Рішення

від 28.02.2008 по справі 36/56-2/395

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/56-2/395

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  36/56-2/395

28.02.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альтран –В»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Автобан»

Пророзірвання договору оренди, звільнення орендованого приміщення та стягнення заборгованості           

Суддя  Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача        Петрова Л.О. (представник без повноважень)

Від відповідача   Горніцька І.О.

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, після оголошеної у судовому засіданні перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альтран –В»про розірвання договору оренди від 19.09.2003р., усунення перешкод в користуванні приміщенням, шляхом примусового звільнення займаного приміщення ТОВ «Автобан»загальною площею 79,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 39 та про стягнення з відповідача 1700 грн. боргу за фактичне користування приміщенням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2007р. позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2007р. зазначене рішення було змінено та позов задоволено частково, а саме: розірвано спільний договір оренди та зобов'язано усунути перешкоди в користуванні приміщенням шляхом звільнення відповідачем орендованого приміщення та стягнено заборгованість, а в частині вимог про стягнення судових витрат відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2007р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.07р. та рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2007р. скасовано та справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою від 22.11.2007р. суддя Домнічева І.О. прийняла справу до свого провадження, присвоїла справі номер 36/56-2/395 та призначила справу до розгляду.   

Позивач, не погоджуючись з постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2007р., оскаржив її до Верховного суду України.

Ухвалою від 20.12.2007р. Верховний суд України відмовив в порушенні касаційного провадження з перегляду Постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2007р. Матеріали справи повернуто до суду першої інстанції.

Ухвалою від 25.0108р. суд призначив справу до розгляду на 12.02.08р.

Від позивача та відповідача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва 12.02.08р. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, в межах строку розгляду спору, на іншу дату.

Судове засідання призначене на 12.02.08р. не відбулось з технічних причин, та ухвалою від 13.02.08р. було перенесено на 26.02.08р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач заперечував проти задоволення позову посилаючись на його необґрунтованість.

На виконання вимог суду, сторони надали письмові пояснення, з врахуванням обставив, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 24.10.2007р.

Від відповідача та від фізичної особи Дельфортері Франсуа Крістіан Жерар надійшли клопотання про вступ у справу Дельфортері Франсуа Крістіана Жерара в якості третьої особи що не заявляє самостійних вимог не предмет спору.

Дані клопотання судом були розглянуті в судовому засіданні 28.02.08р. та відхилені, як документально на нормативно необґрунтовані, у відповідності до ст. 27 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —                              

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Альтран»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобан»(далі відповідач) був укладений договір № б/н оренди  нежитлового приміщення площею 79,4 кв.м. в будинку №39 по вул. Нижній Вал в м. Києві (третій поверх) (надалі –Договір).

Строк орендного користування - до 31.12.2010 року з моменту передачі приміщення, що орендується, за актом здачі –приймання і автоматично продовжується на такий же строк, на тих же умовах, якщо жодна з сторін за 60 календарних днів з моменту закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про свій намір його розірвати (п. 4.1 договору).

Відповідно до умов договору (п. 5.1 договору розмір орендної плати за приміщення, що орендується, складає 100,00 грн. (сто гривень 00 коп.) за кожен місяць орендного користування за цим договором. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендареві на протязі 5 –ти днів після отримання орендарем рахунку, на підставі належним чином оформлених та направлених на адресу орендаря рахунків по сплаті за орендовані приміщення (п. 5.2 договору).

28.04.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Торговий  дім «Альтран»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Альтран –В»(далі позивач) був укладений договір купівлі –продажу. Відповідно до умов даного договору позивач придбав у власність 53/100 частини нежитлового приміщення, яке знаходиться в будинку №39 по вулиці Нижній Вал,39 (Подільський район) у місті Києві ( в т.ч. на другому поверсі 62,3 кв.м.,  на третьому поверсі  320,8 кв.м., а всього 383,1 кв.м.).

Дані нежитлові приміщення загальною площею 383,1 кв.м. зареєстровані в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві власності за позивачем у книзі №17п-268 за реєстровим №2516-П.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України  до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно  до ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

З огляду на викладене після укладення 28.04.2005р.  договору  купівлі –продажу  до позивача перейшли всі права та обов'язки наймодавця за договором оренди №б/н від 19.09.2003 року.

27.04.2006р. позивач направив на адресу відповідача лист за №4 з проханням звільнити приміщення та сплатити борг за фактичне користування приміщенням згідно рахунку –фактури №АЛ –0000013 від 21.04.2006 року, який отриманий  29.04.2006 року Кащеєвим.

Даний лист відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Щодо моменту виникнення у Відповідача обов'язку внесення плати за користування орендованим за Договором майном, то Відповідач був зобов'язаний сплатити орендні платежі на розрахунковий рахунок наймодавця (Позивача), як це передбачено ст. 762 ЦК України, 286 ГК України, а також Договором (п. 5.1, 5.2, 7.1).

Також, в справі містяться належні та допустимі докази надіслання позивачем наймачу (відповідачу) листа №4 від 27.04.06р. (повідомлення про вручення та поштовий фіскальний чек), разом з яким було направлено останньому до сплати і рахунок –фактуру за оренду приміщення.

Проте відповідачем жодного разу не вносилось передбаченої Договором плати за оренду приміщення. Чинним законодавством не надано право наймачу (орендарю) відмовитися в односторонньому порядку від внесення орендної плати за майно, якщо договір укладено на платній основі.

Позивач, ставить вимоги у позові, та обґрунтовує їх наступним чином: просить розірвати Договір оренди від 19.09.2003р., та обґрунтовує її ст. 188, 291 ГК України та ст. 651, 782, 783, 611 і 612 ЦК України; вимога про усунення перешкод в користуванні приміщенням, шляхом примусового звільнення приміщення обґрунтована ст. 391 ЦК України; вимога про стягнення з наймача заборгованості за фактичне користування майном ст. 526, 610 ЦК України.

Всі вищенаведені вимоги, Позивач також обґрунтовує умовами двосторонньо погодженого Договору. Позивач просить розірвати даний договір, в силу істотного порушення Відповідачем умов даного Договору, внаслідок невиконання ним, як наймачем, свого договірного обов'язку стосовно оплати наймодавцю фіксованої орендної плати, на вказаний у Договорі розрахунковий рахунок.

На підставі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Позивач у поданому до суду письмовому поясненні від 21.02.08р. уточнив, що він просить саме розірвати Договір.

Відповідно до ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо :

1)     наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

2)     наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

3)          наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження

речі;

4)          наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального  ремонту був покладений на наймача.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання  договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк  з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст. 188 Господарського кодексу України).

Як вбачається  із матеріалів справи позивач  направив  відповідачу  лист №123/06 від 18.12.2006р. про розірвання договору від 19 вересня 2003 року у зв'язку з несплатою орендних платежів.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про розірвання договору оренди є обгрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, оскільки  для розірвання договору оренди визначальним є факт невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором оренди, та істотне порушення умов Договору  - невнесення ним орендної плати.

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права найму спірних приміщень не має, то і підлягає виселенню.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що відповідач з травня 2005 року  не сплачував позивачу орендну плату, обумовлену п. п. 5.1 та 5.2 договору, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 2100 грн. суд вважає обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач доказів належного виконання умов договору в частині сплати за користування орендованим приміщенням суду не надав.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України на відповідача покладаються  витрати понесені позивачем  по сплаті державного мита в сумі 187 грн., та 118 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України відносяться витрати по сплаті за надані юридичні послуги в сумі 10 000 грн.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження. Оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається із наданого позивачем договору №19246465/2006-2 від 05.09.2006р.  про надання юридичних послуг, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Кравченко та Коваленко»,  рахунку №1 від 18.09.2006р., акту приймання –передачі виконаних робіт згідно з договором №19246465/2006-2 про надання юридичних послуг №1 від 16 січня 2007 року, платіжного доручення №303 від 18 вересня 2006 року позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Кравченко та Коваленко»10 000 грн. за надані юридичні послуги  при розгляді даної справи.

Надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 19 грн. підлягає поверненню позивачу на підставі п. п.1 ч.1 ст. 8  Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст. ст. 291, 188 Господарського кодексу України,  ст. 783 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди приміщення  від 19.09.2003 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Торговий  дім «Альтран» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобан».

Усунути перешкоди в користуванні приміщенням, шляхом примусового звільнення займаного приміщення Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобан» (м. Київ, пров. Куренівський, 17, м. Київ, вул. Нижній Вал,39, код 25289183), загальною площею 79,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 39.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобан»(м. Київ, пров. Куренівський, 17, м. Київ, вул. Нижній Вал,39, код 25289183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Альтран –В»(м. Київ,  вул. Нижній Вал, 39, код 33401930)  2 100  грн. заборгованості,  187 грн. державного мита, 118 грн.  витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, 10 000 грн. витрат на юридичні послуги.

Повернути  з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД Альтран –В»(м. Київ,  вул. Нижній Вал, 39, код 33401930)   надлишково сплачене  платіжним дорученням  №442 від 14.02.2007р. державне мито в сумі 19 (дев'ятнадцять) грн. 00 коп.

Платіжне доручення №442 від 14.02.2007р. залишити в матеріалах справи №36/56 –2/395.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                          І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –17.03.2008р.