Рішення

від 21.03.2011 по справі 16/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/55

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.03.11 р.                                                                                 Справа № 16/55                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Гавриленко І.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет”, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький проектно-технічний інститут”, м.Донецьк

про стягнення 47107,00грн.,  

За участю представників сторін :

від позивача: Білібін О.І. – за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.02.2011р. порушено провадження по справі за позовом Державного вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький проектно-технічний інститут”, м.Донецьк про стягнення збитків в розмірі 47107,00грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 02.03.2011р. – 10год. 15хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове  засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду  справи.

Представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами        не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди № 1804 від 19.05.2005р., рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2008р. у справі                          № 40/37пн, постанову від 09.01.2009р. про відкриття виконавчого провадження, постанову від 09.12.2009р. про закінчення виконавчого провадження, договір № 2/11-10 від 12.10.2010р.                 на створення науково-технічної продукції, кошторис, висновок, розрахунок суми збитків, порушення відповідачем вимог експлуатації майна, з приводу чого позивачеві завдані збитки.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АЕ № 419992) відповідач зареєстрований за адресою: 83050, м.Донецьк, вул.Артема, буд.96. З метою належного повідомлення відповідача про час та місце слухання справи судова кореспонденція направлялась саме за цією адресою.

Однак, Відповідач до жодного судового засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд  встановив:

19 травня 2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Спільним українсько-італійським підприємством „МЕРОЛЛА” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Орендар) був укладений договір оренди за № 1804/2005р. (далі за текстом – договір), згідно пункту 1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно – нежитлове вбудоване приміщення, розташоване на 1-му та 2-му поверсі учбового корпусу № 3 загальною площею 830,9 кв.м, що знаходиться на балансі Донецького національного технічного університету (Балансоутримувач) і розташоване за адресою: м.Донецьк,  вул.Артема, 96, про що складений акт приймання-передачі.

Згідно пункту 10.1. договору, договір укладено строком на 360 днів, що діє з 19.05.2005р. до 14.05.2006р.  

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим  на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.6. договору).

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2008р. у справі № 40/37пн судом встановлено, що термін дії договору закінчився 19.05.07р. та про такі обставини позивач листом № 06-03-6126 від 22.05.2007р повідомив відповідача, отримання його підтверджується відміткою на зворотній стороні копії листа, що відповідає статті 188 ГК України.

Позивач у позові зазначив, що в добровільному порядку відповідач не звільнив орендовані приміщення, ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька зазначене рішення господарського суду Донецької області виконано в примусовому порядку, про що свідчить постанова від 09.12.2009р. про закінчення виконавчого провадження.

Із довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 18.08.2009р. за                   № 14/4-23/603 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецький проектно-технічний інститут”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 20366752) створено шляхом реорганізації Спільного українсько-італійського підприємства „МЕРОЛЛА” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 20366752).

Позивач зазначив, що після звільнення приміщень, орендованих Відповідачем за договором, з'ясувалось, що орендарем внаслідок порушень вимог експлуатації майна завдана шкода орендованому майну (в консолях опорних балок будівлі з'явились тріщини).

Для вжиття необхідних заходів по відновленню державного майна, між позивачем (Замовник) та Дочірнім підприємством „Науково-дослідний і проектний інститут „Донецький Промбундіпроект” державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд” (Виконавець) був укладений договір за № 2/11-10 від 12.10.2010р. на створення науково-технічної продукції щодо засвідчення колон 1-го поверху учбового корпусу № 3 ДВНЗ „Донецький національний технічний університет” та розробки висновку по остаточним  ресурсам.

Вартість вказаних робіт склала 12000,00грн., про що свідчить акт здачі-приймання науково-технічної продукції за № 2/11-10-452 від 15.10.2010р., за яким виконані Виконавцем роботи прийняті Замовником без заперечень та зауважень.

За результатами проведених інститутом робіт,  а саме розрахунків консолей опорних балок визначено, що тріщини з'явились внаслідок порушень вимог експлуатації (підвіска вітрин, підшивка консолей, тощо), що призвело до деформації при відсутності своєчасних робіт.

Згідно платіжного доручення № 7327 від 28.10.2010р. Позивачем була проведена оплата за виконані роботи за договором № 2/11-10 від 12.10.2010р.  в розмірі 12000,00грн.

В пункті 5.7. договору оренди сторони узгодили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути Балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Отже, зважаючи на закінчення строку дії договору 19.05.07р., обов'язок з повернення орендованого майна в належному стані покладений саме на Відповідача (Орендар за договором).

У позові позивач просить стягнути з відповідача суму збитків, завданих внаслідок порушення відповідачем вимог експлуатації орендованого майна, та в обґрунтування заявлених вимог посилається на приписи статті 224 Господарського кодексу України, згідно якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 Господарського кодексу України).

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, на позивача покладений обов'язок довести суду наступне:

-          по-перше, факт заподіяння йому збитків;

-          по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

-          по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Факт спричинення позивачеві збитків саме з вини відповідача на загальну суму 12000,00грн. підтверджений матеріалами справи.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 35107,00грн., суд виходить з наступного:

В пункті 3.3. висновку Дочірнього підприємства „Науково-дослідний і проектний інститут „Донецький Промбундіпроект” державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд” за остаточними ресурсами несучих властивостей колон 1-го поверху прибудови зазначено, що за результатами попередніх розрахунків консолей опорних балок тріщини в них появились в результаті порушень вимог експлуатації (підвіска вітрин, підшивка консолей, тощо), що призвело до нарастання деформації при відсутності своєчасних ремонтних робіт.

Згідно складеного інститутом „Донецький Промбудндіпроект” кошторису на будівельні роботи щодо посилення консольних опорних балок вартість необхідних ремонтних робіт складає 35107,00грн.

Згідно ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладений обов'язок довести суду факт заподіяння йому збитків; розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань; причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків у розмірі 35107,00грн., пов'язаних з ремонтними роботами щодо посилення консольних опорних балок в приміщенні, що знаходилось в оренді у відповідача, відсутні докази фактичного виконання ремонтних робіт та проведення за них оплати.

Отже, на час розгляду справи до суду не було надано нових документів, які б свідчили про   обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 35107,00грн. Позивачем   не доведений факт понесення ним збитків в розмірі 35107,00грн., а тому не доведений факт заподіяння йому збитків та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

На підставі викладеного, вимоги позивача щодо стягнення збитків в розмірі 35107,00грн. не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Державного вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький проектно-технічний інститут”, м.Донецьк про стягнення збитків в розмірі 47107,00грн. частково в розмірі 12000,00грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд –

                                                      В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький проектно-технічний інститут”, м.Донецьк про стягнення збитків в розмірі 47107,00грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький проектно-технічний інститут”, м.Донецьк (83050, м.Донецьк, вул.Артема, буд.96; ЄДРПОУ 20633752) на користь Державного вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет”, м.Донецьк (83001, м.Донецьк, вул.Артема, буд.58; ЄДРПОУ 02070826) суму збитків в розмірі 12000,00грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 120,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 60,12грн.

В іншій частині позовних вимог – у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                               Манжур В.В.           

Повний текст рішення складений та підписаний 25.03.2011р.