Постанова

від 22.03.2011 по справі 7/250-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 березня 2011 р.                                                                                    

№ 7/250-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Коробенко Г.П.

розглянувши

касаційну скаргу

ТОВ "ОРФАН"

на постанову

та рішення

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року

господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2010 року

у справі

господарського суду

№ 7/250-09

Дніпропетровської області

за позовом

Акціонерного комерційного банку "Форум" в особі Дніпропетровської філії АКБ "Форум"

до

ВАТ "Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту",

ТОВ "ОРФАН"

про

визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

(в судове засідання представники сторін не з'явились)

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2009року Акціонерний комерційний банк “Форум” в особі Дніпропетровської філії АКБ “Форум” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту" та ТОВ "ОРФАН", в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, комплексу будівель і споруд, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, буд. 77, укладений 04.11.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРФАН".

Позовні вимоги мотивовані посиланням на укладення спірного договору з порушенням прав та інтересів позивача,  оскільки нерухоме майно, розташоване у м. Дніпропетровську по вул. Войцеховича, 77, знаходиться в іпотеці у позивача на підставі іпотечного договору від 27.01.2006р. № 07-11/06.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2010 року у справі № 7/250-09 позовні вимоги задоволено. Спірний договір визнано недійсним, як такий, що укладений керуючим санацією відповідача –1 з перевищенням компетенції та в час діючої заборони на відчуження нерухомого майна, яка була внесена до реєстру обтяжень згідно укладеного з позивачем договору іпотеки (том 2, а.с. 24-27).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "ОРФАН" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2010 року у справі № 7/250-09 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "ОРФАН" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 215, 220, 657 Цивільного кодексу України, статей 1, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 1 Закону України "Про іпотеку", статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

За приписами частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним  судом не вимагається.

Судами встановлено, що 27.01.2006 р. між Акціонерним комерційним банком “Форум” та Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту" було укладено кредитний договір № 0003/06/03-KL,  в забезпечення виконання зобов'язань за яким між тими ж сторонами 27.01.2006 р.  був укладений іпотечний договір № 07-11/06, за яким відповідач 1 передав в іпотеку: виробничий корпус - літери А-1,  а1, а2  загальною площею 2013 кв.м, виробничий корпус –літери А1-1, А8-1 загальною площею 3 725, 3 кв.м, виробничий корпус –літера А7-1 загальною площею 498 кв.м, прохідну літера I-1, центральний склад - літери В-1, В1-1, в загальною площею 731, 6 кв.м, трамвайну колію (1215пм).

Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Наталією Едуардівною та зареєстровано в реєстрі за № 197. На момент розгляду спору іпотечний договір діяв з урахуванням внесених змін та доповнень № 1 до іпотечного договору № 07-11/06 від 27.01.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, листом за № 11/4-08 від 04.11.2008 р. відповідач-2 звернувся до відповідача-1 в особі керуючого санацією Щербатого С.О., з пропозицією придбання комплексу будівель і споруд ВАТ "Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту", розташованого в м. Дніпропетровськ по вул. Войцеховича, 77 та направив проект договору купівлі-продажу для узгодження істотних умов договору.

У відповідь на зазначений лист  відповідач-1 листом від 06.11.2008р. за  № 06/11-08, повідомив, що оформлення запропонованого відповідачем-2 договору купівлі-продажу є неможливим, оскільки в умовах проведення процедури санації все майно відповідача-2 підлягає реалізації на публічних торгах.

          Також, відповідач-1 зазначив, що запропоновані в проекті договору купівлі-продажу умови викупу майна є прийнятними для відповідача-1 в повному обсязі, повністю узгоджуються з положеннями погодженого кредиторами відповідача-1 плану санації, договір купівлі-продажу міг би  бути укладеним, якби щодо відповідача-1 не проводилася процедура санації. Відповідач-1 запропонував відповідачу-2 прийняти участь в конкурсі з реалізації цілісного майнового комплексу відповідача-1.

Пунктом 1.7. іпотечного договору передбачено, що на предмет іпотеки нотаріусом на підставі ст. 73 Закону України "Про нотаріат" накладається заборона відчуження на період дії Іпотечного договору.

Судами встановлено, що відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек від 27.01.2006р. № 6345518 на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору зареєстроване обтяження, яке діяло станом на листопад 2008року.

Також суди встановили, що відповідно до п. 3.1.6. іпотечного договору, іпотекодавець (відповідач-1)  зобов’язувався не відчужувати предмет іпотеки та не обтяжувати його зобов’язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в найм (оренду), в користування іншим особам, наступну іпотеку тощо) без отримання попередньої письмової згоди на це іпотекодержателя.

Враховуючи, що відповідачами не надано доказів про надання згоди іпотекодержателя на відчуження предмету іпотеки, суди попередніх судових інстанцій дійшли висновку, що укладення договору про відчуження предмета іпотеки без згоди позивача є порушенням як умов іпотечного договору, так і Закону, а також порушує права позивача, як іпотекодержателя з чим погоджується колегія суддів касаційного суду.

Судами встановлено, що Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації "Союз правової підтримки бізнесу" від 09.12.2008 р. по справі № 12/11/2008-1 за позовом ТОВ "ОРФАН" до ВАТ "Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту", Щербатого Сергія Олексійовича визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.11.2008р. відносно комплексу будівель і споруд, розташованих в Дніпропетровську по вул. Войцеховича, 77, який складається з: виробничого корпусу літ А-1 площею 2002, 0 кв.м з вентшахтами літ а1, а2, виробничого корпусу літ. А1-1 площею 3778,4 кв.м з прибудовою а8, виробничого корпусу літ А7-1 площею 498, 0 кв.м, центрального складу літ. В-1, В1-1 площею 731, 3 кв.м з рампою літ. в, прохідної літ I-1, укладений між ВАТ "Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту" та  ТОВ "ОРФАН" шляхом обміну листами № 11/4-08 від 04.11.2008р. та № 06/11-08 від 06.11.2008р.; визнано за ТОВ "ОРФАН" право власності на нерухоме майно –комплекс будівель і споруд, розташованих в м. Дніпропетровську по вул. Войцеховича, 77, який складається з: виробничого корпусу літ А-1 площею 2002, 0 кв.м з вентшахтами літ а1, а2, виробничого корпусу літ. А1-1 площею 3778,4 кв.м з прибудовою а8, виробничого корпусу літ А7-1 площею 498, 0 кв.м, центрального складу літ. В-1, В1-1 площею 731, 3 кв.м  з рампою літ. в, прохідної літ I-1; вирішено витребувати у ВАТ "Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту" та передати у власність ТОВ "ОРФАН" зазначене вище нерухоме майно; вирішено зареєструвати в Комунальному підприємстві "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради право власності ТОВ "ОРФАН" на зазначене нерухоме майно.

Також, Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2009р. у справі № 2-1084/2009р. за позовом ВАТ "Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту" до ТОВ "ОРФАН", третя особа Щербатий С.О., про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності, за зустрічним позовом  ТОВ "ОРФАН" до ВАТ "Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту", третя особа Щербатий С.О., про визнання дійсною третейської угоди та видачу на виконання рішень третейського суду виконавчих документів, вирішено, зокрема, видати виконавчі листи на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Союз правової підтримки бізнесу" від 09.12.2008р. у справі № 12/11/2008-1 за позовом ТОВ "ОРФАН" до ВАТ "Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту", Щербатого Сергія Олексійовича про зобов’язання вчинити дії, визнання договору дійсним та визнання права власності.

Однак, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги зазначених доказів, як таких, що не мають преюдиційного значення, оскільки рішення третейського суду не мають преюдиційного значення відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічно, суди дали оцінку рішенню Кіровського районного суду міста Дніпропетровська про визнання дійсною третейської угоди та видачу на виконання рішення третейського суду виконавчих документів, як такому, що не має преюдиційного значення у даній справі, оскільки позов у районному суді слухався без участі позивача АКБ "Форум" .

Колегія  суддів касаційного суду погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, а доводи скаржника про необхідність оцінки, як преюдиційних, рішень третейського суду та Кіровського районного суду м. Дніпропетровська вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються статтею 35 Господарського процесуального кодексу України.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з доводами скаржника про те, що введення мораторію у справі про банкрутство автоматично скасовує будь-які арешти та обтяження майна боржника (відповідача-1). Дійсно, матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що спірний договір укладався в час дії процедури банкрутства, зокрема санації боржника. Законодавством про банкрутство передбачено можливість скасувати будь –які заборони на відчуження майна боржника в ході провадження у справі про банкрутство шляхом винесення окремої ухвали про скасування конкретної заборони (обтяження), однак не передбачено, що такі заборони (обтяження) припиняють свою дію по факту введення процедури розпорядження майном(мораторію) чи процедури санації боржника, яка допускає реалізацію майна боржника для виконання плану санації, затвердженого судом і саме з такою метою дозволяє зняття будь-яких обтяжень майна боржника.

З огляду на встановлене судами та правильне застосування норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу ТОВ "ОРФАН" залишити без задоволення.

2.          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2010 року у справі № 7/250-09 залишити без змін.

Головуючий                                                                                       Н. Ткаченко

Судді                                                                                                           Л. Катеринчук

                                                                                                              Г. Коробенко