Постанова

від 11.03.2008 по справі 01/118-38.1

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

01/118-38.1

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 березня 2008 р.                                                                                    № 01/118-38.1  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    В.М.Палій,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.І.Шаргала,

розглянувши    касаційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства

                         "Волинськобленерго" в особі Луцької міської філії

на                         рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2007р. та

                         постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 05.12.2007

у справі           №01/118-38.1

за позовом      Відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго"

                         в особі Луцької міської філії

до                        Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації

                         України у Волинській області

про                       стягнення 1 733,07  грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Пархомчук В.М. (довіреність у справі),

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Волинській області та просило суд стягнути з останнього суму заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії у розмірі 1 733,07 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.09.2007р. (суддя Якушева І.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2007р. (головуючий, суддя Д.Новосад, О.Михалюк, Г.Мельник), у задоволені позову відмовлено через пропуск позивачем строку позовної давності для стягнення 1 733,07 грн.

При цьому, суди двох інстанцій керувалися ст.ст.26, 27 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст.230, 232 ГК України, ст.ст.256, 258, 261 ЦК України та виходили з того, що передбачена Законом санкція є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання і за своєю правовою природою є штрафом, а тому до вимог про її стягнення застосовується позовна давність в один рік. Про допущене відповідачем перевищення договірних величин споживання електроенергії  позивачу стало відомо відповідно у квітні та травні 2006р., а з позовом до суду він звернувся лише 30.07.2007р, тобто після спливу одного року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій  просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Судами двох інстанцій встановлено, що між сторонам укладено договір №529-0807000 від 13.11.2005р. на користування електроенергією за умовами якого, позивач зобов'язався постачати електроенергію відповідачу, а останній –оплачувати постачальнику вартість електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього.

Відповідно до п.7 Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №441 від 24.03.1999р. у редакції постанови КМУ №475 від 09.04.2002р., місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електроенергії терміні узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електроенергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Узгоджені обсяги споживання електроенергії оформлюються додатком до договору як договірні величини.

31.01.2006р. сторонами було укладено додаток №1 до договору №529-0807000 від 13.11.2005р., яким визначено очікувані обсяги постачання електроенергії відповідачу на 2006р., зокрема обсяг на квітень, травень 2006р. складав по 6000 кВт/год. (а.с.17).

Судами встановлено, що відповідачем у квітні 2006р. допущено перевищення договірної величини споживання електроенергії на 2392 кВт/год, у травні 2006р. –на 2525 кВт/год.

Також судами з'ясовано, що факт перевищення відповідачем договірних величин споживання електроенергії було виявлено позивачем за підсумками розрахункового періоду у квітні, травні 2006р., тоді ж вперше були виписані і надіслані відповідачу рахунки на оплату за перевищення договірної величини споживання електроенергії (а.с.40-41).

За змістом пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, споживачі у разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику", якими встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у  випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Відповідно до ст.27 названого Закону правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про те, що вказана санкція є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання і за правовою природою є штрафом, за позовом про стягнення якого статтею 258 ЦК України встановлюються скорочені строки позовної давності, та вважає помилковими доводи касаційної скарги про те, що двократна вартість електричної енергії, спожитої понад договірної (граничної) величини, не може розглядатись як штрафна санкція.

Так, в силу ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст.217 ГК України).

Оскільки саме внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання  на квітень, травень 2006р., у позивача виникає право стягнути з відповідача не вартість фактично спожитої електричної енергії (що передбачено умовами договору, як господарське зобов'язання), а двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною, остання є видом відповідальності, в результаті застосування якої, для відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії залишити без задоволення, а  постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2007р. у справі №01/118-38.1  - без змін.

Головуючий, суддя                                                            В.М.Палій

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.І.Шаргало