Постанова

від 19.02.2008 по справі 8/380-пд-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 19 лютого 2008 р.                                                                                   

№

8/380-ПД-06 

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,

судді                    М.В.Кузьменка,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши    касаційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю "Енеїда"

на

                        постанову Запорізького

апеляційного господарського суду від 27.11.2007р.

у

справі        №8/380-ПД-06

за позовом  

Приватного підприємця ОСОБА_1

до                  Товариства з обмеженою

відповідальністю "Енеїда"

3-тя особа    

Державна податкова інспекція у м.Херсоні,

про                    визнання договору дійсним

та визнання права власності,

за участю

представників:

від позивача: не

з'явився,

від відповідача: Князєв

В.С. (довіреність у справі),

від 3-тьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватний

підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Херсонської області з

позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енеїда" і просила

суд визнати укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 07.04.2006р.

дійсним та визнати право власності на 20 будинків, які розташовані за адресою:

Херсонська область, Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул.Шкільна, б/н.

Позовні

вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення

договору купівлі-продажу 20 будинків від 07.04.2006р., незважаючи на виконання

сторонами його умов у повному обсязі, що підтверджується актом

приймання-передачі від 04.02006р. та актом звірки взаєморозрахунків від

10.10.2006р.

Відповідач,

заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що з огляду на приписи ст.220

ЦК України договір купівлі-продажу від 07.04.2006р. є нікчемним, оскільки він

нотаріально не посвідчений.

Рішенням

господарського суду Херсонської області від 24.10.2006р. позов задоволено:

визнано дійсним договір купівлі-продажу від 07.04.2006р. нерухомого майна

-  будинків у кількості 20 шт., які

знаходяться за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с.Залізний

порт, вул.Шкільна, б/н, укладений між 

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енеїда" та Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1, та визнано за останньою право власності на

зазначені 20 будинків.

При

цьому суд першої інстанції керувався ст.ст.220, 525, 526, 640, 656, 657, 658 ЦК

України, ст.193 ГК України, та виходив з того, що за умовами укладеного між

сторонами договору купівлі-продажу від 07.04.2006р., відповідач зобов'язався

передати позивачу 20 будинків, які розташовані за адресою: Херсонська область,

Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул.Шкільна, б/н., за ціною 40 000,0

грн., а останній -оплатити їх вартість у сумі 40 000,0 грн. на рахунок

відповідача або шляхом взаємозаліку за надані покупцем послуги продавцю та

прийняти ці будинки.

Судом

першої інстанції встановлено, що станом на 10.10.2006р. сторони свої договірні

зобов'язання виконали у повному обсязі, що підтверджується актом приймання

передачі будинків від 07.04.2006р. та актом звірки взаєморозрахунків від

10.10.2006р.

Проте

відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу,

чим позбавляє позивача можливості провести державну реєстрацію права власності

на будинки, які є предметом цього договору. На лист позивача від 11.05.2006р. з

вимогою нотаріально посвідчити договір відповідач відмовив, посилаючись на його

недійсність, і не визнав право власності позивача на будинки (лист від

15.05.2006р.),

Також

судом з'ясовано, що на момент продажу спірних будинків відповідач був їх

власником, що підтверджується витягом Херсонського БТІ  з Державного реєстру прав власності на

нерухоме майно, і відповідно, мав право їх відчужувати. Будинки розташовані на

земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні відповідача, що

підтверджується Актом на право постійного користування землею, зареєстрованим в

Книзі записів державних актів на право постійного користування за №23.

Враховуючи,

що сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу від

07.04.2006р., фактично їх виконали, а відповідач без поважних причин ухиляється

від його нотаріального посвідчення, суд першої інстанції дійшов висновку про

наявність підстав для задоволення позову.

У

лютому 2007 року відповідач звернувся до господарського суду Херсонської

області із заявою про перегляд рішення господарського суду Херсонської області

від 24.10.2006р. за нововиявленими обставинами і просив суд його скасувати.

В

обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що на час укладання договору

купівлі-продажу від 07.04.2006р., майно (20 будинків), яке є предметом цього

договору, знаходилося у податковій заставі, що підтверджується довідкою Державної

податкової інспекції у м.Херсоні від 13.02.2007р. Проте, визнаючи спірний

договір купівлі-продажу дійсним, суд першої інстанції не перевірив відсутність

податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень нерухомого майна

(а.с.31).

Позивач

заперечує проти задоволення заяви відповідача, посилаючись на відсутність у

останнього права на звернення до суду з вимогами про застосування податкового

законодавства (а.с.38).

Ухвалою

господарського суду Херсонської області від 29.03.2007р. (суддя Хом`якова В.В.)

рішення господарського суду цього ж суду від 24.10.2006р. залишено без змін, а

заяву ТОВ "Енеїда" без задоволення (а.с.67).

Ухвала

мотивована відсутністю обставин, які б давали підстави для  задоволення заяви відповідача, оскільки

наслідки порушення положень п.8.6.1. ст.8 Закону України "Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами" прямо передбачені п.8.6.4 цієї ж статті та п.17.1.8

ст.17 названого Закону.

Постановою

Запорізького апеляційного господарського суду від 27.11.2007р. (головуючий,

суддя Хуторний В.М., Коробка Н.Д., Мирошниченко М.В.), рішення господарського

суду Херсонської області від 24.10.2006р. та ухвала цього ж суду від

29.03.2007р. скасовані та ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано

дійсним договір купівлі-продажу від 07.04.2006р. нерухомого майна -будинків у

кількості 20 шт., які знаходяться за адресою: Херсонська область,

Голопристанський район, с.Залізний порт, вул.Шкільна, укладений між ТОВ

"Енеїда" та СПД ОСОБА_1. Визнано за позивачем право власності на 20

будинків, які розташовані в с.Залізний порт, вул.Шкільна, Голопристанський

район Херсонської області.

Скасовуючи

рішення  та ухвалу суду першої інстанції,

суд апеляційної інстанції встановив, що рішення господарського суду Херсонської

області від 24.10.2006р. у даній справі не підписано суддею.

За

висновком суду апеляційної інстанції, з чим погоджується й колегія суддів,

порушення судом першої інстанції імперативних норм процесуального права щодо

ухвалення рішення тягне за собою не тільки неправомірність цього рішення, а й

ухвали суду про його перегляд за нововиявленими обставинами, яка оскаржується в

апеляційному порядку, і відповідно скасування цих судових актів.

Ухвалюючи

нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того,

що сторонами спірного договору купівлі-продажу від 07.04.2006р. у передбачених

законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов:

предмету, ціни та строку дії договору, договір відповідає вимогам

законодавства, що ставляться для договорів даного виду.

Виконання

договору підтверджується актом приймання-передачі будинків від 07.04.2006р. та

актом звірки взаєморозрахунків від 10.10.2006р. (а.с.11, 14).

Доказами

ухилення від нотаріального посвідчення спірного договору є  лист-вимога позивача від 11.05.2006р.

нотаріально посвідчити договір та лист відповідача від 15.05.2006р., яким він

відмовив позивачу у нотаріальному посвідченні договору.

Право

власності відповідача на спірні будинки підтверджується матеріалами справи.

Висновку

про необґрунтованість заяви відповідача про перегляд рішення господарського

суду Херсонської області від 24.10.2006р. за нововиявленими обставинами та

відсутністю підстав для її задоволення, суд апеляційної інстанції дійшов з огляду

на те, що перебування активів платника податку -ТОВ "Енеїда" у

податковій заставі не можуть вважатися нововиявленими обставинами, оскільки

вони могли бути відомі відповідачу й до отримання довідки ДПІ у м.Херсоні від

13.02.2007р., на яку він посилається.

Окрім

того, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на час укладання

спірного договору у відповідача не було податкового боргу, недоїмка по податках

та зборах відсутня.

Не

погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її

скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та

процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні

позову.

Колегія

суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції,

обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних

обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального

права  при ухваленні оскаржуваного

судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає

задоволенню  з таких підстав.

В

обґрунтування заяви про перегляд рішення господарського суду Херсонської

області від 24.10.2006р. у даній справі за нововиявленими обставинами,

відповідач посилається на те, що на час укладання договору купівлі-продажу від

07.04.2006р., майно (20 будинків), яке є предметом цього договору, знаходилося

у податковій заставі, що підтверджується довідкою Державної податкової

інспекції у м.Херсоні від 13.02.2007р. Проте, визнаючи спірний договір

купівлі-продажу дійсним, суд першої інстанції не перевірив відсутність

податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень нерухомого майна.

Відповідно

до ст.112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове

рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають

істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

За

змістом зазначеної норми, нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони:

- існували під час розгляду справи, але

не були відомі заявнику;

- є

істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності

певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у

справі, а отже і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового

акта;

-

виявлені після набрання чинності судовим актом.

При

цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до

підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші

юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються

наявністю вищезазначених ознак у сукупності. Тобто, це факти, від яких

залежить виникнення, зміна або припинення прав та обов'язків осіб, які беруть

участь у справі.

Отже,

нововиявлена обставина це: юридичний факт, який передбачений нормами права і

тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має

істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби

нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то

вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду;  юридичний факт, який існував на момент

звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний

факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду,

що розглядав справу.

Нововиявлені

обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому

порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці

обставини мають бути належним чином засвідчені.

Таким

чином, виникнення нових доказів або зміна обставин після вирішення спору не

можуть бути підставою для перегляду рішення за правилами розділу XIII

Господарського процесуального кодексу України. Не можуть вважатися

нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були

своєчасно подані сторонами. Не є нововиявленими обставини, на які

посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, або які могли

бути встановлені судом.

Обставини,

на які посилається відповідач, звертаючись з заявою про перегляд ухваленого у

даній справі рішення за нововиявленими обставинами, як вірно визначено судом

апеляційної інстанцій, не є нововиявленими, оскільки не характеризуються

наявністю вищезазначених ознак у сукупності і не можуть бути підставою для перегляду

судового акта в порядку, передбаченому ст.112 ГПК України.

Так,

відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної

норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та

обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує

підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує  заперечення проти позову. В силу ч.2 ст.22

ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні

доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення

поданими суду доказами (ч.2 ст.43 ГПК України), якими в силу ст.32 ГПК України

є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору. Засоби, якими

встановлюються ці дані, наведені у ч.2 вказаної статті.

Пунктом

5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 року №1 “Про

практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал

і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" роз'яснено, що

не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися

після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася

особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або

які могли бути встановлені при виконанні судом вимог норм процесуального права.

Аналогічне роз'яснення наведено у п. 1.1 Роз'яснення президії Вищого

господарського суду України від 21.05.2002 року №04-5/563 “Про деякі питання

практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами",

згідно з яким виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не

можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами

розділу XIII Господарського процесуального кодексу України. Пунктом 1.3 цього

роз'яснення передбачено, що не можуть вважатись нововиявленими обставини що

встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. У

разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами

розділу XIII Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.

Як

вірно зазначено судом апеляційної інстанції, обставини щодо перебування активів

відповідача у податковій заставі, не можуть вважатися нововиявленими

обставинами, оскільки вони могли бути відомі відповідачеві і до отримання ним

довідки ДПІ у м.Херсоні від 13.02.2007р., на яку він посилається, обґрунтовуючи

свою заяву. Наведе підтверджується тим, що в силу приписів ч.3 ст.8 Закону

України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в

Україні",  всі дані щодо

бухгалтерського, а відповідно і податкового обліку, могли бути відомі

керівництву ТОВ "Енеїда" (відповідача), зокрема і щодо виникнення

податкового боргу і реєстрації податкової застави та подані при розгляді справи

на момент ухвалення рішення суду від 24.10.2006р. по суті заявлених вимог.

З

урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що підстав для зміни або

скасування оскаржуваної  постанови суду

апеляційної інстанції немає.

Надіслані

скаржником до касаційної інстанції документи, які свідчить про те, що спірні

будинки не є об'єктами нерухомості, не можуть бути предметом дослідження

касаційною інстанцією з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції,

встановлені ст.1117 ГПК України. Засвідчені в них обставини не

заявлялися відповідачем як нововиявлені та не були предметом дослідження у суді

апеляційної інстанції, яка ухвалила рішення по суті.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енеїда" залишити без

задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від

27.11.2007р. у справі №8/380-ПД-06  - без

змін.

Головуючий, суддя                                                           

М.В.Кузьменко

Суддя                                                                               

І.М.Васищак

Суддя                                                                             

  В.М.Палій