Постанова

від 11.03.2008 по справі 1/492

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/492

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 березня 2008 р.                                                                                    № 1/492  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    В.М.Палій,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.І.Шаргала,

розглянувши    касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю

                        "Гірничо-збагачувальна фабрика" "Лутугінська"

на                        рішення господарського суду Луганської області від 30.10.2007р. та

                        постанову Луганського апеляційного господарського суду  від 11.12.2007

у справі           №1/492

за позовом      Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"

до                        Товариства з обмеженою відповідальністю

                         "Гірничо-збагачувальна фабрика "Лутугінська"

про                      стягнення 143 090,50  грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Несмашна Н.Ю. (довіреність у справі),

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "АрселоМіттал Кривий Ріг" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Лутугінська" і просило суд стягнути з останнього 143 090,50 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №732 від 01.02.2007р. щодо поставки вугільного концентрату в повному обсязі. Пунктом 6.9 договору сторони встановили, що за невиконання місячного обсягу поставки, встановленого специфікацією №1, відповідач повинен сплатити позивачеві штраф у розмірі 5% від вартості недопоставленого товару, розмір якого за розрахунком позивача складає 143 090,50 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.10.2007р. (суддя Н.М.Зюбанова), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 11.12.2007р. (головуючий, суддя Л.І.Бородіна, О.Є.Медуниця, Р.Є.Якушенко), позов задоволено: присуджено до стягнення з відповідача  143 090,50 грн. штрафу.

Вказані рішення та постанова мотивовані доведеністю факту недопоставки відповідачем 5 845,2 тони вугільного концентрату вартістю 2 861 809,92 грн., що є підставою для застосування позивачем штрафних санкцій у розмірі 5% від вартості недопоставленого товару відповідно до п.6.9 договору, що складає 143 090,50 грн. При цьому клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки судом першої інстанції відхилено за необґрунтованістю.

Надані відповідачем у суді апеляційної інстанції додаткові докази в обґрунтування неможливості здійснення ним поставки товару у повному обсязі, судом апеляційної інстанції не прийняті з посиланням на те, що відповідач не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, та не довів причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням ним спірних зобов'язань перед позивачем та простроченням поставки товару йому іншим контрагентом. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем не доведено, яким чином прострочка оплати товару позивачем на декілька днів (від одного до дев'яти за різними поставками за розрахунком відповідача) вплинула на виконання його зобов'язань з поставки вугільного концентрату.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач  звернувся  до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову та стягнути з відповідача штраф  у сумі 5000,0 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових  актів, знаходить касаційну скаргу такою, що  підлягає  задоволенню частково з таких підстав.

Судами двох інстанцій встановлено, що між ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг", правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №732 від 01.02.2007р. за умовами якого, відповідач зобов'язався передати у власність позивача вугільний концентрат в обсязі і за цінами, зазначеними в договорі, а позивач –прийняти і оплатити відповідачу обумовлену в договорі грошову суму.

Відповідно до п.2.1. орієнтовна кількість товару, що поставляється відповідачем, вказується у специфікаціях та додатках до даного договору.

Пунктами 3.3., 3.5 договору передбачено, що товар поставляється щомісячно рівномірними подекадними обсягами згідно умов договору; відповідач зобов'язується повідомляти позивача про виконані відвантаження товару і протягом 10 днів від дати відвантаження товару надати йому оригінали і копії наступних документів: рахунок фактури на товар, копії залізничних квитанцій, податкової накладної, акт прийому-передачі, оригінал сертифіката якості.

Ціна товару вказується в специфікаціях і додаткових угодах до даного договору і є невід'ємною. Орієнтована вартість даного договору складає 53 856 000,0 грн., у тому числі ПДВ 8 976 000,0 грн. (п.п.4.1., 4.3 договору).

Пунктом 5.3. договору встановлено, що оплата за товар провадиться протягом 5-ти банківських днів після надання документів, підписаних УТК позивача, і надання документів зазначених у п.3.5 договору.

Згідно п.6.9 договору, у випадку невиконання відповідачем погодженого місячного обсягу поставки товару, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від вартості недопоставленого товару.

Специфікацією від 01.02.2007р. №1 до договору сторонами узгоджено обсяг відвантаження вугільного концентрату марки "КС" у лютому 2007 року у кількості 10 000 тон +/-10% в опціоні позивача за ціною 408,0 грн. за одну тонну на загальну суму 4 896 000,0 грн. (а.с.16 т.1).

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами двох інстанцій встановлено, та не заперечується відповідачем, що на виконання вказаних договору та специфікації відповідачем у лютому 2007 року здійснено поставку товару ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" лише у кількості 3 154,8 тон вартістю 1 544 590,08 грн., що підтверджується відповідними залізничними накладними (а.с.18-63).

Отже, в порушення умов договору відповідачем недопоставлено у лютому 2007р. 5 845,2 тони вартістю 2 861 809,92 грн.

В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.  

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.3.1 договору, сторони передбачили відповідальність продавця (відповідача) за порушення зобов'язання за договором: у випадку невиконання відповідачем погодженого місячного обсягу поставки товару, він сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від вартості недопоставленого товару.

Доводи скаржника відносно того, що невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару стало причиною недопоставки відповідачем товару, правомірно відхилені судом апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ч.2 ст.613 ЦК України та ч.1 ст.616 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути прострочене на час прострочення кредитора; якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Між тим, відповідачем не доведено, яким чином прострочення оплати товару позивачем на декілька днів (від одного до дев'яти за різними поставками за розрахунком відповідача) вплинуло на виконання  зобов'язань відповідача з поставки вугільного концентрату. Тим більше, що за умовами договору поставка відповідачем товару не залежить від дій позивача щодо його оплати.

Неприпустимим є також посилання скаржника на відсутність його вини через невиконання іншою особою –ТОВ "Трейд-Груп-Мар" своїх зобов'язань перед відповідачем щодо поставки вугілля, оскільки за приписами ст.617 ЦК України та  ст.218 ГК України суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилися неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У своїй касаційній  скарзі скаржник також посилається на наявність підстав для зменшення розміру штрафу (п.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України), оскільки позивачем не доведено  розмір збитків, понесених ним внаслідок недопоставки відповідачем товару. При цьому скаржник зазначає, що він  звертався  як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанцій з клопотанням про зменшення розміру штрафу, заявленого до стягнення.   

Відхиляючи зазначене клопотання відповідача, суд апеляційної інстанції послався на приписи п.1 ст.550 ЦК України, відповідно до якої, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, та на ч.1 ст.624 ЦК України, де передбачено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.

Між тим, суди двох інстанцій не врахували, що ч.1 ст.550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Так, пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 статті 83 ГПК України  надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проте, суди двох інстанцій не врахували приписи названих норм закону, та безпідставно, без дослідження обставин, викладених у відзиві на позов (а.с.92 т.1),  клопотанні (а.с.111 т.1), та апеляційній скарзі відповідача, не з'ясували чи можливе зменшення  судом суми нарахованого штрафу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що для застосування судом права  зменшити розмір штрафних санкцій, у випадку наявності для цього підстав, подання боржником відповідного клопотання чинним законодавством не вимагається. Тому посилання суду першої інстанції на неналежне оформлення відповідачем клопотання про зменшення неустойки та ненадання ним відповідного обґрунтування, є безпідставним.  

Неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог ст.47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.101 ГПК України, згідно якої у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, при цьому, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Допущені порушення, які призвели до неповного встановлення обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду, визначені ст.1117 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Лутугінська" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 30.10.2007р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.12.2007р. у справі №1/492   скасувати.

3. Справу направити до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

Головуючий, суддя                                                            В.М.Палій

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.І.Шаргало