Постанова

від 23.03.2011 по справі 17/215-3977

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/215-3977

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

23.03.11                                                                                           Справа  № 17/215-3977

ПОСТАНОВА

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Скрипчук О.С.

Суддів                                                                      Дубник О.П.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Мацкулі Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТеДБуд»б/н від 05.01.2011 року;

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2010 року про перегляд рішення господарського суду від 26.01.2010 року за нововиявленими обставинами;

за заявою військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави - органу уповноваженому здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України в особі його структурного підрозділу Державного підприємства МО України «Івано-Франківський ліспромкомбінат», м. Івано-Франківськ;

у справі   № 17/215-3977;

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський ліспромкомбінат», м. Івано-Франківськ в особі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації,  м. Тернопіль;   

до   відповідача   Товариства з обмеженою відповідальністю «ТеДБуд», м. Тернопіль;

про  стягнення 180683,71 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від прокурора: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави - органу уповноваженому здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України в особі його структурного підрозділу Державного підприємства МО України «Івано-Франківський ліс промкомбінат»звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою №3625 від 03.11.2010р. про перегляд рішення суду від 26.01.2010р. за нововиявленими обставинами.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2010 року у справі № 17/215-3977 (суддя Андрусик Н.О.) скасовано рішення господарського суду від 26.01.2010 року. Суд прийняв рішення яким стягнув з ТзОВ «ТеДБуд»на користь ДП «Івано-Франківський ліспромкомбінат»139 333,36 грн. боргу по орендній платі з врахуванням індексу інфляції та 1 484,33 грн. в повернення сплачених судових витрат. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з даним рішення ТзОВ «ТеДБуд»подало апеляційну скаргу б/н від 05.01.2011 року, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2010 року скасувати, а заяву військового прокурора Івано-Франківського гарнізону про перегляд рішення господарського суду від 26.01.2010 року у даній справі за нововиявленими обставинами залишити без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону звернувся до господарського суду не в інтересах держави, а в інтересах самостійного господарюючого суб'єкта. Також стверджує, що судом першої інстанції не перевірено розрахунки нарахування орендної плати.

Прокурором та позивачем не подано відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідачем подано до суду клопотання про витребування в Тернопільській ОДПІ копії дозволів на реалізацію активів, які перебувають у податковій заставі. Дане клопотання колегією суддів відхилене з мотивів, що дозволи на реалізацію активів, які перебувають у податковій заставі не є належним та допустимим доказами які можуть мати  істотне значення для даної справи (ст. 34 ГПК України).

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в вересні 2007 року ДП МОУ «Івано-Франківський ліспромкомбінат»в особі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТзОВ «ТеДБуд»про стягнення 180683,71 грн. заборгованості (з урахуванням клопотання від 21.04.2008р. про збільшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2010р. у даній справі, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2010р., в задоволенні позовних вимог –відмовлено.

Рішення суду мотивовано тією обставиною, що договір оренди обладнання від 01.07.04р. №298, укладений між ДП МО України «Івано-Франківський ЛПК»та ТзОВ «ТеДБуд», визнано недійсним з моменту укладення, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25 червня 2009 року у справі № 3/210-3170(17/214-3974), як такий, що укладений  всупереч чинного законодавства України. З мотивів, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 Цивільного кодексу України), та беручи до уваги, що підставою заявлених позовних вимог у справі був саме договір оренди  обладнання від 01.07.04р. №298, відповідно у стягненні орендної плати - відмовлено за безпідставністю.

05.11.2010р. Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави –Міністерства оборони України, в особі Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», структурного підрозділу підприємства –Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою №3625 від 03.11.2010р. про перегляд рішення суду від 26.01.2010р. за нововиявленими обставинами.

Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону при зверненні до суду першої інстанції в якості нововиявлених обставин посилається на рішення Господарського суду від 25.06.2009р. у справі № 3/210-3170(17/214-3974) за первісним позовом ДП МОУ «Івано-Франківський ліспромкомбінат»в особі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації до ТзОВ «ТеДБуд»про розірвання договору оренди № 298 від 01.07.2004 року та за зустрічним позовом ТзОВ «ТеДБуд»до ДП МОУ «Івано-Франківський ліспромкомбінат»в особі Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації про визнання недійсним договору оренди від 01.07.2004 року № 298, яке скасовано постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2010р., а матеріали справи скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що при новому розгляді справи рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2010р. у справі №5/29-661 (3/210-3170(17/214-3974)) задоволено частково первісні позовні вимоги та зобов‘язано ТзОВ «ТеДБуд»передати у трьохденний строк по акту прийняття-передачі орендоване майно згідно додатку №1 до договору ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», а по зустрічному позову (визнання недійним договору оренди №298 від 01.07.2004 року) –провадження у справі припинено та здійснено розподіл судових витрат у даній справі.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Отже, судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІІ ГПК України.

За своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

При перегляді рішення, судом встановлено, що 01.07.2004 року між ДП МОУ «Івано-Франківський ліспромкомбінат»(орендодавець) та ТзОВ «ТеДБуд»було укладено договір оренди обладнання (надалі договір). Згідно умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування обладнання, зазначене у Додатку № 1 до договору, що знаходиться на балансі орендодавця та розміщене по вул. Лозовецька, 34 у м. Тернополі, загальною вартістю згідно звіту про експертну оцінку - 280 110 гривень, що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.07.2004 р., який затверджений директором ДП МО України «Івано-Франківський ЛПК»01.07.2004 р.

Відповідно до пункту 7.1 договору, останній укладений строком на п'ять років - до 30.06.09 р.

01.08.2006 року сторонами у відповідності до п. 9.1. договору було внесено зміни до договору оренди шляхом укладення додатку до угоди та припинено дію оренди обладнання, зазначеного в переліку, загальною оціночною вартістю 16748 грн. та відповідно, проведено перерахунок розміру орендної плати з 01.08.2006 року, яка складає 2191,68 грн. за перший місяць оренди.

Позивач стверджує, що на протязі періоду оренди, відповідач не сплачував орендних платежів, відповідно умови договору оренди обладнання № 298 не виконані в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що на час винесення рішення від 26.01.2010 року у даній справі, договір оренди обладнання від 01.07.04р. №298, укладений між ДП МО України «Івано-Франківський  ЛПК»та ТзОВ «ТеДБуд»було  визнано недійсним з моменту укладення, на підставі рішення суду від 25.06.2009 р. у справі № 3/210-3170(17/214-3974). Таке рішення суду набрало чинності на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 року. Однак, згідно постанови Вищого господарського суду України від 09.03.2010р. дане рішення скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2010р. у справі №5/29-661(3/210-3170(17/214-3974) первісний позов задоволено частково. Зобов‘язано ТзОВ «ТеДБуд»передати по акту прийняття-передачі орендоване майно, зазначене в додатку №1 до договору №298 від 01.07.2004р. з врахуванням додаткової угоди від 01.08.2006 року ДП МО України «Івано-Франківський ліспромкомбінат»у 3-х денний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили. В позові в частині зобов'язання ТзОВ «ТеДБуд»припинити право користування земельною ділянкою площею 30630 м.кв. –відмовлено. По зустрічному позову провадження у справі припинено та здійснено розподіл судових витрат у даній справі. Дане рішення набрало законної сили 05.10.2010р.

Отже, на час вирішення спору в Господарському суді Тернопільської області, тобто станом на 26 січня 2010 року сторонам і прокурору не були відомі обставини щодо  майбутнього скасування рішення місцевого господарського суду від 25.06.2009р. у справі № 3/210-3170(17/214-3974) в частині визнання недійсним договору оренди обладнання.

Між тим, саме факт визнання спірного договору недійсним був покладений в основу судового рішення про відмову у стягненні орендної плати.

Згідно  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Частина 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” відносить обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі до основних обов'язків орендаря.

Згідно з ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За твердженням позивача відповідач має заборгованість по орендній платі на загальну суму 180 683,71 грн., що виникла за період з 01.07.2004 р. по 01.04.2008 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надав суду розрахунок орендної плати з врахуванням індексації за період з липня 2004 року по березень 2008 року включно, а також розрахунок пені, здійснений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за період з липня 2004 року по серпень 2007 року включно та розрахунок штрафу в розмірі 7% від заборгованості.  (а.с.122-127).

Відповідно до розділу 3 договору оренди, орендна плата встановлена сторонами в розмірі 2334,25 грн. за базовий місяць і визначається шляхом коригування за базовий місяць на індекс інфляції.

У відповідності до пункту 3.2 договору орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця. Пунктом 4.2. договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно укладеного та підписаного сторонами 01.08.2006 року додатку до угоди було припинено дію оренди обладнання, зазначеного в переліку, загальною оціночною вартістю 16748 грн. та відповідно, проведено перерахунок розміру орендної плати, розмір якої  з 01.08.2006 року, склав 2191,68 грн. за перший місяць оренди без ПДВ.

Матеріали справи не містять відомостей, що відповідач сплачував орендну плату за користування майном в період з  01.07.2004 року по 31.03.2008 року, згідно договору № 298. У зв'язку з чим, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 139 333,36 грн. орендної плати за період з 01.07.2004 року по 31.03.2008 року з урахуванням індексу інфляції та ПДВ.

Проте, умовами договору та умовами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачено обов'язку орендаря сплачувати орендну плату з урахуванням ПДВ.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати з врахуванням ПДВ не відповідає умовам договору, Методиці розрахунку плати за оренду державного майна затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786 та Закону України «Про оренду державного і комунального майна».

Судом апеляційної інстанції зроблено перерахунок заборгованості по орендній платі та встановлено, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 114 792,79 грн. основного боргу та  1 325,54 грн. індексу інфляції (за період липень 2004 року по березень 2008 року, без ПДВ).

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 33 009,43 грн. за період 01.07.2004 року по 31.08.2007р та про стягнення штрафу 8340,92 грн. в розмірі 7% від заборгованості на підставі ст. 231 ГК України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання. Порядок застосування санкцій за порушення грошового зобов'язання передбачено частиною 6 зазначеної статті, якою не визначено конкретного розміру цих санкцій, які могли бути визначені у договорі укладеному між сторонами. Проте, умовами договору оренди не передбачають застосування санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу та пені.

Відтак, позовні вимоги про стягнення пені та штрафу є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Щодо посилання скаржника на те, що прокурор звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах господарюючого суб'єкта та не з підстав захисту інтересів держави, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва  у судах є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; подання апеляційних, касаційних скарг на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Статтею 29 ГПК України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Отже, військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону у даному випадку правомірно, в межах повноважень визначених ст. 29 ГПК України, вступив у справу  подавши заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2010 року слід скасувати в частині стягнення з відповідача 23 217,03 грн. основного боргу. Прийняти в цій частині нове рішення. В позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 –105, 112, 114 ГПК України,  Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу ТзОВ «ТедБуд»б/н від 05.01.2011 року задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2010 року у даній справі скасувати в частині стягнення з відповідача 23 217,03 грн. основного боргу. Прийняти в цій частині нове рішення. В позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.

3.Стягнути з ТзОВ «ТедБуд»на користь ДП Міністерства оборони України «Івано-Франківський ліс промкомбінат»1 161,18 грн. держаного мита та 75,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути  з ТзОВ «ТедБуд»в дохід державного бюджету 580,59 грн. за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

5.Стягнути ДП Міністерства оборони України «Івано-Франківський ліс промкомбінат»на користь ТзОВ «ТедБуд» 116,12 грн. держаного мита за подання апеляційної скарги.

6.Доручити господарському суду видати накази.

7.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

8.Справу направити в Господарський суд Тернопільської області.

Головуючий - суддя                                                                      Скрипчук О.С.

суддя                                                                                          Дубник О.П.

суддя                                                                                          Процик Т.С.

Постанова підписана 01.04. 2011 року