Рішення

від 18.03.2011 по справі 22/61

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/61

18.03.11

За позовом          Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави

в особі            Центрального територіального управління капітального будівництва

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ-К»

про                    стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:                     Салій В.В. (довіреність № 10/4 від 14.01.2011р.);

від відповідача:          не з’явились;

від прокуратури:       Кривоклуб Т.В. (посвідчення №630 від 20.11.2006р.)

В судовому засіданні 18.03.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ-К»(надалі ТОВ «БІГ-К», відповідач) на користь Центрального територіального управління капітального будівництва 50 202, 80 грн. заборгованості, 23 846, 33 грн. втрат від інфляції, 4 444, 11 грн. пені та 4 221, 16 грн. річних, а всього 82 714, 40 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням з боку відповідача зобов’язань по оплаті виконаних та прийнятих робіт з благоустрою території Головного управління військових прокуратур ГПУ за укладеним договором № 31/10-07 від 31.10.2007р., у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також, посилаючись на порушення умов договору, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені, інфляційних збитків, 3% річних.  

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 26.10.2010р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2007р. між ТОВ «БІГ-К»та філією ЦТ УКБ «Дарницька автомобільна база»укладено договір № 31/10-07  згідно з яким підрядник (відповідач у справі) зобов’язувався виконати роботи з благоустрою території Головного управління військових прокуратур ГПУ відповідно до специфікації з дотриманням норм ДБН (п. 1.1 договору).

За умовами договору приймання-передача робіт здійснюється за ініціативою підрядника та оформлюється актом здавання робіт в експлуатацію… (п. 8.1), при виявленні в процесі приймання-передачі робіт недоробок, що не заважають безпечній експлуатації об’єкту, акт здавання робіт в експлуатацію підписується, а на недоробки складається окремий акт з визначенням строків їх усунення (п. 8.2).  

В силу положень договору (п. 11.1) договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 30.12.2007р..

Виконання позивачем договірних зобов’язань підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за 2007р. на суму 75 202, 80 грн. та довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи, підписані сторонами договору, скріплені печатками підприємств, а доказів які підтверджують неприйняття вказаних робіт, виявлення недоліків у виконаній роботі суду не надано.

Згідно з п. 7.2 генпідрядник протягом 5-ти робочих днів зобов’язаний розглянути подані підрядником документи, підписати їх у разі підтвердження виконання робіт або обґрунтувати причини відмови від їх підписання; оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з дня підписання документів генпідрядником.

Виконані згідно з договором від 31.10.2007р. та прийняті відповідачем роботи оплачені не у повному обсязі (банківською випискою за 29.12.2007р. підтверджено часткову оплату в сумі 25 000 грн.), заборгованість відповідача складає 50 202, 80 грн., та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів зворотнього суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень договору (п. 7.2) строк виконання зобов’язань по оплаті виконаних робіт, з урахуванням підписання акту виконаних робіт за 2007р. станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок з позивачем мав бути здійснений протягом 10 банківських днів з дня підписання документів генпідрядником.

Після надходження часткової оплати в сумі 25 000 грн. –29.12.2007р. коштів на погашення заборгованості не отримувалось, відповідачем доказів сплати таких на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати виконаних робіт за вказаним актом виконаних робіт, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 50 202, 80 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов’язань за несвоєчасну оплату виконаних робіт прокурором, а також і позивачем не доведено, відповідних положень якими сторони передбачили таку відповідальність в договорі № 31/10-07  від 31.10.2007р. не міститься, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем у періоді з 07.01.2008р. по 25.10.2010р. (дата на яку здійснено розрахунок при поданні позову) сума інфляційних збитків за вказаний період згідно розрахунку суду складає 21 940, 23 грн..

Сума 3% підлягає стягненню з відповідача в сумі 4 221, 16 грн. за розрахунком наведеним у позовній заяві, який суд вважає обгрунтованим.

Факту прострочення виконання зобов’язань щодо оплати виконаних робіт згідно акту приймання-здачі виконаних підрядних робіт за 2007р. по договору № 31/10-07  від 31.10.2007р. відповідачем не спростовано, доказів оплати робіт у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 50 202, 80 грн. основного боргу, 21 940, 23 грн. інфляційних збитків, 4 221, 16 грн. 3% річних.

Згідно положень ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

З відповідача підлягають стягненню судові витрати у сумі  978, 09 грн. (760, 97  грн. –державне мито; 217, 12 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) пропорційно задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ-К»(03124, м. Київ, вул. Василенка 7А, р/р 26004301306694, в ЗАТ «ОТП Банк»м. Києва, МФО 300528, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33051078) на користь Центрального територіального управління капітального будівництва (юрид. адреса: 03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський 28-А, р/р 26001028809761 в ПАТ «Укрсоцбанк»м. Києва, МФО 322012, ідент. код 34578571) 50 202, 80 грн. (п’ятдесят тисяч двісті дві гривні 80 копійок) основного боргу,  21 940, 23 грн. (двадцять одну тисячу дев’ятсот сорок гривень 23 копійки) інфляційних збитків, 4 221, 16 грн. (чотири тисячі двісті двадцять одну тисячу 16 копійок) 3% річних.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ-К»(03124, м. Київ, вул. Василенка 7А, р/р 26004301306694, в ЗАТ «ОТП Банк»м. Києва, МФО 300528, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33051078) в доход державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095)  760, 97  грн. (сімсот шістдесят гривень) державного мита.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ-К»(03124, м. Київ, вул. Василенка 7А, р/р 26004301306694, в ЗАТ «ОТП Банк»м. Києва, МФО 300528, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33051078) в доход державного бюджету України (рахунок 31213259700011, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, ідент. код 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код економічної класифікації доходів 22050000) 217, 12 грн. (двісті сімнадцять гривень 12 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 21.03.2011