Рішення

від 06.10.2010 по справі 2-3514/2010

ФЕОДОСІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

                        Справа № 2-3514/2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 жовтня 2010 року     Феодосійський  міський суд Автономної Республіки Крим  

в складі: головуючої судді – Самойлової О.В.,

при секретарі – Ушак Ю.С.,

за участю позивача –  ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Феодосії цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України  «Феодосійський судномеханичний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,   компенсації за несвоєчасну виплату середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

             ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України  «Феодосійський судномеханичний завод», уточнивши свої вимоги, просить  стягнути з відповідача   середній заробіток  за затримку розрахунку при звільненні  у сумі  по 1848,40 грн. щомісяця з 30 січня 2009 року по день винесення рішення судом та компенсацію за несвоєчасну виплату середнього заробітку у сумі 4563,24 грн.

  Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 працювала у відповідача  до  червня 2008 року,  при звільненні з нею не було проведено остаточний розрахунок, не виплачена заборгованість по заробітній платі, згідно довідки відповідача, середній заробіток позивачки  на місяць складає 1848,40 грн., судовим наказом від 24 липня 2008 року та рішеннями суду від 31.07.2008 року, 29.01.2009 року з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість по заробітній платі та частково середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, не виплачені позивачці суми знецінюються у зв’язку із інфляційними процесами, таким чином, на підставі статей 116, 117 КЗпроП України, позивачка просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні  із розрахунку 1848,40 грн. на місяць та компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у сумі 4563,24 грн.

Ухвалою Феодосійського міського суду від  06 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації  за несвоєчасно виплачену заробітну плату залишені без розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що  працювала у відповідача з 2003  року по 23.06.2008 року,  при  її звільненні за погодженням сторін за ч. 1 ст. 36 КЗпроП України, відповідач не провів остаточний розрахунок та не виплатив заборгованість по заробітній платі, на тепер 11.02.2010 року  позивачу заборгованість виплачена через виконавчу службу.

Представник відповідача в  судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу у заочному порядку на підставі наявних у справі доказів, позивач не заперечує проти такого розгляду справи.

    Суд, вислухавши позивачку, вивчивши матеріали даної справи,  всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні ним правовідносини.

    Судом встановлено, що позивачка працювала на ДП  МОУ «Феодосійський судномеханічний завод» з 29.12.2003 року. Наказом № 54 к від 23.06.2008 року вона була звільнена з 23.06.2008 року за ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом у її трудової книжки (а.с. 3). Наказом Феодосійського міського суду від 24 липня 2008 року з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість по заробітній платі у сумі 12974,55 грн. (а.с. 5). Рішенням Феодосійського міського суду від 31.07.2008 року з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість по заробітній платі у сумі 15193,57 грн., компенсація за несвоєчасність виплати заробітної плати в сумі 6625,83 грн. (а.с. 6).  Рішенням Феодосійського міського суду від 29.01.2009 року на користь позивачки з відповідача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13308,48 грн. та компенсація за несвоєчасність виплати заробітної плати у сумі 1306,62  грн.  (а.с. 7). З довідки в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби Феодосійського МУЮ  від  25.02.2010 року № 651/5 (а.с. 24) слідує, що рішення Феодосійського міського суду № 2-3138 від 31.07.2008 року про стягнення заборгованості з ДП МОУ «Феодосійський судномеханічний завод» в сумі 21819,40 грн. виконано 11.02.2010 року, рішення Феодосійського міського суду № 2-1029 від 29.01.2009 року про стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості у сумі 14615,10 грн. виконано 11.02.2010 року. Судовий наказ Феодосійського міського суду № 2-н-134 від 24.07.2008 року про стягнення на користь позивачки з відповідача заборгованості у сумі 12974,55 грн. виконаний 11.02.2010 року.

Статтею 233 КЗпП України та п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду  України від 24 грудня  1999 року № 13  «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначений тримісячний строк для звернення до суду з  заявою про вирішення трудового спору з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У цьому разі після звернення позивачки до суду з позовом про стягнення не виплаченої при звільненні заробітної плати та ухвалення рішення Феодосійським міським судом від 31.07.2008 року, наказу від 24.07.2009 року про стягнення заробітної плати, ухвалення рішення Феодосійським міським судом від 29.01.2009 року про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  позивачка знала про порушення свого права, але в тримісячний строк із вимогами не звернулася.

Після прийняття рішень про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні й звернення їх до виконання відносини щодо виплати присудженої судом суми регулюються Законом України «Про виконавче провадження». Таку позицію висловив Верховний Суд України в Ухвалі від 26 листопада 2008 року.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію за несвоєчасну виплату цієї суми мотивовані порушенням строків виплати  розрахунку при звільненні і ґрунтуються на положеннях норм  трудового законодавства та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати».

Оскільки вказані вимоги позивача мають відношення до стадії виконання судового рішення і знаходяться за межами трудових правовідносин, законних підстав для застосування трудового законодавства та  Закону України  «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» немає.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку про не обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і про відсутність правових підстав для задоволення позову.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226  ЦПК України, ст.ст.  116, 117, 233 КЗпП України, п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,

    В И Р І Ш И В  :

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України  «Феодосійський судномеханичний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

        Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя                                                                             О.В. Самойлова