №17 від 21.06.07;

від  відповідача:                              -Колотович Д.О., представник за дов. №7 від 01.01.08;

                                                  -Горішняк Г.С., представник за дов. №1 від 15.10.07;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Товариства з обмеженою відповідальністю

„Луганський гофротарний комбінат”, м. Луганськ

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  30.11.07

по справі                                        №8/568 (суддя –Середа А.П.)

за позовом:                                        Приватного підприємства „Транс СВ-Логістіка”,

          м. Луганськ

до відповідача:                              Товариства з обмеженою відповідальністю

„Луганський гофротарний комбінат”, м. Луганськ

про                                                  стягнення 80148 грн. 84 коп.

В С Т А Н О В И В:

          У судовому засіданні 29.01.08 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін було оголошено перерву до 12 годин 30 хвилин 05.02.08.

          У вересні 2007 року Приватне підприємство „Транс СВ-Логістіка”, м. Луганськ (далі за текстом –ПП „Транс СВ-Логістіка”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 17.09.07 №17/10 з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат”, м. Луганськ (далі за текстом – ТОВ „Луганський гофротарний комбінат”, відповідач), заборгованості у розмірі 63850 грн.       00 коп., неустойки у сумі 15000 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1082 грн. 40 коп., штрафних санкцій у сумі 216 грн. 14 коп.  (всього –80148 грн. 54 коп.).

          Заявою, зданою в судовому засіданні в суді першої інстанції 27.11.07 (т. 2, а.с. 83-84), позивач  збільшив розмір позовних вимог у частині інфляційних нарахувань та штрафних санкцій, а саме: просив стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 2354 грн. 19 коп. та штрафні санкції у сумі 533 грн. 07 коп. Таким чином, сума заборгованості складає 81737 грн. 26 коп., в тому числі: борг у розмірі 63850 грн. 00 коп., неустойка у сумі 15000 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у 2354 грн. 19 коп. та штрафні санкції у сумі 533 грн. 07 коп.  

          30.11.07 позивач подав до суду першої інстанції заяву (т.2, а.с. 108-109) про уточнення позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача борг у сумі 49148 грн. 54 коп., інфляційні нарахування у сумі 2354 грн. 19 коп.,  3% річних у сумі 533 грн. 07 коп. (всього –52035 грн. 80 коп.)

          Рішенням господарського суду Луганської області від 30.11.07 у справі №8/568 позов задоволений частково, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг у сумі 43648 грн. 54 коп., індексацію у сумі 2290 грн. 72 коп., 3% річних у сумі 527 грн. 18 коп. (всього –46466 грн. 44 коп.), а також витрати зі сплати державного мита у сумі  465 грн. 16 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 68 грн. 44 коп.; в решті позовних вимог відмовлено; частково скасовано заходи щодо забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали суду першої інстанції від 27.11.07 у даній справі, для чого залишено чинним до набрання законної сили цим рішенням арешт на грошові кошти відповідача у сумі 46466 грн.    44 коп., які знаходяться на рахунку №26005959676579 у Луганській філії Першого Українського міжнародного банку, МФО 304966.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 30.11.07 у справі №8/568, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення.

Апелянт неодноразово подавав до Луганського апеляційного господарського суду уточнення апеляційних вимог.

У судовому засіданні 05.02.08 апелянт надав до матеріалів справи остаточні уточнення апеляційних вимог, за якими просить рішення місцевого господарського суду Луганської області по даній справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову: у частині стягнення основного боргу в сумі 10798 грн. 54 коп., інфляційних нарахувань в сумі 2354 грн. 19 коп. і 3% річних в сумі 138 грн. 91 коп., а також скасувати заходи до забезпечення позову у повному обсязі.

          В обґрунтування згаданої апеляційної скарги відповідач зазначає, що, на його думку, при винесенні оскаржуваного рішення господарський суд Луганської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також порушив норми матеріального та процесуального права.

          Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечив частково за відзивом, зданим до суду 25.01.08, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити частково.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 19.12.07, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат”, м. Луганськ,  на рішення господарського суду Луганської області від 30.11.07 у справі №8/568 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Єжова С.С., суддя –Журавльова Л.І.

Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи  представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

          Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, сторони 08.10.06 уклали генеральний договір транспортного експедирування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом (далі за текстом - договір).

          За умовами п. 1.1 договору ПП „Транс СВ-Логістіка”, м. Луганськ, зобов'язувалось за дорученням  ТОВ ”Луганський гофротарний комбінат”, м. Луганськ, від свого імені і за рахунок останнього організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом.

          Згідно з п. 4.6 договору позивач зобов'язувався  передавати відповідачу нарочним або поштою комплект документів по кожному перевезенню, який включає товарно-транспортну накладну, рахунок фактуру, податкову накладну і два акта виконаних робіт, один з яких завіряється і повертається позивачу.

          Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що всі платежі здійснюються не пізніше трьох банківських днів після отримання документів, що вказані у п. 4.6 договору.

          Відповідно до п. 5.4 договору у випадку затримання оплати послуг більш ніж на один банківський день відповідач зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі  500 грн. 00 коп.

          Виходячи з умов п.п. 4.6., 6.2 договору, відповідальність, яка визначена у п. 5.4 договору, наступає у випадку несвоєчасної оплати кожного з виставлених рахунків –фактур.

          За змістом ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

          Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          За надані послуги з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом позивач у відповідності з п. 4.6 договору пред'явив відповідачу необхідний пакет документів, у тому числі рахунки –фактури №№ СФ-0000326, СФ-0000417, СФ-0000484, СФ-0000495, СФ-0000501, СФ-0000510, СФ-0000512, СФ-0000529, СФ-0000531, СФ-0000535, СФ-0000538, СФ-0000540, СФ-0000541, СФ-0000542, СФ-0000550, СФ-0000551, СФ-0000556, СФ-0000558, СФ-0000559, СФ-0000560, СФ-0000566, СФ-0000567,  СФ-0000568,  СФ-0000574,  СФ-0000577,  СФ-0000583, СФ-0000587, СФ-0000599, СФ-0000601, СФ-0000602 та СФ-0000500.

          Відповідач  своєчасно і у повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим на день подачі позову по даній справі (28.09.07) з його боку перед позивачем утворився борг у сумі 53850 грн. 00 коп.

          Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу  кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

          У судовому засіданні місцевого господарського суду, яке відбулося 30.11.07, позивач надав до матеріалів справи заяву про уточнення позовних вимог, за якими наполягає на стягненні з відповідача боргу у сумі 49148 грн. 54 коп., інфляційних нарахувань в сумі 2354 грн. 19 коп. та 3% річних у сумі 533 грн. 07 коп., тобто, зменшив розмір позову у частині стягнення боргу у сумі 14701 грн. 46 коп. та неустойки у сумі        15000 грн. 00 коп.  

          Після порушення провадження у справі до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення відповідач  в рахунок погашення заявленої до стягнення заборгованості перерахував позивачу 21000 грн. 00 коп. і залишок боргу, таким чином, склав 32850 грн. 00 коп.

          Інфляційні нарахування позивач розрахував з липня по жовтень 2007 року, а 3% річних –з 21.06.07 по 22.11.07.

          За визначені позивачем періоди розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, з урахуванням наявності фактичної суми боргу за неоплаченими в строк і у повному обсязі рахунками –фактурами, сума інфляційних нарахувань складає 1612 грн. 97 коп. (за липень 2007 року –57 грн. 80 коп., за серпень 2007 року –502 грн. 50 коп., за вересень 2007 року –601 грн. 45 коп. і за жовтень 2007 року –451 грн. 22 коп.), а сума 3% річних –394 грн. 16 коп.         

          Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

          Апелянт помилково вважає, що залишок боргу на день прийняття оскаржуваного рішення складає 33900 грн. 00 коп., а не 32850 грн. 00 коп.

          Таким чином, до стягнення підлягає борг у сумі 32850 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 1612 грн. 97 коп. та 3% річних у сумі 394 грн. 16 коп.

          У частині стягнення боргу у сумі 16298 грн. 54 коп. провадження у справі слід припинити на підставі  п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

          В решті позову необхідно відмовити за необґрунтованістю.

          Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі,  якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Згідно зі ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

          Позивач, під час розгляду даної справи в місцевому господарському суді, звернувся з заявою від 01.11.07 №83 про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на грошові кошти відповідача в сумі 66068 грн. 54 коп.

          Ухвалою від 27.11.07 місцевий господарський суд наклав арешт на грошові кошти відповідача в сумі 68593 грен. 15 коп., з яких 935 грн. 89 коп. –в рахунок відшкодування судових витрат.

          В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивач зазначив, що йому стало відомо, що відповідач має великі платежі за кредитами у фінансових установах, тому грошові кошти з його рахунків списуються щомісячно для погашення кредитних платежів.

          На думку позивача невжиття заходів до забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення по даній справі.

          Доказів наведених доводів позивачем не надано.

          Згідно з п.1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.06 №01-8/2776 „Про деякі  питання практики забезпечення позову” у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного:

          -розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

          -забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

          -наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, спроможності такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

          -імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

          -запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб,  які не є учасниками даного судового процесу.

          Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

          Судова колегія враховує вищевикладене та , крім того, звертає увагу на ті обставини, що відповідач не ухиляється від погашення заборгованості, оскільки ним як до подачі позивачем позову, так і в процесі розгляду справи в суді першої інстанції здійснені на користь позивача певні платежі в рахунок розрахунків за надані за договором послуги.

          За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що вжиті ухвалою від 27.11.07 заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в сумі 68593 грн. є передчасними та такими, що не відповідають положенням ст.ст. 33,66 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, вони підлягають скасуванню у повному обсязі.

          На підставі вищевикладеного оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про: задоволення позову частково; стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 32850 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1612 грн. 97 коп., 3% річних в сумі 394 грн. 16 коп.; припинення провадження у справі у частині стягнення боргу у сумі 15248 грн. 54 коп.; відмову щодо задоволення решти позовних вимог; та скасування у повному обсязі вжитих ухвалою від 27.11.07 заходів до забезпечення позову.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

за позовом:

          -витрати по сплаті державного мита у сумі 305 грн. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 01 грн. 99 коп. покласти на позивача у справі –Приватне підприємство „Транс СВ-Логістіка”, м. Луганськ;

          -витрати по сплаті державного мита у сумі 511 грн. 56 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 116 грн. 01 коп. покласти на відповідача у справі –Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат”, м. Луганськ;

за апеляційну скаргою:

          -витрати по сплаті державного мита у сумі 58 грн. 05 коп. покласти на позивача у справі –Приватне підприємство „Транс СВ-Логістіка”, м. Луганськ;

          -витрати по сплаті державного мита у сумі 174 грн. 28 коп. покласти на відповідача у справі –Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат”,          м. Луганськ.

          Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат”, ідентифікаційний код №30642763, слід повернути з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 176 грн. 67 коп. за платіжним дорученням №380 від 12.12.07, яке знаходиться у матеріалах справи №8/568.

          У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.

          Керуючись ст. ст. 43, 47, 49, 77, п. 11 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 85, 99, 101, п. 3 ст. 103,  п. п. 3, 4  ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

                    1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат”, м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 30.11.07 у справі №8/568 задовольнити частково.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 30.11.07 у справі №8/568 скасувати.

          3.Прийняти нове рішення.

          4.Позов задовольнити частково.

          5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат”, вул. Ровеньковська, буд. 82 „а”, м. Луганськ,  91047, ідентифікаційний код №30642763, на користь Приватного підприємства „Транс СВ-Логістіка”, вул. А.Ліньова, буд. 75 „З”, офіс 35, м. Луганськ, 91021 (вул. Кольцова, буд. 20, м. Луганськ, 91021), ідентифікаційний код №34580018, борг у сумі 32850 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у  сумі 1612 грн. 97 коп., 3% річних у сумі 394 грн. 16 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 511 грн. 56 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 116 грн. 01 коп.

          6.У частині стягнення основного боргу у сумі 16298 грн. 54 коп. провадження у справі припинити.

          7.В решті позову відмовити.

          8.Скасувати у повному обсязі вжиті ухвалою місцевого господарського суду Луганської області від 27.11.07 у справі №8/568 заходи до забезпечення позову.

          9.Стягнути з Приватного підприємства „Транс СВ-Логістіка”, вул. А.Ліньова, буд. 75 „З”, офіс 35, м. Луганськ, 91021 (вул. Кольцова, буд. 20, м. Луганськ, 91021), ідентифікаційний код №34580018, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат”, вул. Ровеньковська, буд. 82 „а”, м. Луганськ, 91047, ідентифікаційний код №30642763, витрати по сплаті державного мита у сумі 58 грн. 05 коп. за апеляційною скаргою.  

          Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат”, ідентифікаційний код №30642763, з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 176 грн. 67 коп. за платіжним дорученням №380 від 12.12.07, яке знаходиться у матеріалах справи №8/568.

          Підставою повернення з Державного бюджету України державного мита є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                С.С. Єжова

Суддя                                                                                Л.І.Журавльова