Постанова

від 11.09.2007 по справі 40/207-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/207-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2007 р.                                                     Справа № 40/207-06

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Шепітько І.І., судді Бондаренка В.П., судді Лакізи В.В.

при секретарі –Криворученко О.І.

за участю представників:

позивача  – Гутнєвої В.В. голова правління, Поддашкіної О.Ю. за дорученням б/н від 01.09.2007 року          

1-го відповідача – не з'явився

2-го відповідача – Осипової Н.В. за дорученням № 15752 від 17.08.2006 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача вх. № 2853Х/1-32 на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2006 року по справі

за позовом Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-20", м. Харків

до  1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Андант", м. Харків

      2.Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Харківської міської Ради, м. Харків

про визнання недійсною угоди

встановила:

       Рішенням господарського суду Харківської області від 13 липня 2006 року (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено, визнано недійсною додаткову угоду № 6 до Договору оренди нежитлового приміщення № 566 від 09 серпня 2000 року укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю „Андант” та Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської Ради. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Андант” на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дім-20»державне мито у розмірі 42,50 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Харківської міської Ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дім-20»державне мито у розмірі 42,50 грн. та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Перший відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13 липня 2006 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує на те, що віднесення того чи іншого приміщення до допоміжного приміщення багатоквартирного будинку законом проводиться виходячи не з його розташування, а з цільового призначення - забезпечення експлуатації будинку та побутове обслуговування мешканців будинку. Таке цільове призначення кожного приміщення визначається на стадії проектування будинку виходячи з вимог відповідних нормативних документів. Проте, під час розгляду справи судом не з'ясовано цільове призначення приміщення. Також зазначає, що у зв'язку з тим, що спірні приміщення не є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, відповідні норми Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»№2866-111 від 29.11.2001 року щодо наявності у позивача повноважень на розпорядження спірним майном застосовані судом неправомірно.   

      У відзиві на апеляційну скаргу другий відповідач зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. На цій підставі апеляційну скаргу першого відповідача просить задовольнити, рішення господарського суду Харківської області  від 13 липня 2006 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

       Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні громадянам квартир та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв, тощо). Право власності громадянина на квартиру породжує право спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку. В процесі приватизації державного житлового фонду одночасно відчужується на користь громадян не тільки квартири, а й допоміжні приміщення. Тому момент виникнення права власності на квартиру є моментом виникнення права спільної власності на допоміжні приміщення.

       Перший відповідач у судове засідання не з'явився, направлена на зазначену ним в апеляційній скарзі адресу копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 25 липня 2007 року повернута з відміткою поштового відділення про те, що адресат вибув.

       Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи,  викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 09 серпня 2000 року між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської Ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Андант" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 566. Відповідно до п.1 Договору предметом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 55,7 кв.м., яке знаходиться за адресою вул. Фрунзе,20 літ. А-4 у місті Харкові. У  п. 2.2 Договору зазначено, що власником орендованого не житлового приміщення є територіальна громада м. Харкова. Строк дії Договору оренди визначено пунктом 8.1. та становить один рік - до 09 серпня 2001 року ( т. 1 а.с. 14-19).

В подальшому між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської Ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Андант" укладена додаткова угода без дати № 6 до Договору оренди № 566 від 09 серпня 2000 року, відповідно до якої внесено зміни до п. 8.1 та зазначено, що Договір діє з 09 липня 2005 року до 09 липня 2006 року ( т.1 а.с. 20).

З плану квартирного (багатоповерхового) будинку № 20 по вул. Фрунзе у місті Харкові та технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) будинок № 20 по вул. Фрунзе у місті Харкові вбачається, що спірне приміщення є підвалом будинку (т.1 а.с. 76-90).

       Приватизація квартир будинку № 20 по вул. Фрунзе у місті Харкові була завершена у 2004 році. Із свідоцтва про державну реєстрацію ( т.1 а.с. 33) вбачається, що 20.01.2004 року власники приватизованих квартир житлового будинку № 20 створили об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-20", обсяг повноважень, цілей та задач діяльності, правові та організаційні засади створення та функціонування якого регламентується Статутом Об'єднання ( т.1 а.с. 21-32) та Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Дане об'єднання 24.02.2004 року  внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про що свідчить Довідка Харківського обласного управління статистики № 313 ( т.1 а.с.35) .

 У ч. 1 ст.41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ч. 1 ст. 13 Конституції України регламентує рівність суб'єктів права власності перед законом.

         Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону „Про приватизацію державного житлового фонду" та Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 по справі № 1-2/2004 від 02 березня 2004 року суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні громадянам квартир та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв, тощо). Право власності громадянина на квартиру породжує право спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку. В процесі приватизації державного житлового фонду одночасно відчужується на користь громадян не тільки квартири, а й допоміжні приміщення. Тому момент виникнення права власності на квартиру є моментом виникнення права спільної власності на допоміжні приміщення.

         Відповідно до п. 2 ст.10 Закону „Про приватизацію державного житлового фонду" та Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 по справі № 1-2/2004 від 02 березня 2004 року допоміжні приміщення стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, виключно одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій.

        Під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «Андант»стверджує, що спірне приміщення не відноситься до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, а є комунальною власністю. За клопотанням позивача з метою визначення належності спірного приміщення підвалу до категорії допоміжних, що не підлягають передачі в оренду без згоди об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2006 року у справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено ХНДІСЕ ім. засл. проф. Бокаріуса.

      З Висновку будівельно-технічної експертизи № 10548 від 20 червня 2007 року вбачається, що на підставі аналізу наданої документації і нормативної літератури, натурного огля ду, підвальні приміщення № 33-1чЗЗ-7 з технічної точки зо ру відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку (техніч них приміщень), призначених для безпосередньої експлуатації й обслуговування будинку, тобто є допоміжними, оскільки їх використання пов'язане з експлуатацією й обслугову ванням будинку. У нежитлових приміщеннях підвалу багатоквартирного будинку № 20 по вул.Фрунзе у м. Харкові № 33-1чЗЗ-7 розміщено електрощиток житлового будинку та запірна арматура трубопроводів, які необхідні для забезпечення безпечної експлуатації житлового будинку № 20 по вул.Фрунзе у м. Харкові. Підвальні приміщення № 33-1ч33-7, розташовані в м. Харкові по вул. Фрунзе № 20 літ. А-4 до допоміжних приміщень (технічних приміщень), які призначені для забез печення експлуатації й обслуговування житлового будинку технічно відносяться ( т.3 а.с.8-14).

      Правовий режим майна, до якого зокрема належать допоміжні приміщення, що перебувають у спільній власності власників приватизованих квартир, визначається виключно Закон України „Про приватизацію державного житлового фонду" та Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

       Відповідно до ст. 10 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" виключне право прийняття рішень щодо передачі об'єктів, які перебувають у спільній власності членів об'єднання, в оренду фізичним чи юридичним особам, відноситься до компетенції загальних зборів членів об'єднання.

З матеріалів справи вбачається, що додаткова угода № 6 до Договору оренди № 566 від 09 серпня 2000 року укладена після набуття громадянами права власності на квартири та допоміжні приміщення будинку № 20 у місті Харкові, тобто після державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Дім-20" та включення об'єднання до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Згоди на укладання Додаткової угоди № 6 до Договору оренди Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Дім-20" не надавало.

З листів від 25.05.2004 року та 24.05.2005 року (т.1 а.с. 38-44) вбачається, що позивач повідомляв Управління комунального майна та приватизації Харківської міської Ради про відсутність наміру продовжувати дію Договору оренди № 566 та зазначав про те, що ТОВ „Андант" приміщення фактично не займає, орендну плату не сплачує, вимоги Договору у частині забезпечення протипожежної безпеки, поточного ремонту та страхування майна не виконує.

Стаття   203    ЦК   України    встановлює   загальні    вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до п. 1 ст.  203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи, що Управління комунального майна та приватизації Харківської міської Ради на момент укладення додаткової угоди № 6 до Договору оренди нежитлового приміщення № 566 не узгодило з позивачем передачу в оренду приміщення підвалу житлового будинку № 20 по вул. Фрунзе у місті Харкові, колегія суддів вважає, що Додаткова угода № 6 до Договору оренди нежитлового приміщення № 566 від 09 серпня 2000 року не відповідає приписам ст. ст. 1, 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ст 10 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.         

 Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в   їх сукупності, керуючись Законом.

         Колегія суддів вважає, що перший відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді, ні при розгляді справи у суді апеляційної інстанції не забезпечив дотримання передбачених цією статтею положень, а саме, не довів, що спірні приміщення не є допоміжними.  

         Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення першого відповідача, викладені в апеляційній скарзі позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають матеріалам справи, тому рішення господарського суду Харківської області  від  13 липня 2007 року прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування.    

Керуючись ст.ст.  99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,                                                   

                                               постановила:   

       Рішення господарського суду Харківської області від 13 липня 2007 року по справі № 40/207-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.          

         Головуючий суддя                (підпис)                                    Шепітько І.І.  

                                суддя                (підпис)                                    Бондаренко В.П.  

                      суддя                 (підпис)                                    Лакіза В.В.