Постанова

від 06.03.2008 по справі 8/118-38

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/118-38

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 березня 2008 р.                                                                                    № 8/118-38  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів                                                           Грека Б.М.                                                                      Стратієнко Л.В.

з участю представників:позивача: відповідача:

Рак О.В., Надирова Р.М., Онищенко І.П.Самчук О.В., Козлюк З.Р.

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

на рішення

та постановугосподарського суду Волинської області від 13 вересня 2007 р.Львівського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2007 р.   

у справі№ 8/118-38

за позовомдочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

довідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

про стягнення 35 578,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2007 р. позивач звернувся в суд з  позовом про стягнення з ВАТ "Волиньгаз" 6 900,82грн.  3% річних та 28 677,9 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції за час прострочки  сплати основного боргу,  визначеного постановою Львівського апеляційного господарського суду  від 20.07.2006 року у справі № 1/39-38.1 у  розмірі  229 897,06 грн., з яких відповідач сплатив 17 916,36 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.09.2007 року (суддя Кравчук А.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду  від 17.12.2007 року (головуючий –Орищин Г.В., судді –Галушко Н.А., Краєвська М.В.)  позов задоволено.

Стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" на користь дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 6 900 грн. 3% річних та 28 677,9 грн. відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм  матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Зобов'язання відповідача щодо сплати 229 897,06 грн. боргу за поставлений йому у 2003 році природний газ, ґрунтуються на умовах договору № 06/02-2062/1 від 28.12.2002 р. Обсяг цього зобов'язання визнано і постановою Львівського апеляційного господарського суду  від 20.07.2006 року у справі № 1/39-38.1.

Відповідачем сплачено лише 17 916,36 грн.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.   

За таких обставин господарські суди прийшли до правильного висновку про те, що прийняття рішення суду щодо стягнення  суми боргу, відкриття виконавчого провадження та зупинення його згідно п.15 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" на період участі  боржника у процедурі погашення заборгованості, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", не припиняє грошових зобов'язань відповідача  та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, а тому вимоги про відшкодування позивачу втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції і відсотків за час користування його коштами підлягають задоволенню.

Враховуючи  викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу   України, Вищий господарський суд України

                                                                 П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 13 вересня 2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2007 р. у справі за № 8/118-38 –без змін.

Головуючий                                                                              В.І. Дерепа

Судді                                                                                       Б.М. Грек

                                                                                                    Л.В. Стратієнко