Рішення

від 03.08.2007 по справі 16/82-07-1920

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2007 р.

Справа  № 16/82-07-1920

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:      не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1.

згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 02.06.2004р. (паспорт серії

НОМЕР_1.); ОСОБА_2.- за довіреністю від 29.05.2007р.; 

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства

„Медпромпроект”  до  суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності, а

також за зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Медпромпроект” про визнання

права власності, - 

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство

„Медпромпроект”  (далі по тексту -ВАТ

„Медпромпроект”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними

вимогами до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі

по тексту -СПД ОСОБА_1.) про  витребування

з незаконного володіння відповідача 

збірних будиночків літнього типу №НОМЕР_2 що розташовані на

території  бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в

смт. Затока Одеської області. Свої вимоги позивач обґрунтовує правомірністю

набуття ним права власності на вказані об'єкти.

Заявою від 16.04.2007р. (вх.№ 8841)

відкритим акціонерним товариством „Медпромпроект” позовні вимоги були

збільшені, у зв'язку з чим позивач просить суд витребувати з незаконного

володіння суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 також

збірні будиночки літнього типу за №НОМЕР_3, що розташовані на території  бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Затока

Одеської області.

16.05.2007р. заявою за вх. №10826

відкритим акціонерним товариством „Медпромпроект” позовні вимоги були доповненні

вимогою про визнання за ВАТ „Медпромпроект” права власності на базу відпочинку

ІНФОРМАЦІЯ_1, яка розташована за адресою: Одеська область, м.

Білгород-Дністровський, смт. Затока, АДРЕСА_1 у Центральному районі, і

складається з будинків відпочинку №№ НОМЕР_4.

Не погоджуючись з позовними

вимогами, 16.05.2007р.  СПД ОСОБА_1.

звернувся до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою

до ВАТ „Медпромпроект”, у відповідності до якої відповідач просить суд визнати

за ним право власності на належне йому майно - будинки відпочинку №№НОМЕР_5,

розташовані на території бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, яка розташована за

адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, АДРЕСА_1 у

Центральному районі.

Ухвалою від 17.05.2007р. господарським

судом Одеської області зустрічна позовна заява СПД  ОСОБА_1. була прийнята до розгляду та

зустрічні позовні вимоги останнього об'єднані із даною справою  в одне провадження.

Пізніше позовні вимоги як за

первісним позовом, так і за зустрічним позовом неодноразово уточнювалися.

Згідно з останньою редакцією

позовних вимог, викладеній у заяві про збільшення позовних вимог, що надійшла

до господарського суду 31.07.2007р., позивач просить суд визнати за ВАТ

„Медпромпроект” право власності на базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, яка

складається з будинків відпочинку №№ 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 15, 16, 17, 29,

30-38, 42, 43, 44, 67, 72, 73, 78, складів №№ 1, 11, 27, адміністративного

будинку №3, медичного пункту №4, будинку охорони, який складається з приміщень  № 24, 25, 26, електрощитової  №28, господарсько-побутової будівлі №20, 21,

туалету №23, червоного кутка №83; витребувати з незаконного володіння

відповідача  будинки відпочинку № 9, 10,

12, 29, 34, 36, 37.

В свою чергу, згідно із заявою від

31.07.2007р. СПД  ОСОБА_1. зустрічні

позовні були викладені в остаточній редакції, відповідно до якої останній

просить суд визнати за ним право власності на будинки бази відпочинку

ІНФОРМАЦІЯ_1 за №№ 9, 10, 12, 29, 34, 36, 37, будинок охорони №24, склад №27;

визнати право власності на ввідну шафу ВРП 1-2, електричну збірку та

електричний щит освітлення ЩО-6, які вмонтовані в електрощитовій №28; визнати

за ним право власності на 18,5 куб. залізобетонних плит; визнати майном

спільного користування будинки за №11, 13, 20, 21, 22, 23, 28, 83, а також СПД

ОСОБА_1. просить суд визнати за ВАТ „Медпромпроект” право власності на належне

йому майно -збірні дерев'яні будиночки на базі відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1  за 

№№  3, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 15, 16,

17, 30, 31, 32, 33, 67,72,73,78, склади за № 1, 26, майстерню 25 та навіс 2.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК

України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або

предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або

зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведені редакції позовних

вимог ВАТ „Медпромпроект” та  зустрічних

позовних вимог СПД  ОСОБА_1., згідно

вказаних  заяв про уточнення позовних

вимог є остаточними, у зв'язку з чим відповідно до ст. 22 ГПК України

приймаються господарським судом для розгляду по суті викладених в них позовних

вимог за первісним та зустрічним позовами.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Наказом Міністра медичної

промисловості СРСР за № 493 від 30.12.1969 р. 

на базі існуючого комплексного відділу 

„Діпромедпрома” було створено Київську філію  Державного проектного інституту з

проектування медичної промисловості.

Між Київською філією  інституту Діпромедпром  та будівельно-монтажним управлінням

„Київполімермаш” було укладено договір про спільне будівництво   та експлуатацію бази відпочинку,

розташованої у селищі Затока, Білгород-Дністровського района Одеської області.

Відповідно до вказаного договору Київською філією  інституту Діпромедпром було прийнято на себе

зобов'язання з придбання у будівельно-монтажного управління „Київполімермаш”

десяти облаштованих будинків садового типу. В свою чергу, відповідно до умов

вказаного договору  будівельно-монтажним

управлінням „Київполімермаш”  було

прийнято на себе зобов'язання із будівництва десяти дерев'яних будинків

садового типу, а також додаткових будиночків та павільйону для організації  у ньому громадського харчування. Відповідно

до умов вказаного договору, будівельно-монтажним управлінням „Київполімермаш”

було прийнято на себе зобов'язання із продажу вказаних десяти будинків

Київській філії інституту Діпромедпром, в 

свою чергу, додаткові будиночки 

будівельно-монтажним управлінням „Київполімермаш” було прийнято до

власної експлуатації.

Як вбачається з акту державної

приймальної комісії про приймання 

завершеного будівництвом об'єкту до експлуатації, у 1983 р. будівництво

будиночків було завершено.

Наказом Міністерства медичної

промисловості СРСР  від 16.07.1984 р. за

№ 366 державний проектний інститут з проектування медичної промисловості

„Діпромедпром”   було перетворено у

Державний проектний науково-дослідницький 

інститут медичної промисловості „ДіпроНДІмедпром”. Як вбачається з

наказу від 11.08.1987р. № 170 „Про створення інституту Діпромед” на базі

Київської філії ДіпроНДІмедбіопром 01.07.1987р. було створено Державний

проектний  інститут з проектування

підприємств  медичної  та мікробіологічної промисловості (інститут

Діпромед).

В свою чергу, відповідно до наказу

від 16.07.1988р. № 907 

Будівельно-монтажне управління „Київполімермаш” було перейменовано у

будівельно-монтажне управління НВО „Більшовик”, яке увійшло до складу

Київського науково-виробничого об'єднання 

полімерного машинобудування „Більшовик”.

На підставі договору від 1991р.,

укладеного між   інститутом  „Діпромед” та ПО „Більшовик”, інститут  „Діпромед” надав згоду на встановлення

додатково 24-х будиночків  літнього типу

на території бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Затока Білгород-Дністровського

району  Одеської області. При цьому, ПО

„Більшовик” було передано на баланс інституту 

вісім будинків  з наступною

оплатою згідно з залишковою вартістю.

Наказом Регіонального відділення

фонду державного майна України по місту Києву від 24.04.1996 р. № 661 Державний

проектний інститут з проектування підприємств 

медичної  промисловості „Діпромед”

було перетворено у відкрите акціонерне товариство „Медпромпроект”. Відповідно

до п.3.5 статуту ВАТ „Медпромпроект”, затвердженого начальником Регіонального

відділення Фонду державного майна України по м. Києву 24.04.1996р., товариство

є власником майна, переданого йому засновником. Відповідно до п. 4.1 статуту

засновником товариства є держава в особі Регіонального відділення Фонду

державного  майна України по м. Києву.  Як вбачається з розділу 7 плану приватизації

Державного інституту з проектування підприємств 

медичної  промисловості

„Діпромед”, вартість бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 було включено до статутного

фонду об'єкта приватизації. Відповідно до відомості розрахунку вартості машин,

обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів за станом на

01.12.1995р., наданої до господарського суду Регіональним відділенням Фонду

державного майна України по м. Києву до складу об'єктів бази відпочинку

ІНФОРМАЦІЯ_1, які належали Державному інституту з проектування підприємств  медичної 

промисловості „Діпромед”,  було

включено 10 будиночків, що введені в експлуатацію у 1983р., та 8

будиночків  відпочинку,  що введені в експлуатацію у 1992р.

З огляду на викладене, суд доходить

висновку, що до статутного фонду 

відкритого акціонерного товариства „Медпромпроект” було внесено 18  будиночків 

відпочинку, що розташовані на території бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в

смт. Затока Одеської області.

В свою чергу, як вбачається з  наказу Міністерства  машинобудування, військово-промислового комплексу

і  конверсії України від 18.12.1996р. №

227Д „Про зміну назви та підпорядкованості БМУ НВО „Більшовик”,  підчас приватизації головного заводу

„Більшовик” у м. Києві у 1994р., БМУ НВО „Більшовик” не було приватизоване і

залишилося державним підприємством, у зв'язку з чим, його було перейменовано у

державне підприємство будівельно-монтажне управління „Більшовик”.

В свою чергу, на підставі договору

про спільну господарську діяльність від 1993р., укладеного між БМУ  НВО „Більшовик” та малим підприємством

„Більшовик”, згідно накладної №НОМЕР_6. 

СПД ОСОБА_1. було придбано у власність 

будинок літнього  типу, площею

41,1 кв.м., будинок літнього  типу,

площею 41,8 кв.м., будинок літнього 

типу, площею 42,2 кв.м., будинок літнього  типу, площею 16,5 кв.м., 3 склада

металошиферних, будівельний вагончик, що розташовані на території бази

відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Затока Білгород-Дністровського району  Одеської області, а також ввідну шафу ВРП

1-2, електричну збірку та електричний щит освітлення ЩО-6, а також  18,5 куб. залізобетонних плит.

Крім того, на підставі договору

купівлі-продажу державного майна, укладеного між ДП БМУ „Більшовик” та СПД

ОСОБА_1. 09.01.2001р., останнім було набуто право власності на 3 дерев'яні

збірні будиночки відпочинку, 1983 р., площею 48 кв.м.,  а також 3 дерев'яні збірні будиночки

відпочинку, 1983 р., площею 24 кв.м.,  що

знаходяться в смт. Затока Білгород-Дністровського району  Одеської області. Зазначений договір був

посвідчений у нотаріальному порядку та зареєстрований у реєстрі за НОМЕР_7.

З урахування вищевикладеного, суд

вважає за доцільне надати правову оцінку вимогам, які були заявлені ВАТ

„Медпромпроект” та СПД ОСОБА_1. у даній справі, окремо щодо кожної із сторін.

Як було зазначено по тексту рішення

вище, згідно з останньою редакцією позовних вимог, викладеної у заяві про

збільшення позовних вимог, що надійшла до господарського суду 31.07.2007р.,

позивач просить суд визнати за ВАТ „Медпромпроект” право власності на базу

відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається з будинків відпочинку №№ 5, 6, 7, 8,

9, 10, 12, 14, 15, 16, 17, 29, 30-38, 42, 43, 44, 67, 72, 73, 78, складів №№ 1,

11, 27, адміністративного будинку №3, медичного пункту №4, будинку охорони,

який складається з приміщень  № 24, 25,

26, електрощитової  №28, господарсько-побутової

будівлі №20, 21, туалету №23, червоного кутка №83; витребувати з незаконного

володіння відповідача за первісним позовом будинки відпочинку № 9, 10, 12, 29,

34, 36, 37, що розташовані на території бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.

Затока Білгород-Дністровського району 

Одеської області.

Враховуючи, що позивач в

обґрунтування своїх вимог посилається на правомірність набуття ним, як

правонаступником Державного проектного інституту з проектування

підприємств  медичної  промисловості „Діпромед”,  права власності на вказані об'єкти, суд

вважає за необхідне звернутися до відповідних положень законодавства України.

Статтею 12  Закону України „Про господарські товариства”

від  19.09.1991 року N 1576-XII

передбачено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому

учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. 

Відповідно до ст. 25 Закону України

“Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ, чинного на час утворення ВАТ

„Медпромпроект”, об'єктом права власності акціонерного товариства є майно,

придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської

діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Держателями акцій можуть бути підприємства, установи, організації, державні органи,

працівники даного товариства, а також інші громадяни, якщо інше не передбачено

законодавчими актами України або статутом товариства.

Статтею 49 Закону України “Про

власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ, чинного на час утворення ВАТ

„Медпромпроект”, передбачено, що володіння майном вважається правомірним,

якщо  інше  не 

буде  встановлено судом, арбітражним

судом, третейським судом. Наведені положення знайшли своє відображення і

чинному цивільному законодавстві України. 

Так, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на

підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності

вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або

незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Проаналізувавши відомості

генерального плану будівництва бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, план земельної

ділянки бази, складений КП „Білгород-Дністровське бюро технічної

інвентаризації” у 2006р. та пояснення представників сторін, суд встановив, що

до складу 18 будиночків бази відпочинку, що увійшло до майна відкритого

акціонерного товариства „Медпромпроект” при приватизації Державного проектного

інституту з проектування підприємств медичної промисловості „Діпромед”

входять  адміністративний будинок №3,

медичний пункт №4, будинки відпочинку №№ 5, 6, 7, 8, 14, 15, 16, 17, 30, 31,

32, 33,  67, 72, 73, 78, майстерня № 25,

склад № 26, що розташовані на території 

бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Затока Білгород-Дністровського

району  Одеської області.

Наведене дозволяє суду дійти

висновку, що позивачем у встановленому законом порядку було набуто право

власності на вищевказані спірні об'єкти.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими

учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні

дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного

вирішення господарського спору.

Однак, з дотриманням вимог ст. 32,

33 ГПК України ВАТ „Медпромпроект” суду не було представлено жодних

правовстановлюючих документів на підтвердження факту набуття позивачем права

власності на наступні об'єкти: будинки відпочинку № 9, 10, 12, 29, 34, 35, 36,

37, 38, 42, 43, 44, складів №№ 1, 11, 27, будинку охорони № 24,  електрощитову 

№28, господарсько-побутові будівлі №20, 21, туалет №23, червоний куток

№83, що розташовані на території бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Затока

Білгород-Дністровського району  Одеської

області.

З огляду на викладене, суд оцінює

позовні вимоги, заявлені ВАТ „Медпромпроект” в цій частині позову, як

необґрунтовані, недоведені, у зв'язку з чим не підлягаючими задоволенню.

При цьому, враховуючи, що вимоги

позивача щодо витребування з незаконного володіння СПД ОСОБА_1. будинків

відпочинку № 9, 10, 12, 29, 34, 36, 37, що розташовані на території бази

відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Затока Білгород-Дністровського району  Одеської області, ґрунтуються виключно на

твердженні позивача про правомірність набуття ним права власності на вказані

споруди, а також з огляду на висновки суду щодо недоведеності позивачем вимог

про визнання за ним права власності на будинки відпочинку № 9, 10, 12, 29, 34,

36, 37, суд вважає за правомірне відмовити ВАТ „Медпромпроект” в задоволенні

позову в цій частині.

Згідно з остаточною редакцією

зустрічних позовних вимог СПД  ОСОБА_1.  просить суд визнати за ним право власності на

будинки бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 за №№ 9, 10, 12, 29, 34, 36, 37, будинок

охорони №24, склад №27; визнати право власності на ввідну шафу ВРП 1-2,

електричну збірку та електричний щит освітлення ЩО-6, які вмонтовані в

електрощитовій №28; визнати за ним право власності на 18,5 куб. залізобетонних

плит; визнати майном спільного користування будинки за №11, 13, 20, 21, 22, 23,

28, 83, а також СПД ОСОБА_1. просить суд визнати за ВАТ „Медпромпроект” право власності

на належне останньому майно -збірні дерев'яні будиночки бази відпочинку

ІНФОРМАЦІЯ_1  за  №№  3,

4, 5, 6, 7, 8, 14, 15, 16, 17, 30, 31, 32, 33, 67,72,73,78, склади за № 1, 26,

майстерню 25 та навіс 2.

Як було зазначено по тексту рішення

вище, згідно накладної №НОМЕР_6.  малим

підприємством „Більшовик” було передано СПД ОСОБА_1. будинок літнього  типу, площею 41,1 кв.м., будинок

літнього  типу, площею 41,8 кв.м.,

будинок літнього  типу, площею 42,2

кв.м., будинок літнього  типу, площею

16,5 кв.м., 3 склада металошиферних, будівельний вагончик, ввідну шафу ВРП 1-2,

електричну збірку та електричний щит освітлення ЩО-6, а також  18,5 куб. залізобетонних плит.

Відповідно до ст. 44 ЦК України в

редакції 1963р. повинні укладатись у письмовій формі, зокрема, угоди державних,

кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за

винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для

яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР.  Положеннями 

ст. 208 ЦК України від  16.01.2003

року N 435-IV також  передбачено

обов'язкову письмову форму для правочинів, укладених  між фізичною та юридичною особою, крім

правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦК

України в редакції 1963р. договір вважається укладеним, коли між сторонами в

потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних

умовах.  При цьому, відповідно до ч. 2

ст. 154 ЦК України в редакції 1963р., якщо згідно з законом або угодою сторін

договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як

шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну

листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх

надсилає. Наведені приписи  знайшли

своє відображення у   положеннях діючого

цивільного законодавства України. Так, відповідно до ст. 207 ЦК України

правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст

зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими

обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,

якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого

технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій

формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями ст. 224 ЦК України в

редакції 1963р., передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець

зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець

зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. У

відповідності до ст. 655 ЦК України від 

16.01.2003 року N 435-IV  за

договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується

передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець

приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну

грошову суму. Відповідно до ст. 334 ЦК України від  16.01.2003 року N 435-IV  право власності у набувача майна за

договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено

договором або законом.

Проаналізувавши наведені положення

законодавства України, суд доходить висновку, що шляхом підписання СПД ОСОБА_1.

та МП „Більшовик” накладної №НОМЕР_6. та акту передачі проданого майна  від 16.11.1993р.   з додержанням встановленої законом форми

між  відповідачем та МП „Більшовик”  було досягнуто згоди з усіх істотних умов

договору купівлі-продажу товарів, що були передані за вказаними документами та

відповідачем за первісним позовом належним чином з дотриманням вимог ст.ст.

334, 655 ЦК України було набуто право власності на будинок літнього  типу, площею 41,1 кв.м., будинок

літнього  типу, площею 41,8 кв.м.,

будинок літнього  типу, площею 42,2

кв.м., будинок літнього  типу, площею

16,5 кв.м., 3 склада металошиферних, будівельний вагончик, ввідну шафу ВРП 1-2,

електричну збірку та електричний щит освітлення ЩО-6, а також  18,5 куб. залізобетонних плит, що були

предметом купівлі-продажу за вказаною угодою.

Крім того, на підставі договору

купівлі-продажу державного майна, укладеного між ДП БМУ „Більшовик” та СПД

ОСОБА_1. 09.01.2001р., останнім було набуто право власності на 3 дерев'яні

збірні будиночки відпочинку, 1983 р., площею 48 кв.м.,  а також 3 дерев'яні збірні будиночки

відпочинку, 1983 р., площею 24 кв.м.,  що

знаходяться в смт. Затока Білгород-Дністровського району  Одеської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону

України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ, чинного на час вчинення

вказаних угод, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному

виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів

у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане

внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

При цьому, у відповідності до ст. 13 цього Закону об'єктами права приватної

власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі,

садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба,

земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва,

вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні

папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. 

Відповідно до ст. 328 ЦК України

право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із

правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не

випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена

судом.

З огляду на викладене, а також

виходячи з відомостей генерального плану будівництва бази відпочинку

ІНФОРМАЦІЯ_1, плану земельної ділянки бази, складеного КП

„Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації” у 2006р. та пояснень

представників сторін, за переконанням суду, позивачем за зустрічним позовом  було набуто право власності  №№ 9, 10, 12, 29, 34, 36, 37, будинок охорони

№24, склад №27, що знаходяться  на

території бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Затока Білгород-Дністровського

району  Одеської області; ввідну шафу ВРП

1-2, електричну збірку та електричний щит освітлення ЩО-6, які вмонтовані в

електрощитовій №28, а також на 18,5 куб. залізобетонних плит.

Враховуючи викладене, суд доходить

висновку щодо обґрунтованості та правомірності зустрічних позовних вимог,

заявлених СПД ОСОБА_1. в частині визнання за ним права власності на вказані

об'єкти.

Стосовно вимог позивача за

зустрічним позовом про визнання майном спільного користування будинків за №11,

13, 20, 21, 22, 23, 28, 83, що знаходяться 

на території бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Затока Білгород-Дністровського

району  Одеської області, суд вважає за

необхідне звернути увагу СПД ОСОБА_1. на наступному.

Відповідно до ст. 16 ЦК України

кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого

немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, способами захисту

цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання

правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення

становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в

натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)

відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення,

дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки

Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

На думку суду,  вимоги позивача за зустрічним позовом щодо

визнання  певного майна майном спільного

користування, по-перше, спрямовані на захист прав невизначеного кола осіб,

по-друге, цивільним  правом не

передбачено можливість визнання будь-якого 

майна як майна спільного користування. 

Існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання, та

способи захисту порушених прав. Звернення до суду з відповідними вимогами є

одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання. Однак, на думку

суду,  СПД ОСОБА_1. невірно обраний

порядок захисту своїх прав, що тягне за собою необхідність відмови  у задоволенні зустрічного позову в цій

частині позовних вимог.

В свою чергу, заявляючи вимоги  про визнання за ВАТ „Медпромпроект” права

власності на належне йому майно -збірні дерев'яні будиночки на базі відпочинку

ІНФОРМАЦІЯ_1  за  №№  3,

4, 5, 6, 7, 8, 14, 15, 16, 17, 30, 31, 32, 33, 67,72,73,78, склади за № 1, 26,

майстерню 25 та навіс 2, позивач за зустрічним позовом мав за мету розділити

спірне майно між учасниками судового процесу. Однак, позивачем - ВАТ

„Медпромпроект” у межах даної справи самостійно висуваються вимоги  про визнання за ним права власності, у тому числі

і на вказані об'єкти. В свою чергу, питання 

правомірності вимог ВАТ „Медпромпроект” 

про визнання за ним права власності на спірні об'єкти вже було

досліджено судом по тексту рішення вище.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд

вважає за необхідне позовні вимоги ВАТ „Медпромпроект” про визнання за ним

права власності на адміністративний будинок №3, медичний пункт №4, будинки

відпочинку №№ 5, 6, 7, 8, 14, 15, 16, 17, 30, 31, 32, 33,  67, 72, 73, 78, майстерню № 25, склад № 26,

що розташовані на території  бази

відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити. У задоволенні позову ВАТ

„Медпромпроект” в частині позовних вимог 

про визнання права власності на 

наступні об'єкти: будинки відпочинку № 9, 10, 12, 29, 34, 35, 36, 37,

38, 42, 43, 44, склади №№ 1, 11, 27,  будинок

охорони № 24,  електрощитову  №28, господарсько-побутові будівлі №20, 21,

туалет №23, червоний куток №83, а також щодо витребування з незаконного

володіння СПД ОСОБА_1. будинків відпочинку № 9, 10, 12, 29, 34, 36, 37, що

знаходяться  на території бази відпочинку

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Затока Білгород-Дністровського району  Одеської області, -  відмовити.

Зустрічні позовні вимоги СПД

ОСОБА_1. про визнання  за ним права

власності  на будинки відпочинку №№ 9,

10, 12, 29, 34, 36, 37, будинок охорони №24, склад №27, що знаходяться  на території бузи відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в

смт. Затока Білгород-Дністровського району 

Одеської області; ввідну шафу ВРП 1-2, електричну збірку та електричний

щит освітлення ЩО-6, які вмонтовані в електрощитовій №28, а також на 18,5 куб.

залізобетонних плит -слід задовольнити, а у задоволенні вимог позивача за

зустрічним позовом про визнання майном спільного користування будинки за №11,

13, 20, 21, 22, 23, 28, 83, що знаходяться 

на території бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Затока

Білгород-Дністровського району  Одеської

області, - відмовити.

Судові витрати зі сплати державного

мита та витрат на  інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу, слід розподілити між сторонами по справі згідно

зі ст. 44, ст. 49 ГПК України.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1.

ст. 8 Декрету КМУ “Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93 сплачене державне

мито підлягає поверненню позивачу частково або повністю у випадках внесення

мита в більшому розмірі, ніж 

передбачено  чинним

законодавством, у зв'язку з чим сплачене СПД ОСОБА_1. держмито

у сумі 149,85 грн. згідно квитанції № 6 від 16.05.2007р.,

підлягає поверненню позивачу за зустрічним позовом частково у сумі 64,85 грн.,

про що слід видати довідку.

Керуючись

ст.ст. 44, 49,  82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И

В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати право власності  відкритого акціонерного товариства

„Медпромпроект”   / 02160, м. Київ, пр-т

Возз'єднання, 7-а, код ЄДРПОУ 00481718 / на адміністративний будинок №3,

медичний пункт №4, будинки відпочинку №№ 5, 6, 7, 8, 14, 15, 16, 17, 30, 31,

32, 33,  67, 72, 73, 78, майстерню № 25,

склад № 26, що розташовані на території 

бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Затока Білгород-Дністровського

району  Одеської області.

3.          В іншій частині позову відкритому

акціонерному товариству „Медпромпроект” 

-   відмовити.

4.          Стягнути з суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 / 67700, Одеська область, м.

Білгород-Дністровський, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_8 / на користь

відкритого акціонерного товариства „Медпромпроект”   / 02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 7-а,

код ЄДРПОУ 00481718 /  42 грн. 50 коп. /

сорок дві грн. 50 коп./ - витрати на оплату держмита; 59 грн. / п'ятдесят дев'ять

грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

5.          Зустрічний позов  задовольнити частково.

6.          Визнати право власності  суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1 / 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський,

АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_8 / на 

будинки відпочинку №№ 9, 10, 12, 29, 34, 36, 37, будинок

охорони №24, склад №27, що знаходяться 

на території бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Затока

Білгород-Дністровського району  Одеської

області; ввідну шафу ВРП 1-2, електричну збірку та електричний щит освітлення

ЩО-6, які вмонтовані в електрощитовій №28, а також на 18,5 куб. залізобетонних

плит.

7.          В іншій частині зустрічного позову суб'єкту

підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1  -   відмовити.

8.          Стягнути з відкритого

акціонерного товариства „Медпромпроект”  

/ 02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 7-а, код ЄДРПОУ 00481718 / на

користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 /

67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, АДРЕСА_1, ідентифікаційний

код НОМЕР_8 / 42 грн. 50 коп. / сорок дві грн. 50 коп./ - витрати на оплату

держмита; 59 грн. / п'ятдесят дев'ять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового

процесу. Наказ видати.

9.          Видати  суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній

особі ОСОБА_1 / 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний код НОМЕР_8 / довідку на одержання з державного бюджету

України зайве сплаченого державного мита 

на загальну суму 64 грн. 85 коп. / шістдесят чотири грн. 85 коп./.

           Рішення

набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Рішення підписано 28.08.2007р.

Суддя