Постанова

від 12.02.2008 по справі 16/82-07-1920

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

№  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у

складі:

головуючий

суддя

Муравйов

О. В.

Судді

Полянський

А. Г. Фролова Г. М.

розглянувши касаційну скаргу

Відкритого

акціонерного товариства “Медпромпроект”

на

постанову

Одеського

апеляційного господарського суду від 30.10.2007року

по

справі

№

16/82-07-1920 Господарського суду Одеської області

за

позовом

Відкритого

акціонерного товариства “Медпромпроект”

до

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про 

та за зустрічним позовом  до   про

визнання

права власності та витребування майна з незаконного володіння   Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1 Відкритого акціонерного товариства “Медпромпроект”

визнання права власності

За

участю представників сторін:

від

позивача:

Педенко

Є. М. -дов. від 27.08.07р.

від

відповідача:

ОСОБА_2

-дов. від 10.04.07р. ОСОБА_3 -дов. від .29.07.07р.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите

акціонерне товариство  “Медпромпроект”

звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про визнання за ВАТ

„Медпромпроект" право власності на базу відпочинку „Либідь", яка

складається з будинків відпочинку № № 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 15, 16, 17,

29, 30-38, 42, 43, 44, 67, 72, 73, 78, складів № № 1, 11, 27, адміністративного

будинку № 3, медичного пункту № 4, будинку охорони, який складається з

приміщень № 24, 25, 26, електрощитової №28, господарсько-побутової будівлі №20,

21, туалету №23, червоного кутка №83; витребування з незаконного володіння

відповідача будинки відпочинку № 9, 10, 12, 29, 34, 36, 37.

СПД   ОСОБА_1 подана зустрічна позовна заява  до ВАТ "Медпромпроект" про визнання

за ним право власності на будинки бази відпочинку "Либідь" за №№

9,10,12,29,; 34, 36, 37, будинок охорони №24, склад №27; визнання право

власності на ввідну шафу ВРП 1-2, електричну збірку та електричний щит

освітлення ЩО-6, які вмонтовані в електрощитовій №28; визнання за ним право

власності на 18,5 куб. залізобетонних плит; визнання майном спільного

користування будинки за №11, 13, 20, 21, 22, 23, 28, 83, а також СПД ОСОБА_1

просив суд про визнання за ВАТ "Медпромпроект" право власності на

належне йому майно - збірні дерев'яні будиночки на базі відпочинку

„Либідь" за №№ 3, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 15, 16, 17, 30, 31, 32, 33,

67,72,73,78, склади за № 1, 26, майстерню 25 та навіс 2.

Рішенням

Господарського суду Одеської області від 3 серпня 2007року по справі №

16/82-07-1920 (суддя Желєзна С. П.) первісний позов задоволено частково,

визнано за позивачем за первісним позовом право власності на адміністративний

будинок №3, медичний пункт №4, будинки відпочинку №№ 5, 6, 7, 8, 14, 15, 16,

17, 30, 31, 32, 33, 67, 72, 73, 78, майстерню № 25, склад № 26, що розташовані

на території бази відпочинку "Либідь" в смт. Затока

Білгород-Дністровського району Одеської області, в частині позовних вимог про

визнання права власності на будинки відпочинку № 9, 10, 12, 29, 34, 35, 36, 37,

38, 42, 43, 44, склади №№ 1, 11, 27, будинок охорони № 24, електрощитову №28,

господарсько-побутові будівлі №20, 21, туалет №23, червоний куток №83, а також щодо

витребування з незаконного володіння СПД - ОСОБА_1 будинків відпочинку № 9, 10,

12, 29, 34, 36, 37, що знаходяться на території бази відпочинку „Лібідь" в

смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, - відмовлено.

Зустрічні

позовні вимоги СПД ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на будинки

відпочинку №№ 9, 10, 12, 29, 34, 36, 37, будинок охорони №24, склад №27, що

знаходяться на території бази відпочинку "Либідь" в смт. Затока

Білгород-Дністровського району Одеської області; ввідну шафу ВРП 1-2,

електричну збірку та електричний щит освітлення ЩО-6, які вмонтовані в

електрощитовій №28, а також на 18,5 куб. залізобетонних плит, задоволено, а у

задоволенні вимог Відповідача за первісним позовом про визнання майном

спільного користування будинків за №11, 1,3, 20, 21, 22, 23, 28, 83, що

знаходяться на території бази відпочинку "Либідь" в смт. Затока

Білгород-Дністровського району Одеської області, відмовлено.

За

апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства “Медпромпроект” постановою

від 30.10.2007 року по справі "№ 16/82-07-1920 (головуючий суддя

Мирошниченко М. А., судді Бєляновський В. В., Шевченко В. В.) Одеський

апеляційний господарський суд рішення господарського суду першої інстанції

залишив без змін.

Відкрите

акціонерне товариство  “Медпромпроект”

подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову

Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову

у справі скасувати в повному обсязі, а справу направити до господарського суду

першої інстанції  на новий розгляд,

мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та

процесуального права.

Заявник

касаційної скарги наголошує на тому, що Одеський апеляційний господарський суд,

як і суд першої інстанції, не звернув увагу 

на те, що в наданих відповідачем накладній № 187 від 10.11.1993 року та

договорі купівлі-продажу державного майна від 09.01.2001 року зазначено зовсім

інше майно, яке не є спірним. Згідно з технічними паспортами дане майно по

технічним характеристиці не відповідає характеристиці спірного майна, крім

того, у вищевказаних акті та договорі не зазначені інвентаризаційні номери

відчужених будинків. Так, в технічних паспортах, виданих БТІ

Білгород-Дністровського району Одеської області зокрема зазначено, що загальна

площа будинків №№ 24, 27, 28 та 29 зовсім інша, ніж та, що зазначена в

накладній №187 від 10 листопада 1993 року та акті передачі від 16 листопада

1993 року, що в свою чергу призвело до прийняття незаконного рішення.

Заслухавши

суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників

сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності

юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та

постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно

до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу

України,  Вищий господарський суд

переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів

та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених

фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної

інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як

встановлено судами першої та апеляційної інстанції, наказом Міністра медичної

промисловості СРСР за № 493 від 30.12.1969 р. на базі існуючого комплексного

відділу "Діпромедпрома" було створено Київську філію Державного

проектного інституту з проектування медичної промисловості.

Між

Київською філією інституту Діпромедпром та будівельно-монтажним управлінням

"Київполімермаш" укладено договір про спільне будівництво та

експлуатацію бази відпочинку, розташованої у селищі Затока,

Білгород-Дністровського району Одеської області. Відповідно до вказаного договору

Київською філією інституту Діпромедпром було прийнято на себе зобов'язання з

придбання у будівельно-монтажного управління "Київполімермаш" десяти

облаштованих будинків садового типу. В свою чергу, відповідно до умов вказаного

договору будівельно-монтажним управлінням "Київполімермаш" було

прийнято на себе зобов'язання із будівництва десяти дерев'яних будинків

садового типу, а також додаткових будиночків та павільйону для організації у

ньому громадського харчування. Відповідно до умов вказаного договору,

будівельно-монтажним управлінням "Київполімермаш" було прийнято на

себе зобов'язання із продажу вказаних десяти будинків Київській філії інституту

Діпромедпром, в свою чергу, додаткові будиночки будівельно-монтажним

управлінням "Київполімермаш" було прийнято до власної експлуатації.

Як вбачається з акта державної приймальної комісії про приймання завершеного

будівництвом об'єкту до експлуатації, у 1983 р. будівництво будиночків було

завершено.

Наказом

Міністерства медичної промисловості СРСР від 16.07.1984 р. за №366 державний

проектний інститут з проектування медичної промисловості

"Діпромедпром" було перетворено у Державний проектний

науково-дослідницький інститут медичної промисловості

"ДіпроНДІмедпром". Наказом від 11.08.1987р. № 170 "Про створення

інституту Діпромед" на базі Київської філії ДіпроНДІмедбіопром

01.07.1987р. було створено Державний проектний інститут з проектування

підприємств медичної та мікробіологічної промисловості (інститут Діпромед).

Відповідно

до наказу від 16.07.1988р. № 907 Будівельно-монтажне управління

"Київполімермаш" перейменовано у будівельно-монтажне управління НВО

"Більшовик", яке увійшло до складу Київського науково-виробничого

об'єднання полімерного машинобудування "Більшовик".

На

підставі договору від 1991р., укладеного між інститутом "Діпромед" та

ВО "Більшовик", інститут "Діпромед" надав згоду на

встановлення додатково 24-х будиночків літнього типу на території бази

відпочинку "Либідь" в смт. Затока Білгород-Дністровського району

Одеської області. При цьому, ВО "Більшовик" передано на баланс

інституту вісім будинків з наступною оплатою згідно з залишковою вартістю.

Наказом

Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву від

24.04.1996 р. № 661 Державний проектний інститут з проектування підприємств

медичної промисловості "Діпромед" перетворено у відкрите акціонерне

товариство "Медпромпроект". Відповідно до п. 3.5 статуту ВАТ

"Медпромпроект", затвердженого начальником Регіонального відділення

Фонду державного майна України по м. Києву 24.04.1996р., товариство є власником

майна, переданого йому засновником. Відповідно до п. 4.1 статуту засновником

товариства є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна

України по м. Києву. Як вбачається з розділу 7 плану приватизації Державного інституту

з проектування підприємств медичної промисловості "Діпромед",

вартість бази відпочинку "Либідь" включено до статутного фонду

об'єкта приватизації. Відповідно до відомості розрахунку вартості машин,

обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів за станом на

01.12.1995р., Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.

Києву до складу об'єктів бази відпочинку "Либідь", які належали

Державному інституту з проектування підприємств медичної промисловості

"Діпромед", було включено 10 будиночків, що введені в експлуатацію у

1983р., та 8 будиночків відпочинку, що введені в експлуатацію у 1992р.

З

огляду на викладене, суди дійшли вірного висновку, що до статутного фонду

відкритого акціонерного товариства "Медпромпроект" внесено 18 будиночків

відпочинку, що розташовані на території бази відпочинку "Либідь" в

смт. Затока Одеської області.

Статтею

12 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 року №

1576-ХП передбачено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому

учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно

до статті 25 Закону України "Про власність" від 07.02.1991р.

№697-ХХІІ, чинного на час утворення ВАТ "Медпромпроект", об'єктом

права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу

акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно,

набуте на підставах, не заборонених законом. Держателями акцій можуть бути

підприємства, установи, організації, державні органи, працівники даного

товариства, а також інші громадяни, якщо інше не передбачено законодавчими

актами України або статутом товариства.

Статтею

49 Закону України "Про власність" від 07.02.1991р. № 697-ХХП, чинного

на час утворення ВАТ "Медпромпроект", передбачено, що володіння

майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним

судом, третейським судом. Наведені положення знайшли своє відображення і

чинному цивільному законодавстві України.

Відповідно

до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на

підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності

вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або

незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Надаючи

оцінку відомостям генерального плану будівництва бази відпочинку

"Либідь", плану земельної ділянки бази, складеного КП

"Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" у 2006р., суди

дійшли обґрунтованого висновку, що до складу 18 будиночків бази відпочинку, що

увійшло до майна відкритого акціонерного товариства "Медпромпроект"

при приватизації Державного проектного інституту з проектування підприємств

медичної промисловості "Діпромед" входять адміністративний будинок

№3, медичний пункт №4, будинки відпочинку №№ 5, 6, 7, 8, 14, 15, 16, 17, 30,

31, 32, 33, 67, 72, 73, 78, майстерня № 25, склад № 26, що розташовані на

території бази відпочинку "Либідь" в смт. Затока

Білгород-Дністровського району Одеської області.

З

огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів, що

позивачем у встановленому законом порядку було набуто право власності на

вищевказані спірні об'єкти.

Відповідно

до статей 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень.

При

цьому, з дотриманням вимог статті 33 

цього ж Кодексу, Відкритим акціонерним товариством

"Медпромпроект", суду не було представлено жодних правовстановлюючих

документів на підтвердження факту набуття позивачем права власності на наступні

об'єкти: будинки відпочинку № 9, 10, 12, 29, 34, 35, 36, 37, 38, 42, 43, 44,

складів №№ 1, 11, 27, будинку охорони № 24, електрощитову №28,

господарсько-побутові будівлі №20, 21, туалет №23, червоний куток №83, що розташовані

на території бази відпочинку "Либідь" в смт. Затока

Білгород-Дністровського району Одеської області, тому суди дійшли вірного

висновку відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Крім

цього, врахувавши, що вимоги позивача щодо витребування з незаконного володіння

СПД ОСОБА_1 будинків відпочинку № 9, 10, 12, 29, 34, 36, 37, що розташовані на

території бази відпочинку "Либідь" в смт. Затока

Білгород-Дністровського району Одеської області, ґрунтувалися виключно на

твердженні позивача про правомірність набуття ним права власності на вказані

споруди, а також з огляду на висновки суду щодо недоведеності позивачем вимог

про визнання за ним права власності на будинки відпочинку № 9, 10, 12, 29, 34,

36, 37, суди вірно відмовили ВАТ "Медпромпроект" в задоволенні позову

в цій частині.

Що

стосується зустрічних позовних вимог, то СПД ОСОБА_1 просив суд про визнання за

ним право власності на будинки бази відпочинку „Либідь" за №№ 9,10,12,29,;

34, 36, 37, будинок охорони №24, склад №27; визнання право власності на ввідну

шафу ВРП 1-2, електричну збірку та електричний щит освітлення ЩО-6, які

вмонтовані в електрощитовій №28; визнання за ним право власності на 18,5 куб.

залізобетонних плит; визнання майном спільного користування будинки за №11, 13,

20, 21, 22, 23, 28, 83, а також СПД ОСОБА_1 просив суд про визнання за ВАТ

"Медпромпроект" право власності на належне йому майно - збірні

дерев'яні будиночки на базі відпочинку "Либідь" за №№ 3, 4, 5, 6, 7,

8, 14, 15, 16, 17, 30, 31, 32, 33, 67,72,73,78, склади за № 1, 26, майстерню 25

та навіс 2.

Як

встановлено судом першої та апеляційної інстанції, згідно накладної №187 від

10.11.1993р. малим підприємством "Більшовик" було передано СПД

ОСОБА_1 будинок літнього типу, площею 41,1 кв. м, будинок літнього типу, площею

41,8 кв. м, будинок літнього типу, площею 42,2 кв. м, будинок літнього типу,

площею 16,5 кв. м, 3 склади металошиферних, будівельний вагончик, ввідну шафу

ВРП 1-2, електричну збірку та електричний щит освітлення ЩО-6, а також 18,5

куб. м залізобетонних плит.

Відповідно

до статті 44 Цивільного кодексу України (в редакції 1963р.), повинні укладатись

у письмовій формі, зокрема, угоди державних, кооперативних та інших громадських

організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43

цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством

Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно

до частини  1 статті 153 Цивільного

кодексу  України  (редакція 1963р.), договір вважається

укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто

згоди по всіх істотних умовах.   При

цьому, відповідно до частини 2 статті 154 цього ж Кодексу, якщо згідно з

законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він

може бути укладений як шляхом складання одного документ підписаного сторонами,

так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмам та ін.,  підписаними стороною,  яка їх надсилає. 

Статтею

224 Цивільного кодексу  України в

редакції 1963р. передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець

зобов'язується передати майно у власність покупцеві,  а покупець зобов'язується прийняти майно і

сплатити за нього певну грошову суму.

Отже,

з урахуванням положень законодавства України, суди дійшли вірного висновку, що

шляхом підписання СПД ОСОБА_1 та МП "Більшовик" накладної № 187 від

10.11.1993р. та акта передачі проданого майна від 16.11.1993р. з додержанням

встановленої законом форми між відповідачем та МП "Більшовик" було

досягнуто згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу товарів, що були

передані за вказанім документами та відповідачем за первісним позовом належним

чином з дотриманням вимог статей 334, 655 Цивільного кодексу України було

набуто право власності на будинок літнього тішу площею 41,1 кв. м, будинок

літнього типу, площею 41,8 кв. м, будинок літнього тину площею 42,2 кв. м,

будинок літнього типу, площею 16,5 кв. м, 3 склади металошиферних, будівельний

вагончик, ввідну шафу ВРП 1-2, електричну збірку та електричний щит освітлення

ЩО-6, а також 18,5 куб. м залізобетонних плит, що були предметом купівлі

продажу за вказаною угодою.

Крім

того, на підставі договору купівлі-продажу державного майна, укладеного між ДП

БМУ "Більшовик" та СПД ОСОБА_1 09.01.2001р., останнім  набуте право власності на 3 дерев'яні збірні

будиночки відпочинку, 1983 р., площею 48 кв. м. а також 3 дерев'яні збірні

будиночки відпочинку, 1983 р., площею 24 кв. м, що знаходять: в смт. Затока

Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідно

до частини 2 статті 12 Закону України "Про власність" (від

07.02.1991р. чинного на час вчинення вказаних угод), громадянин набуває права

власності а доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці,

підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні

товариства, а такої а майно, одержане внаслідок успадкування або укладення

інших угод, не заборонених законом. При цьому, у відповідності до статті

13 цього ж Закону, об'єктами права приватної власності є жилі будинки,

квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети

домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки,

насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція,

транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно

споживчого і виробничого призначення.

Відповідно

до статті 328 Цивільного кодексу 

України,  право власності

набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із

закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже,

суди дійшли обґрунтованого висновку, з урахуванням  відомостей генерального плану будівництва

бази відпочинку "Либідь", плану земельної ділянки бази, складеного КП

"Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" у 2006р. у

сукупності з іншими доказами по справі, що позивачем за зустрічним позовом було

набуто право власності №№ 9, 10, 12, 29, 34, 36, 37, будинок охорони №24, склад

№27, що знаходяться на території бази відпочинку "Лібідь" в смт.

Затока Білгород-Дністровського району Одеської області; ввідну шафу ВРП 1-2,

електричну збірку та електричний щит освітлення ЩО-6, які вмонтовані в

електрощитовій №28, а також на 18,5 куб. м залізобетонних плит.

Стосовно

вимог про визнання майном спільного користування будинків за №11, 13, 20, 21,

22, 23, 28, 83, що знаходяться на території бази відпочинку "Либідь"

в смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, то суди з

урахуванням вимог статті 16 Цивільного кодексу України, обґрунтовано звернули

увагу позивача за зустрічним позовом, що по-перше, вимоги спрямовані на захист

прав невизначеного кола осіб, по-друге, цивільним правом не передбачено

можливість визнання будь-якого майна як майна спільного користування. Існує певний

порядок реалізації прав суб'єктів господарювання, та способи захисту порушених

прав. Звернення до суду з відповідними вимогами є одним із способів захисту

прав суб'єктів господарювання. Однак, СПД ОСОБА_1 невірно обраний порядок

захисту своїх прав, що зумовило необхідність відмови у задоволенні зустрічного

позову в цій частині позовних вимог.

З

урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України

вважає, що підстав для скасування рішення господарського суду Одеської області

від 3 серпня 2007року та постанови Одеського апеляційного господарського суду

від 30.10.2007року  в даному випадку

немає, а тому касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства

“Медпромпроект” задоволенню не підлягає.

Доводи,

викладені заявником в касаційній скарзі, не приймаються Вищим господарським

судом України, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених місцевим та

апеляційним господарськими судами обставин справи, що не входить до компетенції

суду касаційної інстанції.

Керуючись

ст. 1115, 1117-12 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу Відкритого акціонерного товариства "Медпромпроект" залишити

без задоволення.

Постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 року по справі №

16/82-07-1920 Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий

О.

Муравйов 

Судді

А.

Полянський  Г. Фролова