Постанова

від 04.04.2011 по справі 2-31/15871-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-31/15871-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 31 березня 2011 року   Справа № 2-31/15871-2007

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Антонової І.В.,

суддів                                                                      Євдокімова І.В.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

          позивача: не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів";

                    відповідача: Матвєєв Юрій Володимирович (повноваження перевірені), наказ  2-К   від 23.02.08, директор, мале приватне підприємство "Кітей";

розглянувши апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" та малого приватного підприємства "Кітей" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 13 грудня 2010 року у справі № 2-31/15871-2007

за позовом відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкістів, 4, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98310)

до малого приватного підприємства "Кітей" (вул. П. Осипенко, 31, місто Керч, 98309)

про стягнення заборгованості за договором оренди № 2/24 від 03 травня 2006 року у сумі 38403,80 грн.;

за зустрічним позовом малого приватного підприємства "Кітей"

до відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" про визнання недійсним договору оренди № 2/24 від 03 травня 2006 року, стягнення 5363815,74 грн. та зобов'язання відповідача виконати зобов'язання в натурі

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Відкрите акціонерне товариство „Суднобудівний завод „Залів” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до малого приватного підприємства „Кітей” про стягнення заборгованості за договором оренди № 2/24 від 03 травня 2006 року за період з травня 2006 року по листопад 2006 року в сумі 38403,80 грн.

16 січня 2008 року мале приватне підприємство „Кітей” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із зустрічною позовною заявою, в якій просило визнати договір оренди нежитлового приміщення № 2/24 від 03 травня 2006 року недійсним господарським зобов'язанням, а також угодою, скоєною під впливом психологічного тиску та обману; стягнути з відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” отримані по недійсному зобов'язанню 22239,53 грн. у подвійному розмірі, а саме –44479,06 грн. (а.с. 98-100 том 1).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2008 року зустрічну заяву малого приватного підприємства „Кітей” прийнято до спільного розгляду з позовом відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” (а.с. 153-154 том 1).

У ході розгляду справи позивач за зустрічним позовом неодноразово змінював позовні вимоги та остаточно, з урахуванням ухвали господарського суду Автономної Республік Крим від 02 березня 2009 року про прийняття до розгляду наступних вимог малого приватного підприємства „Кітей”:

- визнати договір оренди нежитлового приміщення № 2/24 від 03 травня 2006 року недійсним господарським зобов'язанням, а також угодою, скоєною під впливом обману у відповідності до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України;

- визнати, що відкрите акціонерне товариство „Суднобудівний завод „Залів” був ініціатором підписання договору № 2/24 від 03 травня 2006 року оренди нежитлового приміщення, який він вчинив для приховання іншого договору оренди від 27 квітня 1998 року;

- відновити становище, яке існувало в господарських взаємовідносинах малого приватного підприємства „Кітей” та відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” до 01 вересня 2004 року, коли відкрите акціонерне товариство „Суднобудівний завод „Залів” виконував умови договору оренди від 27 квітня 1998 року і не порушував права малого приватного підприємства „Кітей”;

- стягнути з відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” на користь малого приватного підприємства „Кітей” збитки, завдані угодою № 2/24 від 03 травня 2006 року у подвійному розмірі –44479,06 грн. у відповідності до частини 2 статті 230 Цивільного кодексу України, процент інфляції у розмірі 20549,33 грн. та 3 % річних у розмірі 3335,93 грн. за користування коштами малого приватного підприємства „Кітей” у період з 01 вересня 2006 року по 01 лютого 2009 року у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України; усього стягнути 68364,32 грн. (а.с. 163-167 том 2),

просив позовну вимогу про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” на користь малого приватного підприємства „Кітей” збитків, завданих угодою № 2/24 від 03 травня 2006 року, читати в наступній редакції: „стягнути з відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” на користь малого приватного підприємства „Кітей” збитки, завдані угодою № 2/24 від 03 травня 2006 року у подвійному розмірі, а саме –22239,53 грн. сплаченої суми за оренду майна і 2665761,95 грн. неодержаних доходів через заборону використовувати орендоване і власне майно у цілях судноремонту. Всього збитків у подвійному розмірі стягнути 5331523,39 грн. у відповідності до частини 2 статті 230 Цивільного кодексу України і частини 2 статті 244 Господарського кодексу України. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” на користь малого приватного підприємства „Кітей” суму втрат від інфляції у розмірі 28066,29 грн. і 3 % річних у розмірі 5226,29 грн. Всього стягнути з відповідача за зустрічним позовом 5363815,74 грн. В частині позовної вимоги про відновлення становища, яке існувало у господарських взаємовідносинах малого приватного підприємства „Кітей” і відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” до 01 вересня 2004 року, коли відкрите акціонерне товариства „Суднобудівний завод „Залів” виконував умови договору оренди від 27 квітня 1998 року і не порушував прав малого приватного підприємства „Кітей”, просив суд зобов'язати відповідача за зустрічним позовом виконати свої зобов'язання в натурі у відповідності до частини 7 статті 226 Господарського кодексу України (відшкодування збитків не звільнює зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, які передбачені умовами договору оренди від 27 квітня 1998 року, для чого дію договору оренди від 27 квітня 1998 року продовжити на 3 роки і 8 місяців)” (а.с. 2-6 том 4).

          Заявою від 06 грудня 2010 року відкрите акціонерне товариства „Суднобудівний завод „Залів” збільшило позовні вимоги та просило суд стягнути з малого приватного підприємства „Кітей” заборгованість по орендній платі у сумі 38403,80 грн., інфляцію у розмірі 19701,15 грн. та 3 % річних у розмірі 3462,65 грн. Судом дані вимоги до розгляду прийняті не були через порушення позивачем вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.          

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2010 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено; відкритому акціонерному товариству „Суднобудівний завод „Залів” з державного бюджету України повернуто 237,00 грн. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 4668 від 12 листопада 2010 року, у зв'язку з тим, що уточнена позовна заява судом не розглядалася; з малого приватного підприємства „Кітей” в дохід державного бюджету України стягнуто 25261,15 грн. недоплаченого державного мита за подачу заяви про збільшення розміру позовних вимог.

                    Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відкрите акціонерне товариство „Суднобудівний завод „Залів” з 01 вересня 2004 року чинив орендарю –малому приватному підприємству „Кітей” перешкоди в користуванні орендованим майном, що у відповідності до вимог частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення орендаря від орендної плати.

                    Підставою для відмові у задоволенні зустрічного позову стали висновки суду про недоведеність позивачем по зустрічному позову факту омани та наявність у відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" умислу на укладення договору оренди з порушенням вимог закону.

                    Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, мале приватне підприємство "Кітей" та відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" звернулися до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

                    Відкрите акціонерне товариство „Суднобудівний завод „Залів” у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з малого приватного підприємства „Кітей” грошових вимог у сумі 38403,80 грн., прийняти нове рішення, яким стягнути з малого приватного підприємства „Кітей” заборгованість з орендної плати в сумі 28808,07 грн.  

                    За твердженням заявника апеляційної скарги, висновок місцевого господарського суду про те, що він чинив перешкоди орендарю в користуванні майном є неспроможним і не підтверджується матеріалами справи.

                    Мале приватне підприємство „Кітей” просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2010 року скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог і покладення на нього державного мита та прийняти нове рішення в цій частині.

                    Мале приватне підприємство „Кітей” твердить, що встановлений судом факт того, що відкрите акціонерне товариство „Суднобудівний завод „Залів” є власником майна, переданого в оренду на підставі свідоцтва про право власності, спростовується матеріалами справи, а також додатково поданими доказами, а саме –постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року у справі № 2а-1805/09/0108, якою визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 166 від 23 лютого 2005 року „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна по вул. Танкістів, 4”  в частині визнання права власності на вивідний канал з акваторією літ. „ХІV” площею 177750,0 кв.м; літ. „ХV” площею 476000,00 кв.м.

                    Апеляційні скарги прийняті до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Антонова І.В., судді Котлярова О.Л., Євдокімов І.В.

                    Після оголошеної у судовому засідання перерви з 29 березня 2011 року по 31 березня 2011 року представник позивача –відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” у судове засідання не з'явився.

                    Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.

                    Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.  

03 травня 2006 року між відкритим акціонерним товариством „Суднобудівний завод „Залів” (орендодавець) та малим приватним підприємством „Кітей” (орендар) укладено договір № 2/24 оренди нежитлового приміщення (а.с. 5-8).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення та майно, що знаходяться за адресою: вул. Танкістів, 4 місто Керч.

Згідно з пунктом 3.1 договору майно передавалося в оренду строком на 11 місяців.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04 жовтня 1995 року з наступними змінами та доповненнями та складає за перший місяць оренди 8811,97 грн.

Відповідно до пункту 5.2 договору розмір місячної орендної плати корегується на індекс інфляції за поточний місяць.  

15 травня 2006 року між сторонами договору оренди № 2/24 від 03 травня 2006 року підписано акт приймання –передачі орендованого майна, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв:

- адміністративний корпус –1 поверх площею 939,56 кв.м; виробничий корпус площею 650,9 кв.м;

- гаражі площею 142,36 кв.м, 137,5/2=68,85 кв.м;

- добудовну набережну площею 1122,3 кв.м;

- каналізацію битову;

- каналізацію лівневу;

- водопровід L=54 м;

- силову електромережу;

- пункт розподільного типу ПР, 3 шт;

- кран портальний КПН –10;

- кран мостовий;

- водну акваторію площею 13600 кв.м;

- автодорогу загального користування площею 3660/3 кв.м (а.с. 9 том 1).

Листом від 05 жовтня 2006 року за вих. № 16/69 відкрите акціонерне товариство „Суднобудівний завод „Залів” повідомило мале приватне підприємство „Кітей” про розірвання договору оренди № 2/24 від 03 травня 2006 року з 05 листопада 2006 року у зв'язку з тим, що орендар не виконує свої зобов'язання за договором (10 том 1).

Листом від 25 жовтня 2006 року вих. № 16/75 відкрите акціонерне товариство „Суднобудівний завод „Залів” вдруге повідомило орендаря про закінчення з 05 листопада 2006 року дії договору № 2/24 від 03 травня 2006 року (а.с. 11 том 1).

30 жовтня 2006 року вих. № 280/2 мале приватне підприємство „Кітей” направило відкритому акціонерному товариству „Суднобудівний завод „Залів” листа про те, що воно не заперечує проти повернення орендованого майна, але тільки після виконання орендодавцем умов пункту 4.8 договору оренди від 27 квітня 1998 року (а.с. 12 том 1).

Позивач за первісним позовом  - відкрите акціонерне товариство „Суднобудівний завод „Залів” в позовній заяві стверджує, що мале приватне підприємство „Кітей” неналежним чином виконувало свої зобов'язання за договором та за період з травня по листопад  2006 року у нього перед позивачем утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 38403,80 грн., яку він просить стягнути з відповідача (а.с. 14 том 1).

Мале приватне підприємство „Кітей”, в свою чергу, твердить, що передавши в оренду майно, частина якого є державною власністю, відкрите акціонерне товариство „Суднобудівний завод „Залів” навмисно ввело його в оману, що у відповідності до вимог статті 230 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору оренди недійсним та відшкодування збитків у подвійному розмірі, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” та малого приватного підприємства „Кітей” з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендодавець виконав свої зобов'язання і передав орендарю обумовлене договором оренди майно. Факт передачі об'єкту оренди зафіксований в акті приймання –передачі. Орендар прийняв наведене майно та приступив до його використання .

Відповідно до вимог частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.   

Розмір орендної плати передбачений пунктом 5.1 договору та складає 8811,97 грн. за першій місяць оренди, та на наступні місяці корегується у відповідності до індексу інфляції на поточний місяць.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем щомісяця не пізніше 15 числа кожного місяця на рахунок орендодавця.

У відповідності до пункту 6.3.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі, передбачені даним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що рахунки на оплату орендованого майна малому приватному підприємству „Кітей” позивачем направлялися своєчасно (а.с. 115-119 том 1).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.   

Як вбачається з матеріалів справи, мале приватне підприємство „Кітей” неналежним чином виконувало свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим у нього перед відкритим акціонерним товариством „Залів” за період з липня 2006 року по жовтень 2006 року утворилась заборгованість в сумі 28808,07 грн., що підтверджується копіями банківських виписувань (а.с. 109 том 1) та копіями прибутково - касових ордерів (а.с. 114 том 1).

Колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача за первісним позовом про наявність у малого приватного підприємства „Кітей” заборгованості з орендної плати за листопад 2006 року у сумі 9595,73 грн., оскільки з матеріалів справи вбачається, що дія договору оренди припинилася з 05 листопада 2006 року на підставі листа відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” від 05 жовтня 2006 року вих. № 16/69, що також підтверджується висновками Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-19/1390.1-2009, з якими погодився Вищий господарський суд України у постанові від 05 жовтня 2010 року (а.с. 87-98 том 3).

Таким чином, з малого приватного підприємства „Кітей” на користь відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” підлягає стягненню заборгованість з орендної плати в сумі 28808,07 грн. (38403,80 грн. - 9595,73 грн.).

Колегія суддів вважає неспроможним висновок суду першої інстанції про порушення відкритим акціонерним товариством „Суднобудівний завод „Залів” своїх зобов'язань щодо  невчинення будь –яких перешкод в здійсненні орендарем своїх прав та обов'язків, які випливають з договору.

Таким порушенням суд першої інстанції порахував наявність наказу відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” № 484 від 01 вересня 2004 року, яким орендодавець заборонив малому приватному підприємству „Кітей” захід суден для судноремонту (а.с. 68 том 1), а листом без номеру та дати повідомив орендаря про те, що з 18 грудня 2006 року допуск  його робітників буде припинено (а.с. 96 том 2), та на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, відмовив у позові.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що з моменту укладення договору та до листопада 2006 року мале приватне підприємство „Кітей” не користувалося переданим в оренду майном.

Так, наказ № 484 видавався відкритим акціонерним товариством „Суднобудівний завод „Залів” у 2004 році, тобто за 2 роки до укладення спірного договору.

Також, як зазначалося вище, за період дії договору орендар частково сплачував орендну плату, фактично припинив її сплату в серпні 2006 року, що також свідчить про користування малим приватним підприємством „Кітей” орендованим майном і помилковістю застосування судом першої інстанції при розгляді позовних вимог позивача за зустрічним позовом положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Мале приватне підприємство „Кітей” не надало доказів того, що воно зверталося до відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” з письмовою заявою про усунення перешкод в користуванні орендованим майном, до суду мале приватне підприємство „Кітей” з такою вимогою також не зверталось, а лист відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” б/н про недопуск робітників малого приватного підприємства „Кітей” на теріторію заводу з 18 грудня 2006 року направлений орендарю в період, коли договір оренди вже був розірваний.  

Доводи малого приватного підприємства „Кітей” про його звернення з даним питанням до органів прокуратури колегія суддів також вважає неспроможними, оскільки з відповіді Керченського транспортного прокурора на заяву малого приватного підприємства „Кітей” № 232/2 вбачається, що вказана заява стосується насамперед спору щодо виконання зобов'язань за договором в частині розміру орендної ставки, до того ж вона датована 25 грудня 2006 року, коли дія договору вже сплинула (а.с. 64 том 1).    

                    Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволенні зустрічних позовних вимог малого приватного підприємства „Кітей” з огляду на наступне.

                    Так, правовою нормою для визнання договору оренди недійсним позивач за зустрічним позовом обрав статтю 230 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

                    Підставою для задоволення зустрічних вимог, на думку малого приватного підприємства „Кітей”, є та обставина, що частина майна, яка увійшла до складу майна, переданого в оренду, а саме –вивідний канал з акваторією належить державі, а відкрите акціонерне товариство „Суднобудівний завод „Залів”, знаючи про це, навмисно ввело його в оману, уклавши договір відносно майна, яке не може бути предметом договору.

                    Як на підставу обгрунтованості позовних вимог мале приватне підприємство „Кітей” в суді апеляційної інстанції посилалося на наявність постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року у справі № 2а-1805/09/0108, якою визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 166 від 23 лютого 2005 року „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна по вул. Танкістів, 4”  в частині визнання права власності на вивідний канал з акваторією літ. „ХІV” площею 177750,0 кв.м; літ. „ХV” площею 476000,00 кв.м.

                    Разом з тим, колегія суддів не приймає в якості додаткового доказу постанову суду апеляційної інстанції в адміністративній справі з огляду на наступне.

                    Згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

                    Таким чином, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду.

                    Водночас, постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року у справі № 2а-1805/09/0108 прийнята після прийняття господарським судом Автономної Республіки Крим рішення у даній справі, а тому наявність вказаного судового рішення не може бути додатковим доказом у розумінні статті 101 Господарського процесуального кодексу України, а може на підставі статті 112 Господарського процесуального кодексу України вважатися нововиявленою обставиною.

                    Натомість, фактичними даними, на підставі яких місцевий господарський суд встановив наявність у відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” права передати майно, у тому числі вивідний канал з акваторією, в оренду, є свідоцтво про право власності відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” на майно, що перелічене в акті приймання –передачі від 15 травня 2006 року, у тому числі й вивідний канал з акваторією (а.с. 120 том 1).

               При цьому, рішення виконавчого комітету Керченської міської ради від 23 лютого 2005 року № 166, на підставі якого відкритому акціонерному товариству „Суднобудівний завод „Залів” видане свідоцтво про право власності на вказаний об'єкт на дату розгляду судом справи було чинним, у зв'язку з чим правомірно прийнято судом в якості належного доказу, який має значення для справи.

                    Наведене спростовує доводи позивача по зустрічному позову про недійсність договору оренди у зв'язку з навмисним введенням його в оману відкритим акціонерним товариством „Суднобудівний завод „Залів” через те, що він не вправі був розпоряджатися часткою майна, переданого в оренду.

                    Оскільки мале приватне підприємство „Кітей” не доказало суду застосування обману з боку відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” при укладенні спірного договору, позовні вимоги про відшкодування збитків також задоволенню не підлягають.

                    Вказане свідчить про правомірність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

                    Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розрахунком державного мита, стягнутого з позивача за зустрічним позовом в дохід державного бюджету.

                    Так, як вбачається з матеріалів справи, мале приватне підприємство „Кітей” при зверненні до господарського суду Автономної Республіки Крим із зустрічним позовом сплатило у дохід держави державне мито у сумі 444,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням 4 від 11 грудня 2007 року  (а.с. 95 том 1), надалі, двічі збільшуючи зустрічні позовні вимоги позивач доплатив державне мито та ще сплатив 239, 85 грн. –квитанція № 16 від 02 лютого 2009 року (а.с. 111 том 2) та 238,85 грн. –платіжне доручення № 12 від 02 лютого 2009 року (а.с. 140 том 2).

                    Згідно з останнім поданим малим приватним підприємством „Кітей” клопотанням про збільшення позовних вимог остаточні позовні вимоги матеріального характеру складають 5363815,74 грн. (а.с. 2-6 том 4).

                    Згідно з підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету кабінету Міністрів України „Про державне мито” ставка державного мита із заяв матеріального характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

                    Відповідно до пункту 4.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 04 березня 1998 року N 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у разі якщо позивач на підставі  частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету.

                    Таким чином, з малого приватного підприємства „Кітей” в дохід держави підлягає стягненню 24576,51 грн. - (25500,00 грн. - 444,79 грн. -239,85грн. - 238,85 грн.).

                    Згідно з вимогами статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

                    Оскільки позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” судом апеляційної інстанції задоволені часткового в сумі 28808,07 грн., державне мито в сумі 288,08 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 88,12 грн.  підлягають стягненню з малого приватного підприємства „Кітей” на користь відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” пропорційно задоволеним позовним вимогам.

                    Колегія суддів вважає правильним повернення судом першої інстанції відкритому акціонерному товариству „Суднобудівний завод „Залів” з державного бюджету України 237,00 грн. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 4668 від 12 листопада 2010 року за збільшення позовних вимог, у зв'язку з тим, що уточнена позовна заява судом не розглядалася.

                    Таким чином, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції для часткового задоволення апеляційних скарг та часткового скасування прийнятого у справі рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” та малого приватного підприємства „Кітей” задовольнити частково.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2010 року у справі № 2-31/15871-2007 скасувати частково.

                    Прийняти нове рішення у справі.

                    Первісний позов відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” задовольнити частково.

                    Стягнути з малого приватного підприємства „Кітей” (ЄДРПОУ 25139638, Автономна Республіка Крим, місто Керч, вул. П. Осипенко, 31) на користь відкритого акціонерного товариства „Суднобудівний завод „Залів” (98300, Автономна Республіка Крим, місто Керч, вул. Танкістів, 4, ЄДРПОУ 14307251; р/р 260059139802 в ФКРУ АТ БФТАК м. Сімферополь, МФО 384889) заборгованість з орендної плати за договором № 2/24 від 03 травня 2006 року в сумі 28808,07 грн., а також державне мито у сумі 288,08 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 88,52 грн.

                    Рішення суду в частині повернення відкритому акціонерному товариству „Суднобудівний завод „Залів” (98300, Автономна Республіка Крим, місто Керч, вул. Танкістів, 4, ЄДРПОУ 14307251; р/р 260059139802 в ФКРУ АТ БФТАК м. Сімферополь, МФО 384889) з державного бюджету України (ЄДРПОУ 34740405, р/р 31115095700002, в ГУ ДК України в Автономній Республіці Крим місто Сімферополь, МФО 824026) державне мито в сумі 237,00 грн. залишити без змін.

                    Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову малого приватного підприємства „Кітей” залишити без змін.

                    Рішення суду в частині стягнення з малого приватного підприємства „Кітей” в дохід державного бюджету України недоплачене державне мито змінити.

                    Стягнути з малого приватного підприємства „Кітей” (ЄДРПОУ 25139638, Автономна Республіка Крим, місто Керч, вул. П. Осипенко, 31)  в дохід державного бюджету України (ЄДРПОУ 34740405, р/р 31115095700002, в ГУ ДК України в Автономній Республіці Крим місто Сімферополь, МФО 824026)  недоплачене державне мито в сумі 24576,51 грн.

                    Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідні накази.                     

Головуючий суддя                                                  І.В. Антонова

Судді                                                                                І.В. Євдокімов

                                                                                О.Л. Котлярова

Розсилка:  

1. відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкістів, 4, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98310);

2. мале приватне підприємство "Кітей" (вул. П. Осипенко, 31, місто Керч, 98309).