Рішення

від 21.03.2011 по справі 12/1/5022-28/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/1/5022-28/2011

        ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2011 р.Справа № 12/1/5022-28/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Френдій Н.А.             

розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж «Тернопільтеплокомуненерго», вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, 46000       

до відділу культури Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області, вул. Б. Хмельницького, 37, м. Зборів, 47200  

про стягнення 44 332,61грн.

За участю представників від:

позивача: Лазаренко В.О. –начальник юридичного відділу (довіреність № 56/01 від 13.01.2011р.);

відповідача: Левицька О.В. - в.о. бухгалтера (доручення №75/01-3 від 07.02.2011р.).   

В судових засіданнях учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж “Тернопільтеплокомуненерго” звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до відділу культури Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області про стягнення 44 332,61 грн., з них: 31621,14грн. основного боргу, 8316,36грн. втрат від інфляції, 599,06грн. – 3 % річних та 3796,05грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог ТОКПТМ “Тернопільтеплокомуненерго” посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг згідно укладеного між сторонами 15.09.2003р. договору №7006 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами; 14.02.2008р. виконавчий комітет Зборівської міської ради прийняв рішення №10, яким погодив тарифи на виробництво, транспортування постачання теплової енергії позивачем з 01.01.2008р., встановивши двох ставковий тариф; у зв'язку із підвищенням ціни на газ з 01.01.2008р., позивач звернувся до відповідача з пропозицією погодження розроблених двох ставкових тарифів та опублікував в газеті “Зборівська дзвіниця” від 29.02.2008р. встановлення тарифів на виробництво, транспортування постачання теплової енергії та послуг централізованого опалення і постачання гарячої води ОКП “Тернопільтеплокомуненерго”; разом з тим, між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до договору №7006 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.09.2003р., термін дії якої з 23.10.2007р. по 30.09.2008р., відповідно до якої при погоджені тарифу з органами місцевого самоврядування, плата за новими тарифами здійснюється з моменту підняття ціни на газ, тобто з 01.01.2008р.; однак, в порушення даної угоди відповідач не в повній мірі здійснював оплату за спожиту теплову енергію в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.01.2008р. по 01.12.2010р. в сумі 31621,14 грн., у зв'язку з чим відповідно до умов договору (п. 7.2.3.) відповідачу нараховано пеню, а також на підставі ст. 625 ЦК України - інфляційні та річні.

Відповідач у відзиві на позов №61/01-3 від 31.01.2011р. зазначив, що позивач всупереч вимогам ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно яких відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, в односторонньому порядку вніс зміни до договору №7006 від 15.09.2003р. в частині збільшення розміру плати за теплопостачання; зауважив, що рішення виконавчого комітету Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008р., яким погоджено тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії ОКП "Тернопільтеплокомуненерго" з 01.01.2008р., суперечить вимогам ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України, згідно яких нормативні акти не мають зворотної дії, а також відповідно до 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець (виробник) не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів, проте позивачем цього не здійснено, у зв'язку із наведеним, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити позивачу у їх задоволенні. Крім того, згідно поданого клопотання №62/01-3 від 31.01.2011р. відповідач долучив до матеріалів справи копії платіжних доручень, згідно яких оплачував за теплопостачання в лютому-травні 2008 року.

Позивач у запереченні на відзив №210/01 від 07.02.2011р. зазначив, що згідно ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органом місцевого самоврядування; при цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; зазначив, що керуючись ст. 13 ЗУ "Про теплопостачання" виконком Зборівської міської ради прийняв рішення №10 від 14.02.2008р., а відповідно до п. 3.2.2. Договору №7006 від 15.09.2003р. споживач теплової енергії зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової в обсягах і в терміни, які передбачені договором та додатковою угодою, зокрема, і підписану сторонами додаткову угоду до договору №7006 з терміном дії з 23.10.2007р. по 30.09.2008р., в п. 7 якої визначили, що при погодженні/встановленні тарифів органами місцевого самоврядування, сплата споживачами коштів по новим тарифам здійснюється з моменту підняття ціни на газ; також у відповідності до п.4.2.3. Договору та ст. 25 ЗУ "Про теплопостачання" здійснено публікацію в засобах масової інформації, а саме: в газеті «Зборівська дзвіниця»від 29.02.2008р., рішення виконкому Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008р.; крім того, споживача було письмово повідомлено про зміну тарифів шляхом надання наручно двох додаткових угод до діючого Договору для підписання, що позивач підтверджує зошитом надання рахунків та додаткових угод по м. Зборів в опалювальний період 2007р.-2008р., однак, позивач стверджує що відповіді не було надано та угоди повернуті не були, а щодо посилань відповідача на ст. 58 Конституції України, вважає, що дана стаття стосується прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, а споживач є юридичною особою, також відповідно до ч. 1ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, і відносини між сторонами у сфері централізованого постачання теплової енергії в гарячій воді здійснювались виключно на договірних засадах, крім того, згідно висновку № 11 Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області, розрахунок двоставкового тарифу є економічно обґрунтованим.

Відповідач в поясненні №98/01-3 від 21.02.2011р. зазначив, що додаткова угода набуває чинності згідно ст.632 УК України за домовленістю сторін, зі сторони відділу культури і туризму Зборівської районної державної адміністрації дана угода не була підписана, оскільки відповідач є бюджетною установою і наперед закладаються відповідні кошти для оплати будь-яких послуг, дана угода перед початком нового опалювального сезону не обговорювалася зайвих коштів закладено не було; зазначив, що на рішення Зборівської міської ради № 10 від 14.02.2008р. про підвищення тарифів є протест прокурора від жовтня 2008 року № 1753, в якому вказано, що дане рішення суперечить вимогам закону, протест зупиняє дію опротестованого акта, тому у відділу культури і туризму не було підстав для оплати по додатковому тарифу; крім того, у відповіді на претензію № 952/01 від 15.07.2008р. позивача було повідомлено, що оплата проводилася згідно діючих тарифів; зазначив, що дія рішення Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008р. була призупинена протестом прокурора і лише 21.10.2008р. рішенням сесії Зборівської міської ради № 104 було погоджено тарифи, але на той час відділ культури і туризму вже не користувався послугами "Тернопільтеплокомуненерго", про що свідчить акт про відключення від мережі. Крім того, супровідним листом від 28.02.2011р. відповідач долучив до матеріалів справи копії кошторису на 2008 рік , плану асигнувань по загальному фонду на 2008 рік, платіжних доручень від 08.02.2008р., 19.02.2008р., 05.03.2008р., 25.03.2008р. та 14.05.2008р., а також виставлених позивачем рахунків за січень-квітень 2008 року.

Позивач супровідними листами №312/01 від 21.02.2011р. та №370/01 від 28.02.2011р. надав суду виставлені відповідачу рахунки за період з січня по квітень 2008 року, копію виписки банку щодо сплати ним за отримані послуги теплопостачання, копії договорів та додаткової угоди з дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", копії актів передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій, а також позивач подав пояснення №37/01 від 28.02.2011р. підвищення цін/тарифів, в яких зазначив, що відповідно до Постанови КМУ від 19 грудня 2007р. №1401, яка набрала чинності з 1 січня 2008р., встановлювався новий прейскурант цін на природній газ з 01.01.2008р., тому ОКП “Тернопільтеплокомуненерго”, розробивши проект двоставкового тарифу, звернулось до Зборівської міської ради про публікацію проекту та в Державну інспекцію з контролю за цінами в Тернопільській області для його перевірки; 21 грудня 2007р. виконком Зборівської міської ради опублікував проект рішення та 22 січня 2008р. інспекція з цін надала висновок №11 де визначила, що двохставковий тариф є економічно обґрунтованим; а також наголосив, що після публікації рішення виконкому Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008р. відповідач відповідно до п.4.2.3. Договору №7006 був повідомлений в засобах масової інформації про зміну тарифу.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням №133/01-3 від 15.03.2011р. в якому зазначив, що видатки на оплату по двохставковому тарифу за послуги "Тернопільтеплокомуненерго" у кошторисі на 2008 рік закладено не було, оплата за послуги "Тернопільтеплокомуненерго" проводилися згідно рахунків, що надходили; за січень 2008 року було оплачено по старому тарифу 222.02. в сумі 6030,00грн., а з лютого проплата проводилася за тарифом 168.52., при цьому оплата проводилась тільки за показником лічильника, оскільки на двоставковий тариф не було закладено кошторисних видатків. Крім того, відповідач звернувся із клопотанням №132/01-3 від 15.03.2011р. про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені, оскільки відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені). Також супровідним листом від 16.03.2011р. надав  суду розрахунок по оплаті за теплопостачання в січні-квітні 2008 року.

В судовому засіданні 21.03.2011р. повноважний представник відповідача зазначив, що відповідач –Відділ культури і туризму Зборівської районної державної адміністрації не підписував додаткової угоди до договору №7006, яка діяла з 23.10.2007р. по 30.09.2008р. і у п. 7 якої вказано, що при погодженні/встановленні тарифів органами місцевого самоврядування, сплата споживачами коштів по новим тарифам здійснюється з моменту підняття ціни на газ, так як дана угода підписана Зборівським районним будинком культури.  

В даному судовому засіданні повноважний представник позивача зазначив, що сплачені згідно платіжного доручення №105/87122 від 08.02.2008р. кошти в сумі 6000,00грн. частково зараховано на погашення заборгованості за грудень 2007 року, а решту за січень 2008 року. В судовому засіданні на запитання суду щодо підписання додаткових угод також зауважив, що додаткову угоду дійсно було підписано між Тернопільським обласним комунальним підприємством теплових мереж «Тернопільтеплокомуненерго»та Зборівським районним будинком культури.

Крім того, судом виявлено розбіжності у повній назві відповідача, а саме повна назва відповідача - Відділ культури і туризму Зборівської районної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

15.09.2003р. між ОКП "Тенопільтеплокомуненерго" (далі Енергопостачальна організація) та Зборівським районним відділом культури (далі Споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді із споживачем (субспоживачем) № 7006, відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання:

- Енергопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах (додаток №1 до договору), а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені договором;

- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Вартість 1 Гкал дорівнює 76,92грн без ПДВ. Розрахунковим періодом є календарний місяць (пп. 6,1., 6.2. договору);

- згідно п.4.2.3 умов договору Енергопостачальна організація зобов'язалася повідомляти споживача письмово, або в засобах масової інформації про зміну тарифів;

- відповідно до п. 5.1, 6.5 умов договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Споживачі, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактичною спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа, наступного за  розрахунковим.

Сторонами в додатку №1 до типового договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007р. було погоджено обсяг постачання теплової енергії споживачу з максимальним тепловим навантаженням: Q= 0,198377 ГКал /год.

Як слідує з матеріалів справи і що підтверджують сторони, у 2007 році Енергопостачальна організація відпускала теплову енергію Споживачу вартістю 222,03 грн., крім того ПДВ - 44,40 грн. за 1 Гкал теплової енергії, тобто станом на 01.01.2008р. тариф становив 266,43грн. за 1 Гкал теплової енергії.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, порядок укладення, зміни та виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України (ЦК України) та Господарського кодексу України (ГК України) та Законом України “Про житлово-комунальні послуги”.

За твердженнями позивача в подальшому сторони відповідно до вимог чинного законодавства вносили зміни до Договору в частині зміни ціни Договору та порядку її збільшення, зокрема, додатковою угодою від 01.10.2007р. сторони встановили, що оплата за відпущену теплову енергію споживачам, в яких відсутні прилади обліку, (як має місце в даному випадку), проводиться авансовим платежем згідно договірних навантажень на початок періоду наступного за розрахунковим, але не пізніше 25-го числа. Рахунок від 5-го числа. Крім того, сторони підписала додаткову угоду до Договору №7006, яка діє строком з 23.10.2007р. по 30.09.2008р., де в п.7 вказано, що при погодженні /встановленні тарифів органами місцевого самоврядування, сплата споживачами коштів по новим тарифам здійснюється з моменту підняття ціни на газ.  

Проте, як вбачається із тексту вищезазначених додаткових угод, на які посилається позивач, та що зазначили представники сторін в судовому засіданні, такі з боку споживача підписано не посадовою особою відповідача та скріплено не печаткою останнього. Дані угоди укладено між ОКП "Тенопільтеплокомуненерго" та Зборівським будинком культури, а тому не породжують для відповідача жодних правових наслідків.  

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про теплопостачання" №517-2005-п від 02.06.2005 року, чинний з 06.07.2005 року, тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 13 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території України.

Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати комунальних послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Частинами 2, 5 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Отже, положеннями статей 275-277 Господарського кодексу України та прийнятими на їх виконання Законами України передбачено особливості визначення ціни за надані послуги теплопостачання шляхом встановлення тарифів відповідними місцевими радами, які у випадку їх прийняття та оприлюднення в належному порядку визначають вартість спожитої теплоенергії та не вимагають обов'язкового внесення змін до договору відповідно до статті 181 Господарського кодексу України.

Як зазначено представником позивача в позовній заяві та підтверджено в судових засіданнях, позивач, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" у відповідності до "Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води", затвердженого Постановою КМУ від 10 липня 2006р. №955 та у відповідності до листа 12/2-258 від 21.06.2007р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України "Про затвердження правил розрахунку двох ставкових тарифів на теплову енергію і послуги з централізованого опалення гарячої води та централізованого опалення, з врахуванням Висновку №11 Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області та з метою створення ефективного ринкового теплопостачання звернувся до Зборівської міської ради про погодження розроблених двохставкових тарифів.

Двохставковий тариф –це плата за одиницю приєднаного теплового навантаження включаючи в себе умовно постійну частину витрат теплопостачальної організації на виробництво, транспортування та розподілення теплової енергії і плату за фактичний об'єм спожитої теплової енергії, що компенсує умовно-змінну частину витрат теплопостачальної організації.

Як слідує з матеріалів справи, Виконавчим комітетом Зборівської міської ради прийнято рішення №10 від 14.02.2008 року, відповідно до якого орган місцевого самоврядування погодив тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії КП "Тернопільтеплокомуненерго" з 01 січня 2008р. для бюджетних установ м. Зборова в розмірі 354209,60 грн. за Гкал за годину (з ПДВ) приєднаного теплового навантаження в рік і 202,22 гривні за 1 Гкал спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 5 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.            

Вказане рішення не містить положень про строк набрання ним чинності, опубліковано в газеті “Зборівська дзвіниця” від 29.02.2008р. “Про встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води обласного комунального підприємства “Тернопільтеплокомуненерго”. Отже рішення набрало чинності 29.02.2008р.

Слід зазначити, що рішенням виконавчого комітету Зборівської міської ради від 21.10.2008р. №104 “Про протест прокурора району на рішення виконавчого комітету від 14.02.2008р.” внесено зміни в п.1 рішення шляхом виключення із тексту слів “з 1 січня 2008 року”. В судовому порядку дане рішення не оскаржено.

Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно не в повному обсязі вносив плату за поставлену теплову енергію в січні –квітні 2008р., у зв'язку з чим заборгованість останнього становить 31621,14грн.грн., при цьому зазначає, що оскільки рішення органу місцевого самоврядування, яким встановлено новий (двох ставковий) тариф, в період виникнення боргу було чинним в редакції, яка містила посилання на застосування даного тарифу з 01.01.2008р., новий тариф застосовується саме з 01.01.2008р.

Однак суд з такими твердженнями позивача погодитись не може з огляду на наступне:

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Стаття 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає повноваження виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад як "встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами установами та організаціями, які не належать до комунальної власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішення №10 було  прийнято Виконавчим комітетом Зборівської міської ради 14.02.2008р., опубліковано 29.02.2008р., але вводило в дію тарифи (які фактично збільшили вартість теплової енергії) з 01.01.2008 року, що протирічить вищезазначеним нормам законодавства України, а тому в цій частині застосуванню не підлягає.

Пунктом 4.2.3 Договору №7006 передбачено обов'язок енергопостачальної організації повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів. Оскільки строк, у який енергопостачальна організація повинна повідомляти Споживача у Договорі не вказаний, застосовується норма Закону України «Про житлово-комунальні послуги», далі –Закон, а саме п.5 ст. 32, в якій зазначено, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець (виробник) не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

З матеріалів справи випливає, що позивачем в кінці лютого 2008р. (доказів підтвердження дати направлення проекту позивачем не надано, але відповідачем не заперечується отримання його в кінці лютого) направлено на адресу відповідача проект додаткової угоди до договору про надання послуг теплопостачання, згідно якої з 01.01.2008р. вводиться в дію двох ставковий тариф, погоджений рішенням виконавчого комітету Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008р., а саме для бюджетних організацій теплова енергія відпускається вартістю –354209,60грн. (з ПДВ) за 1Гкал/год. приєднаного теплового навантаження в рік, яка є абонентною платою та 202,22 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал/рік спожитої теплової енергії. Ця обставина свідчить про виконання енергопостачальною організацією свого обов'язку про повідомлення споживачів про зміну тарифів.

Отже, оприлюднення в засобах масової інформації рішення виконавчого комітету Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008р., а також направлення позивачем проекту додаткової угоди до договору №7006 на підставі вказаного рішення є офіційним повідомленням про введення в дію нових тарифів, що відповідає п.4.2.3 договору та вимогам ст. 32 Закону.

Разом з тим, аналіз ст. 32 Закону свідчить про те, що повідомлення про зміну тарифів мало відбутися "не пізніше ніж за 30 днів про це", тобто за 30 днів до зазначеної події (зміни тарифів) споживач мав бути повідомлений про настання вказаної події. Таким чином, повідомлення про встановлення нового тарифу має передувати фактичній зміні тарифу.   

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору (п. 1 ст. 32 Закону), тому відповідно нарахування вартості наданих послуг по новим тарифам може бути здійснено з відповідного місяця.

Таким чином, приймаючи до уваги, що рішення виконавчого комітету Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008р. набрало чинності 29.02.2008р., враховуючи приписи п. 1, 5 ст.. 32 Закону щодо повідомлення споживача про зміну тарифів не пізніше ніж за 30 днів про це та нарахування плати за житлово-комунальні послуги саме помісячно, суд вважає, що нарахування вартості наданих послуг відповідачу згідно договору №7006  по тарифах, встановлених рішенням №10 від 14.02.2008 року, починається з квітня 2008 року.

Водночас, як вбачається з умов договору №06/06-1084БО-30 на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 29.12.2006р., договору №06/08-134БО-30 на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 25.03.2008р., укладених між позивачем та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", додаткової угоди №1 до договору №06/08-134БО-30 від 25.03.2008р., підняття ціни на газ відбулося 25 березня 2008р. (з моменту укладення договору №06/08-134БО-30 від 25.03.2008р), а згодом 27 березня 2008р. (з моменту укладення додаткової угоди).

Слід зазначити, що поставка газу по підвищеній ціні на підставі вищезазначених договорів відбулася з 25.03.2008р., про що свідчать акти передачі - приймання природного газу, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а тому піставним є підняття тарифів на теплопостачання саме з квітня 2008 року.

Не знайшли свого документально підтвердження доводи позивача про те, що в кошторисі відповідача на 2008 рік передбачено видатки на теплопостачання по двох ставковому тарифу.           

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що в січні 2008 року відповідачем спожито 20,9731 Гкал на суму 5587,86грн. (тариф з ПДВ 266,43), в лютому 2008 року спожито 28,4684Гкал на суму 7584,84грн. (тариф з ПДВ 266,43), в березні 2008 року –17,2055 Гкал на суму 4584,06грн. (тариф з ПДВ 266,43), в квітні 2008 року – 17,8087Гкал і останньому, враховуючи діючий двох ставковий тариф, нараховано до сплати 3601,34грн. (17,8087*202,22) та 5180,32грн. (абонплата),  і надані послуги частково відповідачем оплачені, що підтверджується копіями платіжних доручень №105 від 08.02.2008р. (на суму 6000,00грн. (із них 4347,72грн. борг за попередні періоди)), №142 від 19.02.2008р. (на суму 4241,27грн.), №261 від 05.03.2008р. (на суму 5756,99грн.), №346 від 25.03.2008р. (на суму 4583,89грн.), №585 від 14.05.2008р. (на суму 4744,95грн.).

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги по теплопостачанню становить 5559,04грн. (26538,42грн. (вартість послуг, наданих за січень-квітень 2008р.) –20979,38грн. (оплата послуг відповідачем)).

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи зазначене суд вважає належним чином доведеним з боку позивача невиконання відповідачем належним чином умов Договору та виникнення у нього заборгованості перед позивачем з оплати послуг за Договором №7006 в розмірі 5559,04грн.

Згідно з ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2. розділу 7 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію "Споживач" несе відповідальність у вигляді пені в розмірі згідно чинного законодавства, належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення зобов'язань по оплаті наданих послуг в січні - квітні 2008р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з періодом нарахування з 01.06.2008р. по 30.11.2008р., що складає за розрахунком позивача 3796,05грн.

Проте, позов  в цій частині задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

З умов договору слідує, що сторони не погодили розміру пені за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживачем, а прив'язали розмір неустойки до встановленого нормами закону.

Чинним законодавством України (в тому числі чинним на момент виникнення правовідносин, на момент порушення зобов'язань та в межах періоду нарахування) не встановлено розміру пені за несвоєчасність виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг по постачанню теплової енергії.

Позивачем здійснено нарахування пені з посиланням на норми Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., проте приписами даного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1), при цьому законодавець лише обмежує розмір встановленої сторонами пені, зазначаючи, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а не встановлює її розмір, як помилково вважає позивач.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем здійснювалось нарахування пені з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, а також позовні вимоги в цій частині заявлені після спливу позовної давності, встановленої ст. 258 ЦК України, про що зазначає відповідач у відповідній заяві.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому суд визнає правомірними та задовольняє вимоги позивача, щодо нарахування та стягнення з відповідача 1654,99грн. інфляційних нарахувань  (за період червень 2008р. листопад 2010р.) та 83,84грн. –3% річних за період з 01.06.2008р. по 30.11.2010р. (виходячи із суми боргу 5559,04грн.).

Позов в частині стягнення 26062,10грн. боргу, 6631,37грн. втрат від інфляції та 515,22грн. заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі пропорційно задоволеним вимогам.

Поряд з цим, як вбачається із позовних вимог, позивачем - Тернопільським обласним комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" заявлено до стягнення 44332,61грн., тоді як згідно платіжного доручення №1418 від 21.12.2010р., що знаходиться у матеріалах справи, сплачено 445,00грн. державного мита.

У відповідності до п.п. "а"  п.  2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито"  із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, відповідно до статті 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

П. 1 ч. 1 статті 8 Декрету КМУ "Про державне мито" передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, суд повертає позивачу - Тернопільському обласному комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" з Державного бюджету України –01 грн. 67коп. надмірно сплаченого державного мита.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд         

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відділу культури і туризму Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області, вул. Б.Хмельницького, 37, м. Зборів, Тернопільської області, (код 02230477), на користь Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж «Тернопільтеплокомуненерго», вул. Київська, 3а, м. Тернопіль (код 03353590) - 5559,04грн. боргу, 1654,99грн. втрат від інфляції, 83,84грн. –3% річних, 72,97грн. витрат по сплаті державного мита, 38,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В решті позову –відмовити.

5.          Повернути Тернопільському обласному комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль (код 03353590) з Державного бюджету України 01грн.67коп. надмірно сплаченого державного мита.

6.           Довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення  "29" березня 2011р. через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Н.А. Френдій