Постанова

від 18.12.2007 по справі 40/207-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 18 грудня 2007 р.                                                                                   

№

40/207-06 

Вищий

господарський суд  України у складі

колегії суддів :

головуючий

суддя

Муравйов

О.В.

судді

Полянський

А.Г.

Фролова

Г.М.

розглянувши

касаційні

скарги

ТОВ

"Андант" та Управління комунального майна та приватизації

Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

на 

постанову   Харківського апеляційного господарського

суду від 03.09.2007 р.

у

справі

№

40/207-06 Господарського суду Харківської 

області

за

позовом

Об'єднання

співвласників багатоквартирного будинку 

"Дім-20"

до

1.          ТОВ "Андант" 2.          Управління комунального майна та

приватизації Головного управління економіки та комунального майна Харківської

міської ради

про

визнання

недійсною угоди

За

участю представників сторін:

позивач

-не з'явились,

відповідач -1- не

з'явились,

відповідач -2- не

з'явились

В

С Т А Н О В И В:

  Рішенням Господарського суду Харківської

області від 13.07.2006 р.  (суддя  - Хотенець П.В.) позов задоволено. Визнано

недійсною додаткову угоду № 6 до договору оренди нежитлового приміщення № 566

від 09 серпня 2000 року укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю

"Андант" та Управлінням комунального майна та приватизації

Харківської міської Ради. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю

"Андант" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

"Дім-20" державне мито у сумі 42,50 грн. та 59 грн. витрат на

інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Управління

комунального майна та приватизації Харківської міської Ради на користь

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-20" державне

мито у сумі 42,50 грн. та 59 грн. витрат на інформаційно - технічне

забезпечення судового процесу.

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 р. ( судді -

Шепітько І.І., Бондаренко В.П., Лакіза В.В.) рішення Господарського суду

Харківської області від 13.07.2006 р. 

залишено без змін.

 Не погоджуючись з рішенням та постановою, ТОВ

"Андант" та Управління комунального майна та приватизації

Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких

просять їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням

судами норм матеріального та процесуального права.

Сторони

не скористались наданим правом участі у суді касаційної інстанції.

У

відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін оскаржувані

рішення та постанову та залишити без задоволення касаційні скарги.

У

зв'язку з виходом судді Фролової Г.М. з відпустки, справа № 40/207-06 розглядається

колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005

року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України

Осетинського А.Й., у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А.

Г., Фролова Г.М.

Розглянувши

матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність

застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів

Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню, виходячи із наступного.   

Відповідно

до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами

розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду без змін, а скаргу

без задоволення.

Касаційна

скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного

господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та

процесуального права

Як

вбачається з матеріалів справи, 09.08.2000 р. між Управлінням комунального

майна та приватизації Харківської міської Ради та ТОВ "Андант" був

укладений договір оренди нежитлового приміщення № 566 строком на один рік до

09.08.2001 р. Об'єктом оренди згідно зазначеного договору було нежитлове

приміщення загальною площею 55,7 кв.м. будинку № 20 по вул. Фрунзе у місті Харкові.

В подальшому

між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської Ради та

ТОВ "Андант" була укладена додаткова угода № 6 до зазначеного

договору оренди нежитлового приміщення № 566. Згідно додаткової угоди № 6 строк

дії договору оренди № 566 продовжено з 09.07.2005 р. до 09.07.2006 р.

Звернувшись

з позовом про визнання додаткової угоди недійсною, позивач  посилався на невідповідність додаткової угоди

№ 6 нормам ст. ст. 1, 5 Закону України "Про оренду державного та

комунального майна" в частині повноважень другого відповідача на укладання

договору оренди, приписам статті 10 Закону України "Про об'єднання

співвласників багатоквартирного будинку" в частині відсутності згоди

позивача на укладання додаткової угоди № 6 до договору оренди.

При

дослідженні плану квартирного (багатоповерхового) будинку № 20 по вул. Фрунзе у

місті Харкові та технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) будинок №

20 по вул. Фрунзе у місті Харкові попередніми судовими інстанціями було

встановлено, що спірне приміщення є підвалом будинку.

З

матеріалів справи вбачається, що приватизація квартир будинку № 20 по вул.

Фрунзе у місті Харкові була завершена у 2004 році.

20.01.2004

р. власники приватизованих квартир житлового будинку № 20 створили об'єднання

співвласників багатоквартирного будинку "Дім-20", правові та

організаційні засади створення та функціонування якого регламентується Статутом

Об'єднання та Законом України "Про об'єднання співвласників

багатоквартирного будинку". 24.02.2004 р. об'єднання було внесене до Єдиного

державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно

з ч. 1 ст. 1 Закону "Про приватизацію державного житлового фонду" та

Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 по справі № 1-2/2004 від 02

березня 2004 року суть приватизації державного житлового фонду полягає у

відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир

(будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і

більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень

(підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду. Закон врегульовує також

відносини, пов'язані з виникненням, оформленням та набуттям права приватної

власності на квартири та інші об'єкти приватизації державного житлового фонду.           Набуте громадянами право на

квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є

непорушним (стаття 41 Конституції України), забезпечується державою і

захищається судом (стаття 55 Конституції України).

Відповідно

до п. 2 ст.10 Закону "Про приватизацію державного житлового фонду" та

Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 по справі № 1-2/2004 від 02

березня 2004 року допоміжні приміщення стають об'єктами права спільної

власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном,

виключно одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним

документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження

набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших

додаткових юридичних дій.

Ухвалою

Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. у справі №

40/207-06 була призначена судова будівельно-технічна експертиза з метою

визначення належності спірного приміщення підвалу до категорії допоміжних, що

не підлягають передачі в оренду без згоди об'єднання співвласників

багатоквартирного житлового будинку.

          Відповідно до висновку

будівельно-технічної експертизи № 10548 від 20.06.2007 р., підвальні приміщення

№ 33-1-33-7 з технічної точки зору відносяться до допоміжних приміщень

багатоквартирного житлового будинку (технічних приміщень), призначених для

безпосередньої експлуатації й обслуговування будинку. У нежитлових приміщеннях

підвалу багатоквартирного будинку № 20 по вул. Фрунзе у м. Харкові № 33-1+33-7

розміщено електрощиток житлового будинку та запірна арматура трубопроводів, які

необхідні для забезпечення безпечної експлуатації житлового будинку № 20 по

вул. Фрунзе у м. Харкові.

Слід

зазначити, що додаткова угода № 6 до договору оренди № 566 від 09 серпня 2000

року була укладена вже після набуття громадянами права власності на квартири та

допоміжні приміщення будинку № 20 у місті Харкові та після державної реєстрації

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-20" та

включення об'єднання до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій

України.

Колегія

суддів бере до уваги те, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

"Дім-20" згоди на укладання додаткової угоди № 6 до договору оренди

не надавало. Позивач листами повідомляв Управління комунального майна та

приватизації Харківської міської Ради про відсутність наміру та не згоду

продовжувати дію договору оренди № 566 ( т. 1 а.с. 36-44).

Стаття

203 Цивільного Кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є

необхідним для чинності правочину. Пункт 1 статті 203 встановлює, що зміст

правочину не може суперечити актам цивільного законодавства.

Згідно

ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Кодексу.

Оскільки

судами встановлено, що Управління комунального майна та приватизації

Харківської міської Ради на момент укладення додаткової угоди № 6 до Договору

оренди нежитлового приміщення № 566 не узгодило з позивачем передачу в оренду

приміщення підвалу житлового будинку № 20 по вул. Фрунзе у місті Харкові,

попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що Додаткова

угода № 6 до Договору оренди нежитлового приміщення № 566 від 09 серпня 2000 р.

не відповідає приписам ст. ст. 1, 5 Закону України "Про оренду державного

та комунального майна" та ст. 10 Закону України "Про об'єднання

співвласників багатоквартирного будинку".

 За таких обставин, перевіривши у відповідності

до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та

повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові

апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що

суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України

всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи

в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і

заперечень докази; належним  чином  проаналізували відносини сторін.

       Місцевим господарським судом було

правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та

прийнято обґрунтоване та законне рішення про задоволення позову.

В

свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України,

повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для

правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду

ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням

чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом

постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в

постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове

рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно

з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117

ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних

обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності

юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та

постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати

або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або

постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження

оскаржувачів про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським

судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не

знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування

законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись

ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111

ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Андант" та Управління

комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна

Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення

Господарського суду Харківської  області

від 13.07.2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 03.09.2007 року у справі № 40/207-06 залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                  

Муравйов О.В.

Судді                                                                                            

Полянський А.Г.

         Фролова Г.М.