Рішення

від 23.03.2011 по справі 50/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/114

23.03.11

За позовом     прокурора Менського району Чернігівської області в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі Чернігівської області

до                     комунального підприємства "Київпастранс"

про                  стягнення в порядку регресу сум страхових виплат в сумі 15706,51 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники :

Від прокуратури: не з"явився

Від позивача:       Коваленко Г.В.(начальник відділення)

Від відповідача:   Пономаренко М.А.(дов. від 04.01.2011)

В судовому засіданні 23.03.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Менського району Чернігівської області в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі Чернігівської області   звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача в порядку регресу  сум страхових виплат у розмірі 15 706,51 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.02.2011 порушено провадження у справі №50/114 та призначено до розгляду на 02.03.2011.

Представники прокуратури та  відповідача в судове засідання 02.03.2011 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 23.03.2011.

В судове засідання 23.03.2011 з’явились представники позивача і відповідача, подали додаткові докази та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, про що подав письмовий відзив на позовну заяву.

Представники прокуратури в судове засідання не з’явились, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників  прокуратури, які раніше вже дали пояснення, за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій і бездіяльності фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Дана позовна заява у відповідності до ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру»вжита як захід прокурорського реагування на захист інтересів держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Менському районі з метою повернення фактично витрачених Фондом коштів на проведення страхових виплат потерпілому. ушкодження здоров'я якого настало з вини особи, яка зобов'язана сплачувати страхові внески за нього.

19.01.1977 з ОСОБА_5, який працював шофером вантажного автомобіля в радгоспі ім. Т.Г. Шевченка, під час виконання ним службових обов'язків стався нещасний випадок(дорожньо-транспортна пригода) на виробництві з вини водія Київського автопідприємства № 09122, яке в послідуючому було реорганізовано у філію комунального підприємства «Київпастранс»«Автобусний парк № 7», ОСОБА_4, що підтверджується рішенням Менського районного суду від 05.07.1979.

Внаслідок нещасного випадку потерпілому ОСОБА_5 було заподіяно тяжке тілесне ушкодження, що призвело до встановлення третьої групи інвалідності та 60% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково.

На підставі вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі Закон № 1105) відділенням виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_5 призначена та виплачується щомісячна допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, індексація щомісячної страхової виплати, що підтверджується постановами № 2511/20492/20492/12 від 31.03.2009, № 2511/20492/20492/17 від 12.04.2010, № 2511/20492/16 від 31.03.2010, № 2511/20492/18 від 31.05.2010, № 2511/20492/19 від 02.08.2010, № 2511/20492/21 від 31.08.2010, № 2511/20492/22 від 30.09.2010, № 2511/20492/23 від 29.10.2010, № 2511/20492/24 від 30.11.2010, №2511/20492/25 від 31.12.2010.

Окрім того як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. 34 Закону № 1105 та «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»у березні 2007 року ОСОБА_5 був забезпечений автомобілем моделі ЗАЗ 110377-40 «Славута», в зв'язку з чим останньому також виплачується грошова компенсація на бензин, що підтверджено постановами № 2511/20492/20492/15 від 26.02.2010, № 2511/20492/20492/20 від 13.08.2010.

За період з січня по грудень 2010 року сума відшкодування складає 15706,51 грн., в т.ч. виплачено допомоги в сумі 15096,24 грн., індексації - 468,27 грн., та виплачено компенсацію на бензин в сумі 142 грн.

Як свідчать матеріали справи відповідно до ст.21, 28, 34-36, 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності” позивачем були здійснені страхові виплати ОСОБА_5 на загальну суму 15706,51 грн.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновими правами фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, у відповідності зі ст. 1187 ЦК України, повинна відшкодовуватись власником транспортного засобу, тобто відповідачем.

Як встановлено судом відповідач не є особою, яка була зобов'язана сплачувати за потерпілого на виробництві ОСОБА_5 внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві /ст.6 Закону № 1105/, а тому згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України позивач, який відшкодував шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 15 Закону № 1105 страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Згідно ст. 18 вищевказаного Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статусом і Положенням про виконавчу дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Закону № 1105, Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців.

Кошти, які надходять до фонду у вигляді страхових внесків, використовуються виключно для відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За загальним правилом відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров’я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться у відповідності із законодавством про страхування від нещасного випадку, складовою якого, зокрема, є Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне страхування від 14.01.1998р. №16/98-ВР, Закон України „Про охорону праці”, Закон України „Про загальнообов’язкове державне, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності”, Кодекс законів про працю, а також інші нормативно-правові акти у частині, що не суперечить вказаному Закону (п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” із внесеними змінами).

Відповідно до ст.21 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне страхування внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ст.13 Закону України „Про загальнообов’язкове державне, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності”та ст.11 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне страхування страховим ризиком є обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про загальнообов’язкове державне, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності”суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик; застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування ; страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Відповідно до ч. 1. ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.

Як вбачається з рішення Менського народного суду Чернігівської області від 05.07.1979 ОСОБА_5 було заподіяно тяжке тілесне ушкодження, що призвело до встановлення третьої групи інвалідності та 60% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково з вини ОСОБА_4 працівника Київського автопідприємства № 09122, яке в послідуючому було реорганізовано у філію комунального підприємства «Київпастранс» «Автобусний парк № 7», під час виконання ОСОБА_4 трудових обов‘язків на посаді водія відповідача.

Суд зазначає, що філія комунального підприємства «Київпастранс» «Автобусний парк № 7»є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, але виступає страхувальником лише стосовно своїх працівників, тобто до осіб, які працюють на даному підприємстві на умовах трудового договору, але не щодо працівників радгоспу ім. Т.Г. Шевченка. Отже, оскільки позивачем за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному зв‘язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов‘язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно із ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ст.1193 Цивільного кодексу України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідачем факт того, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_5 отримав травми (страховий випадок), сталася з вини працівника відповідача під час виконання ним трудових обов‘язків не заперечується.

В даному випадку нещасний випадок на виробництві із ОСОБА_5 стався з вини відповідача, який і повинен відшкодувати 15 706,51 грн. позивачу.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 № 6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 15 706,51 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги прокуратури та позивача про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в сумі 15 706,51 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого прокуратурою та позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 25, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Набережне Шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі Чернігівської області (15600, Чернігівська обл., м. Мена, вул. Жовтнева, 4, р/р 37176400900276 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 25975493) 15 706 (п'ятнадцять тисяч сімсот шість) грн. 51 коп. страхових виплат в порядку регресу.

3. Стягнути з комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Набережне Шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в сумі 157 (сто п’ятдесят сім) грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.  

4. Видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 28.03.2011