Постанова

від 18.03.2008 по справі 23/257-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/257-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 березня 2008 р.                                                                                    № 23/257-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Мамонтової О.М.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши матеріали  касаційної скарги

Державної податкової інспекції у Печерському районі М.Києва

на постановуКиївського апеляційного господарського суду  від  20.11.2007 року

у справі господарського суду№ 23/257-Бм. Києва

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Шамбер"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Діагон"

провизнання банкрутом,

за участю представників сторін:

ДПІ у Печерському районі м.Києва  - Куракін Ю.В. (дов. від 19.09.06);

встановив:

          У травні 2007 ТОВ "Шамбер" звернулося до суду із заявою про визнання банкрутом ТОВ "Діагон" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вказувало на неспроможність останнього погасити заборгованість у розмірі 60 429,08 грн. та відсутність боржника за місцем свого знаходження.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.06.2007 порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Постановою господарського суду м. Києва від 18.06.2007  ТОВ "Діагон" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора ТОВ "ШАМБЕР", якого зобов'язано опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом,  скласти ліквідаційний баланс  та подати його в господарський суд на розгляд і затвердження.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.10.2007 (суддя Демидова А.М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Діагон". Ліквідовано ТОВ "Діагон" як юридичну особу. Припинено провадження у справі.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 (колегія суддів у складі: Дзюбко П.О. - головуючий, Дикунська С.Я., Сотніков С.В.) ухвалу господарського суду від 03.10.2007 залишено без змін.

          Не погоджуючись з винесеними у справі ухвалою від 03.10.2007 та постановою від 20.11.2007, ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на  порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню  з наступних підстав.

          Статтею  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -  боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

          Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі й у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          З матеріалів справи вбачається, що приймаючи постанову про визнання ТОВ "Діагон"  банкрутом на підставі  ст. 52 Закону місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені вимоги ініціюючого кредитора визнані боржником, документально підтверджені, не виконані боржником після настання встановлено  строку їх оплати, а факт відсутності боржника за юридичною адресою підтверджено актом від 26.04.2007 про відсутність боржника за місцезнаходженням.

          27.08.2007 ліквідатором банкрута було надано господарському суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс (а.с. 41 –43),  в якому вказано, що здійсненими ліквідатором заходами майнових активів боржника не виявлено, майно у банкрута відсутнє. Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.10.2007 подані звіт та ліквідаційний баланс було затверджено.

Однак, при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд не з'ясував дійсних обставин справи, прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, чим порушення судами вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

          Відповідно до ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються показники виявлення ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

          Відповідно  до вимог ч.5 ст. 52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

В порушення вимог ст.43 ГПК України, судом першої інстанції в ухвалі про затвердження ліквідбалансу не з'ясовано, яким чином ліквідатор повідомляв  усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які саме докази підтверджують факт повідомлення кредиторів.

Місцевий господарський суд затвердивши поданий ліквідатором звіт, не перевірив надану ліквідатором інформацію, не з'ясував, чи надходили заяви про визнання кредиторським вимог до банкрута від інших кредиторів на адресу господарського суду та ліквідатора,  наявності чи відсутності  у боржника об'єктів нерухомого майна, оскільки до поданого звіту не надано доказів направлення запитів до БТІ, управління земельних ресурсів, державтоінспекції, комісії з цінних паперів для з'ясування наявності (відсутності) майнових активів банкрута, а також відповідей вказаних органів. Тобто в даному випадку неможливо зробити висновок  про  вжиття ліквідатором заходів щодо розшуку майнових активів та дебіторської заборгованості ТОВ "Діагон".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, судом не з'ясовано, яким чином ліквідатор повідомляв  усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які саме докази підтверджують факт повідомлення кредиторів,  якими доказами підтверджено відсутність майнових активів та будь-якої господарської діяльності банкрута.

В той час, ДПІ у Печерському районі м. Києва вказує, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Діагон" (ухвала від 08.06.2007) ТОВ "Діагон" звітувало до органів ДПІ, декларації боржником було подано за І півріччя 2007 року, в яких підприємство відобразило валовий дохід 49 751 643,00 грн. та валові витрати 49 619 979,00 грн. Тобто, ТОВ "Діагон"до ДПІ звітує своєчасно, що свідчить про ведення ТОВ фінансово-господарської діяльності.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що  приймаючи заяву про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, визнаючи його банкрутам та затверджуючи звіт та ліквідаційний баланс судом першої інстанції порушено вимоги ст. 52 Закону, оскільки не перевірено докази щодо ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також не досліджено наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, не з'ясовано обсягу кредиторської заборгованості боржника та наявність (відсутність) майнових активів. На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що висновок про відсутність активів у боржника зроблено за неповного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджені неправомірно.

Крім того, колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що господарський суд першої інстанції приймаючи постанову про визнання відсутнього боржника ТОВ "Діагон" банкрутом, виходив з того, що факт відсутності боржника за юридичною адресою підтверджено актом від 26.04.2007  про відсутність боржника за місцезнаходженням, який складено представниками ініціюючого кредитора (а.с. 18).

Відповідно до вимог ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набув чинності з 01.07.2004 року, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу,

              Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців “, яка передбачає статус відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

            В даному випадку справа про банкрутство відсутнього боржника неправомірно порушена на підставі  актів, які складені представниками ініціюючого кредитора про відсутність боржника за місцезнаходженням, що не відповідає вимогам ст. 52 Закону, а також ст.ст. 1, 17-19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", а також ст. 34 ГПК України, у зв'язку з чим у господарського суду  були відсутні правові підстави для закінчення ухвалою від 03.10.2007 спрощеної  процедури банкрутства боржника, яка порушена неправомірно, припинення провадження  та ліквідації юридичної особи ТОВ "Діагон".

          Апеляційний господарський суд, вищевказаних недоліків суду першої інстанції не усунув, постановою від 20.11.2007 р. залишивши ухвалу суду від 03.10.2007 р. залишено без змін.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду з направленням справи на новий розгляд до суду  першої  інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати приписи статей 17-18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, ст. 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини, що мають значення для правильного  вирішення спору, перевірити ствердження  та  заперечення сторін,  всім зібраним  доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір  відповідно  до вимог  закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у Печерському районі М.Києва  задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 та ухвалу господарського суду м. Києва від 03.10.2007 про затвердження звіту та ліквідаційного балансу  у справі № 23/257-б скасувати.

Справу  передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий -                                                                М.І. Хандурін                                                                                                

Судді                                                                            О.М. Мамонтова

                                                                                                           О.С. Удовиченко