Постанова

від 25.09.2006 по справі 20-7/156

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-7/156

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 21 вересня 2006 року  

Справа № 20-7/156

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гонтаря В.І.,

суддів                                                                      Сотула В.В.,

                                                                                          Прокопанич Г.К.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Михайлова О.Є., дов.№ 808 від 18.05.2006;

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Ілюхіна Г.П.) від 13.07.-18.07.2006 у справі № 20-7/156

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Модімо" (вул. Леніна, 19,Севастополь,99011; пр. Ген. Острякова, 101-3, Севастополь, 99040)

до           Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)   

про зобов'язання відповідача укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Модімо" договір оренди приміщення, загальною площею 75м2 , розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Леніна, 19, на умовах та строк, передбачені договором оренди № 124-01 від 18.04.2001.                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модімо" звернулось з позовними вимогами до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання недійсним договору про зобов'язання відповідача укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Модімо" договір оренди приміщення, загальною площею 75м2, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Леніна, 19, на умовах та строк, передбачені договором оренди № 124-01 від 18.04.2001, з посиланням на статтю 9, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Позивач (вх.№ 19092) надав докази направлення відповідачу проектів даного договору на новий термін (а.с.58-61).

Відповідач у відзиві на позов та доповненнях (вх. № 19093, 19610) позовні вимоги не визнав по мотивам, основні з яких полягають в тому, що відповідач повинен на рівні з іншими заявниками прийняти участь у конкурсі (а.с. 29-31, 76-77).

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 13.07.-18.07.2006 у справі № 20-7/156 задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю "Модімо" до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про зобов'язання відповідача укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Модімо" договір оренди приміщення, загальною площею 75м2, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Леніна, 19, на умовах та строк, передбачені договором оренди № 124-01 від 18.04.2001.

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради зобов'язано у десятиденний строк з часу набрання рішенням законної сили укласти з товариством  з обмеженою відповідальністю "Модімо" договір оренди приміщення, загальною площею 75м2, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 19, на умовах та у строк, які передбачені договором оренди № 142-01 від 18.04.2001.

З Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Модімо" стягнуто 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати.

Відповідач вважає, що рішення необґрунтоване, незаконне та прийняте при порушенні норм матеріального права.

Відповідно до розпорядження першого заступника голови від 21.09.2006, суддю Борисову Ю.В. було замінено на суддю Прокопанич Г.К.   

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

18.04.2001   між Управлінням з  питань майна комунальної власності  Севастопольської міської державної адміністрації та позивачем укладено договір оренди №  124-01   нерухомого майна - вбудоване  приміщення загальною площею  75  м2, яке знаходиться на підвальному поверсі та розташоване за адресою: місто Севастополь, вул Леніна, 19, для використання під офіс  строком до 18.04.2006 (а.с.6-9).

18.04.2001 складено Акт прийому-передачі об'єкту оренди (а.с. 10).

Балансоутримувачем вказано РЕП № 3 (а.с. 16).

19.12.2004    орендар    звернувся    до    Управління    з    питань    майна    комунальної   власності Севастопольської міської державної адміністрації з проханням продовжити строк дії договору оренди № 124-01 від 18.04.2001 на той самий строк та на тих самих умовах (а.с. 12).

03.05.2005 орендодавець - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради   направив листа, в якому повідомив, що 18.04.2006 договір оренди № 124-01 припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який він укладався, та про передачу майна за актом (а.с.13, 35, 36).

29.05.2006 позивач отримав відповідь від орендодавця, що на дату відповіді рішення про передачу в оренду спірного приміщення не приймалося. В наявності є ще одна заявка     на оренду вказаного приміщення, яка буде внесена на розгляд міської комісії з оренди комунального майна (а.с. 15).

Позивач надав докази виставлення орендодавцем рахунків-актів з травня 2006 року по червень 2006 року на оплату орендної плати та докази їх оплати (а.с. 11, 78-82).

31.01.2006   Севастопольська   міська   Рада   прийняла   рішення   №   4657,   згідно   з   яким   Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності  Севастопольської міської державної адміністрації за договорами оренди комунального майна та правовідносинами, пов'язаними з їх виконанням, так як цим рішенням повноваження   по  управлінню   комунальним   майном   покладено   на  Фонд   комунального   майна Севастопольської міської Ради (а.с.43-46).

06.07.2006 позивач надіслав на адресу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради два примірника договору оренди, умови якого тотожні умовам договору № 124-01 від 18.04.2001, крім внесення зміни до договору в частині зміни строку його дії: строком на 5 років - для підписання (а.с.62, 98-100).

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради не підписав вказані проекти договору.

Спірні відносини виникли у зв'язку з відмовою орендодавця після закінчення строку дії договору оренди в продовженні терміну його дії на новий термін орендарю, який належним чином виконував договір оренди, витратив на капітальний ремонт цього приміщення більш ніж 35000грн.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтями 11, 13, 764, 777 Цивільного кодексу України, статтями 7, 9, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина друга статті 17 Закону).

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін частина третя статті 17 Закону).

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

Позивач вважає, що після закінчення строку дії договору відповідач продовжує виставляти рахунки на оплату орендної плати, яка ним своєчасно оплачується.

При наявності двох заявок на оренду спірного приміщення, міська комісія повинна була об'явити в 15-ти денний строк конкурс та запропонувати позивачу прийняти участь в ньому. Протягом 3-х місяців ніяких дій, які б свідчили про намір здати спірний об'єкт в оренду шляхом конкурсу чи про виселення позивача, відповідачем не здійснено.

Пунктом 3.2 Положення про державну комісію з оренди комунального майна, затвердженого Рішенням V сесії Севастопольської міської Ради, передбачено, що заява на оренду комунального майна повинна бути розглянута комісією в 15-ти денний строк з часу їх подання в управління з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації, (з 31.01.2006 Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради) (а.с. 52).

Створення цієї комісії не передбачено Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Комісія створена на громадських умовах Севастопольською міською Радою та Севастопольською міською державною адміністрацією як колегіальний орган, її рішення мають рекомендований, а не обов'язковий характер та мають відповідати діючому законодавству України, не порушувати прав та охоронюваних законом інтересів орендаря чи інших осіб.

Позивач надав докази відповідного звернення до відповідача з проханням про продовження терміну дії договору шляхом укладення нового договору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що після повідомлення орендаря стосовно неможливості продовження дії договору відповідач виставляв рахунки на оплату орендної плати, а не неустойки, передбаченої статтею 785 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до вимог статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найом, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

В даний час позивач продовжує орендувати приміщення, сплачує відповідачу щомісячно орендну плату, повернення грошових коштів, перерахованих відповідачу в якості орендної плати за орендовані приміщення, не здійснювалося.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 06/123 від 28.02.2006 по справі № 1/135-20/51.

Стаття 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає порядок укладення договору оренди.

Враховуючи вимоги пункту 7 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідачем після повідомлення орендаря про припинення дії договору на підставі частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не було проведено конкурс на оренду нежитлового приміщення, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Леніна, 19.

Оскільки зі змісту частин другої та третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" випливає те, що орендар має переважне право на продовження договору тільки при умові, якщо особам, які бажають орендувати майно, запропоновані рівні умови оренди, позивач придбав переважне право на продовження спірного договору оренди на новий строк  підставі частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У зв'язку з вищевикладеним всі права та обов'язки орендодавця за договором оренди № 124-01 від 18.04.2001 перейшли до нового органу управління комунальним майном - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статей 11,13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Все вищевикладене дає судовій колегії підстави для висновку, що відповідач зловживає своїми правами, не вирішуючи питання пролонгації договору, не здійснюючи доказів по проведенню конкурсу з 18.04.2006, продовжуючи стан невизначеності позивача в своїх правах орендаря.

Такі обставини дають апеляційній інстанції право для висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог.

На підставі висловленого, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста севастополя винесено при правильному застосуванні норм матеріального права при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:                                                  

                    Рішення господарського суду міста Севастополя від 13.07.-18.07.2006 у справі № 20-7/156 залишити без змін.

                    Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Модімо" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                  В.І. Гонтар

Судді                                                                                В.В.Сотула

                                                                                Г.К. Прокопанич