Рішення

від 28.03.2011 по справі 7/36пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/36пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.03.11 р.                                                                                 Справа № 7/36пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючий суддя - Сгара Е.В.                                        

При помічнику судді В.Ю.Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Донбас” м.Донецьк

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

Предмет спору:

- визнання права позивача отримувати від відповідача згідно Договору №7083 від 05.03.2010р. електричну енергію по тарифу (ціною) першого класу напруги;

- внесення змін до Договору №7083 від 05.03.2010р., виклавши пункт 2 „Порядку розрахунків” додатку №5 до договору №7083 від 05.03.2010р. в редакції позивача;

- встановлення строку дії вказаних змін пункту 2 додатку №5 „Порядок розрахунків” до договору №7083 від 05.03.2010р. з 22.09.2010р.

За участю представників:

від позивача: Лактіонова О.Г. - дов.,

від відповідача: Турчак Ю.М. - дов.

СУТЬ СПОРУ:    

Публічне акціонерне товариство „Шахтоуправління „Донбас” м.Донецьк звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка про визнання права позивача отримувати від відповідача згідно Договору №7083 від 05.03.2010р. електричну енергію по тарифу (ціною) першого класу напруги;  внесення змін до Договору №7083 від 05.03.2010р., виклавши пункт 2 „Порядку розрахунків” додатку №5 до договору №7083 від 05.03.2010р. в редакції позивача; встановлення строку дії вказаних змін пункту 2 додатку №5 „Порядок розрахунків” до договору №7083 від 05.03.2010р. з 22.09.2010р.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №7083 від 05.03.2010р. з додатками та додатковими угодами; рахунки за електроенергію за липень 2010р. – січень 2011р.; проект додаткової угоди №2 від 25.10.2010р. до договору №7083 від 05.03.2010р.; лист №6-354 від 26.01.2011р.; наказ Міністерства вугільної промисловості України №339 від 09.09.2010р.

Позивач у судових засіданнях вимоги підтримав, зазначив, що фактично підприємство не реорганізовано, не ліквідовано, продовжує з початку спірного періоду та до теперішнього часу здійснювати ту ж саме господарську діяльність.

Відповідач у відзиві та у судових засіданнях позовні вимоги заперечив, посилаючись на наступне: по-перше, вважає, що відсутній такий спосіб захисту як визнання права шляхом встановлення факту, а не захисту свого порушеного права; по-друге, вважає відсутніми підстави для внесення змін у діючий договір у судовому порядку.

Відповідач заявив клопотання про залучення у справу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – НКРЕ України в порядку ст.27 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Статтею 277 Господарського кодексу України визначено, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Між Відкритим акціонерним товариством „Шахтоуправління „Донбас” та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №7083 від 05.03.2010р. (далі по тексту Договір), відповідно до розділу 1 якого постачальник (відповідач) продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача (позивача) з приєднаною потужністю 40000 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 9.5 Договору, він набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2010р. та Договір вважається продовженим щорічно на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 25.10.2010р. до Договору, в самому Договорі та додатках до нього змінено найменування споживача з Відкритого акціонерного товариства „Шахтоуправління „Донбас” на Публічне акціонерне товариство „Шахтоуправління „Донбас”.

Пунктами 2.1, 2.2.1 та 2.3.1 Договору сторони зобов'язались виконувати умови цього договору. Під час виконання умов цього Договору, а також вирішені всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (п.п.1, 7 ст.193 ГК України.).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник внаслідок застосування сторонами різних класів напруги. Позивач вважає, що у нього наявне право на отримання електроенергії за першим класом напруги, у зв'язку із включенням ВАТ „Шахтоуправління „Донбас” у Перелік вугледобувних підприємств, для яких рекомендовано встановити роздрібний тариф на електричну енергію як для споживачів 1 класу напруги, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007р. № 342-р. Відповідач вважає, що у відповідності до умов Договору та діючого законодавства, електроенергія позивачу повинна постачатись за другим класом напруги, оскільки в вищевказаний Перелік включено ВАТ „Шахтоуправління „Донбас”, а з 25.10.2010р. даного споживача перейменовано у ПАТ „Шахтоуправління „Донбас”.

Посилаючись на порушення відповідачем приписів діючого законодавства та умов Договору в частині здійснення розрахунку вартості спожитої електроенергії (за другим класом напруги замість першого класу напруги), позивач просить внести зміни до Договору №7083 від 05.03.2010р., виклавши пункт 2 „Порядку розрахунків” додатку №5 до договору №7083 від 05.03.2010р. в редакції позивача та встановити строк дії вказаних змін пункту 2 додатку №5 „Порядок розрахунків” до договору №7083 від 05.03.2010р. з 22.09.2010р.

Під час розгляду даних вимог суд виходить з наступного.

Господарським кодексом України передбачений порядок зміни та розірвання господарських договорів. Так, статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно п.1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1.13 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період) укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Разом із супровідним листом №6-354 від 26.01.2011р. позивач вручив відповідачу проект додаткової угоди №2 від 25.10.2010р. до Договору (далі додаткова угода).

Відповідач додаткову угоду не підписав, проти її укладення заперечує.

Умовами спірної додаткової угоди позивач вважає за необхідне внести зміни до п.2 додатку №5 до Договору, зокрема:

„Пункт 2 додатку „Порядок розрахунків” до Договору №7083 від 05.03.2010р. викласти у наступній редакції: у відповідності до розпорядження КМУ від 23.05.2007р. №342-р встановити споживачу роздрібний тариф на електричну енергію як для споживачів 1 класу напруги у разі проведення ним у повному обсязі поточних розрахунків за електричну енергію. Якщо рівень оплати менше ніж 100%, то постачальник при розрахунку використовую єдиний роздрібний тариф для споживачів 2 класу напруги.”.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських  договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли  сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не  суперечать законодавству. Укладення господарських договорів є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язкового укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Як встановлено вище, між сторонами вже укладений та на час розгляду спору діє Договір про постачання електричної енергії №7083 від 05.03.2010р.

Відповідно  до  ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони  не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно певно визначених умов.

Відповідач проти внесення змін у Договір та п.2 додатку №5 до Договору заперечив, посилаючись на той факт, що пунктом 2 додатку №5 до Договору передбачено, що розрахунки за активну електроенергію за розрахунковий період мають здійснюватись за роздрібними тарифами відповідного класу напруги, які у встановленому порядку затверджуються НКРЕ України. Вважає, що істотної зміни обставин з моменту укладення сторонами відповідного Договору не відбулось.

Згідно п.3.2 постанови НКРЕ України „Про Порядок визначення класів споживачів” №1052 від 12.08.1998р. із змінами і доповненнями, до 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

Тобто, відповідач вважає, що з огляду вищезазначене та на умови Договору позивачу повинна розраховуватись електрична енергія із застосуванням другого класу напруги.

Разом з цим, господарський суд звертає увагу сторін на наступне.

Пунктом 5.5 ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, у тому числі клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп тощо.

Згідно п.1.1 Порядку встановлення роздрібних тарифів на електричну енергію для вугледобувних підприємств, затвердженого постановою НКРЕ України №866 від 26.06.2007р. із змінами та доповненнями, Порядок встановлення роздрібних тарифів на електричну енергію для вугледобувних підприємств (далі - Порядок) розроблений на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 N 342-р "Про роздрібний тариф на електричну енергію для вугледобувних підприємств" і визначає механізм установлення роздрібних тарифів на електричну енергію для вугледобувних підприємств (або їх структурних підрозділів), наведених у додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 N 342-р "Про роздрібний тариф на електричну енергію для вугледобувних підприємств" (далі - вугледобувні підприємства). Порядком встановлюється механізм визначення роздрібних тарифів на електроенергію для вугледобувних підприємств у частині обсягів електроенергії, що споживається їх структурними підрозділами, які безпосередньо беруть участь у процесі видобутку вугілля на другому класі напруги.

Пунктом 3.1 цього ж Порядку передбачено, що до 25 числа місяця, що передує розрахунковому, НКРЕ встановлює роздрібні тарифи на електричну енергію на рівні єдиних роздрібних тарифів для споживачів 1 класу напруги відповідного ліцензіата з постачання електричної енергії за регульованим тарифом для вугледобувних підприємств відповідно до Переліку, наведеного в додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 N 342-р. Зазначені роздрібні тарифи застосовуються для вугледобувних підприємств лише в разі проведення ними повних розрахунків за електричну енергію, спожиту в розрахунковому місяці.

          Вказаним Порядком також передбачена компенсація втрат ліцензіата від здійснення постачання електроенергії вугледобувним підприємствам.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про роздрібний тариф на електричну енергію для вугледобувних підприємств” від 23.05.2007 N 342-р, до Переліку вугледобувних підприємств, для яких рекомендується встановити роздрібний тариф на електричну енергію як для споживачів 1 класу напруги, (далі - Перелік) у тому числі включено Відкрите акціонерне товариство „Шахтоуправління „Донбас”.

На підставі наведеного, листом №8174/09/17-10 від 21.12.2010р. НКРЕ України сповістило ВАТ „Донецькобленерго” про застосування для вугледобувних підприємств, вказаних у вищенаведеному переліку, першого класу напруги в період до внесення НКРЕ України відповідних змін до своє постанови №866 від 26.06.2007р.

Вищевказані нормативні акти у спірний період та на теперішній час чинні.

Згідно матеріалів справи та пояснень представників обох сторін в період до жовтня 2010р. позивачу здійснювалось нарахування вартості електроенергії у відповідності до вищевказаних приписів із застосуванням саме першого класу напруги.

Разом з цим, з жовтня 2010р. відповідач виставив позивачу рахунки на сплату спожитої електроенергії із застосуванням другого класу напруги, посилаючись при цьому, на те, що  зміна класу напруги при здійсненні розрахунків відбулась внаслідок перейменування позивача з Відкритого акціонерного товариства „Шахтоуправління „Донбас” у Публічне акціонерне товариство „Шахтоуправління „Донбас” та з огляду на те, що ПАТ „Шахтоуправління „Донбас” відсутнє у переліку вугледобувних підприємств, на які розповсюджується дія розпорядження КМУ №342-р від 23.03.2010р.

Відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості №339 від 09.09.2010р. Відкрите акціонерне товариство „Шахтоуправління „Донбас” перейменовано у Публічне акціонерне товариство „Шахтоуправління „Донбас”.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №434792 22.09.2010р. відбулась зміна найменування підприємства – позивача по справі.

З матеріалів справи вбачається, що фактично Відкрите акціонерне товариство „Шахтоуправління „Донбас” (ЄДРПОУ 00174668) та Публічне акціонерне товариство „Шахтоуправління „Донбас” (ЄДРПОУ 00174668) є однією і тією юридичною особою, державна реєстрація якої відбулась ще 12.01.2004р.

Ідентифікаційний код позивача після перенайменування не змінився.

Відповідно до п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затверджений Кабінетом Міністрів України від 22.01.1996 р. №118, в редакції постанови Кабміну від 22.06.2005р. №499, ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом якому його присвоєно, протягом всього періоду його існування та є єдиним.  

Посилання відповідача на відсутність позивача у розпорядженні Кабінету Міністрів України №342-р від 23.05.2007р. є безпідставним, оскільки у даному переліку міститься юридична особа - Відкрите акціонерне товариство „Шахтоуправління „Донбас”. Перейменування даної юридичної особи не є підставою для застосування до неї іншого класу напруги, як це передбачено вищевказаним розпорядженням Кабміну, оскільки зміна найменування не свідчить про припинення ВАТ „Шахтоуправління „Донбас”, а отже ПАТ  „Шахтоуправління „Донбас” не є знов створеним підприємством.

Виключення з вищевказаного Переліку ВАТ „Шахтоуправління „Донбас” на момент розгляду справи в передбаченому діючим законодавством не відбулось.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що перейменування позивача відбулось не за його власною ініціативою, а з метою приведення своєї господарського діяльності у відповідності до приписів діючого законодавства, у тому числі до Закону України „Про акціонерні товариства”, а також на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України №339 від 09.09.2010р.

          З огляду на вищевикладене, шляхом оцінки всіх наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем за Договором № 7083 від 05.03.2010р. розповсюджуються дія норм розпорядження Кабінету Міністрів України №342-р від 23.05.2007р. та постанови НКРЕ України № 886 від 26.06.2007р., згідно з якими позивач має право на встановлення тарифу на спожиту ним електричну енергію як для споживача 1 класу напруги у разі проведення ним поточних розрахунків за електричну енергію у повному обсязі.

          Відповідач повинен у період дії розпорядження Кабінету Міністрів України №342-р від 23.05.2007р. та постанови НКРЕ України № 886 від 26.06.2007р. виставляти рахунки на сплату за спожиту позивачем електричну енергію як для споживача 1 класу напруги, у разі проведення позивачем у повному обсязі поточних розрахунків за електричну енергію.

          У подальшому, відповідач має право на отримання компенсації збитків від здійснення постачання електричної енергії позивачу, як для споживача 1 класу напруги, у paзi проведення позивачем у повному обсязі поточних розрахунків за електричну енергію, у відповідності з механізмом, встановленим постановою НКРЕ України № 886 від 26.06.2007р.

Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно здійснив позивачу розрахунок вартості електроенергії із застосуванням другого класу напруги, а отже наявні підстави для внесення змін у Договір в цій частині та викладення пункту 2 „Порядку розрахунків” додатку №5 до договору №7083 від 05.03.2010р. в редакції позивача.

Заперечення відповідача про те, що зміни не можуть бути внесені датою – 22.09.2010р., тобто раніше не за прийняте судом рішення, також є безпідставними, оскільки саме з цього часу права позивача на отримання електроенергії за першим класом напруги є порушеними і іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, вимоги про внесення змін до Договору №7083 від 05.03.2010р., шляхом викладення пункту 2 „Порядку розрахунків” додатку №5 до договору №7083 від 05.03.2010р. в редакції позивача та встановлення строку дії вказаних змін пункту 2 додатку №5 „Порядок розрахунків” до договору №7083 від 05.03.2010р. з 22.09.2010р. підлягають задоволенню.

У позовній заяві позивач також заявив окрему вимогу щодо визнання права ПАТ „Шахтоуправління „Донбас” на отримання від ВАТ „Донецькобленерго” згідно Договору №7083 від 05.03.2010р. електричну енергію по тарифу (ціною) першого класу напруги.

Під час розгляду даної вимоги суд виходить з наступного.

Статтями 16  Цивільного  кодексу  України та  20  Господарського  кодексу  України визначені способи  захисту  цивільних  прав  та  інтересів.      

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів, в тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності права.

Разом з цим, визнання наявності або відсутності права застосовується для захисту майнових прав суб'єктів господарювання.

Тобто, під визнанням відсутності прав маються на увазі об'єктивні права, а не суб'єктивне право на вчинення будь-яких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 20.10.2010р. № 3/414-09.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу  України,  господарський  суд  порушує  справи  за  позовними  заявами  осіб,  які  звертаються  до  господарського  суду  за  захистом  своїх  прав та охоронюваних  законом  інтересів, а право на  звернення  до  господарського  суду  за  захистом  своїх  порушених  або  оспорюваних прав мають  особи  встановлені ст.1  Господарського процесуального  кодексу  України.

Враховуючи викладене, положення ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського  кодексу  України,  суд  дійшов  висновку,  що  чинним  законодавством  України не передбачений такий спосіб захисту цивільного права та інтересу як визнання права позивача отримувати від відповідача згідно Договору №7083 від 05.03.2010р. електричну енергію по тарифу (ціною) першого класу напруги.

Вказана вимога позивача за своєю правовою природою є вимогою про встановлення факту щодо застосування класу напруги, за яким повинна постачатись електрична енергія позивача при існуванні договірних відносин між сторонами на постачання електричної енергії.

Тобто, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом  інтересів учасників правовідносин.

Визнання права позивача отримувати від відповідача згідно Договору №7083 від 05.03.2010р. електричну енергію по тарифу (ціною) першого класу напруги є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Така вимога є предметом доказування та не може бути предметом спору і самостійно розглядатися.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права позивача отримувати від відповідача згідно Договору №7083 від 05.03.2010р. електричну енергію по тарифу (ціною) першого класу напруги задоволенню не підлягають.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В ході розгляду спору розглянуто клопотання відповідача про залучення у справу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – НКРЕ України в порядку ст.27 ГПК України.

З огляду на матеріали справи та враховуючи той факт, що спір виник між двома господарюючими суб'єктами при виконання ними своїх договірних обов'язків та ніяким чином не зачіпає права НКРЕ України, клопотання відповідача залишено судом без задоволення.

Судові витрати розподіляються з урахуванням часткового задоволення позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 67, 179, 180, 181, 187 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28 із змінами та доповненнями, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 30, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Донбас” м.Донецьк задовольнити частково.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” (84601, Донецька обл.., м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) підписати додаткову угоду №2 від 25.10.2010р. до договору про постачання електричної енергії №7083 від 05.03.2010р., виклавши пункт 2 додатку №5 „Порядок розрахунків” до договору №7083 від 05.03.2010р. в редакції Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Донбас” (83059, м.Донецьк, ЗКПО 00174668), а саме: „У відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України №342-р від 23.05.2007р. встановити Споживачу роздрібний тариф на електричну енергію як для споживачів 1 класу напруги у разі проведення ним у повному обсязі поточних розрахунків за електричну енергію. Якщо рівень оплати менше 100%, то Постачальник при розрахунку використовує єдиний роздрібний тариф для споживачів 2 класу напруги.”.    

Встановити строк дії вказаних змін пункту 2 додатку №5 „Порядок розрахунків” до договору №7083 від 05.03.2010р. –  з 22.09.2010р.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька обл., м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) на користь Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Донбас” (83059, м.Донецьк, ЗКПО 00174668) 42,50 грн. – державного мита, 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині вимог Публічного акціонерного товариства „Шахтоуправління „Донбас” про  визнання права позивача отримувати від відповідача згідно Договору №7083 від 05.03.2010р. електричну енергію по тарифу (ціною) першого класу напруги –  відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 31.03.2011р.

Суддя                                                               Сгара Е.В.