Постанова

від 11.03.2008 по справі 4/345-07-8604

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/345-07-8604

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Справа

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Пироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Жекова В.І.,

секретар судового засідання Лисіна О.В.,

за участю представників сторін:

від первісного позивача Купчик М.В.,

від відповідача Фурман М.П.

розглянула апеляційну скаргу

ДП “Одеський морський торговельний порт”

на рішення господарського суду Одеської області

від 24.01.2008р.

у справі № 4/345-07-8604

за позовом ТОВ “ВіВал”

до ДП “Одеський морський торговельний порт”

про стягнення 220 800,59 грн.

та за зустрічним позовом ДП “Одеський морський торговельний порт”

до ТОВ “ВіВал”

про стягнення 3564,75 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2008р., яка надіслана сторонам 25.02.2008р., прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.03.2008р. апеляційна скарга ДП “Одеський морський торговельний порт”.

Сторони повідомлені про час і місце засідання господарського суду апеляційної інстанції, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України у судовому засіданні 11.03.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ТОВ “ВіВал” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ДП “Одеський морський торговельний порт” 203 311,11 грн. заборгованості за договором від 23.07.2001р. № 556 та 17 423,48 грн. пені за невиконання грошових зобов'язань за названою угодою (всього —220 800,59 грн.).

ДП “Одеський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою про стягнення з ТОВ “ВіВал” 3564,75 грн. боргу за договорами від 21.05.2002р. № 555, від 23.07.2001р. № 556, від 02.10.2002р. № 10/2-1.

Рішенням місцевого господарського суду Одеської області від 24.01.2008р. зі справи № 4/345-07-8604 (суддя Літвінов С.В.) первісний позов задоволено, судові витрати в сумі 2326,01 грн. покладено на ДП “Одеський морський торговельний порт”, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Судове рішення з посиланням на ст.ст.525,526,626 Цивільного кодексу України вмотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується  правомірність заявлених позовних вимог ТОВ “ВіВал”. При цьому портом не доведено взаємозв'язок умов договору від 21.05.2002р. № 555 зі спірними правовідносинами за первісним позовом. Крім того, господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги надані позивачем за зустрічним позовом рахунки на оплату електроенергії, оскільки останні не містять вказівок на угоду, за якою вони виставлялись. До того ж жодних доказів направлення цих рахунків ТОВ “ВіВал” не представлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ДП “Одеський морський торговельний порт” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із уточненою апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області по даній справі скасувати, відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, скаржник вважає, що ремонтні роботи на т/х “Нептун” на суму 369 654,8 грн., передбачені п.1.1 договору від 23.07.2001р. № 556 та Протоколом узгодження витрат, ТОВ “ВіВал” в будь-який спосіб не виконані; акт здачі-приймання робіт від 01.10.2002р. № РН-10011 не свідчить про ремонт позивачем за первісним позовом т/х “Нептун”, т.я. за змістом вказаного акту ТОВ “ВіВал” понесено витрати з модернізації судна в сумі 369 656,26 грн., про що контрагенти не домовлялись. Окрім цього, на думку апелянта, місцевим господарським судом не надано правової оцінки акту звірки на 01.12.2006р., а також факту порушення ТОВ “ВіВал” умов договору від 21.05.2002р. № 555. Додатково ДП “Одеський морський торговельний порт” зазначає про пропуск ТОВ “ВіВал” річного строку позовної давності для стягнення пені, встановленого приписами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “ВіВал” просить залишити її без задоволення як необґрунтовану.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, повноту та об'єктивність дослідження ним обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскарженого рішення, виходячи з наступного:

Між ТОВ “ВіВал” (далі —Товариство) та ДП “Одеський судноремонтний завод “Україна” (далі —Завод) укладено договір від 23.07.2001р. № 556 (далі —Договір), предметом якого є зобов'язання спільно діяти для досягнення господарської мети, задля чого Товариство фінансує ремонт т/х “Нептун”, що належить Заводу, та приймає участь в ремонтних роботах згідно окремо укладених угод, а Завод зобов'язався після оформлення всіх необхідних документів на судно, передбачених главою 3 КТМ України, передати Товариству якісно відремонтоване судно в бербоут-чартер з погашенням усіх витрат (п.1.1 Договору). Договір вступає в силу після його підписання сторонами, діє до моменту повного виконання зобов'язань по ньому(п.7.1 Договору). Договір, який за своєю правовою природою є договором позики, підписано та скріплено печатками контрагентів.

Як вірно встановлено господарським судом Одеської області, передбачені Договором роботи на т/х “Нептун” виконано на суму 369 656,26 грн., що підтверджується укладенням договору від 21.05.2002р. № 555 про передачу судна в бербоут-чартер, підписаним без заперечень актом здачі-приймання робіт від 01.10.2002р., а також додатковою угодою до Договору, з якої вбачається, що Завод, розглянувши надані Товариством в підтвердження фінансування документи, зобов'язався повернути витрачені Товариством грошові кошти на протязі 60 місяців рівними долями щомісячно.

Заводом взяті на себе зобов'язання щодо сплати грошових коштів виконано частково, а саме на суму 92 413,99 грн., у зв'язку з чим Товариство звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення 73 931,16 грн. заборгованості станом на грудень 2004 року, який задоволено рішенням місцевого господарського суду від 15.07.2005р. зі справи № 8/177-05-4452, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. При цьому судовим рішенням встановлено факт виконання робіт по ремонту т/х “Нептун” на загальну суму 369 656,28 грн.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.10.2006р. № 971 реорганізовано ДП “Одеський судноремонтний завод “Україна” шляхом приєднання до ДП “Одеський морський торговельний порт”.

Правила ст.59 Господарського кодексу України відносно правонаступництва під час приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого та відмова Заводу виконувати зобов'язання за Договором в добровільному порядку стали підставою для звернення ТОВ “ВіВал” із позовною заявою в рамках провадження по даній справі про стягнення з ДП “Одеський морський торговельний порт” 203 311,11 грн. заборгованості та 17 423,48 грн. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за цією угодою.

В свою чергу, ДП “Одеський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою про стягнення з ТОВ “ВіВал” 3564,75 грн. боргу, який виник, за твердженнями порту, в зв'язку із невиконанням зобов'язань за договорами від 21.05.2002р. № 555, від 23.07.2001р.   № 556, від 02.10.2002р. № 10/2-1.

Згідно із приписами п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до положень п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Судова колегія вважає, що під час вирішення спору по справі № 4/345-07-8604 слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки права та обов'язки контрагентів виникли та продовжують існувати після набрання чинності названими кодифікованими нормативно-правовими актами, в т.ч. з урахуванням того факту, що згідно п.7.1 Договору він діє до моменту повного виконання зобов'язань по ньому.

Статтею 629 Цивільного кодексу України прямо встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначений припис цивільного законодавства кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В ст.610 Цивільного кодексу України надано визначення „порушення зобов'язання”, під яким законодавець розуміє його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За загальними правилами ст.525 Цивільного кодексу України та ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від обов'язку не звільнює винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частинами 1,6 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проаналізувавши наведені норми зобов'язального права в аспекті спірних правовідносин, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується невиконання ДП “Одеський морський торгівельний порт”, який є правонаступником ДП “Одеський судноремонтний завод “Україна”, зобов'язань за Договором, про що вірно вказано в оскарженому судовому рішенні.

Викладене свідчить про те, що ТОВ “ВіВал” доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем за первісним позовом положень чинного цивільного законодавства України, в зв'язку з чим господарським судом першої інстанції правомірно задоволено обґрунтовані позовні вимоги ТОВ “ВіВал” та стягнуто з ДП “Одеський морський торговельний порт” 203 311,11 грн. заборгованості та 17 423,48 грн. пені.

Слід зазначити, що скаржник не надав будь-яких заперечень стосовно розрахунку суми пені, відзначивши лише пропуск ТОВ “ВіВал” скороченого строку позовної давності, визначеного законодавцем в п.1 ч.2 ст.257 ЦК України.

Апеляційний господарський суд вказує, що згідно із положеннями ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Портом в процесі розгляду справи місцевим господарським судом не заявлялось клопотання про відмову в позові через сплив позовної давності, а, відтак, оскарженим рішенням вірно задоволено первісний позов у повному обсязі.

Доводи ДП “Одеський морський торговельний порт” про невиконання ТОВ “ВіВал” умов Договору спростовуються текстом додаткової угоди до нього та актом здачі-приймання робіт від 01.10.2002р. № РН-10011.

Посилання порту на визначення в акті здачі-приймання фінансової участі ТОВ “ВіВал” як витрат з модернізації судна в сумі 369 656,26 грн., про що контрагенти не домовлялись, не звільняють скаржника, який не надав доказів відношення цього акту до іншого правочину, а лише намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань шляхом перекручування змісту оформлених за його участю доказів, від обов'язку сплатити борг.

Судова колегія вважає недоведеними вимоги ДП “Одеський морський торговельний порт”, викладені в зустрічній позовній заяві, оскільки надані рахунки на оплату електроенергії не містять реквізити угоди, на підставі якої вони виставлялись, за відсутності також доказів їхнього направлення ТОВ “ВіВал”, у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, відзначивши відсутність правового зв'язку між первісним та зустрічним позовами, адже вимоги останнього ґрунтуються на неналежному виконанні договору від 21.05.2002р. № 555.

Окремо Одеський апеляційний господарський суд звертає увагу сторін на ту обставину, що акти звірки формуються на підставі складених у відповідності до діючого українського законодавства документів первинного бухгалтерського обліку, тому зазначені в них відомості можуть бути покладені в основу прийнятого судового рішення тільки за наявності документів, за даними яких відповідні акти звірки формувались. З огляду на викладене, господарським судом апеляційної інстанції критично сприймаються твердження сторін про інформацію, зафіксовану в тому чи іншому акті звірки, без її підтвердження первинною бухгалтерською документацією.

За таких обставин, мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставами для зміни або скасування оскарженого рішення, прийнятого при повному та об'єктивному дослідженні обставин справи, без порушення норм матеріального та/або процесуального права.

      Керуючись ст.ст.85,99,101-105 ГПК України, колегія суддів  

Постановила:

Рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2008р. зі справи          № 4/345-07-8604 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя

          В.Т. Пироговський

Судді

          В.І. Картере

          В.І. Жеков

Повний текст постанови підписано 17.03.2008р.