Постанова

від 04.04.2011 по справі 39/293

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

39/293

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.03.2011 р.                        справа № 39/293

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:    

головуючого:    Колядко Т.М.

суддів:                Ломовцева Н.В., Скакун О.А.

при секретарі судового засідання   Тітовій В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Климчук Т.В. за довір. № 240 від 18.01.2011р.

від відповідача: Пеліхос Є.М. за довір. № 35 від 23.12.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачання та газифікації "Донецькміськгаз" м. Донецьк  

на рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2011р. по справі  № 39/293 (суддя  Морщагіна Н.С.)

за позовом: комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м. Донецьк

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" м. Донецьк

про стягнення 541 792,82грн.

          Господарський суд Донецької області (суддя Морщагіна Н.С.) рішенням         від 27.01.2011р. частково задовольнив позовні вимоги комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м. Донецьк (далі - ККП Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа") та стягнув з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" м. Донецьк (далі - ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз") основний борг в сумі 446746,84грн., інфляційні витрати в сумі 66544,60грн., три процента річних             в сумі 18121,79грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 5314,13грн. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 231,48грн. Провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 10379,20грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

          Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду                з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області        від 27.01.2011р. у справі № 39/293 просить змінити в частині стягнення інфляційних та трьох процентів річних та прийняти нове рішення, яким відмовити в цій частині позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

          Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що позивачем не заявлено вимоги про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних, як це вимагає ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Позивач вважає рішення господарського суду Донецької області                      від 27.01.2011р. у справі № 39/293 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -  без задоволення.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду          у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

          ККП Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м. Донецьк звернулось до суду з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" м. Донецьк про стягнення 541792,82грн., з яких: основний борг в сумі 446746,84грн., інфляційні витрати в сумі 66544,60грн., три процента річних в сумі 18122,18грн. та пеня в сумі 10379,20грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № 563 на поставку теплової енергії від 01.07.2005р.

          Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2005р. між сторонами був укладений договір № 563 на поставку теплової енергії, за умовами якого ККП Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (Постачальник) зобов"язується поставити ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (Споживачу) теплову енергію, а останній зобов"язується оплатити її вартість в повному обсязі за встановленими тарифами та в строки, визначені діючим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору початок та кінець опалювального сезону визначається погодними умовами та встановлюється міськвиконкомом.

Згідно п. 4.2.1. договору обов'язок Постачальника забезпечити поставку теплової енергії Споживачу в обсягах, вказаних в договорі.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору            № 563 від 01.07.2005р., позивачем у період з 01.10.2008р. по 31.10.2010р. поставлена відповідачу теплова енергія на суму 511037,47грн. та на сплату вартості якої останньому були виставлені рахунки, факт направлення яких на адресу відповідача підтверджується копіями поштових квитанцій про відправлення.

Факт подачі теплової енергії та її отримання відповідачем у спірний період підтверджується актами на включення опалення та актами про відключення опалення.

Відповідно до п. 3.2.2. договору обов'язок Споживача здійснювати оплату наданих йому послуг протягом 7-ми днів з дня пред'явлення Постачальником платіжної вимоги-доручення в банк Споживача.

Споживач згідно п. 3.2.5. договору зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в об'ємах та в строки, встановлені діючим договором.

Згідно п. 6.3. договору оплата за теплову енергію здійснюються                       у відповідності з діючими тарифами, які встановлюються Кабінетом Міністрів України або іншими повноважними органами.

Кінцева оплата за теплову енергію здійснюється згідно платіжної вимоги-дорученню, пред'явленою Постачальником в банк Споживача в строк до          10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Однак відповідач прийняті на себе згідно договору від 01.07.2005р. зобов'язання належним чином не виконував, вартість поставленої теплової енергії сплатив не в повному обсязі, у зв"язку з чим заборгованість на момент звернення до суду склала 446746,84грн.

Відповідачем основний борг визнано у відзиві на позовну заяву (а.с. 66           т. 2).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу                                 в сумі 446746,84грн., оскільки відповідач не надав доказів щодо погашення цієї заборгованості.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 18122,18грн. за період з 11.11.2008р. по 10.12.2010р. та інфляційних витрат в сумі 66544,60грн. за період з листопада 2008р. по грудень 2010р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується                 з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість нарахованих сум.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо необхідності окремої вимоги про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних є безпідставними.

27.01.2011р. представник позивача надав заяву про відмову в частині стягнення пені. Судом заяву прийнято та провадження у справі в цій частині позовних вимог обґрунтовано припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, господарським судом помилково визначено пункт на підставі якого припинено провадження, оскільки у разі часткової відмови від позовних вимог та її прийняття судом, провадження зі справи підлягає припиненню на підставі п. 4  ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2011р.          у справі № 39/293 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ВАТ                 по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" м. Донецьк підлягає залишенню без задоволення.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються                  на відповідача.

          Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

           Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" м. Донецьк залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2011р. у справі № 39/293 залишити без змін.

          Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України          у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                                                 Т.М. Колядко

Судді                                                                                             Н.В. Ломовцева

                                                                                                      О.А. Скакун

Надрук: 5 прим.: 1. позивачу, 1. відповідачу,

1. у справу, 1. ДАГС, 1. г/с Дон. обл.