Постанова

від 19.05.2009 по справі 23/257-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/257-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 травня 2009 р.                                                                                    № 23/257-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Короткевича О.Є.,

Панової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

на ухвалу

господарського суду м. Києва від 16 грудня 2008 року

у справі господарського суду№ 23/257-бм. Києва

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Анкар 10"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мобіль-К"

провизнання банкрутом,

за участю представників сторін:

ДПІ у Деснянському районі м. Києва –Форостовець О.В. (дов. від 10.09.2008);

встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.10.2008 за заявою ТОВ "Анкар 10" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мобіль-К" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду м. Києва від 16.10.2008 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобіль-К", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора –ТОВ "Анкар 10", якого зобов'язано: в п'ятиденний строк подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання відсутнього боржника банкрутом, письмово повідомити про визнання відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів; завершено підприємницьку діяльність банкрута, припинено нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій. Зобов'язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 16.10.2009.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.12.2008 (суддя Демидова А.М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Ліквідовано банкрута –Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобіль-К". Провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі  ДПІ у Деснянському районі м. Києва просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 16.12.2008 року, провадження у справі закрити, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 107 ГПК України право касаційного оскарження надано, зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується  їх прав та обов'язків.

Ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, законодавцем передбачено особливу процедуру встановлення всіх відомих ліквідатору кредиторів за ст. 52 Закону, яка є спеціальною по відношенню до загальних процедур банкрутства. До таких потенційних кредиторів належать органи податкової служби, фонди соціального страхування і їх повідомлення ліквідатором здійснюється шляхом надіслання письмових повідомлень таким кредиторам, а всі інші кредитори можуть бути встановлені за наслідками здійснення публікації в офіційних друкованих органах про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та  перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою суду від 16.10.2008 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру в порядку статті 52 Закону терміном до 16.10.2009 року (а.с.30-33) .

На виконання ухвали суду до завершення строків ліквідаційної процедури, до господарського суду на затвердження подано звіт ліквідатора від 01.12.2008 № 012 про проведену роботу та ліквідаційний баланс (а.с. 41-46). Ухвалою суду від 16.12.2008 подані звіт та ліквідаційний баланс були затверджені.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, реєстру (переліку) вимог кредиторів, який є обов'язковим додатком, згідно з ч. 1 ст. 32 Закону, даних інвентаризації майна боржника; не дає оцінки відсутності запитів фондам соціального страхування, управлінню пенсійного фонду та податковому органу на предмет встановлення їх кредиторських вимог; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Окрім того,  колегія суддів зазначає, що господарський суд м. Києва при   порушенні справи не дослідивши наявність обставин, які є підставою для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, зокрема безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, доказів неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, відсутності підприємницької діяльності боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами ч. 8 ст. 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство та додатків до неї, ініціюючий кредитор обґрунтовував безспірність своїх вимог визнанням боржником суми боргу згідно відповіді боржника від 22.04.2008 № 03-0408 на претензію (а.с.11), та не надав виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Інспекція обґрунтовувала порушення своїх прав у процедурі банкрутства неповідомленням з боку ліквідатора про відкриття ліквідаційної процедури в порядку ст. 52 Закону, що позбавило його можливості заявити грошові вимоги у справі, що є порушенням ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу" та провести перевірку боржника, як суб'єкта господарювання, що ліквідується, відповідно п.8.2 Інструкції № 80 "Про порядок обліку платників податків", посилаючись на те, що  боржником подавалась до ДПІ звітність за 2008 рік з показниками, які свідчать про отримання прибутку та здійснення фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів касаційного суду погоджується із зазначеними доводами заявника як такими, що зачіпають його права уповноваженого державою органу щодо справляння податків та веденню обліку платників податків і зборів. З доводами про можливість порушення прав податкового органу в процедурах банкрутства, як такого, що справляє податки та веде облік платників податків, погодився Верховний Суд України у Постанові від 06.06.2006 року у справі №Б48/12-05.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема,  встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

З врахуванням викладеного оскаржувані ухвалу та суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для розгляду на стадії ліквідаційної процедури.

При новому розгляді справи суду слід врахувати приписи ст.ст. 6, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини, що мають значення для правильного  вирішення спору, перевірити ствердження  та  заперечення сторін, всім зібраним доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір  відповідно  до вимог  закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119  - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва  задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 16 грудня 2008 року у справі № 23/257-б  скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий                                                                    М.І. Хандурін

Судді                                                                                О. Є. Короткевич

                                                                                          І.Ю. Панова