Рішення

від 25.03.2011 по справі 29/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/3

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.03.11 р.                                                                                 Справа № 29/3                               

     Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства „Олеандр”, м.Севастополь

до Відповідача: Об'єднання фермерів „Привільне”, с.Захарівка, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 4 809,06грн., штрафу у сумі 721,40грн., індексу інфляції у розмірі 14,43грн., відсотків річних у сумі 295,13грн., пені у розмірі 114,36грн.

за участю:

представника Позивача – не з'явився;

представника Відповідача  – Овчаренко Г.В. (за довіреністю від 12.02.2011р.)

У судовому засіданні відповідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 15.02.2011р. по 02.03.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

         Приватне підприємство „Олеандр”, м.Севастополь (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Об'єднання фермерів „Привільне”, с.Захарівка, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4 809,06грн., штрафу у сумі 721,40грн., індексу інфляції у розмірі 14,43грн., відсотків річних у сумі 295,13грн., пені у розмірі 114,36грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем  зобов'язань за договором поставки №Ол-15-0041 від 04.12.2009р., щодо оплати за поставлений товар.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №Ол-15-0041 від 04.12.2009р., видаткової накладної, довіреності на отримання матеріальних цінностей, правоустановчих документів Приватного підприємства „Олеандр”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 12, 15, 22 ст. 35, 44 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 529, 625, 530 Цивільного кодексу України.

15.02.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву у якому зазначає, що Відповідачем, на виконання позовних вимог 10 лютого 2011 року була сплачена Позивачу основна сума заборгованості за Договором, у розмірі 4 809,06грн.

15.20.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано витяг з Єдиного державного реєстру стосовно статусу та місцезнаходження Приватного підприємства „Олеандр”.

Заявою від 15.02.2011р. Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 4809,06грн., штрафу сумі 721,40грн., індексу інфляції у розмірі 14,43грн., відсотків річних від простроченої суми у розмірі 538,61грн., пеню у розмірі 114,36грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 15.02.2011р., оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог. Суд приймає збільшення позовних вимог, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх – небудь охоронюваних законом інтересів.

02.03.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано уточнення до відзиву, у якому Відповідач проти існуючої заборгованості перед Позивачем  не заперечує та на виконання позовних вимог, 10 лютого 2011 року була сплачена  Позивачу основна сума заборгованості за Договором, у розмірі 4 809,06грн. Крім того Відповідач вважає, що нарахування 40%  річних від несплаченої загальної вартості товару за період з 02.11.2010р. по 28.12.2010р.  не є обґрунтованим. Зазначають, що станом на сьогоднішній день заборгованість  Відповідача перед Позивачем складає штраф у розмірі 721,40грн., індекс інфляції у розмірі 14,43грн., відсотки річних у сумі 1,50грн., пеня у розмірі 114,36грн. Крім того Відповідачем було надано платіжне доручення  №35 від 10.02.2011р. на суму 4809,06грн.

25.03.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано платіжне доручення №35 від 10.02.2011р. з доказами оплати заборгованості у розмірі 4809,06грн.

Представник Позивача у  судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача позовні вимоги  у судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2009 року між  Приватним підприємством „Олеандр” (Продавець) та Об'єднанням фермерів „Привільне” (Покупець) було укладено договір поставки №Ол-15-0041,  відповідно п.1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин, надалі іменоване „Товар”

Згідно п.1.2 договору вартість Товару на дату укладення даного договору становить 16 831,71 (шістдесят тисяч вісімсот тридцять одна гривня 71 копійка) у т.ч. ПДВ 20%) Вартість товару в період дії Договору може змінюватись в порядку, передбаченому п.2.2. при цьому така ціна є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до цього Договору.

У розділі 2 договору сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:

- п.2.1 договору Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість Товару, зазначену в п.1.2 даного договору, в наступні строки:

Згідно п.5.2 договору Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.   Відповідно п.5.4 договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору. Пунктом 5.5 договору встановлено, що  Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного  кодексу України, і встановлюють її в розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотків від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли Товар повинен бути сплачений Покупцем та 0,4 (нуль цілих чотири десятих) відсотків від несплаченої  ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків оплати, передбачених п.2.1 Договір, вважається,  що Продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення (минулий та майбутній) до відсотків річних. При затримці платежу Продавець має право виставляти рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а Покупець зобов'язаний оплатити його в строк не більше 3 (трьох) банківських днів.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 4 809,06грн., що підтверджується видатковою накладною №Ол-15-0002 від 11.03.2010р. Вказана накладна підписана та завірена печатками з боку обох сторін без зауважень.

Внаслідок цього обов'язок передачі Продавцем товару вважається виконаним. Відповідачем товар отриманий на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.  

Крім того як вбачається з матеріалів справи Відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 4 809,00грн. після подачі позовної заяви, припинивши у такий спосіб  існування предмету спору в частині стягнення боргу у розмірі 4 809,00грн. Вказана сплата підтверджена документально, це платіжне доручення №35 від 10.02.2011р. на суму 4809,06грн.

Оскільки погашення заборгованості у розмірі 4 809,00грн. відбулося  після звернення із розглядуваним  позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням  сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського  процесуального кодексу України”  від 23.08.94 р. N 02-5/612.

       При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом  (згідно відмітки канцелярії суду позов надійшов 10.01.11р.) заборгованість у розмірі 4 809,00грн. не була погашена, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються на Відповідача.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому  задоволенню, , враховуючи наступне:    

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

 На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 14,43грн., проценти річних  від суми загального боргу складає 538,61грн.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що  Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного  кодексу України, і встановлюють її в розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотків від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли Товар повинен бути сплачений Покупцем та 0,4 (нуль цілих чотири десятих) відсотків від несплаченої  ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків оплати, передбачених п.2.1 Договір, вважається,  що Продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення (минулий та майбутній) до відсотків річних. При затримці платежу Продавець має право виставляти рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а Покупець зобов'язаний оплатити його в строк не більше 3 (трьох) банківських днів.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 14,43грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок  позовних вимог про стягнення   річних дійшов висновку про часткове задоволення річних а саме у сумі 1,50грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК  України   неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами  передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно п.5.4 договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за товар, поставлений  позивачем є доведеним, проте суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його часткове  задоволення вимог  в частині стягнення штрафу у розмірі 15% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару у розмірі 721,36грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у випадку порушення строку оплати поставленого товару безпосередньо у п. 5.2 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Суд  перевіривши арифметичний розрахунок пені, вважає за можливе задоволення вимог в частині стягнення пені у розмірі заявленому Позивачем   114,36грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено п. 3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита, у встановленому порядку та розмірах. Розміри ставок державного мита встановлені у Декреті Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93р. (далі –Декрет).

 Відповідно до п.п.а) п.2 ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито”, Позивач повинен надати докази сплати державного мита за майновою вимогою у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 (шість) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між тим, 10.01.2011р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов позов Приватного підприємства „Олеандр”, згідно доданого до позовної заяви платіжного доручення №620 від 28.12.2010 року, державне мито сплачено Позивачем у розмірі 120,00 грн.

За таких обставин, надмірна сплачена сума державного мита підлягає поверненню у розмірі 18,00 грн.

Як встановлено п. 3-1 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №825 від 05.08.2009року розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ складає 236,00 грн.

Дата набрання чинності вказаної постанови – з 13.08.2009 року.

Таким чином, з 13.08.2009р. розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ складає 236,00 грн.

Між тим, 10.01.2011р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов позов Приватного підприємства „Олеандр”, згідно доданого до позовної заяви платіжного доручення №621 від 28.12.2010р., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу сплачені Позивачем у розмірі 238,00 грн.

За таких обставин, надмірна сплачена сума витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає поверненню у розмірі 2,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства „Олеандр”, м.Севастополь до Об'єднання фермерів „Привільне”, с.Захарівка, Донецька область  про стягнення заборгованості у розмірі 4 809,06грн., штрафу у сумі 721,40грн., індексу інфляції у розмірі 14,43грн., відсотків річних у сумі 538,61грн., пені у розмірі 114,36грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання фермерів „Привільне” (87411, Донецька область, Першотравневий р-н, с.Захарівка, вул.Садова, 10, ЄДРПОУ 21983685, р/р 26000147068 в „Райфайзен Банк Аваль”, м.Київ, МФО 380805) на користь Приватного підприємства „Олеандр” (99007, м.Севастополь, вул.Куликове поле, 3, ЄДРПОУ 32265811, р/р 26007212 в СФ ЗАТ „ПУМБ”, м.Севастополь, МФО 308092) пеню у розмірі 114,36грн., штраф у сумі 721,36грн., індекс інфляції у сумі 14,43грн., відсотків річних у розмірі 1,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Об'єднання фермерів „Привільне” (87411, Донецька область, Першотравневий р-н, с.Захарівка, вул.Садова, 10, ЄДРПОУ 21983685, р/р 26000147068 в „Райфайзен Банк Аваль”, м.Київ, МФО 380805) на користь Приватного підприємства „Олеандр” (99007, м.Севастополь, вул.Куликове поле, 3, ЄДРПОУ 32265811, р/р 26007212 в СФ ЗАТ „ПУМБ”, м.Севастополь, МФО 308092) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 93,16грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 215,55грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження по справі в частині стягнення з Об'єднання фермерів „Привільне”, с.Захарівка, Донецька область  про стягнення заборгованості у розмірі 4 809,06грн. припинити.

5. Видати довідку Приватному підприємству „Олеандр” на повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі  18,00грн.

6. Видати довідку Приватному підприємству „Олеандр” на повернення надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі  2,00грн.

У судовому засідання 28.03.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.           

     Повний текст рішення складено та підписано 29.03.11