Рішення

від 06.04.2011 по справі 34/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/29

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.04.11 р.                                                                                 Справа № 34/29                               

Суддя господарського суду Донецької області  Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К”, с. Чайки Київської області

до відповідача: Донецького комунального підприємства „Фармація”, Аптека №226,                      м. Донецьк   

про стягнення  11125,39грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Сухіх К.В. (з довіреністю);

від відповідача – Лищук І.В. (за довіреністю);

 По справі була оголошена перерва з 22.03.2011р. на 06.04.2011р. на 13год. 40хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Артур-К”, с. Чайки Київської області до Донецького комунального підприємства „Фармація”, Аптека №226,                      м. Донецьк про стягнення боргу у розмірі 7986,88грн., пені в сумі 1908,39грн., 3% річних в сумі 308,11грн. та інфляційних витрат в сумі 922,01грн.   

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору поставки №874/09 від 02.03.2009р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі  7986,88грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, однак у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі. Супровідним листом від 06.04.2011р. (вхід. №02-41/13663) відповідачем надані до матеріалів справи статутні документи, з яких вбачається, що Аптека №226 є структурним підрозділом Донецького комунального підприємства „Фармація”.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (Постачальник) та Донецьким комунальним підприємством „Фармація” Аптека №226 (Покупець) 01 квітня 2009р. укладено договір  поставки №874/09, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність Покупця лікарські засоби  та товари медичного призначення  (товар) протягом терміну дії договору, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору Постачальник передає Покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною (узгоджується за заявками, що здійснюється через електронний, факсимільний чи телефонний зв'язок) та зазначаються у накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно із п. 2.1. договору поставка товару здійснюється товарними партіями. Перехід права власності на партію товару відбувається після отримання Покупцем даного товару, що наступає після підписання відповідної накладної представниками сторін і надання представникові Постачальника довіреності на отримання товару. (п. 2.4. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що ціна на кожну поставку визначається відповідною накладною і є твердою, незмінною. З обставин, не залежних від Постачальника (зміни економічної політики держави, коливання курсу валют, інфляційні процеси) ціни можуть коригуватися, що відповідно узгоджується сторонами.

За приписами п.п. 5.3.-5.5. договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України. Покупець здійснює оплату за поставлений товар в строки, зазначені в накладній, на кожну партію товару окремо, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений в даному договорі. Розрахунок за поставлений товар вважається здійсненим Покупцем після надходження в повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.  

Пунктом 6.1. договору встановлено, що за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, що не звільняє її від виконання своїх зобов'язань за договором в цілому.

Так відповідно до п. 6.3. договору за несвоєчасну, згідно п. 5.4. договору, або неповну оплату отриманого товару, Покупець сплачує Постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки платежу до моменту остаточного розрахунку. Позовна давність про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу) встановлюється у три роки.

Згідно із п. 9.2. даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2009р., а в частині розрахунків – до повного виконання умов договору.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Згідно наказу №299 від 29.12.2008р. ”Про вдосконалення роботи аптечної мережі Донецького КП „Фармація” закрито, зокрема, відокремлений підрозділ Донецького комунального підприємства  „Фармація” аптека №226, м. Костянтинівка і на базі його майна створено структурний підрозділ Донецького комунального підприємства „Фармація”, зокрема, аптеку №226 м. Костянтинівка. Відповідно до  п. 4.9. нової редакції Статуту Донецького комунального підприємства „Фармація” аптека №226 (Донецька область,                   м. Костянтинівка, пр-т Ломоносова, 129) входить до структури підприємства. Відповідно до  п. 3.7. Статуту товариства філії, представництва та інші відокремлені підрозділи  Підприємства не є юридичними особами і діють від його імені. Відтак належним відповідачем по справі є Донецьке комунальне підприємство „Фармація”, код ЄДРПОУ 01976625.

На виконання умов договору позивач у період з 27.07.2009р. по 10.09.2009р. поставив на адресу відповідача  товар всього на загальну суму 7987,75грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №ООДЦ023836 від 27.07.2009р. на суму 19,95грн., строком оплати до 28.09.2009р., №046026859 від 25.08.2009р. на суму 1267,22грн., строком оплати до 11.09.2009р., №046027627 від 31.08.2009р. на суму 1978,25грн., строком оплати до 17.09.2009р., №046028393 від 08.09.2009р. на суму 2962,62грн., строком оплати до 25.09.2009р., №046028589 від 10.09.2009р. на суму 1759,71грн., строком оплати до 29.09.2009р. Кожна видаткова накладна містить найменування товару, його кількість, ціну та загальну суму партії, кожна видаткова підписана представником відповідача та скріплена печаткою підприємства.

Факт здійснення господарської операції також підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними.

За твердженням позивача отриманий товар відповідач оплатив частково в сумі 0,87грн., відтак за розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім  утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 7986,88грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11  Цивільного  кодексу  України підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов'язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

Стаття  509  Цивільного  кодексу  України  визначає,  що  зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)  зобов'язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора)  певну    дію  (передати  майно, виконати    роботу,  надати  послугу,  сплатити  гроші  тощо)  або  утриматись  від  певної  дії,  а  кредитор  має  право  вимагати  від боржника  виконання  його  обов'язку.       

Статтею  173 Господарського  кодексу  України  визначено,  що господарським  визначається  зобов'язання,  що  виникає  між  суб'єктом  господарювання  та  іншим  учасником   відносин  у  сфері  господарювання з  підстав,  передбачених  господарським  кодексом,  в  силу  якого  один  суб'єкт (зобов'язана  сторона, у тому  числі  боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну  дію  господарського  чи  управлінсько-господарського  характеру  на  користь   іншого  суб'єкта   (виконати  роботи, передати  майно, сплатити  гроші,  надати  інформацію тощо),  або  утриматись  від  певних  дій, а інший  суб'єкт  (управлена  сторона, у тому  числі  кредитор)  має  право  вимагати  від  зобов'язаної   сторони  виконання  її  обов'язку .

Як визначено  положеннями ст. 526 Цивільного  кодексу  України  та ст. 193  Господарського  кодексу  України  суб'єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

У  частині  сьомій  статті 193 Господарського  кодексу  України  визначено,  що  одностороння  відмова  від виконання  зобов'язань,  крім  випадків,  передбачених  законом  не  допускається.

Аналогічні положення містить ст.525  Цивільного  кодексу  України.

Стаття  629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за Договором поставки №874/09 від 01.04.2009р. належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 7986,88грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 7986,88грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача  3% річних в сумі 308,11грн. та інфляційних витрат в сумі 922,01грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 922,01грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 308,11грн. є арифметично вірними та такими, що  підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені відповідно до п. 6.3 договору у розмірі 1908,39грн., суд зазначає наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 6.3 договору сторони зазначили, що позовна давність про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу) встановлюється у три роки. Відтак вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1908,39грн., розрахунок якої здійснений позивачем більш ніж за півроку, є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Крім того позивачем при поданні позову було сплачено державне мито платіжним дорученням №3786 від 12.01.2011р. на суму 255,81грн., однак сума позову складає 11125,39грн. (1% = 111,25грн.) відтак позивачу підлягає поверненню надмірно сплачене державне мито в сумі 144,55грн. (255,81грн.-111,25грн.)

На підставі  Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

                                                                ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К”, с. Чайки Київської області до Донецького комунального підприємства „Фармація”, м. Донецьк про стягнення боргу у розмірі 7986,88грн., пені в сумі 1908,39грн., 3% річних в сумі 308,11грн. та інфляційних витрат в сумі 922,01грнн., задовольнити повністю.

Стягнути з Донецького комунального підприємства „Фармація” (83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 5-а, р/р №26008123924 в КФ АБ „Експрес-Банк”, МФО 335838, код ЄДРПОУ 01976625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (08130, с. Чайки, вул. Чайки, 4, р/р №26006010027836 у ВАТ „Укрексімбанк”, м. Київ, МФО 3223313, код ЄДРПОУ 21643699) борг у розмірі 2634,01грн., пеню в сумі 627,58грн., 3% річних в сумі 101,35грн, інфляційні витрати в сумі 300,28грн., державне  мито  в  розмірі 111,25грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00грн.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Артур-К” довідку на повернення надмірно сплаченого державного мита в розмірі 144,25грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                                                              Кододова О.В.