Рішення

від 25.09.2006 по справі 07/237-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/237-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2006 р.                                                            Справа № 07/237-06

вх. № 9132/5-07

Суддя господарського суду Інте Т.В. 

при секретарі судового засідання Спесивцева О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Рачковський В.В.;  відповідача - 1.- Царьов А.В.; відповідача - 2 - не з"явився;

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Альба Україна", м. Бориспіль  

до  1.ТОВ "СП "Мовіпак", м. Харків

2. ТОВ "Юрсат", м.Дніпропетровськ  

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Закрите акціонерне товариство «Альба Україна») звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору уступки вимоги №13 від 05.09.2005р., укладений між ТОВ «СП «Мовіпак» (1-й відповідач) та ТОВ «Юрсат» (2-й відповідач), а також просить судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. покласти на відповідачів.

2-й відповідач у судове засідання не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов, який був наданий у попередньому судовому засіданні, зокрема посилаючись на додержання ним вимог ст.530 ЦК України, щодо направлення позивачу вимоги на оплату боргу та ухвалення господарським судом Київської області рішення про стягнення з позивача на користь ТОВ "Юрсат" 286243,98 грн., яке оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду.

1- й відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, підтримуючи аргументи, викладені у відзиві на позов 2-го відповідача.

          Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено, що між відповідачами укладений договір уступки права вимоги №13 від 05.09.2005р. відповідно до якого 1-й відповідач – первісний кредитор, в особі директора Оксененко М.А., яка діяла на підставі статуту, відступила новому кредитору – 2-му відповідачу  дійсні вимоги, а саме: “Право вимоги, що передається за цим Договором, складає право нового кредитора вимагати від боржника належного виконання по оплаті одержаного товару від первісного кредитора. До нового кредитора переходять всі права по стягненню заборгованості, а також санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань, передбачених діючим законодавством.”

В вересні 2005 року позивач отримав вимогу від 2-го відповідача (вих. №269 від 13.09.2005 року), в якій 2-й відповідач , посилаючись на договір уступки права вимоги №13 від 05 вересня 2005 року, вимагав сплатити суму боргу в загальному розмірі 309 572, 85 гривень, (з яких 286 243, 98 гривень – сума основного боргу, різниця – нараховані санкції за неналежне виконання зобов'язання)право вимоги по якій перейшло відповідно до вказаного договору уступки № 13.

          Позивач вимогу по сплаті коштів не виконав та звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору уступки права вимоги №13 від 05.09.2005р. спираючись на наступне.

          Стаття 514 Цивільно кодексу України визначає обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України: ”Зобов'язанням  є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку”.

В статті 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема серед вказано договори та інші правочини.

Крім  того, виходячи з того, що Позивач та Відповідач 1 являються суб'єктами господарювання, будь-які зобов'язання, що могли б виникнути між ними являються господарськими зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначенні в статті 174 Господарського кодексу України.

В даному випадку відповідно до Договору уступки права вимоги від 05 вересня 2005 року 1-й відповідач  передає 2-му відповідачу  дійсні вимоги, які виникли нібито на підставі правочину, і в результаті, новий кредитор (2-й відповідач ) стає кредитором за цим правочином.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільно кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В цьому ж договорі уступки права вимоги вказані документи, які на думку 2-го відповідача  підтверджують наявність зобов'язання позивача по оплаті одержаного ним товару.

Проте, позивач, виходячи з умов чинного законодавства, вважає, що наявність накладних та довіреностей, на які посилається 2-й Відповідач, як на підтвердження наявності у позивача зобов'язання по оплаті отриманого ним товару, не підтверджує наявність такого зобов'язання у позивача.

Наведена позиція позивача підтверджується наступним.

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні, товарна накладна  - це первинний бухгалтерський документ, яким оформлюються операції по відпуску та прийому товарно- матеріальних цінностей.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ,  який  містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином накладна містить відомості про здійснення господарської операції, а не відомості про виникнення зобов'язання, тому що відповідно до тієї ж статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія,  яка викликає зміни  в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже поняття господарської операції та зобов'язання не співпадають. Перша лише може вплинути на структуру певного зобов'язання, але аж ніяк не являється підтвердженням наявності конкретного зобов'язання по оплаті.

1-им відповідачем, тобто первісним кредитором, не надано суду будь - яких доказів дійсності переданої новому кредитору вимоги по оплаті товару, так як на час укладання договору про перевід боргу, строк виконання зобов"язання  відповідачем не настав.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин та, враховуючи доведеність позивачем факту відсутності зобов'язання, що було передано відповідно до договору уступки права вимоги, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що становить 85 грн. та згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. №411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. слід покласти на відповідачів в рівних частинах.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст 11, ст. 202, ст.ст. 509, 514 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 ГК України, ст. ст. 1, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. №411, ст.ст. 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

          Визнати недійсним Договір уступки права вимоги№13 від 05 вересня 2005 року укладеного між ТОВ «СП «Мовіпак» та ТОВ «Юрсат».

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Спільне підприємство «Мовіпак» (61140 м. Харків, вул. Шатилова дача, 4 р/р 260022012757 в АКБ «Регіон-банк» м. Харків, МФО 351254) на користь Закритого акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, м. Бориспіль, вул. Шевченка 100 р/р № 2600910051007 в АБ “Київська Русь” МФО 319092 код ЄДРПОУ 22946976), держмита у розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59 грн.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрсат» (49000,  м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду. 134 р/р 26003050001093 в ЗАТ „Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 33165501) на користь Закритого акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, м. Бориспіль, вул. Шевченка 100 р/р № 2600910051007 в АБ “Київська Русь” МФО 319092 код ЄДРПОУ 22946976), держмита у розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 29 вересня 2006 року.

Суддя                                                                                            Інте Т.В.