Рішення

від 30.03.2011 по справі 34/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/35

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.03.11 р.                                                                                 Справа № 34/35                               

Суддя господарського суду Донецької області  Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сади України”,                     с. Красне Харківської області

до відповідача -  Фермерського господарства „А.В.Д.”, с. Роздольне Донецької області  

про стягнення 110185,68грн.          

за участю представників сторін:

від позивача –  Кіріченко М.А. (за довіреністю)

від відповідача –  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сади України”, с. Красне Харківської області до Фермерського господарства „А.В.Д.”,                                      с. Роздольне Донецької області  про стягнення боргу у розмірі 107433,48грн., інфляційних витрат в сумі 1933,80грн., 3% річних в сумі 818,40грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на заявку відповідача, видаткову накладну, довіреність відповідача на отримання товару, рахунок на оплати товару, претензію. Як на правове обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  ст.ст. 530, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ відповідач – Фермерське господарство „А.В.Д.” зареєстрований за адресою: 85532, Великоновосільківський р-н, с.Роздольне,                              вул. Первомайська, б.19. Саме за цією адресою були надіслані ухвали суду.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Згідно ст.16 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак відповідно  до  положень  ст.75  Господарського  процесуального  кодексу  України, справу  розглянуто  за  наявними  в  ній  матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив :

Приватним підприємством „А.В.Д.”  05.06.2009р. було направлено на адресу позивача замовлення №3 щодо поставки на його адресу товар: насіння соняшника.

На виконання даного замовлення позивачем було поставлено на адресу відповідача товар всього на загальну суму 107433,48грн., що підтверджується  видатковою накладною №03000304 від 05.06.2009р. на суму 107433,48грн. Дана видаткова накладна містить найменування товару, його кількість, ціну без ПДВ та загальну суму партії. Видаткова накладна підписана представником відповідач та скріплена початковою підприємства.

Для оплати поставленого товару позивачем було виставлено рахунок №03000205 від 07.05.2009р. на суму 107433,48грн.

У зв'язку із несплатою поставленого товару позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №01/10 від 29.10.2010р. з вимогою сплатити суму  боргу у розмірі 107433,48грн.  як доказ направлення претензії позивачем надано повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було отримане відповідачем 12.11.2010р.

Відтак у зв'язку із невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за отриманий товар, за останнім на момент звернення до суду із позовом обліковується заборгованість, яка за розрахунком позивача складає 107433,48грн.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який  за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу  України та статей 264-271 Господарського кодексу  України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу  України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу  України).   

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати отриманого товару належним чином не виконав, отриманий товар не оплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 107433,48грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 107433,48грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача  інфляційних витрат в сумі 1933,80грн., та 3% річних в сумі 818,40грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Відповідно до п. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Період прострочення платежу позивач почав рахувати з 22.11.2010р. – протягом десяти днів з дня отримання відповідачем претензії №01/10 від 29.10.2010р., що не суперечить приписам ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 1933,80грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 818,40грн. за період з 22.11.2010р. по 22.02.2011р., є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються на відповідача .

Крім того позивачем при поданні позову було сплачено державне мито платіжним дорученням №704 від 16.02.2011р. на суму 1105,26грн., однак сума позову складає 110185,68грн. (1% = 1101,86грн.) відтак позивачу підлягає поверненню надмірно сплачене державне мито в сумі 3,40грн.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та  керуючись ст.ст.  33, 43, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сади України”, с. Красне Харківської області до Фермерського господарства „А.В.Д.”,                                      с. Роздольне Донецької області  про стягнення боргу у розмірі 107433,48грн., інфляційних витрат в сумі 1933,80грн., 3% річних в сумі 818,40грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства „А.В.Д.” (85532, Донецька область, Великоновосільківський район, с. Роздольне, вул. Первомайська, б. 19, код ЄДРПОУ 34246722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сади України” (64032, Харківська область, Кегичевський р-н, с. Красне, код ЄДРПОУ 20212313)   борг у розмірі 107433,48грн., інфляційні витрати в сумі 1933,80грн., 3% річних в сумі 818,40грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1101,86грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00грн.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сади України” довідку на повернення надмірно сплаченого державного мита в розмірі 3,40грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Кододова О.В.