Постанова

від 13.03.2008 по справі 28/288-07-7784

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/288-07-7784

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Справа

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Сердюков С.С. –директор (паспорт КМ № 225978, виданий 09.04.2004р.);

від відповідача: Маврін Ф.О. –директор (паспорт КК № 488131, виданий 14.07.2000р.);

                                Бельченко Ю.А. (довіреність № 02 від 01.10.2007р.)

за участю Агріч В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „ЛАС”

на рішення господарського суду Одеської області від „14” листопада 2007 року

по справі № 28/288-07-7784

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕГА-СТРОЙ”, Одеса

до Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „ЛАС”, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське  

про стягнення 18 321,75 грн.

В С Т А Н О В И В :

18.10.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю „МЕГА-СТРОЙ” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „ЛАС” (далі по тексту –відповідач) про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, пені та 3 % річних, а саме просило стягнути з відповідача на свою користь 18 321,75 грн., з яких: 11 001,60 грн. –основний борг, 2 618,40 грн. – збитки від інфляції, 3 959,35 грн. –пеня та 742,40 грн. –3 % річних. Також позивач просив стягнути на його користь з відповідача 183,20 грн. –державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення укладеного між сторонами договору купівлі-продажу свої зобов'язання в частині оплати за отриманий від позивача товар (45 840 т. цементу на суму 11 001,60 грн.) не виконав, взагалі не розрахувався, у зв'язку з чим і утворилася вказана вище заборгованість.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.11.2007 року по справі № 28/288-07-7784 (суддя Гуляк Г.І.) позовні вимоги ТОВ „МЕГА-СТРОЙ” задоволені повністю. Стягнуто з ПП „ВКФ „ЛАС” на користь позивача основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 13 620 грн., 3 % річних у розмірі 742,40 грн., пеню у сумі 3 959,35 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 183,20 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 27.11.2007 року видано відповідний наказ.  

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПП „ВКФ „ЛАС” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, місцевий господарський суд неправомірно та безпідставно провів усі засідання та виніс оскаржуване рішення за відсутності представника ПП „ВКФ „ЛАС”, який не був належним чином повідомлений про час та місце слухання даної справи, чим порушено основні права відповідача, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Крім того, за твердженням скаржника, судом не взято до уваги фактів того, що, по-перше, в матеріалах справи відсутні належні докази наміру укладення договору та його виконання, зокрема, належні заявки та накладні, по-друге, неправильним є розрахунок пені із встановленням постійної 9 % ставки НБУ, і, по-третє, договір від 01.03.2005 року ПП „ВКФ „ЛАС” взагалі не укладало, а підпис директора Агрич В.А. на такому договору взагалі є підроблений, так як взагалі не відповідає справжньому підпису Агрич В.А. на паспорті ті інших документах.

13.03.2008 року представником ПП „ВКФ „ЛАС” заявлено клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи для встановлення ідентичності підпису колишнього директора підприємства Агрич В.А. на договорі купівлі-продажу цементу від 01.03.2005 року та накладній до цього договору.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу ПП „ВКФ „ЛАС” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обгрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та запрошеного колишнього директора ПП „ВКФ „ЛАС” Агрич В.А., проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2005 року між ТОВ „МЕГА-СТРОЙ” (Продавець) та ПП „ВКФ „ЛАС” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу цементу (а.с.4-6).

Відповідно до умов даного Договору, Продавець зобов'язався продати та поставити товар, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар: портландцемент марки 400 (ПЦ ІІ/А-Ш-400) (пункт 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 5.2 Договору, оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця на протязі 10 банківських днів.

У випадку неналежного виконання зобов'язань (в тому числі, несвоєчасна оплата партії товару належної якості то кількості) Покупець сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3 % річних, а також індекс інфляції від суми несплати за кожен день прострочення оплати (пункт 5.3 Договору).  

Відповідно до пункту 7.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на то особами та діє до моменту його кінцевого виконання, але в усякому випадку до „31” грудня 2005 року.

На виконання умов Договору від 01.03.2005 року, ТОВ „МЕГА-СТРОЙ” 31.05.2005 року поставило ПП „ВКФ „ЛАС” товар (цемент) в кількості 45 840 тон на загальну суму 11 001,60 грн. (з урахуванням 1 833,60 грн. –ПДВ).

Факт відвантаження Продавцем товару підтверджується розхідною  накладною від 31.05.2005 року за № РН-0000221 (а.с.10).

Факт отримання Покупцем товару підтверджується довіреністю від 31.05.2005 року серії МАЄ № 587146 (а.с.15).

Між тим, ПП „ВКФ „ЛАС” в порушення умов Договору від 01.03.2005 року за отриманий товар взагалі з ТОВ „МЕГА-СТРОЙ” не розрахувалося, у зв'язку з чим останнє 03.09.2007 року направило на адресу відповідача лист з проханням розрахуватись за отриманий цемент в розмірі 45,84 т. на суму 11 001,60 грн. (а.с.9).

Вказаний лист та вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ „МЕГА-СТРОЙ”, стягнення на його користь з ПП „ВКФ „ЛАС” заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 13 620 грн., пеню в розмірі 3 959,35 грн., 3 % річних в розмірі 742,40 грн. та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ПП „ВКФ „ЛАС”, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає його або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, ТОВ „МЕГА-СТРОЙ”, поставивши ПП „ВКФ „ЛАС” цементну продукцію, виконало покладені на нього договором від 01.03.2005 року та нормами чинного законодавства обов'язки, що підтверджується відповідною розхідною накладною та довіреністю на отримання вказаного товару, які містять підписи та печатки сторін.

Між тим, ПП „ВКФ „ЛАС, отримавши від ТОВ „МЕГА-СТРОЙ” вказаний товар, в свою чергу, в порушення умов договору від 01.03.2005 року та вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконало, а саме поставлений позивачем товар (цемент) взагалі не оплатило, у зв'язку з чим ця сума заборгованості підлягає стягненню в примусовому порядку.

Крім того, як було вище зазначено, відповідно до пункту 5.3 Договору від 01. 03.2005 року, у випадку неналежного виконання зобов'язань (в тому числі, несвоєчасна оплата партії товару належної якості то кількості) Покупець сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3 % річних, а також індекс інфляції від суми несплати за кожен день прострочення оплати

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 року (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що непогашена сума заборгованості ПП „ВКФ „ЛАС” перед ТОВ „МЕГА-СТРОЙ” складає 11 001,60 грн. за поставлений товар, 742,40 грн. –3 % річних (за період з 01.06.2005 року по 01.10.2007 року), 2 618,40 грн. –збитки від інфляції (з червня 2005 року по жовтень 2007 року) та 3 959,35 грн. –пеня, що і підлягають стягненню.

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та основних прав відповідача в частині не повідомлення його належним чином про час та місце всіх судових засідань, виходячи з такого.

Як вбачається з позовної заяви ТОВ „МЕГА-СТРОЙ”, договору від 01.03.2005 року, довідки № 35 з ЄДРПОУ, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та довіреності серії МАЄ № 587146 від 31.05.2005 року, адреса та місцезнаходження ПП „ВКФ „ЛАС” є м. Одеса, вул. Базарна,100, кв.1. Саме на цю адресу і були направлені позовна заява ТОВ „МЕГА-СТРОЙ” та всі ухвали і рішення господарського суду Одеської області, але не були отримані відповідачем у зв'язку з його незнаходженням за своєю адресою. А твердження скаржника про зміну його фактичної адреси не може бути прийнято до уваги, оскільки саме його уповноваженим представником в судовому засіданні підтвердженого факт того, що юридична адреса –м. Одеса, вул. Базарна,100, кв.1 не мінялася, а підприємство просто там не знаходиться те переїхало на вул. Пастера,40 в с. Нерубайському Біляївського району Одеської області.

Отже, і позивач і місцевий господарський суд відправляли всю кореспонденцію на належну юридичну адресу відповідача, але останній не скористався своїм правом на її отримання.

Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги жодні посилання скаржника на незаконність договору від 01.03.2005 року, неправомірність позовних вимог ТОВ „МЕГА-СТРОЙ” та незаконність оскаржуваного рішення, оскільки, по-перше, саме договір від 01.03.2005 року, видаткова накладна № РН-0000221 від 31.05.2005 року та довіреність серії МАЄ № 587146 від 31.05.2005 року і є належними доказами укладання та виконання договору від 01.03.2005 року.

По-друге, розмір пені був зменшений самим позивачем та зазначений 3 959,35 грн., хоча насправді повинен був складати 4 532,65 грн., а тому і безпідставні твердження скаржника про неправильний розрахунок пені та його завищення.

І, по-третє, на вимогу суду в судове засідання 13.03.2008 року був запрошений колишній директор ПП „ВКФ „ЛАС” Агрич В.А., який підтвердив, що саме він підписав договір від 01.03.2005 року і довіреність серії МАЄ № 587146 від 31.05.2005 року, які і містяться в матеріалах справи, а тому є безпідставними посилання скаржника на підробленість його підпису та відсутні будь-які підстави для задоволення клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи для встановлення ідентичності підтвердженого самим Агрич В.А. його підпису.

ПП „ВКФ „ЛАС”  ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2007 року по справі № 28/288-07-7784 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПП „ВКФ „ЛАС” –без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від ”14” листопада 2007 року по справі № 28/288-07-7784 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „ЛАС” –без задоволення.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                        С.І. Колоколов

Суддя                                                                                          Г.П. Разюк

           Суддя                                                                                              М.С. Петров