Постанова

від 28.03.2011 по справі 10/276/09

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/276/09

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.03.2011 р.           справа №10/276/09

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівНовікової Р.Г.Волкова Р.В., Дучал Н.М.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача:від Інспекції ДАБК:не з'явивсяне з'явився

прокурор:Пономарьов А.О.  за посв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області

на рішення господарського суду

Запорізької області

від15 липня 2009 року

по справі№10/276/09 (суддя Алейникова Т.Г.)

за позовомПриватного підприємства «Сиромятников»м.Бердянськ

доБердянської міської ради м.Бердянськ

провизнання права власності на самочинно збудоване майно

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Сиромятников»м.Бердянськ звернулося до Бердянської міської ради м.Бердянськ з позовом про визнання права власності на самочинно збудовані основні нежитлові будівлі літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», трансформаторну підстанцію літ. «ТР», вбиральню  літ. «Ж», що розташовані по вул.Макарова, 8ж, м.Бердянськ.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.07.2009р. по справі №10/276/09 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано   за   Приватним   підприємством «Сиромятников», м.Бердянськ   право   власності   на самочинно збудовані основні нежитлові будівлі літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», трансформаторну підстанцію літ. «ТР», вбиральню літ. «Ж», що розташовані по вул. Макарова, 8-ж, в м.Бердянську.

На підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Запорізької області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2009р. по справі №10/276/09 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм  матеріального та процесуального права. Прокурор вказує, що при вирішенні спору по суті, суд не з'ясував наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання права позивача з боку міської ради. Крім того, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме, залишено без уваги питання щодо прийняття спірних нежитлових будівель до експлуатації у встановленому чинним законодавством порядку.

22.03.2011р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання Бердянської міської ради, згідно до якого відповідач просив суд  розглянути  справу №10/276/09 без його представника відповідно до чинного законодавства.

У судовому засіданні  від 28.03.2011р. прокурор підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі. Представники сторін, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю  у судове засідання не з'явились, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином.

Оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження від 21.02.2011р. явка представників сторін не була визнана обов'язковою, то суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції  встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватному підприємству «Сиромятников»на праві власності належить земельна ділянка площею 0,4808 по вул.Макарова, 8-ж в м.Бердянську згідно договору купівлі-продажу від 01.08.2007р., що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №265544.

Відповідно до зазначеного акту земельна ділянка надана позивачу для обслуговування комплексу молодіжно-туристичного притулку.

Крім того, 19.11.2007 року між Бердянською міською радою (далі –орендодавець) та Приватним підприємством  «Сиромятников»(далі –орендар) був укладений договір оренди землі, на підставі якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для будівництва молодіжно-туристичного притулку, яка знаходиться в м.Бердянську по вул.Макарова (в районі б/в «Бригантина»).

За приписами п.2. даного договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,0070га.

Пунктом 15 договору передбачено, що договір оренди землі укладено строком до 01.11.2012р.

Як встановлено п.п.15, 16 договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва молодіжно-туристичного притулку, цільове призначення земельної ділянки –рекреаційного призначення.

Зазначений договір оренди землі 22.11.2007р. зареєстровано у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що вчинено запис за №040726500446.

Як зазначає позивач, в процесі господарської діяльності останнім на вищевказаних земельних ділянках були самочинно збудовані  нежитлові будівлі літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», трансформаторна підстанція літ. «Т,Р», вбиральня літ. «Ж».

Виходячи  з наявного у матеріалах справи технічного паспорту на громадський будинок, виданого Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації, комплекс будівель по вул.Макарова, 8-ж, в м. Бердянську складається з основних будівель літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», трансформаторна підстанція літ. «ТР», вбиральні літ. «Ж», замощення І, II, парканів №1, №2, воріт №3, №4, №5, блискавко захисту №6, душу №7, басейну №8, №9. Із вказаних споруд основні будівлі літ «А», «Б», «В», «Г», «Д», трансформаторна підстанція літ. «ТР», вбиральня літ. «Ж»є самочинно забудованими.

За висновком Бердянської філії «НДІпроектреконстукція»№256/2007 про стан будівельних конструкцій, об'єкт дослідження –основні будівлі літ «А», «Б», «В», «Г», «Д», трансформаторна підстанція літ. «Т, Р», вбиральня літ. «Ж», що розташовані по вул.Макарова,   8-ж в м.Бердянську, знаходяться в задовільному стані, санітарно-гігієнічні та протипожежні вимоги, а також норми розміщення не порушені, рекомендовано розглянути питання щодо можливості документального оформлення самочинно збудованих споруд.

До того ж, відповідно до листа Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Виконавчого комітету Бердянської міської ради  №406/08 від 01.07.2009р., спірні об'єкти нерухомості є такими, що  не суперечать генеральному плану міста та суспільним інтересам.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудовані основні нежитлові будівлі літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», трансформаторну підстанцію літ. «ТР», вбиральню літ. «Ж», що розташовані по вул.Макарова, 8ж, м.Бердянськ.

Частинами третьою та четвертою статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі –самочинному будівництві були порушені.

Згідно з частинами першою та другою цієї статті кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною третьою статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За змістом частини п'ятої  ст.376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення до господарського суду першої інстанції позивач є  власником земельної ділянки площею 0,4808га згідно до державного акту  на право власності на земельну ділянку та користувачем земельної ділянки площею 0,0070га на підставі договору оренди землі  від 19.11.2007р., укладеного до 01.11.2012р.

За приписами ст.95 Земельного кодексу України та ст.25 Закону України «Про оренду землі»орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про планування та забудову територій»(в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від  19.11.2007р.), у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкту.

Як зазначало раніше, умовами договору оренди земельної ділянки від  19.11.2007р. визначено, що земельна ділянка передається позивачу в оренду саме для будівництва молодіжно-туристичного притулку.

Крім того, виходячи зі змісту державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №265544, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2007р., земельна ділянка площею 0,4808га по вул.Макарова, 8ж в м.Бердянську надана позивачу для обслуговування комплексу молодіжно-туристичного притулку.

Отже, матеріалами справи підтверджено додержання позивачем цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, відсутність порушення прав інших осіб в контексті частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.

Відповідно до ст.321, ст.328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист не тільки свого цивільного права, а й цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов правомірного та законного висновку щодо наявності всіх правових підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості у судовому порядку.

За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду  визначила, що доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2009р. у справі №10/276/09 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області на рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2009р. у справі №10/276/09 - залишити без задоволення.

Рішення  господарського суду Запорізької області від 15.07.2009р. у справі №10/276/09 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                                                                      Р.Г. Новікова

Судді:                                                                                                      Р.В. Волков

                                                                                                                                 Н.М. Дучал

Надруковано 8 примірників: 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 2 –прокуратурі; 1- Інспекції ДАБК; 1 - до справи; 1 –ДАГС; 1 –до суду