Ухвала

від 16.02.2011 по справі 34/26-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        К-13032/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                  Ланченко Л.В.  

суддів                              Бившевої Л.І.

                                        Костенка М.І.

                                        Пилипчук Н.Г.

                                        Федорова М.О.

За участю: секретаря  Андрюхіної І.М.

представників:

позивача: Кравчука О.Л.

відповідача: Гучка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва та 70 Управління начальника робіт Міністерства оборони України

на постанову Господарського суду м.Києва від 02.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007

у справі №34/26-А

за позовом 70 Управління начальника робіт Міністерства оборони України

до  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про  скасування податкового повідомлення-рішення , -

                                                         ВСТАНОВИВ:          

Постановою Господарського суду м.Києва від 02.03.2007, залишеною без змін ухвалою  Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007,  адміністративний позов 70 Управління начальника робіт МО України задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №0011861703/0 від 06.11.2006 в частині зобов’язання 70 Управління начальника робіт МО України сплатити штраф у сумі 17153,28 грн. В решті позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення  суду першої та апеляційної інстанції в частині якою відмовлено в задоволенні позовних вимог, з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а саме, положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким визначаються граничні строки сплати  податкових зобов’язань.

Та за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення  норм матеріального права, зокрема посилається на непоширення положень пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на застосування штрафних санкцій до платників податків податковим органом.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  відповідача задоволенню не підлягає, а касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку  на предмет правильності  нарахування та своєчасності внесення позивачем до бюджету податку  з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за період з 2001 по 2005 рік, за результатами якої 26.10.2006 складено акт №841/1703/07763413.

За висновками акта перевірки, позивачем не дотримано встановлених ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних  машин та механізмів»строків сплати податку у період 2001-2005 р.р.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2006 №0011861703/0, яким на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку більше ніж на 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку  з власників транспортних засобів, застосовано штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу в сумі 19069,95 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку, що податок з власників транспортних засобів сплачується відповідно до строків, наведених у ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних  машин і механізмів», тобто щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця,  що настає за звітним кварталом, а тому розрахунок термінів сплати цього податку, зроблений відповідачем, є правильним.

У  правовідносинах стосовно застосування штрафної санкції, передбаченої пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», орган державної податкової служби не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо  суб’єкта господарювання, а тому передбачені ст.250 ГК України строки застосування адміністративно-господарських санкцій на дані правовідносини не поширюються. Однак, відповідач мав право на застосування таких штрафних санкцій  в межах строку, встановленого пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому нарахування позивачу штрафних санкцій за затримку сплати податку з власників транспортних засобів у 2002 та 2003 роках у сумі 17153,28 грн. здійснено поза межами строку давності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не піддягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності до п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафна санкція –це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування вені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням правил оподаткування визначених відповідними законами.

Аналізуючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, що регулюють спірні правовідносини, судова колегія погоджується із тим, що нарахування штрафної санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань безпосередньо пов’язане з існуванням такого податкового зобов’язання і на такі правовідносини поширюються правила, визначені статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом тим, вирішуючи питання щодо порушення позивачем граничного строку сплати податкового зобов’язання  зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, суди попередніх інстанцій не врахували, що Законом України з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, включаючи нарахування та сплату пені, штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

З набранням чинності цим Законом уніфіковано порядок та строки подання податкових декларацій (розрахунків), строки сплати сум податкових зобов’язань, розмір відповідальності за порушення податкового законодавства, в тому числі за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань, встановлених п. 5.3 ст. 5 цього Закону, яка передбачена підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 цього ж Закону. Тобто, застосування п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та положень Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних  машин та механізмів», повинно здійснюватися за правилом співвідношення спеціального та загального законів відповідно.

Відповідно до пункту 19.6 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Крім того, за правилом дії законів в часі положення закону застосовуються за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. А відтак, прийнятий пізніше Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»скасовує суперечні йому положення Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних  машин та механізмів».

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що узгоджена сума податкового зобов’язання повинна бути сплачена платником податків  протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до абзаців першого - четвертого пп. 4.1.4 п.  4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Строк сплати податкового зобов'язання із вказаних податків обчислюється за правилом, встановленим  пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5  Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»для відповідного базового податкового періоду.

З огляду на викладене, суди мають перевірити правильність обчислення податковим органом граничного строку сплати податкового зобов’язання із податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зокрема, правильність визначення тривалості затримки сплати узгоджених сум податкового зобов’язання.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а  обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і  всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції  щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230  Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

           Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення.

Касаційну скаргу  70 Управління начальника робіт Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м.Києва від 02.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

                              Головуючий                                                        Л.В.Ланченко  

                                Судді                                                                  Л.І.Бившева

                                                                                                           М.І.Костенко

                                                                                                           Н.Г.Пилипчук

                                                                                               М.О.Федоров