Постанова

від 29.03.2011 по справі 19/86-10-2224

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 р. № 19/86-10-2224

Вищий господарський суд У країни у складі колегії судд ів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий)

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Коробенко Г.П.

розглянувши

касаційну скаргу Державної екологічної ін спекції з охорони довкілля П івнічно-Західного регіону Чо рного моря

на постанову

та рішення Одеського апеляційного г осподарського суду від 23.12.2010 ро ку

господарського суду Одесь кої області від 18.10.2010 року

у справі

господарського суду № 19/86-10-2224

Одеської області

за позовом Державної екологічної ін спекції з охорони довкілля П івнічно-Західного регіону Чо рного моря

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 10 716,30 грн.

(в судове засідання предст авники сторін не з'явились)

ВСТАНОВИВ :

Державна екологічна інс пекція з охорони довкілля Пі внічно-Західного регіону Чор ного моря (далі - позивач) зве рнулась до господарського су ду Одеської області з позово м до фізичної особи-підприєм ця ОСОБА_1 (далі - відпові дач) про стягнення збитків у розмірі 10 716,30 грн., завданих пору шенням відповідачем природо охоронного законодавства з а користування водними ресур сами.

Рішенням господарського с уду Одеської області від 18.10.2010 р оку по справі №19/86-10-2224 позо вні вимоги задоволено частко во, стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України збитки в сумі 3510,36 грн., державне мито в сумі 35,10грн., ви трати на інформаційно-техніч не забезпечення судового про цесу у сумі 77,29грн., в решті позо вних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийняти м рішенням, позивач звернувс я до Одеського апеляційного господарського суду з апеляц ійною скаргою, в якій просив с касувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове р ішення, яким задоволити позо вні вимоги у повному обсязі.

Постановою Одеського апел яційного господарського суд у від 23.12.2010 року рішення господа рського суду Одеської област і від 18.10.2010 року у справі № 19/86-10-2224 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнято ю постановою, позивач зверну вся до Вищого господарського суду України з касаційною ск аргою, в якій просив скасуват и постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду пе ршої інстанції і прийняти но ве рішення, яким задовольнит и позовні вимоги у повному об сязі, аргументуючи порушення м норм матеріального та проц есуального права, зокрема, ст атей 44, 105, 110, 111 Водного кодексу Ук раїни, статей 257, 261 267 Цивільного кодексу України, статей 32, 33, 43 Г осподарського процесуально го кодексу України.

Колегія суддів Вищого госп одарського суду України, пер еглянувши у касаційному поря дку постанову суду апеляційн ої інстанції та рішення суду першої інстанції, на підстав і встановлених фактичних обс тавин справи, перевіривши за стосування судами норм матер іального та процесуального п рава, дійшла висновку про від сутність правових підстав дл я задоволення касаційної ска рги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Водно го кодексу України водокорис туванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволе ння потреб населення, промис ловості, сільського господар ства, транспорту та інших гал узей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види вико ристання вод (водних об'єктів ).

Відповідно до статті 48 Вод ного кодексу України спеціал ьне водокористування - це заб ір води з водних об'єктів із за стосуванням споруд або техні чних пристроїв, використання води та скидання забруднююч их речовин у водні об'єкти, вкл ючаючи забір води та скиданн я забруднюючих речовин із зв оротними водами із застосува нням каналів.

Статтею 49 Водного кодексу У країни передбачено, що спеці альне водокористування здій снюється на підставі дозволу . Дозвіл на спеціальне водоко ристування видається: держав ними органами охорони навкол ишнього природного середови ща.

Статтею 38 Закону України "Пр о охорону навколишнього прир одного середовища" передбаче но, що в порядку спеціального використання природних ресу рсів громадянам, підприємств ам, установам і організаціям надаються у володіння, корис тування або оренду природні ресурси на підставі спеціаль них дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку.

Згідно норм статті 111 Водног о кодексу України підприємст ва, установи, організації і гр омадяни України, а також іноз емні юридичні і фізичні особ и та особи без громадянства з обов'язані відшкодувати збит ки, завдані ними внаслідок по рушень водного законодавств а, в розмірах і порядку, встано влених законодавством Украї ни. Притягнення винних у пору шенні водного законодавства до відповідальності не звіл ьняє їх від обов'язку відшкод ування збитків, завданих ним и внаслідок порушення водног о законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судам и попередніх інстанцій, пров еденою позивачем перевіркою встановлено, що забір води з а ртезіанської свердловини ро зташованої на території бази відпочинку "Волна" за адресою : Одеська область, Білгород-Дн істровський район, смт. Заток а (Сонячний район) здійснював ся без дозволу на спеціальне водокористування (попередн ій дозвіл припинив дію 01 липня 2005 року) (том 1, а.с. 14-15), у зв' язку з чим інспекцією на підс таві довідки ФОП ОСОБА_1 в ід 12 серпня 2009 року (том 1, а.с. 12 ) та Методики розрахунку ро змірів відшкодування збиткі в, заподіяних державі внаслі док порушення правил охорони водних ресурсів на землях во дного фонду, пошкодження вод огосподарських споруд та при строїв, порушення правил їх е ксплуатації, затвердженої Н аказом Державного комітету У країни по водному господарст ву № 290 від 29 грудня 2001 року та зар еєстрованої в Міністерстві ю стиції України 18 січня 2002 року за №44/6332, нараховано збитки в ро змірі 10716,30 грн. внаслідок поруш ення природоохоронного зак онодавства (том 1, а.с. 66-69).

Також судом першої інстанц ії було встановлено, що 02.01.2008рок у внаслідок шторму були пошк оджені будівлі бази відпочин ку "Волна", бетонна огорожа, пл ити перекриття, що призвело д о зупинки роботи бази, внаслі док чого вона відновила свою роботу тільки 06.03.2009року (том 1, а. с. 89-97).

Відповідач у відзиві на поз ов та доповненні до нього про сив застосувати строк позовн ої давності на стягнення шко ди та врахувати обставини, що фактично водозабір здійснюв ався починаючи з березня 2009ро ку.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодилась з тим, щ о відповідачем порушено вимо ги пункту 9 статті 44 та статті 48 , 49 Водного Кодексу України, пр ийняли до уваги сплив строкі в позовної давності за вимог ами про стягнення збитків за період з 02.07.2005 року по 02.07.2008 року т а обставини зупинки функціон ування бази внаслідок руйнув ання до березня 2009року, та керу ючись статтями 261, частиною 4 ст атті 267 Цивільного кодексу Укр аїни дійшли висновку, про від мову в задоволенні позову у ч астині, яка відповідає періо ду пропуску строку позовної давності та стягнення збиткі в за період 06.03.2009року - по травен ь 2010року.

Суд першої інстанції пр ийняв до уваги визнаний відп овідачем об' єм забраної вод и у третьому-четвертому квар талах 2-1-року в розмірі 3980 куб.м., підтверджений звітами про в икористання води, які надава лися відповідачкою до Білгор од-Дністровського управлінн я водного господарства у 2008-2009р оках, довідкою №697 від 07.07.2010р. (том 1, а.с. 40-42) та розрахував розмір з битків згідно з зазначеною М етодикою в сумі 3510,36грн.

Апеляційний суд пого дився з повнотою та правильн істю оцінки доказів у справі здійсненою судом першої інс танції.

Колегія суддів касаційно го суду погоджується з прави льністю застосування норм ма теріального та процесуально го права судами першої та апе ляційної інстанцій, а доводи скаржника, які зводяться до н еналежної оцінки доказів вва жає необґрунтованими, оскіль ки вони спрямовують касаційн ий суд на переоцінку доказів , що не належить до компетенці ї касаційної інстанції згідн о статті 111-7 ГПК України.

Також необґрунтованими є д оводи позивача про необхідні сть відшкодування шкоди в по вному обсязі, без застосуван ня положень цивільного закон одавства про позовну давніст ь, оскільки діючим цивільним законодавством не передбаче но, що вимоги про позовну давн ість не поширюються на вимог и про відшкодування екологіч ної шкоди (статті 268 Цивільног о кодексу України).

З огляду на викладене, колег ія суддів Вищого господарськ ого суду України, вважає пост анову Одеського апеляційног о господарського суду від 23.12.20 10 року та рішення господарсь кого суду Одеської області в ід 18.10.2010 року прийнятими з дотри манням норм матеріального та процесуального права та не в бачає підстав для їх скасува ння.

На підставі викладеного, ке руючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК Ук раїни, Вищий господарський с уд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скар гу Державної екологічної інс пекції з охорони довкілля Пі внічно-Західного регіону Чор ного моря залишити без задов олення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарськог о суду від 23.12.2010 року та рішення господарського суду Одесько ї області від 18.10.2010 року у справ і № 19/86-10-2224 залишити без змін.

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчук

Г. Коробенко