Постанова

від 14.03.2011 по справі 19/282

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/282

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.03.2011 р.           справа №19/282

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівПриходько І. В.,Акулової Н. В., Гези Т. Д.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:не з'явився;

від відповідача:Душкін Р.В. –довіреність №2307 від 27.12.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного  підприємства «Луганьбудсервіс» м.Луганськ.

на рішення господарського суду

Луганської  області

від24.12.2010 р.

у справі№ 19/282  (Косенко  Т.В.)

за позовомКомунального  підприємства  «Луганський  центр  утилізації  відходів» м.Луганськ,

до Приватного  підприємства «Луганьбудсервіс»

простягнення   суми  боргу,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського  суду  Луганської   області  від  24.12.2010 р. по справі № 19/282 були  задоволені  зменшені  позовні  вимоги  Комунального  підприємства «Луганський  центр  утилізації  відходів»  м.Луганськ (далі КП «Луганський  центр  утилізації  відходів»)  до  Приватного  підприємства  «Луганьбудсервіс» м.Луганськ  (далі Приватне  підприємство)  про стягнення  суми  основного  боргу  у  розмірі  872 049,54  грн.

Рішення  суду першої  інстанції  мотивовано доведеністю  надання  послуг  за  договором  № 386  від  31.01.22008 р.  за  заявлений  період  та  обґрунтованістю  заявленої  суми  до  стягнення.  

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Приватне підприємство    звернулась  до  Донецького  апеляційного  господарського  суду  з  апеляційною скаргою,  в  якій  просить  суд скасувати  рішення  місцевого  господарського суду та   відмовити  у  задоволені   позовних  вимог  у  повному  обсязі.

В  обґрунтування  своїх  вимог  заявник  апеляційної  скарги  посилався на  неповне  з'ясування  судом  обставин  справи  та  неналежну  оцінку  доказам,  які  містяться  в  матеріалах  справи,  а  саме  врахування судом при  розгляді  справи  розрахунку позивача  за   період 2007 р.,  який  не  був заявлений  позивачем;  недотримання  позивачем  досудового  врегулювання  спору,  який  передбачений п.7.2.  договору № 386;   врахування  обсягу твердих  побутових  відходів  інших  суб'єктів  господарювання,  що  в  свою  чергу  впливає  на  розрахунок  вартості  наданих  послуг.

Крім  того,  вважає,  що  позивач  не  мав  права  надавати  послуга  за  Договором  № 386  та  бути  виконавцем  послуг   з  вивозу  твердих  побутових  відходів  від  комунального  житлового  фонду,  оскільки  не  проводився  конкурс  по  встановленню  виконавця  послуг.

 Представник скаржника у судовому засіданні 24.02.2011 р. підтримав апеляційну  скаргу у повному обсязі,  надав  додаткові  пояснення   б/н  від  28.02.2011 р. та  для  відома  копію  договору  №  10/2  від 15.10.2007 р.

Представник  позивача  відзив на апеляційну скаргу не надав, у судові  засідання 24.02.2011 р.,  09.03.2011 р.  не з'явився.

Враховуючи ті обставини, що  в  апеляційній  скарзі заявник посилається тільки на документи, які  знаходяться  в  матеріалах  справи  та  досліджувались господарським  судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути  апеляційну  скаргу  без  участі  представника  позивача  за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України  у процесі перегляду  справи  апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність  і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянув  матеріали справи, доводи  апеляційної скарги, заслухав представника скаржника,  суд  встановив наступне.

31.01.2008 р.   між  сторонами  був  укладений  договір   № 386   на  здійснення  послуг  по  прибиранню засміченої  території  під  час  завантаження  контейнерів,  вивозу,  захороненню  та  розміщенню твердих  побутових  відходів  (далі –Договір № 386).

Відповідно  до умов  вказаного  договору   позивач (виконавець)  надає  послуги  з  прибирання,  вивозу  та розміщення  твердив  побутових  відходів  на  об'єктах  відповідача (замовника).

Термін  дії  договору  сторони  встановили  з  моменту  підписання  до  31.12.2008 р.  та  передбачили,  якщо  ні  одна  із  сторін  за  тридцять  днів  до  закінчення  строку  дії  договору письмово  не  заявить  про  намір  розірвати  договір,  то  він  вважається  продовженим  на  кожний  наступний  календарний  рік (а.с.24 том 1).

У  пункті 1.2.  вказаного  договору  встановили,  що  роботи  по  прибиранню  та  вивозу  сміття  здійснюються  за рахунок  замовника в  межах надходжень  від  споживачів відповідно  до  тарифу  0,09 грн.  за  1 кв.м  від  загальної  площі.

Відповідно  до пункту 1.4. сторони  встановили,  що  загальна  площа  квартир житлового  фонду,  що  обслуговується складає 892 061 кв.м.

У  Розділі 2  договору  № 386  сторони  встановили  порядок  прийому  та  оплати  наданих  послуг.  

Додатковою  угодою  від  01.04.2008 р. сторони  виклали п.3.2.7. договору  у  новій  редакції  та  визначили,  що  виконавець  зобов'язаний  здійснювати прибирання  засміченої території,  а  також  завантаження  контейнерів у  випадку  порушення  графіка  вивезення  та  перевищення  обсягу накопичення  ТБО в  місцях  встановлення  контейнерів, в противному  випадку  замовник здійснює вказані  роботи  та  надає  виконавцю  акт  виконаних  робіт, який  виконавець  зобов'язаний сплатити протягом п'яти  днів після  його  отримання (а.с. 26 том 1).

Додатковою  угодою  № 1  від  14.05.2008 р. сторони  внесли  зміни  до п.1.2.  договору,  визначивши  тариф  у  розмірі  0,19  грн. за 1 кв.м. (а.с.25 том 1).

Крім  того,  цією ж  додатковою  угодою  сторони  доповнили  договір  пунктом 1.6. встановивши,  що  загальний  обсяг  твердих  побутових  відходів  складає 4 954, 55 м.куб на місяць.

Також  були  змінені  умови пункту 2.5. договору, а саме у  випадку перевищення обсягу ТБО фактичної  суми  оплати,  сторони   складають додатковий  акт  виконаних  робіт, який  підтверджує  факт  вивезення  смітння  за  тарифом  34,21 за 1 ку.м.

Обґрунтовуючи   позовні  вимоги,   позивач  посилався  на  належне  виконання  ним умов  Договору  №  386,  надання  послуг   відповідачу  з  виводу  ТБО  та  допущення  з  боку  відповідача  порушення  зобов'язань  щодо  оплати  отриманих  послуг  у  період   з  січня  2008 р.  по  липень 2010 р. (включно).

       Факт надання послуг  позивач  підтвердив  Актами  прийому - здачі  наданих  послуг  за  період   з жовтня 2007 р.  по  серпень 2010 р.

        Обґрунтовуючи  суму  зменшених  позовних  вимог  у  розмірі   983 789,87  грн.,  позивач  посилався  на  здійснення  ним  актів  звірки    взаємних  розрахунків (а.с.117-121 том 8).

Обговоривши  доводи  апеляційної  скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши  правильність застосування  судом  першої   інстанції  норм  матеріального  та  процесуального  права,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню,  виходячи з наступного.

     Відповідно до  ст.11  Цивільного  кодексу  України, підставами  виникнення  цивільних  прав  та  обов'язків   є  зокрема   договори   та   інші  правочини.   

Як  вже зазначалось  судом   31.01.2008 р.  між   сторонами  був  укладений  Договір № 386.  

Відповідно  до  пункту  2.2.  договору  сума  оплати  може  змінюватись  зокрема внаслідок  змини норм  накопичення  ТБО  шляхом  підписання  сторонами  додаткових  угод.

Відповідно до  п.3.2.7. договору  (з урахуванням  додаткової  угоди від  01.04.2008 р.) сторони  встановили,  що  виконавець  зобов'язаний  здійснювати прибирання  засміченої території,  а  також  завантаження  контейнерів у  випадку  порушення  графіка  вивезення  та  перевищення  обсягу накопичення  ТБО в  місцях  встановлення  контейнерів, в противному  випадку  замовник здійснює вказані  роботи  та  надає  виконавцю  акт  виконаних  робіт, який  виконавець  зобов'язаний сплатити протягом п'яти  днів після  його  отримання (а.с. 26 том 1).

До  матеріалів  справи  відповідач  надав  Акти  виконаних  робіт,  які  були  підписані  також  з  боку  виконавця щодо  випадків,  визначених п.3.2.7.  у  період липень,  листопад 2008 р.,  лютий, березень, квітень, травень, червень липень, 2010 р. (а.с. 117-124 том 1).

Факт  направлення  вказаних  актів  підтверджується   листом  відповідача № 727  від 06.05.2009 р.  з відміткою  позивача  07.05.2009 р. (а.с. 126 том 1).

Таким  чином спростовуються   виводи  суду    щодо  недоведеності  факту  неналежного виконання  позивачем  зобов'язань  за договором.

Крім  того, відповідно до  п. 3.2.7. договору  виконавець,  отримавши  вказані  акти повинен  сплати  виконані  замовником  роботи  протягом п'яти  днів після отримання  акту   відповідно  до  калькуляції на  дані роботи.

З  матеріалів  справи,  а  саме  позовної заяви, заяви  про  зменшення  позовних  вимог,  розрахунку  суми  позовних  вимог  не  убачається,  що  вказані  роботи  були враховані  при  розрахунку суми  позовних  вимог.

Саме  з цього  приводу  заперечував  відповідач в  апеляційній  скарзі та  посилався  на завищення  позивачем (виконавцем)  обсягу  наданих  послуг.

Крім  того,  судова  колегія  звертає  увагу  на  той  факт,  що  у  позовній  заяві  позивач  посилається  на  утворення  заборгованості  у  період  січень 2008 –липень 2010 р. В  той  же  час,  зменшуючи  позовні  вимоги,  позивач  посилався  на  розрахунок  та  Акти  звірки  взаємних  розрахунків  за  період  жовтень 2007 р. –липень 2010 р. (а.с.118-120 том 8).

Також  дослідуючи  матеріали справи,  судова  колегія вивчила  акти приймання  - здачі  наданих  послуг  за  період з жовтня 2007 р.  по  серпень 2010 р.(а.с. 27-69 том 1).

Зі змісту  вказаних  актів  убачається,  що   відповідач  підписував   акти  у  період  з березня 2009 р.  по  липень 2010 р.  з  зауваженнями,  вказані обставини  також  зазначив  й  суд  першої  інстанції.

Відповідно  до  п.2.4.  Договору №  386 сторони  встановили,  що до 5-го числа поточного місяця   виконавець  надає  замовнику для  підписання  акти  виконаних  робіт  за  попередній  місяць.

Відповідно  до  п.2.6. цього ж  договору  звірка розрахунків  за  платежами  та  складання  акті  звірки  здійснюється  сторонами  до 20 числа  наступного  за  звітним.

Крім  того,  відповідно  до  пункту 2.3.  договору  сторони  встановили,  що  прийомка  виконаних  робіт  здійснюється  замовником  у  виконавця  щоденного,  відповідно до  вивозу  ТБО.З  матеріалах  справи  вказані  документи  відсутні.

        Таким  чином,   наявність  неузгоджених  актів  звірки та  відсутність  документів, встановлених п.2.3. договору,  призводить  до неможливості  встановлення  фактичного  обсягу  наданих  послуг.

      Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на  які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Судова  колегія  вважає,  що   представлені   позивачем  подорожні листи   (том 2-8)  не  можуть  бути  належним  доказом   обсягу  наданих  послуг  та  суми  заявлених  позовних вимог.

З  матеріалів  справи  не  можливо  встановити, який  період  утворення  заборгованості  заявлений  позивачем  до  стягнення.  Яка  сума  боргу  частково  була  сплачена  відповідачем,  а  яку  позивач  зарахував  на  підставі п.3.2.7. Договору .

        З урахуванням  вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного  господарського  суду  дійшла висновку,  що  апеляційна  скарга підлягає  задоволенню,  а  рішення  суду по  справі  № 19/282   від  24.12.2010 р.  - скасуванню.

       Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Донецький  апеляційний  господарський  суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу   Приватного  підприємства  «Луганьбудсервіс» м.Луганськ  на  рішення господарського суду  Луганської  області від 24.12.2010 р. у справі № 19/282 –задовольнити.

Рішення  господарського  Луганської області від  24.12.2010 р. у справі №19/282 –скасувати.

Відмовити  у  задоволені  позовних  вимог Комунального  підприємства «Луганський  центр  утилізації  відходів» м.Луганськ, заявлених  до  Приватного  підприємства  «Луганьбудсервіс» м.Луганськ  про стягнення  суми  основного  боргу  у  розмірі  872 049, 54грн.

Стягнути з Комунального  підприємства «Луганський  центр  утилізації  відходів» м.Луганськ на користь Приватного  підприємства  «Луганьбудсервіс»м.Луганськ витрати по сплаті  держмита в сумі  4360,25грн., сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Господарському суду Луганської області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського  суду  України  через Донецький  апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя                                                             І. В. Приходько

                     Судді                                                             Н. В.Акулова

                                                                                            Т. Д. Геза

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС