Рішення

від 14.03.2008 по справі 10/95пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/95пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.03.08 р.                                                                               Справа № 10/95пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Ротар Н.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Виконавчого комітету Донецької міської ради м.Донецьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудтехнологія” м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача комунального підприємства „Управління генерального плану м.Донецька” м.Донецьк

про розірвання договору

за участю:

представників сторін:

від позивача  Хорошайло Ю.С. - спеціаліст-юрисконсульт

від відповідача Шелудяков Д.В. - юрисконсульт

від третьої особи Зінченко К.А. - юрисконсульт

У судовому засіданні за приписами ст. 77 ГПК України було оголошено перерву без винесення процесуального документа з 12.03.08р. по 14.03.08р.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.07р. по справі №10/95пд рішення господарського суду Донецької області від 09.07.07р. у справі №10/95пд було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду під час нового розгляду справи.

Суть спору:

Виконавчий комітет Донецької міської ради звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудтехнологія” з альтернативними вимогами про стягнення основного  боргу в сумі 6 276 грн. 78 коп. та штрафних санкцій в сумі 2 247 грн. 08 коп. згідно договору № 1303 від 01.01.05р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних рекламних конструкцій, та розірвання зазначеного договору.

До прийняття рішення по справі позивач, використовуючи своє право передбачене ст. 22 ГПК України неодноразово уточнював свої позовні вимоги, в результаті чого:

- відмовився від позову в частині розірвання договору та стягнення штрафних санкцій в сумі 2 247 грн. 08 коп.;

- збільшив  розмір заборгованості до 15 490 грн. 12 коп.;

- уточнив підстави позову та намагається стягнути з відповідача основний борг за користування наданими місцями в сумі 13 599 грн. 69 коп. та збитки в розмірі 1 890 грн. 43 коп., заподіяні йому у зв'язку з примусовим демонтажем рекламних засобів.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що договір № 1303 від 01.01.2005р. на розміщення спеціальних рекламних конструкцій його належно уповноваженою особою (генеральним директором) не укладався та не підписувався, вказаним у договорі місцем для розміщення рекламного засобу відповідач не користувався.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -  комунальне підприємство „Управління генерального плану м.Донецька”, як орган уповноважений здійснювати регулювання в сфері розміщення зовнішньої реклами, надала свої пояснення по суті спору, в яких крім іншого зазначила, що нею у встановленому порядку було видано відповідачеві дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи та пояснення представників сторін, третьої особи, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 586/11 від 17.11.04р. відповідачу було надано дозвіл на розміщення рекламної конструкції за адресою вул. Артема – бул. Шевченко (конструкція 2,0 х 3,0м) у Ворошиловському районі терміном на 5 років, тобто, до 2009 року.

01.01.05р. між сторонами було укладено договір № 1303 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних рекламних конструкцій.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, розмір плати за користування наданими місцями складає 2 092 грн. 26 коп. за квартал (три місяця), та у відповідності до п. 4.2.1. зазначена плата здійснюється відповідачем до 15 числа першого місяця поточного кварталу, протягом всього строку дії договору.

Строк дії зазначеного договору згідно п. 2.1. сторони встановили з 01.01.2005р. до 17.11.09р.  

Відповідно до п. 3.4.9. договору відповідач зобов'язався своєчасно і у повному обсязі, згідно розділу 4 договору, здійснювати платежі за користування місцями.

Листами №01/12-1755 від 27.03.06р. та № 01/12-3793 від 26.06.06р. позивач повідомив відповідача про необхідність виконання умов розділу 4 договору.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, до місцевого бюджету плату за користування місцями, які перебувають у комунальній власності, не здійснював, у зв'язку з чим за ним утворився борг в сумі 13 599 грн. 69 коп., який позивач намагається стягнути та який з складається з:

-          боргу за період з 01.01.05р. по 31.12.05р. в сумі 8 369 грн. 04 коп.;

-          боргу за період з 01.01.06р. по 16.08.06р. в сумі 5 230 грн. 65 коп.

Пунктом 3.1.1. договору сторони передбачили право позивача здійснювати демонтаж спеціальних конструкцій за власний рахунок за умови повідомлення відповідача про проведення цих робіт на даному місці за допомогою поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), з послідуючим відшкодуванням відповідачем витрат позивачу, пов'язаних з проведенням такого демонтажу, у випадку прострочення відповідачем платежів, передбачених розділом 4 даного договору.

У зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань відповідачем по сплаті платежів за користування місцем розміщення рекламного засобу позивачем було прийнято рішення від 16.08.06р. за № 449/1 „Про демонтаж рекламних засобів”.

На підставі вищенаведеного рішення між позивачем та Донецьким воєнізованим аварійно-рятувальним загоном (далі –підрядник) було укладено договір № 3/119 від 15.08.06р. на виконання робіт з демонтажу рекламних засобів розповсюджувачів реклами,  у т.ч. й відповідача. Позивачем за виконані підрядником роботи було здійснено оплату, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Загальна сума сплати за демонтаж рекламного засобу відповідача згідно довідці-розрахунку підрядника склала 1 890 грн. 43 коп.

У зв'язку з викладеним позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 1 890 грн. 43 коп.

Надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін суд вважає, що доводи позивача обґрунтовані, а мотиви заперечень відповідача не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Так, згідно із ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг є зовнішньою рекламою.

За приписом ст. 2 Закону України “Про рекламу” відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України регулює вказаний закон.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами, у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За вимогами пунктів 3, 16, 24, 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.03р. (далі – Правила), зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Порядок розміщення зовнішньої реклами на території міста Донецька регулюється рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 04.02.04р. № 55 „Про затвердження Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Донецька” (далі – Положення).

Відповідно до п. 24 Правил та п. 25 Положення виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Так, у відповідності до зазначених норм, третьою особою по справі, як органом уповноваженим згідно із Положенням здійснювати регулювання в сфері розміщення зовнішньої реклами, на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 586/11 від 17.11.04р. відповідачу було надано дозвіл на розміщення рекламної конструкції за адресою вул. Артема – бул. Шевченко (конструкція 2,0 х 3,0м) у Ворошиловському районі строком дії з 17.11.04р. по 17.11.09р., після чого 01.01.05р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №1303.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частина 2 ст. 9 ЦК України вказує на те, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених  цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України.

Договір №1303 від 01.01.05р. було підписано Турчаніновим В.О. як генеральним директором відповідача.

Як вбачається з статей 203, 215 Цивільного кодексу України, істотною обставиною, що свідчить про дійсність договору та підлягає встановленню судами, є наявність у особи, що вчинила правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності.

За статтею 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; згідно статті 145 Цивільного кодексу України управління товариством з обмеженою відповідальністю здійснюється як його вищим органом – загальними зборами, так і виконавчим органом відповідно до цього Кодексу , інших законів, статуту товариства.

На підставі договору, закону, акта органу юридичної особи виникає представництво, що регулюється главою 17 Цивільного кодексу України  та передбачає створення, зміну та припинення цивільних прав для особи у випадку наступного схвалення нею правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень; таким схваленням, зокрема, є вчинення цією особою дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання.

Згідно наданих відповідачем документів, зокрема протоколу загальних зборів ТОВ “Укрбудтехнологія” від 12.10.2004р. учасниками товариства було прийнято рішення про переобрання генерального директора товариства. Турчанінова В.О. було відкликано з посади генерального директора товариства, а з 01.12.2004р. відповідно до наказу № 18 його було переведено на посаду першого заступника генерального директора товариства. Згідно наказу ТОВ “Укрбудтехнологія” № 19-ок з 01.12.2004р. на посаду генерального директора відповідача призначено Джишкаряні О.Ш., про що відповідні зміни з 28.11.2004р. внесено в довідку статуправління.

Тобто, на момент укладення спірного договору Турчанінов В.О. не обіймав посаду генерального директора товариства.

Пунктом 9.8. Статуту ТОВ “Укрбудтехнологія” передбачено, шо генеральний директор вправі розпоряджатися майном, що складає основні фонди товариства (відчужувати, передавати в оренду, лізинг тощо. Відповідно до п. 9.9 генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства, укладати, підписувати будь-які угоди цивільно-правового характеру, в тому числі зовнішньоекономічні контракти тощо. Інші члени Дирекції також можуть бути наділені правом виконувати дії від імені товариства без довіреності. Це питання вирішується Генеральним директором.

З метою встановлення дійсних обставини справи щодо повноважень, наданих першому заступнику генерального директора Турчанінову В.О., у представництві ТОВ “Укрбудтехнологія”, відповідно до акта юридичної особи суд ухвалою від 04.02.08р. зобов'язав відповідача надати копію штатного розкладу підприємства,  у тому числі, наказів на заміщення посадових осіб на час їх відсутності,  оригінали посадових інструкцій на генерального директора, заступника директора та головного бухгалтера.

З наданого відповідачем штатного розкладу вбачається, що в період з 01.01.04р. по  01.01.05р., тобто на момент переведення Турчанінова В.О. з посади генерального директора на посаду першого заступника генерального директора, штатним розкладом підприємства посада першого заступника генерального директора не булла передбачена взагалі.

Документ, який регулює діяльність особи при обійманні посади, тобто посадову інструкцію, відповідачем суду не було надано, у зв'язку з чим неможливо зробити висновки відносно повноважень заступника генерального директора відповідача стосовно підписання договору та взагалі права підпису замість генерального директора відповідних документів.

Відповідно до частини першої ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її  дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її   представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і та ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Ст. 241 ЦК України передбачає два варіанти поведінки особи, яку представляють, при представництві з перевищенням повноважень: 1) вона схвалює дії, вчинені від її імені; 2) вона відмовляється від схвалення дій, вчинених від її імені без повноважень або з перевищенням повноважень.

Схвалення дій представника можливе в різних формах:

-          схвалення шляхом заяви про це;

-          схвалення мовчазною згодою;

-          схвалення шляхом здійснення так званих конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину.

Листами №01/12-1755 від 27.03.06р. та № 01/12-3793 від 26.06.06р. позивач повідомив відповідача про необхідність виконання умов розділу 4 договору. З першого із цих листів, за поясненнями відповідача, він і дізнався про існування спірного договору

Бездіяльність відповідача після того, як йому сталі відомі вищевикладені обставини є формою схвалення спірного договору, оскільки відповідно до цивільного законодавства України воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням

Відповідач по теперішній час має дозвіл на розміщення рекламної конструкції, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 586/11 від 17.11.04р., строком дії з 17.11.04р. по 17.11.09р. До третьої особи із заявою про скасування дозволу відповідач не звертався.

Крім того, спеціальна металева конструкція перебувала на визначеному дозволом місці розташування до 16.08.06р., тобто до її демонтажу позивачем, що також свідчить про наступне схвалення угоди від 01.01.05р.

Частиною другої ст. 241 ЦК України визначено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Доказами у справі підтверджено, що сторони в належній формі з урахуванням вимог ст. 638 ЦК України, досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме відносно його предмету, умов, що визначені за законом, як істотні та необхідні для даного виду договору, а тому він вважається укладеним згідно ст.ст. 180,  181 ГК України.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За приписами частини першої ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 2.1. договору строк його дії встановлений з 01.01.2005р. до 17.11.09р.  

Згідно ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом або за звичаями ділового обігу та припинятися  за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

Доводи відповідача про відсутність з його боку використання наданих місць спростовуються наступними обставинам:

-          у відповідності до п. 1.3. договору під терміном „користування місцями” сторони розуміють тимчасове платне користування відповідачем місцями, які перебувають у комунальній власності;

-          пунктом 1.4. термін „використання місць” визначається як фактичне розміщення (монтаж) та експлуатація спеціальних конструкцій;

-          предметом договору є користування місцями та плата згідно п. 4.1. здійснюється саме за користування місцями і не залежить від факту встановлення та експлуатації рекламного засобу.

Свої зобов'язання згідно умов договору відповідач своєчасно не виконав, плату за користування наданими місцями позивачеві не перерахував.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за користування наданими місцями обґрунтовано обставинами справи та доказами на їх підтвердження, а тому підлягає задоволенню, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в сумі 13 599 грн. 69 коп.

У зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань відповідачем по сплаті платежів за користування місцем розміщення рекламного засобу позивачем у відповідності до п. 3.1.1 договору за власний рахунок шляхом укладання  договору  № 3/119 від 15.08.06р. з Донецьким воєнізованим аварійно-рятувальним загоном було здійснено демонтаж спеціальних конструкцій.

На підставі чого позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 1 890 грн. 43 коп., заподіяних у зв'язку з примусовим демонтажем рекламних засобів.

Відносно стягнення збитків, то законодавець зазначає, що стаття 623 ЦК Українияк загальна норма та статті 224, 225 ГК України, як спеціальні норми, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки. Слід звернути увагу сторін на те, що до складу збитків не входить основний борг, а тільки санкції.

Тобто, відповідно до вимог законодавства обсяг збитків, які підлягають відшкодуванню, складають витрати, зроблені кредитором внаслідок гіршого ставлення контрагентом до виконання своїх обов'язків за договором, втрата або пошкодження майна, до яких за родовими ознаками відносяться і грошові кошти.

На позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

по-перше, факт заподіяння йому збитків;

по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Позивачем доведено складова збитків, їх розмір, причинний зв'язок між неналежним виконанням відповідачами зобов'язань за договором №1303 від 01.01.05р. та настанням наслідків у вигляді збитків, заподіяних йому.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 1 890 грн. 43 коп., заподіяних позивачеві у зв'язку з примусовим демонтажем рекламних засобів, також обґрунтовано та підлягає задоволенню.

До прийняття рішення по справі позивач, використовуючи своє право передбачене ст. 22 ГПК України відмовився від позову в частині вимог про розірвання договору № 1303 від 01.01.05р. та стягнення штрафних санкцій в сумі 2 247 грн. 08 коп. Позивачу роз'яснені наслідки його процесуальних дій.

За таких обставин провадження у справі в частині вимог щодо розірвання договору № 1303 від 01.01.05р. та стягнення штрафних санкцій в сумі 2 247 грн.  08 коп. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України. Витрати по держмиту та технічному забезпеченню судового процесу в цій частині поверненню не підлягають та покладаються на позивача.

Позивачем недоплачене державне мито в сумі 22 грн. 47 коп., тому воно підлягає стягненню з нього на користь державного бюджету України.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних  вимог за приписами частини п'ятої ст. 49 ГПК України.

У задоволенні заяви представника третьої особи в порядку ст. 90 ГПК України про надсилання повідомлення органам внутрішніх справ та прокуратури про порушення законності посадовими особами підприємства відповідача слід відмовити на тих підставах, що ним не доведено факт наявності у діяльності працівників підприємства відповідача ознак дії, переслідуваної у кримінальному порядку, а саме ст.ст. 365, 366, 367 Кримінального кодексу України. Крім того, надсилання окремої ухвали чи повідомлення - це право, а не обов'язок суду.

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 16 Закону України "Про рекламу", ст. ст. 92, 145, 203, 215, 241, 526, 638 ЦК України, ст. 55, 180, 181, 193, 203, 224, 225  ГК України, ст.ст. 42, 43, 22, 44, 49 п. 4 ст. 80, ст. 82, ст.  84, частиною третьою 85, ст. 90 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Провадження у справі щодо розірвання договору № 1303 від 01.01.05р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних рекламних конструкцій, укладеного між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Укрбудтехнологія” припинити.

2.Провадження у справі щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 2 247 грн. 08 коп. припинити.

3.Стягнути з Виконавчого комітету Донецької міської ради, 83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, ід. код 04052844,  р/р 35411006002433, місцевий бюджет м. Донецьк, УДК у Донецькій області, МФО 834016,,  на користь:

- державного бюджету України держмито в сумі 22 грн. 47 коп., видавши наказ та надіславши його для виконання до державної податкової адміністрації в Донецькій області.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудтехнологія”, 84432, Донецька обл., Краснолиманський район, с. Ярова, вул. Кузнечна, 4, ід. код. 23186036, р/р 26009053600502 в ЗАТ КБ КФ „Приватбанк”, МФО 335548, на користь:

- Виконавчого комітету Донецької міської ради, 83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, ід. код 04052844,  р/р 35411006002433, місцевий бюджет м. Донецьк, УДК у Донецькій області, МФО 834016, борг в сумі 13 599 грн. 69 коп., збитки в розмірі 1 890 грн. 43 коп., витрати по державному миту в сумі  154 грн. 89 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі  103 грн. 05 коп., видавши наказ.

5.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         Підченко Ю.О.                               

Дата підписання рішення, оформленого згідно вимог ст. 84 ГПК України:19.03.08р.