Постанова

від 05.04.2011 по справі 5005/633/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5005/633/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2011 року                                    Справа №  5005/633/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів:  Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Соловйової О.І.

за участю прокурора: Овчар Т.В. (посвідчення від 17.10.2008 р.)

за участю представників сторін:

від позивача:  Шульга М.О.(дов. № 43-мр  від 24.01.11 р.);

від відповідача:  Постойко Ю.П. (дов. б/н  від 31.12.10 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерагросс” м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2011 р.  у справі № 5005/633/2011

за позовом Прокурора м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради  м. Дніпродзержинськ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерагросс” м. Дніпропетровськ

про  внесення змін у пункт 4.1 договору оренди земельної ділянки від 30.07.2007 р.

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 03.02.2011 р. у справі № 5005/633/2011 (суддя Дубінін І.Ю.) задоволено позов прокурора м. Дніпродзержинська, пред'явленого в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради м.Дніпродзержинськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерагросс” м.Дніпропетровськ про  внесення змін до п.4.1 договору оренди земельної ділянки  від 30.07.2007 р.

ТОВ “Інтерагросс” м. Дніпропетровськ не погодилося з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить  скасувати рішення по даній справі і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник вважає рішення необґрунтованим, незаконним, таким, що не об'єктивно (неповно та поверхово) відображає обставини справи і неправильно встановлює юридичну сутність і характер спірних правовідносин; висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи і постановлене з порушенням норми матеріального і процесуального права.

Відповідач вважає, що до договорів оренди земельної ділянки, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, можлива зміна лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Умовами договору оренди земельної ділянки від 30.07.2007 р. не передбачена можливість “автоматичної” зміни умов такого правочину в частині визначення розміру орендної плати, якщо такі умови вказаного правочину перестали відповідати вимогам законодавства.

Також умовами договору не передбачено право Дніпродзержинської міської ради змінювати в односторонньому порядку умови договору, в частині визначення розміру орендної плати. Якщо такі умови перестали відповідати вимогам законодавства ( в зв'язку з внесенням змін в законодавство, що визначає розмір орендної плати).

Відповідач вказує в апеляційній скарзі, що пунктом 12.1 договору оренди земельної ділянки від 30.07.2007 р. сторони встановили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, що кореспондується з нормою ч. 1 ст. 30 Закону України “Про оренду землі”, а відтак виключає можливість орендодавця змінювати умови договору своїм рішенням.

Позивач не надав доказів дотримання вимог п.12.1 договору, а саме надсилання відповідачу пропозицій щодо зміни до договору.

На думку скаржника, сам факт зміни законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування землею, не призводить до виникнення зобов'язання щодо внесення змін до пункту 4.1 договору.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки вважає, що рішення прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права та у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Позивач зазначає у відзиві, що ТОВ “Інтерагросс” порушує майнові права орендодавця – Дніпродзержинської міської ради, вносячи плату за користування земельними ділянками у розмірах менших, ніж передбачено чинним законодавством. Крім того, внаслідок не приведення діючих договорів оренди земельних ділянок у відповідність з вимогами закону, бюджет міста зазнає значних втрат.

В судовому засіданні  оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерагросс” м.Дніпропетровськ (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 30.07.2007 р.

Згідно з пунктом п.1.1 договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул. Дорожна, 51, згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпродзержинської міської ради від 20.04.2007 р. № 174-09/У.

В оренду передана земельна ділянка загальною площею 1,8804 га для фактичного розміщення комплексу будівель та споруд, в тому числі : під будівлями та спорудами –0,3477 га, під зеленими насадженнями –0,7136 га., під проходами, проїздами, площадками –0,8191 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання цього договору становить 660 689 грн. 40 коп.

Договір укладено до 20.04.2012 р.

Пунктом 12.1 договору сторони встановили, що зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі, за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Прокурор м. Дніпродзержинська 01.02.2011 р., згідно ст. 22 ГПК України, заявою уточнив позовні вимоги у зв”язку зі змінами чинного законодавства, а саме набранням чинності  з 01.01.2011 р. Податкового кодексу України. та втратою  чинності Закону України “Про плату за землю”.

Прокурор просив внести зміни у пункт 4.1 договору оренди земельної ділянки, укладеного 30.07.2007 р. між Дніпродзержинською міською радою  та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерагрос”, виклавши  його в наступній редакції: “п.4.1 Річна орендна плата вноситься “орендарем” виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Відповідно до положень ст. 288 Податкового кодексу України розмір річної суми платежу  орендної плати не може бути меншим (п.288.5.1) для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу України”.

Згідно статті 30 Закону України “Про оренду землі”, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем   (власником)   і   орендарем.

Розмір   орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та   експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних  джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні   мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для  інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Підставами для порушення питання про зміну орендної плати згідно з частинами другою та третьою ст. 21 Закону України “Про оренду землі” є збільшення, відповідно  до законів України, розміру земельного податку, якщо умовами договору оренди не передбачено інше.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що розмір земельного податку переглядається, зокрема, у разі збільшення розміру ставки земельного податку.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про оренду землі”, зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи, що на момент розгляду справи має місце зміна законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування землею, колегія суддів вважає, що прокурор правомірно звернувся  з позовом про внесення змін у пункт 4.1 договору, посилаючись на ст. 288 Податкового кодексу України.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Доводи скаржника про те, що позивачем не були надіслані йому пропозиції щодо зміни умов  договору, згідно до вимог ст. 188 Господарського кодексу України, є безпідставними, так як, згідно ст. 4 Господарського кодексу України, цей кодекс не є предметом регулювання земельних відносин.

Недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про внесення змін до договору оренди не позбавляє позивача звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову  про внесення змін до договору.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

                                                               ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерагросс” м.Дніпродзержинськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2011 р. у справі № 5005/633/2011 залишити без змін.

Головуючий                                                                                        Р.М. Бахмат

Судді:                                                                                   Л.О. Лотоцька  

О.С. Євстигнеєв

Постанови виготовлено в повному обсязі 08.04.2011 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді                                            І.Г.Логвиненко