Ухвала

від 21.09.2006 по справі а-17/125

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А-17/125

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

21.09.06                                                                                           Справа  № А-17/125

Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:

Судді-доповідача                                     Л.Л.Давид

судді                                                           Х.В.Мурської

судді                                                           Д.Ф.Новосад

при секретарі                                           В.Т. Мазурській                                                                     

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства “Софія” за вих. № 66/01-19 від 31.07.2006 року

на постанову  Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2006 року

у справі №  А-17/125

за позовом  Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Івано-Франківськ

до відповідача Приватного підприємства “Софія”, с. Підмихайля, Калуський район, Івано-Франківська область

про стягнення 1981,25 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році

за участю представників сторін:

від позивача:Дзьоба М.Р.- провідний спеціаліст (довіреність за № 01-7/2-2 від 10.01.2006 р.);

від відповідача: Марчак М.П. - юрисконсульт (довіреність за № 41/01-19 від 31.05.2006 р.);

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2006 року у справі № А-17/125 (суддя –Неверовська Л.М., при секретарі судового засідання –Несторенко А.В.) задоволено позовні вимоги Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Івано-Франківськ (надалі –Позивач) до Приватного підприємства “Софія” , с. Підмихайля, Калуський район, Івано-Франківська область (надалі –Відповідач) про стягнення 1981,25 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році.

При винесенні оскаржуваної постанови місцевий господарський суд керувався ст. ст. 18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №1434 від 26.09.2002 року, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 року № 314 та мотивував її тим, що Відповідач не виконав вимоги чинного законодавства по працевлаштуванню інвалідів, не створив одне робоче місце для нього, не інформував центр зайнятості, управління праці і соціального захисту населення про вакантні робочі місця.

Відповідач –Приватне підприємство “Софія”, не погодившись з винесеною постановою, подав апеляційну скаргу ( вих. № 66/01-19 від 31.07.2006 року), в якій покликається на те , що оскаржувана постанова винесена з невірним застосуванням судом норм матеріального права та неповним дослідженням матеріалів справи, а саме: судом не з”ясовано тієї обставини , що одне робоче місце скаржником (відповідно до нормативу встановленого Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”) для працевлаштування інваліда було створено. Дане твердження, підтверджується тим, що у відповідь на лист Позивача про сплату штрафних санкцій , скаржник останньому повідомив листом від 11.04.2006 р. за № 31/01-19, що на підприємстві наявне одне вакантне робоче місце, на якому може працювати і інвалід (посада архітектора). Крім цього, Скаржник повідомляв Калуський міський районний цент зайнятості , про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інваліда, листами за № 56/01-19 від 28.07.2005 р., № 70/01-19 від 25.08.2005 р., № 81/01-19 від 26.09.2005 р., № 99/01-19 від 25.10.2005 року, що не досліджено судом. В Положенні про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженому постановою КМУ № 314 від 03.05.1995 року , зазначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань , стану здоров”я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Відповідно, до цього на підприємство покладено обов”язок створення робочого місця для працевлаштування інваліда, якому не кореспондується обов”язок по працевлаштуванню останнього.    

На думку скаржника, ним виконано всі вимоги по створенню робочого місця для працевлаштування інваліда, про що було повідомлено відповідні органи , які передбачені Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і стягнення з нього штрафних санкцій в сумі 1 981,25 грн. є неправомірним.  

Дані обставини, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування постанови  Господарського суду Івано-Франківської області.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу (за вих.. № 04-553/897 від 04.09.2006 року) та його представник у судовому засіданні, заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. В підтвердження своїх доводів посилається на те, що Відповідачем не виконано вимоги законодавства про створення вакантних посад для працевлаштування інвалідів та повідомлення про це відповідні органи , а саме: суду не подано доказів про атестацію робочих місць та крім цього в Звітах форми 3-ПН зазначено тільки про вакантні посади на підприємстві і не вказано про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Враховуючи наведене, Позивач стверджує, що оскільки у Відповідача відсутні  вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів то це відповідно унеможливлює виконання компетентними органами вимог ст.18 Закону.   

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність  постанови місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон)  -  для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Частина друга ст. 19 Закону України покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об”єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об”єднанні),  установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша ст. 20 Закону).

Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767 (далі –Порядок), відповідно до п. 4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку).

Штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п. 3 ст. 9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного бюджету України і за змістом п. 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін –стягуються в примусовому порядку.

За п. п. 3.3.3. Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року ( у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 року, у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.  

Відповідно до поданого Приватним підприємством “Софія” звіту форми №10—ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 2005 рік склала 8 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на даному підприємстві –0 осіб, при нормативі встановленому в 1 особу (а.с.6). Керуючись вимогами ст. ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі – Закон), якими встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості працюючих та обов`язок сплати штрафних санкцій за меншу кількість працюючих інвалідів, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати. Згідно з вищенаведеним Відповідач  зобов”язаний сплати 1 981,25 грн.  адміністративно –господарських санкцій за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

В Положенні “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда”, затвердженим КМУ від 03.05.1995 року № 314 визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об”єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1). Робоче місце інваліда вважається створеним , якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3).

Згідно з пунктом 5 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” , підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості , місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади , на яких може використовуватись праця інваліда.

Відповідач листами за вих. № 70/01-19 від 25.08.2005 р., вих. № 81/01-19 від 26.08.2005 р., вих. № 56/01-19 від 28.07.2005 р., вих. № 70/01-19 від 25.08.2005 року, повідомляв Калуський міськрайонний центр зайнятості, про те, що на підприємстві зберігаються вакантні посади архітектора та інженера-геодезиста в яких, крім цього  зазначено , що інших вакантних посад немає (а.с.10,11,17,18), а в листах за вих.. № 99/01-19 від 25.10.2005 року, вих.. № 108/01-19 від 25.11.2005 р., повідомлено, що зберігається вакантна посада архітектора і також зазначено, що інших вакантних посад немає (а.с.12, 13).

Листами від 13.12.2005 року за вих. № 122/01-19 та від 27.12.2005 року за вих. № 133/01-19 Відповідачем повідомлено Калуський міськрайонний центр зайнятості про те, що станом на 13.12.2005 р. та станом на 28.12.2005 р. зберігається вакантна посада архітектора –інваліда (а.с.13, 14).

В матеріалах справи наявний Звіт форми 3-ПН  про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках від 20.05.2005 року , в якому зазначено дві вакантні посади - архітектор та геодезист, без зазначення в рядку четвертому Звіту – для працевлаштування інвалідів. (а.с.25).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 року № 244: звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст.. 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення”, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими цифрами: ... 14 –інваліди.  

З вищезазначених листів та Звіту вбачається те, що зазначені вакантні посади не були пристосовані для працевлаштування інвалідів, оскільки в останніх зазначено вакантні посади архітектора та геодезиста без зазначення для інваліда, лише в листах за грудень місяць 2005 року вказано, що зберігається вакантна посада архітектора –інваліда.

Однак, листи за грудень місяць 2005 року не можуть служити належним доказом створення та пристосування робочого місця для працевлаштування інваліда протягом 2005 року, оскільки такі подавались лише в грудні місяці , тобто в кінці 2005 року, і не беруться судом до уваги.  

Крім цього, в  матеріалах справи наявний акт № 89 від 01.08.2005 року (а.с.15), складений спеціалістом відділу взаємодії з роботодавцями Калузького МРЦЗ в присутності головного бухгалтера Відповідача, в якому встановлено, що на підприємстві вакантні посади архітектора та інженера –геодезиста -  без зазначення, що дані посади створені та пристосовані для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

В матеріалах справи відсутні належні докази про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування органів перелічених в ст. 18 Закону протягом цілого 2005 року.

Виконання Позивачем вимог ч. 1 ст. 18 вищезазначеного Закону –не можливе, з огляду на те, що Відповідач не створив і відповідно не повідомляв органи, перелічені в ст. 18 Закону про створення  (пристосування) робочого місця для працевлаштування інваліда, а те, що останнім повідомлено районний центр зайнятості про створення вакантних місць для інвалідів в кінці року, судом не приймається як доказ виконання ст. ст. 19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція встановила, що Фондом соціального захисту інвалідів обґрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність постанови Господарського суду Івано-Франківської області чинному законодавству, матеріалам справи та дійсним обставинам і не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 209 п. 6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України  , -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

1.Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2006 року у справі № А-17/125 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства “Софія” - без задоволення.

2.Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 212 КАСУ.

3.          Справу № А-17/125  повернути Господарському суду Івано-Франківської  області.

Суддя-доповідач                                                                                           Л.Л. Давид

Суддя                                                                                                             Х.В. Мурська

Суддя                                                                                                             Д.Ф.Новосад