Рішення

від 26.02.2008 по справі 22/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  26.02.08                                                                                                         Справа № 22/37

    за позовною заявою Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Гектор", м.Львів

до відповідача ВАТ "ІСКРА", м.Львів

про стягнення 30629,36 грн.

                                                                                                 Суддя  М.Желік

Представники

Від позивача: Сибільков О.І. - директор

Від відповідача: Патинюк З.Я. (довіреність № 14/02 від 12.01.2008р.)

           Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством Виробничо-комерційною фірмою "Гектор", м.Львів до ВАТ "ІСКРА", м.Львів про стягнення 30629,36 грн.             

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 21.01.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 21.02.2008р. Цією ж ухвалою суд зобов'язав сторони долучити ряд документів необхідних для вирішення спору. В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні 21.02.2008р. оголошено перерву до 26.02.2008р.

                Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме у зв"язку із погашенням відповідачем основного боргу, просить припинити провадження в частині стягнення основного боргу та задоволити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 2008,75 грн., 3 % річних в сумі 231,55 грн.

Представник відповідача в судових засіданнях вищенаведені позовні вимоги визнав повністю, що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно замовлень на перевезення № 33-182 від 27.08.2007р., № 38-145 від 28.08.2007р., № 38-147 від 05.09.2007р., № 33-258 від 05.11.2007р., № 38-147 від 05.11.2007р., № 33-271 від 13.11.2007р., № 38-207 від 13.11.2007р. Приватним підприємством Виробничо-комерційною фірмою "Гектор" (надалі позивач) здійснені перевезення вантажів для ВАТ "ІСКРА" (надалі відповідач) за маршрутами Львів (Україна) - Брест (Республіка Білорусь) та Брест (Республіка Білорусь) - Львів (Україна).

Відповідно до ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Факт здійснення перевезення позивачем підтверджено актами виконаних робіт та міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR), копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач, плату за перевезення вантажу сплатив лише, після подачі позовної заяви та порушення провадження у справі, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення основного боргу слід припинити у відповідності до п.1-1 ст.80 ГПК України.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Водночас, згідно з цивільним законодавством, зокрема ст.611 ЦК України, порушення боржником, відповідачем по справі, взяти на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у встановлених законом та договором мір відповідальності.

          Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.” Інфляційні нарахування становлять 2008,75 грн.,  3% річних складають 231,55 грн.

Враховуючи наведене, суд, прийшов до висновку, що позов в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3-х % річних обґрунтований і підлягає до задоволення.

В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача.  

Керуючись ст.ст. 22,43,49,75,82,84,85,115-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з ВАТ "ІСКРА" (м.Львів, вул.Вулецька,14, код ЄДРПОУ 00214244) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Гектор" (м.Львів, вул.Жовківська,5/14-А, код ЄДРПОУ 19326454) 2008,75 грн. інфляційних нарахувань, 231,55 3% річних, 307,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4.          В частині решти позовних вимог провадження у справі припинити.

Суддя                                                                                             Желік М.Б.