Ухвала

від 01.02.2011 по справі 20-4/259

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        К-23663/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.  

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

за участю представника відповідача Токаревої Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Господарського суду міста  Севастополя від 26.09.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2007 року по справі № 20-4/259

за позовом          Кредитної спілки «Прометей»

до                    Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про                    визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Кредитна спілка «Прометей»(далі –позивач, КС «Прометей») звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя (далі –відповідач, орган податкової служби) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.07.2007 року №0001191710/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 122609,09грн. ( у тому числі основний платіж 408,13 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 81734,26 грн., пеня –7,70 грн.).

Постановою Господарського суду міста  Севастополя від 26.09.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2007 року по справі № 20-4/259 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що органом податкової служби з 02.07.2007 року по 13.07.2007 року було проведено виїзну планову перевірку позивача з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт перевірки від 20.02.2007 року.

В Акті перевірки, зазначено про порушення позивачем п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, п.п. 8.1.4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 7.1 ст. 7 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі –Закон № 889). Занижено  податок з доходів фізичних осіб на суму 40843,78 грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 122609,09 грн. (у тому числі основний платіж - 40867,13грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 81734,26грн., пеня - 7,70 грн.).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки»(далі - Закон                № 2908) кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є небанківською фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону № 2908 внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі засоби і пайові внески платня (відсотки), належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 21 Закону № 2908 передбачено право кредитної спілки самостійно встановлювати розмір платні (відсотків), який розподіляється на пайові членські внески і нараховується на внески (вклади), які знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спилки.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України № 2908, нерозподілений дохід, який залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитного союзу, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків.

Таким чином, Закон № 2908 визначає поняття відсотків як платню, яка нарахована позивачем на пайові внески.

Пайовий внесок - це кошти, які  передаються для діяльності кредитної спілки, а нарахування відсотків на нього здійснюється відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про кредитні спілки».

Пункт 1.10 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94) також визначає поняття «відсотки» як дохід, виплачуваний (що нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді платні за використовування залучених на певний термін засобів або майна.

В податковому повідомленні-рішенні, що прийняте відповідачем на підставі акту перевірки, контролюючий орган прямо вказує на порушення позивачем п.п. 9.2.3 п.9.2 ст. 9 Закону № 889.

Підпункт 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону № 889 свідчить, що оподаткування відсотків (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) по інших підставах, ніж вказані в підпункті 9.2.1 цього пункту здійснюється в загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, які остаточно оподатковуються при їх виплаті, по ставці, визначеній в пункті 7.1 (15%) статті 7 Закону № 889.

Нормою п.п. 9.2.1 п. 9.2 ст. 9 Закону №889 передбачено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (оплаті) в його користь доходів, визначених в пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа,  яка здійснює таке нарахування (оплату).

Ставка податку, згідно з абц. 3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 889, складає 5% від об'єкту оподаткування, нарахованого податковим агентом як відсоток на внесок в кредитну спілку, створену відповідно до закону.

Отже, проаналізувавши норми Закону суди дійшли обґрунтованого висновку, що правильність нарахування прибуткового податку (податку з доходів фізичних осіб) для такого виду податкового агента як кредитна спілка регламентується нормою п.п 9.2.1 п. 9.2 ст. 9 Закону № 889, а не положеннями п.п. 9.2.3 п. 9.2 цієї статті, якими керувався відповідач при прийнятті  податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Заключних і перехідних положень Закону № 889, п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону в редакції Закону №1958-IV від 01.07.2004 із змінами, внесеними відповідно до Закону №2273-IV, від 21.12.2004 в частині включення в загальний місячний дохід, що підлягає оподаткуванню - доходів у вигляді відсотків на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок ( у тому числі картковий рахунок) внесок до небанківських фінансових установ згідно Закону, або відсотків (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат і пп.9.2.1 і 9.2.2 п.9.2 ст. 9 даного Закону в частині оподаткування відсотків набирають чинності  з 01.01.2010.

На підставі зазначеного, з норм зазначеної статті випливає, що відсотки на внесок до небанківських фінансових установ (кредитні спілки) підлягають оподаткуванню з 01.01.2010.

До моменту набрання чинності пунктом 4.3.5 Закону № 889, а саме до 01.01.2005 - виплата відсотків на пайові внески членам кредитних спілок не підлягала оподаткуванню, як це і випливало з попереднього формулювання Закону.  З 01.01.2005 оподаткування виплат відсотків на пайові внески,  а також на внески (вклади) членів кредитних спілок на депозитні рахунки, регулюються пунктом 7.2. вищезгаданого Закону. Проте, враховуючи зазначену норму Закону від 23.12.2004 № 2285-IV, виплата відсотків на внески членам кредитних спілок, включаючи відсотки на пайові внески і на внески (вклади) на депозитні рахунки підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7.2 Закону № 889 з 01.01.2010.

Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення.   

Постанову Господарського суду міста  Севастополя від 26.09.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2007 року по справі  № 20-4/259 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В. Карась

Судді                                                                                          Г.К. Голубєва 

                                                                                          А.О. Рибченко

М.О. Федоров

Т.М. Шипуліна