Постанова

від 04.07.2006 по справі а-17/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А-17/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2006 р.   Справа № А-17/125   

За позовом:         Івано-Франківського обласного відділення  Фонду соціального захисту інвалідів, м.Івано-Франківськ, вул.Гуцульська, 9

до відповідача: Приватного підприємства "Софія", вул. Скородинського, 33, с. Підмихайля,    Калуського району, Івано-Франківської області.

про:стягнення 1981  грн. 25 коп.

                                                                    Суддя   Неверовська Л.М.                                                                                  

                                                                   При секретарі судового засідання  Нестеренко А.В.

Представники:

Від позивача:Юхменко Д.М. - представник, (довіреність №01-195/718 від 15.06.2006 року ),(паспорт серія СС №216805 виданий  Тисменицьким РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 05.08.1997 року).

Від відповідача:        Марчак М.П.- юрисконсульт, (довіреність №41/01-19 від 31.05.06 р.).

Суть спору: подано позов про стягнення  1981  грн. 25 коп.

          Позивач позов підтримав, позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.                                         Згідно наявного у справі статистичного звіту відповідача за 2005 р.: середньооблікова чисельність працюючих становила 8 осіб, чисельність інвалідів, які повинні були працювати (4%) повинна була становити –1 особу, відповідач не створив робоче місце і не працевлаштував  інваліда, не перерахував до Фонду штрафні санкції за нестворення і непрацевлаштування 1 інваліда. Наведені обставини, на думку позивача, є підставами для звернення з позовом.

          Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що підприємство інформувало  державну службу зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на які могли бути  працевлаштовані інваліди,  проте  органами  працевлаштування  не  було  направлено інваліда  для  працевлаштування  на  підприємство  відповідача. Тому вини Приватного підприємства у невиконанні встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  2005 році немає, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

          Стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в редакції, чинній на час спірних правовідносин, (далі - Закон) встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

          Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону). Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

          Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5).

          Разом з тим, частиною першою статті 18 Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

          Також пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 р. N 314, із змінами та доповненнями, (далі - Положення) визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

          Обов'язок такого працевлаштування виникає у вказаних органів лише після виконання підприємствами приписів п. 14 Положення, а саме поінформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

          Судом встановлено що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві відповідача у 2005 р. складала 8 осіб, відповідно норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів становив 1 особу- інваліда. Однак фактично жодного інваліда на підприємстві відповідача не працювало, будь-яких доказів щодо інформування вищевказаних державних органів про готовність та наявність можливості працевлаштування саме інвалідів на своєму підприємстві суду не надано.

          Як вбачається з поданого звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, норматив, відповідно до приписів ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 22.06.2005 року, для працевлаштування інвалідів в 2005 році для Привтного підприємства "Софія" становив 1 особу (4%), але не було працевлаштовано жодного інваліда.. Представник відповідача в судовому засіданні представив суду докази, що підтверджують вжиття останнім заходів з працевлаштування осіб на вакантну посаду-архітектора, а саме: клопотання в Калуський  міськрайонний  центр зайнятості про наявність вакансій  №70/-1-19 від 25.08.2005 р., №81/01-19 від 26.09.2005 р., № 99/01-19 від 25.10.2005 р., № 108/01-19 від 25.11.2005 р., № 122 від 13.12.2005 р., №133/01-19 від 27.12.2005 р. та лист №31/01-19 від 11.04.2006 р. Оскільки, в поданих відповідачем  звітах та листах не зазначено, що дана вакансія призначена для працевлаштування інваліда,  центром зайнятості відповідно не було направлено на дане підприємство вказаної категорії осіб, так як відповідачем  фактично не створено робоче місце на якому може використовуватися  праця  інвалідів.

          Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.98 р. N 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.98 р. за N 464/2904, затверджено форми державної статистичної звітності з питань працевлаштування й зайнятості населення та інструкції щодо їх заповнення. Зокрема, підприємства, установи і організації щомісячно в повному обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках".

          Відповідно  до  пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках",  затвердженої  наказом Державного комітету  статистики України  від 06.07.1998  №  244:  звіт за формою N 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;  ... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до статті 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення", для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати  на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами: ... 14 - інваліди.

          У звітах форми 3-ПН відповідач не подавав, у листах направлених органам зайнятості не зазначав про наявність вакантних місць для працевлаштування саме інвалідів. Про наявність вакансії для працевлаштування інваліда відповідач повідомив тільки в грудні 2005 р., а отже відповідні органи зайнятості були позбавлені можливості направити для працевлаштування інваліда.

          Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

          Тобто вказаною нормою визначена міра відповідальності за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у вигляді штрафних санкцій.                               Отже,  підприємства зобов'язані виконувати норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а в разі його невиконання - сплачувати штрафні санкції.

          Враховуючи те, що відповідач не створив умов для можливості працевлаштування інвалідів, не виконав норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 р.,  суд дійшов висновку про наявність підстав для  стягнення штрафних санкцій за одне незайняте інвалідом робоче місце у 2005 році в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

               З  огляду на викладене, позов про стягнення 1981 грн. 25 коп. підлягає  задоволенню.

                    Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні”, п.п. 5, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.158-167, ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

п о с т а н о в и в :

          позов задоволити.

          Стягнути з Приватного підприємства "Софія", вул. Скородинського, 33, с. Підмихайля,    Калуського району, Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 32430536) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Івано-Франківськ, вул.Гуцульська, 9 (ідентифікаційний код 20568100) 1981 грн. 25 штрафних санкцій,  про що видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  Неверовська Л.М.   

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 12.07.2006 р.                     

Документ виготовлено в системі Діловодство

Виконавець  Боднарчук М.Б.

07.07.06 р.